Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №127/40308/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/40308/25

Провадження № 22-ц/801/1612/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокуСправа № 127/40308/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Оніщука В.В., Сала Т.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/40308/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.04.2026, ухвалене у складі судді Тучинської Н.В. в приміщенні суду в селищі Муровані Курилівці,

в с т а н о в и в :

24.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі – ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило : стягнути заборгованість за кредитним договором № 2796085, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 18.08.2020 в сумі 49200 грн, з них : 15000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 34200 грн заборгованість по відсоткам; судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 16000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2796085, відповідно до умов якого кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. Відповідач своїх зобов`язань з повернення грошових коштів не виконав.

26.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № 26032021 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, й за договором № 2796085.

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги до позичальників за кредитними договорами, в тому числі за договором № 2796085.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2796085 від 18.08. 2020 в розмірі 49200 грн, а також судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн, а всього 55622 грн 40 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх № 6489/26-вх від 21.05.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості в розмірі 25650 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін; стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3633,60 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн пов`язану з розглядом апеляційної скарги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що : (1) судом першої інстанції не враховано, що нарахування заборгованості по відсоткам здійснено позивачем з 18.08.2020 по 25.03.2021, тобто за 7 місяців, та розмір заборгованості становить 49200 грн, тобто нарахування відсотків здійснено понад строк дії договору. Відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 23550 (згідно паспорту кредиту загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом). Нарахування позивачем заборгованості по процентам понад строк користування кредитом на суму 25650 грн (49200-23550) є безпідставним.

Щодо забезпечення права на подання відзиву.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.04.2026.Надіслано учасникам справи копію апеляційної скарги, роз`яснити їм право подати відзив на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України (з наданням доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів заявнику) у 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.

Копію ухвали від 26.05.2026 отримано позивачем в електронному кабінеті 26.05.2026, про що свідчить довідка про доставку документів в електронному вигляді.

2.06.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 7023), який надійшов до суду 1.06.2026, ТОВ «Факторинг Партнерс», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що укладаючи кредитний договір відповідач погодив, що за користування кредитними коштами встановлюється плата – процентна ставка : «1.5.1. Знижена процентна ставка 1,43% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. 1.5.2.Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 ЦК України. Відповідач не виконав умови для застосування знижки на стандартну процентну ставку, а саме не вніс платіж, в зв`язку з цим нарахування процентів з дати видачі кредиту здійснювалося за стандартною процентною ставкою 1,90% (15 000,00 *1,90%=285,00 грн.) в день. Відповідач в кредитному договорі погодив нарахування процентів відповідно до п.3.1.: «3.1. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-то календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”. Враховуючи викладене, починаючи з 18.09.2020 по 16.12.2020 р. відповідачу нараховувалися проценти відповідно до узгодженого п.3.1. кредитного договору не більше 90 днів, за стандартною процентною ставкою 1,9% (285,00 грн.) в день.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.04.2026 у справі з ціною позову (49200 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19.06.2026 у задоволенні клопотання ТОВ «Факторинг Партнерс» про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи відмовлено. Закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.04.2026 у справі. Призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні Вінницького апеляційного суду, зала № 2, за адресою: м. Вінниця вул. Соборна, 6, який у відповідності до норм статей 368, 369 ЦПК України постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи не раніше як через п`ятнадцять днів, але протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19.06.2026 продовжено строк розгляду справи на п`ятнадцять днів.

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

18.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2796085. За умовами цього договору : товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2); сума кредиту 15000 гривень (п. 1.3); строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.4); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою 695,40% річних, за зниженою ставкою 521,55% річних (п. 1.7); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою 23550 гривень, за зниженою ставкою 21412 гривень 50 копійок (п. 1.8); кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1); нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт” (п. 3.1); строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2. – 4.5 договору (п. 4.1); підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті та він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 9.8). Відповідно до п. 9.6 договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора. Такий факт підтверджується п. 10 договору, в якому зазначено ПІБ: ОСОБА_1 , адреса реєстрації відповідача, РНОКПП, паспортні дані, електронна адреса, номери мобільного телефону, одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_2 /а. с. 41-47/.

26.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26032021 /а. с. 10-13/, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. Пунктом 1.2. договору визначено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до витягу з Реєстру з додатку №1 договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021 /а. с. 16-18/, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2796085 в розмірі 49200 грн.

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24 /а. с. 20-29/, відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток № 1 до цього Договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Пунктом 5.2. договору факторингу № 23/05/24 визначено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги за Портфелем Заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідні Права Вимоги.

20.12.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено додаткову угоду № 1 до Договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 /а. с. 36-37/, в якій сторони вирішили, у зв`язку із виявленням технічної помилки (описки), внести зміни в реєстри заборгованостей, інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання. Відповідно до Витягу з реєстру заборгованостей № 1 /а. с. 49-51/ ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2796085 в розмірі 49200 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Щодо доведеності укладення договору про надання споживчого кредиту № 2796085 від 18.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено судом першої інстанції, 18.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2796085. Відповідно до п. 9.6 договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора. Такий факт підтверджується п. 10 договору, в якому зазначено ПІБ: ОСОБА_1 , адреса реєстрації відповідача, РНОКПП, паспортні дані, електронна адреса, номери мобільного телефону, одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_2 /а. с. 41-47/.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору про надання споживчого кредиту № 2796085 від 18.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ..

Щодо відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 2796085 від 18.08.2020, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

У справі встановлено, що 26.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26032021 /а. с. 10-13/, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. Пунктом 1.2. договору визначено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до витягу з Реєстру з додатку №1 договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021 /а. с. 16-18/, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2796085 в розмірі 49200 грн.

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24 /а. с. 20-29/, відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток № 1 до цього Договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Пунктом 5.2. договору факторингу № 23/05/24 визначено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги за Портфелем Заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідні Права Вимоги.

20.12.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 /а. с. 36-37/, в якій сторони вирішили, у зв`язку із виявленням технічної помилки (описки), внести зміни в реєстри заборгованостей, інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання. Відповідно до Витягу з реєстру заборгованостей № 1 /а. с. 49-51/. ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2796085 в розмірі 49200 грн.

На аркуші справи 39 міститься платіжна інструкція № 422780413 від 24.05.2024, відповідно до якої ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало ТОВ «ФК «ЄАПБ» кошти згідно договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024.

На аркуші справи 40 міститься копія акта прийому-передачі Реєстру Заборгованостей за договором факторингу №23/05/24 від 23.05.2024.

Доказів того, що договір факторингу № 26032021 від 26.03.2021, договір факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024, додаткова угода № 1 від 20.12.2024 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 визнано недійсними суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем доведено ту обставину, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статус нового кредитора за договором про надання споживчого кредиту № 2796085 від 18.08.2020, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ..

Щодо доведеності розміру заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2796085 від 18.08.2020, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ..

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з умовами договору, укладеного 18.08.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту № 2796085 сторони дійшли згоди про те, що :товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2); сума кредиту 15000 грн (п. 1.3); строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.4); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою 695,40% річних, за зниженою ставкою 521,55% річних (п. 1.7); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою 23550 грн, за зниженою ставкою 21412 гривень 50 копійок (п. 1.8); кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1); нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт” (п. 3.1); строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2. – 4.5 договору (п. 4.1) /а. с. 41-47/.

ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначає, що укладаючи кредитний договір відповідач погодив, що за користування кредитними коштами встановлюється плата – процентна ставка :

«1.5.1. Знижена процентна ставка 1,43% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

1.5.2.Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 ЦК України.

Відповідач не виконав умови для застосування знижки на стандартну процентну ставку, а саме не вніс платіж, в зв`язку з цим нарахування процентів з дати видачі кредиту здійснювалося за стандартною процентною ставкою 1,90 % (15 000,00 *1,90 % = 285,00 грн) в день.

Відповідач в кредитному договорі погодив нарахування процентів відповідно до п.3.1.:

«3.1. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-то календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”.

Враховуючи викладене, починаючи з 18.09.2020 по 16.12.2020 відповідачу нараховувалися проценти відповідно до узгодженого п.3.1. кредитного договору не більше 90 днів, за стандартною процентною ставкою 1,90 % (285,00 грн) в день.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2796085 від 18.08.2020 за період з 26.03.2021 по 3.12.2025, заборгованість відповідача станом на 26.03.2021 становить 49200 грн з них : 15000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 34200 грн заборгованість по відсоткам (285 х 120 днів прострочення = 34200 грн) /а. с. 9/.

Доказів на спростування розміру заборгованості по кредиту відповідачем суду не надано.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставними аргументи апеляційної скарги про те, що нарахування заборгованості по відсоткам здійснено позивачем понад строк користування кредитом. Позивач у розрахунку заборгованості зазначено, що заборгованість в розмірі 49200 грн складається з 15000 грн заборгованість за основним боргом, 34200 грн заборгованість по процентам /а. с. 94-103/.

Колегія суддів зазначає, що проценти нараховано в межах строку кредитування та з урахуванням процентної ставки погодженої між сторонами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20.04.2026 у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

Т. Б. Сало