Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №128/1998/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/1998/26

Провадження № 33/801/859/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретарів судового засідання Ходакової М. Г., Закерничної А. О., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Сивенюка Олександра Миколайовича – на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 20 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 20 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У постанові суду зазначено, що 08 травня 2026 року о 23:27 в с. Вінницькі Хутори, вул. Зелена, 48 Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольксваґен Пасат», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатор Драгер. Результат 2,43 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами.

Не погодившись із вказаною постановою суду, захисник Снігура Н. Г. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом 08 травня 2026 року о 23 год 27 хв. Навпаки ОСОБА_1 перебував біля автомобіля із вимкненим двигуном, тому зазначені у протоколі обставини правопорушення не відповідають дійсності.

У протоколі не зазначено належної назви та серійного номеру технічного засобу відеозапису.

У якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду надано пояснення свідка ОСОБА_2 від 09 травня 2026 року. Проте, з даних пояснень взагалі неможливо встановити обставини хто саме керував транспортним засобом, оскільки свідок ОСОБА_2 повідомляє лише про факт керування «якимось (без ідентифікації)» водієм автомобілем «Фольксваґен Пасат», д.н.з. НОМЕР_2 , але при цьому пояснення та підтвердження свідком ОСОБА_2 обставин щодо того хто саме керував транспортним засобом взагалі відсутні.

При цьому, з пояснень свідка ОСОБА_2 вбачається відсутність роз`яснення йому про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдиві показання, внаслідок чого, свідок ОСОБА_2 не був повідомлений про неї, що ставить під сумнів правдивість, належність та допустимість наданих ним пояснень. Відтак, пояснення свідка ОСОБА_2 від 09 травня 2026 року жодним чином не підтверджують обставини того, що саме ОСОБА_1 був водієм та керував 08 травня 2026 року о 23 год 27 хв, у с. Вінницькі Хутори, вул. Зелена, т. з. «Фольксваґен Пасат», д.н.з. НОМЕР_2 , та не можуть братися до уваги судом як належний та допустимий доказ.

З матеріалів справи слідує, що газоаналізатор Drager «Alcotest 6820» серійний номер ARSM-70-0, за допомогою якого 09 травня 2026 року проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції на місці зупинки, востаннє проходив перевірку калібровки 01 липня 2025 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку. Відтак, результат тесту на алкоголь до протоколу ЕПР1 661054 відносно ОСОБА_1 , що були здійсненні за допомогою приладу газоаналізатор Drager «Alcotest 6820» серійний номер ARSM-70-0, 09 травня 2026 року о 00 год 13 хв є недійсним, що має наслідок у неналежності та недопустимості даного доказу.

Також, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спростовується факт того, що ОСОБА_1 був водієм та керував транспортним засобом того вечора, а навпаки підтверджується те, що водієм у той вечір була зовсім інша особа, а саме – ОСОБА_3 .

У судовому засіданні адвокат Сивенюк О. М. апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Заслухавши доводи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, пояснення свідків, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За ч. 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08 травня 2026 року серії ЕПР1 №661054, 08 травня 2026 року о 23:27 в с. Вінницькі Хутори, вул. Зелена, 48 Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольксваґен Пасат», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатор Драгер. Результат 2,43 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1).

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою приладу Драгер. Результат огляду – позитивний 2,43 проміле (а. с. 2).

Як видно із чеку приладу Alcotest 6820 (тест № 124 від 08 травня 2026 року) результат огляду ОСОБА_1 2,43 ‰ (а. с. 4).

На а. с. 4 містяться пояснення ОСОБА_2 , надані працівникам поліції 09 травня 2026 року, у яких він зазначив, що 08 травня 2026 року о 23 год 27 хв під час патрулювання у с. Вінницькі Хутори по вул. Зеленій було помічено автомобіль «Фольксваґен Пасат», д.н.з. НОМЕР_1 , який неадекватно та небезпечно рухався по проїзній частині та було чітко помітно, що водій автомобіля перебуває у нетверезому стані. Після чого було прийнято рішення здійснити зупинку т/з за допомогою проблискових маячків та звукового сигналу, після чого водій заглох. Підійшовши до нього, ОСОБА_2 помітив, що він нетверезий, після чого той мав намір залишити т/з та втекти. Після цього ОСОБА_2 затримав водія та повідомив на лінію «102».

До матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано, як о 23 год 50 хв працівники поліції просять ОСОБА_1 пред`явити документи. Після спілкування поліцейські пропонують ОСОБА_1 пройти огляд, який той проходить.

Після цього працівники поліції складають адміністративні матеріали та згодом ознайомлюють ОСОБА_1 із ними.

Також, із відеозапису вбачається, що на місці події крім ОСОБА_1 перебували і інші особи, зокрема допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає необхідність обов`язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Натомість матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом 08 травня 2026 року о 23 год 27 хв.

Наявний у матеріалах справи відеозапис розпочинається о 23 год 50 хв. На відеозаписі зафіксовано автомобіль «Фольксваґен Пасат», д.н.з. НОМЕР_1 , у нерухомому стані. Будь-які інші відеозаписи із сторонніх пристроїв в матеріалах справи відсутні.

В судовому засіданні за клопотанням захисника були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснили, що автомобілем того вечора керував ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перед цим вживали алкогольні напої. Після зупинки біля магазину між ОСОБА_1 та іншою особою виник конфлікт з приводу наявності військово-облікових документів. Працівникам поліції, які приїхали на виклик, пояснювали, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, однак вони перевірили його документи, та склали на нього протокол як на власника транспортного засобу.

При цьому суд звертає увагу на те, що у письмових поясненнях ОСОБА_5 не вказано особу водія.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини».

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ірландія проти Сполученого Королівства), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

В силу ч. 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В своїх судових рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Так, з урахуванням положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти росії» рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти росії» рішення від 20.09.2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, а апеляційний суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 поза розумним сумнівом не вбачається наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки достовірно не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за наведених у протоколі обставин.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, є законні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови у зв`язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Сивенюка Олександра Миколайовича – задовольнити.

Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 20 липня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук