Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №736/1354/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 736/1354/26

Номер провадження 1-кп/749/87/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сновськ кримінальне провадження № 12026270290000099, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2026, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села ОхрамієвичіКорюківського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який на утриманні дітей, осіб похилого віку та інвалідів не має, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

На початку квітня 2026 року, у вечірній час доби ОСОБА_4 , перебуваючи в с. Охрамієвичі Корюківського району Чернігівської області, на землі неподалік будинку № 25 по провулку Зарічному, знайшов банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. 56 ч. 1 ст. 1, ч. 7 ст. 37, ст. 38, ст. 59 Закону України «Про платіжні послуги», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, є офіційним документом, тобто електронним платіжним засобом доступу до банківського рахунку. У ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість подальшого використання зазначеної картки для задоволення власних матеріальних потреб та завідомо знаючи код доступу до неї, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний і протиправний характер своїх дій та бажаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу привласнив вказану банківську картку, поклавши її до кишені власного одягу, надалі не вжив жодних заходів щодо її повернення власнику та використав її для задоволення власних матеріальних потреб, зокрема для подальшого зняття коштів з банківського рахунку ОСОБА_5 .

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у привласненні офіційного документу вчиненого з корисливим мотивом, кваліфіковані як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.357 КК України.

У подальшому, 14 квітня 2026 року о 08 год. 27 хв., ОСОБА_4 , достеменно знаючи про те, що на всій території України з 24.02.2022 діє правовий режим воєнного стану, останнього разу продовжений Указом Президента України № 342/2026 від 27.04.2026 з 05 год. 30 хв. 04.05.2026 строком на 90 діб, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, завідомо знаючи код доступу до банківської картки потерпілого, використовуючи раніше привласнений офіційний документ – банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім`я ОСОБА_5 , як засіб доступу до банківського рахунку, за допомогою банкомату, розташованого по АДРЕСА_2 , зняв з банківського рахунку ОСОБА_5 № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп., тобто здійснив таємне викрадення грошових коштів, які належать ОСОБА_5 , чим спричинив останньому майнову шкоду на вказану суму.

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, кваліфіковані як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

За сукупністю вчиненого, умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у привласненні офіційного документу вчиненого з корисливим мотивом та у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, кваліфіковані як вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України визнав повністю та підтвердив правильність обставин, викладених в обвинувальному акті. Пояснив, що на початку квітня 2026 року знайшов біля будинку сусіда банківську картку, за номером якої зрозумів, що вона належить його брату ОСОБА_5 . Зазначив, що брат іноді давав йому свою банківську картку для зняття грошових коштів, у зв`язку з чим йому був відомий ПІН-код картки. Через декілька днів, а саме 14 квітня 2026 року, він приїхав до м. Корюківка, де за допомогою знайденої банківської картки зняв у банкоматі грошові кошти в сумі 5000 грн. При цьому не думав, що брат дізнається про зняття коштів та звернеться до поліції. Викрадені грошові кошти він повернув брату. У вчиненому щиро розкаявся.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні висловив думку щодо призначення покарання обвинуваченому не пов`язане з позбавленням волі. Претензій матеріального та морального характеру не має.

Судом роз`яснено обвинуваченому положення ч.3 ст.349 КПК України та наслідки застосування такого порядку дослідження доказів.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які учасниками судового провадження не оспорюються.

Оскільки учасниками судового провадження не оспорюються обставини кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 , знайшло своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.357 КК України як привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, та за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до вчинених кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (кримінальний проступок та тяжкий злочин), висновок органу пробації, згідно якого виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а також особу обвинуваченого, який має повну загальну середню освіту, не працює, не одружений, на утриманні дітей та осіб похилого віку не має, раніше не судимий, характеризується посередньо, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав повністю, щиро покаявся у скоєному.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у межах санкцій статей КК України, якими передбачена відповідальність за вчинені ним кримінальні правопорушення, та про можливість його виправлення без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. У зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на нього необхідно покласти обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, речові докази відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався та обранню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.357 Кримінального кодексу України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 76 Кримінального кодексу України зобов`язати ОСОБА_4 :

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сновський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких судом було визнано недоцільним.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1