Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №747/471/25 — Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/471/25

Провадження№ 3/747/2/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Талалаївка матеріали, що надійшли з Прилуцького РВП ГУНП України в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 130 КУпАП-

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2025 року в 02:52 год на 2 км автодороги Талалаївка – Скороходове водій ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у Прилуцькій центральній міській лікарні, чим порушив п 2.9 а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст 130 КУпАП.

У судових засіданнях по справі ОСОБА_1 та його захисник Яковенко Є.М. винність ОСОБА_1 не визнали, оскільки у той день перед зупинкою його транспортного засобу працівниками поліції, які склали протокол, ці ж працівники поліції двічі під`їхали до нього, коли він спав у припаркованому автомобілі біля перехрестя вул Зернова та Чапаєва в селищі Талалаївка, перший раз постукавши у вікно, поцікавились, що він тут робить, на що ОСОБА_1 повідомив, що спить. Приблизно через пів години – годину ці ж працівники, проїжджаючи біля припаркованого автомобіля, наказали ОСОБА_1 поїхати звідси, після чого він завів автомобіль та поїхав до батьків в с Липове. Таким чином сторона захисту вважає, що з боку працівників поліції мала місце провокація вчинення адміністративного правопорушення, що також підтверджується тим, що йому було запропоновано пройти тест на стан сп`яніння відразу після зупинки транспортного засобу. Також на думку сторони захисту у даному випадку наявна провокація з боку працівників поліції, оскільки саме вони змусили його їхати за кермом в стані алкогольного сп`яніння, в зв`язку з чим захисником неодноразово заявлялись клопотання про витребування судом доказів, які задовольнялись та судом витребовувалась інформація з Прилуцького РВП щодо обладнання патрульного автомобіля GPS трекером, що б дозволив встановити його місцезнаходження в період часу з 02.30 год до 03.00 год 20 серпня 2025 року. Згідно наданої суду відповіді Прилуцький РВП не є розпорядником вказаної інформації, яка перебуває в обмеженому доступі, рекомендовано було звернутись до ГУНП в Чернігівській області. Крім того від захисника Яковенка Є.М. надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що відносно ОСОБА_1 з боку працівників поліції мала місце провокація до вчинення правопорушення, а саме те, що його змусили їхати з того місця, де він стояв у припарковому автомобілі, а через деякий час зупинили, запропонували пройти тест на стан сп`яніння одразу після зупинки транспортного засобу та склали протокол про адміністративне правопорушення. Зазначені обставини зафіксовані самим ОСОБА_1 у мобільному застосунку Інстаграм, у розділі якого «Чат» він записував голосові повідомлення 20.08.2025, які були продемонстровані суду в судовому засіданні 07 липня 2026 року. Крім того, захисником створено протокол огляду аудіозапису, який по аналогії з кримінальним процесом долучено до клопотання. На даних записах 20 серпня 2025 року в 02 год 45 хв ОСОБА_1 повідомляє, що до нього під`їхали працівники поліції, спитали, чого стоїш і сказали, щоб він їхав, а то приїде начальник. Дерез деякий час на аудіозписі зафіксовано, що ОСОБА_1 говорить, що їдуть за ним і можливо зупинять його. Таким чином працівники поліції підбурили ОСОБА_1 до активних дій, а саме – до руху. В іншому випадку порушення ймовірно не було б вчинено, так як ОСОБА_1 спав у машині і зранку планував поїхати, оскільки на той момент, а саме в 6 годин ранку – вже не перебував би в стані сп`яніння. А так коли його зупинили, то відразу запропонували пройти тест. Таким чином, долучені до протоколу докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 130 КУпАП, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто є недопустимими. Тому захисник просить суд закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст 130 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Суд, заслухав пояснення ОСОБА_1 , його захисника, свідка, повно та всебічно дослідив матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 судом встановлено наступні фактичні обставини:

- з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 428478 від 20.08.2025 року, складеного інспектором СПД № 1 ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Скляром П.В., вбачається, що 20.08.2025 року в 02:52 год на автодорозі Т25-15 Талалаївка – Скороходове, 2 км ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у Прилуцькій центральній міській лікарні, чим порушив п 2.9 а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст 130 КУпАП. До протоколу додаються рапорт поліцейського, направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння, висновок про результат огляду на стан сп`яніння, диск з відеозаписом. У графі «Пояснення особи … по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив, що не згоден з висновком Прилуцької ЦМЛ, а саме, що перебував в стані алкогольного сп`яніння, прилад не працював. Також в протоколі міститься підпис ОСОБА_1 про отримання тимчасового дозволу на керування та копії протоколу (а.с.2)

- згідно роздруківки приладу Drager Alkotest 6810, тест № 05692, проведеному 20.08.2025 в 02:57 год результат – 1, 10 проміле. Також зазначено в роздруківці, що ОСОБА_1 від підпису відмовився (а.с.2)

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним посадовою особою Прилуцького РВП, встановлено, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Огляд проведений за допомогою приладу Drager Alkotest 6810, тест № 05692. Результати огляду – проба позитивна 1, 10. В графі «З результатами згоден» зазначено, що ОСОБА_1 від підпису відмовився (а.с.3)

- 20.08.2025 в 02:55 год посадовою особою - інспектором з РПП СПД № 1 ВП № 1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Скляром П.В. виписано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зазначене направлення виписано до КНП «Прилуцька МЛ» на ім`я водія ОСОБА_1 , оскільки в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя (а.с.4)

- згідно висновку № 144 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.08.2025 року, проведеного КНП «Прилуцька центральна міська лікарня», в 04 год 15 хв ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (а.с.5)

- згідно розписки ОСОБА_2 від 20.08.2025 року він отримав від працівників поліції автомобіль, який належить ОСОБА_1 і зобов`язується його доставити до місця проживання ОСОБА_1 (а.с.6)

З оглянутого в судовому засіданні запису з відеореєстратора патрульного автомобіля (диск 2, папка «як їхав») вбачається, що 20.08.2025 в 02:51 год патрульний автомобіль їде слідом за автомобілем по трасі, автомобіль зупиняється, поліцейський підходить до автомобіля.

З оглянутого відеозапису з нагрудної відеокамери поліцейського вбачається, що 20.08.2025 в 02:52 год працівник поліції підходить до автомобіля, водій ОСОБА_1 показує документи. В 02: 54 працівник поліції запитує водія, чи вживав він сьогодні алкоголь і чи буде проходити тест, водій відповідає – як скажете. В 02:55 працівник поліції складає прилад дає його водію, той проходить тест, результат 1, 1 проміле - зафіксований на відео. В 02:57 працівник поліції запитує водія, чи згодний він з результатом та пропонує проїхати в лікарню в Прилуки, водій погоджується «давайте проїдемо», і в 03:00 год їдуть в м Прилуки. В 03:37 год приїхали в лікарню, де ОСОБА_1 проводять огляд на стан сп`яніння, і в 04:18 зафіксований результат 0, 61 проміле.

Аналізуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року. За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Як встановлено в ході судового розгляду, працівниками поліції внаслідок виявлення у водія транспортного засобу Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак алкогольного сп`яніння було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не повідомив тих обставин, що його змусили їхати, що він спав у стоячому автомобілі в селищі Талалаївка і збирався їхати тільки ранком. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 не повідомила тих обставин, що їхній екіпаж під`їжджав до стоячого автомобіля в селищі Талалаївка, у якому спав водій.

Крім того, аналізуючи ту обставину, що ОСОБА_1 та його захисник не заперечують перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, і посилаються на те, що коли би він ніч спав в автомобілі і тільки ранком поїхав до батьків в с Липове, то показник проміле алкоголю в вже би знизився до допустимого рівня, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Перебуванню водія в стані алкогольного сп`яніння на перехресті вулиць Зернова та Сонячна (колишня Чапаєва) в стоячому автомобілі звісно передував його рух в цьому автомобілі в стані алкогольного сп`яніння по території селища Талалаївка. Ні ОСОБА_1 ні його захисник в судовому засіданні не повідомили обставин часу та місця вживання водієм алкоголю то того моменту, коли він, по версії захисника, заснув на перехресті вулиць в селищі Талалаївка. Тобто якимось чином водій в стані алкогольного сп`яніння доїхав до перехрестя, але тільки не був зупинений працівниками поліції, таким чином все таки керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння ще до того моменту, коли до стоячого автомобіля під`їхали працівники поліції. Тому посилання ОСОБА_1 та його захисника на те, що його змусили їхати працівники поліції і в даному випадку наявна провокація до скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 130 КУпАП, спростовується дослідженими матеріалами справи, та на думку суду є стратегією захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення. Пройшовши на місці зупинки огляд на стан алкогольного сп`яніння з результатом 1,1 проміле, що значно перевищує встановлений показник в 0,2 проміле, та в КНП «Прилуцька ЦМЛ» з результатом 0, 61 проміле, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення. Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та в доданих до нього матеріалах, зафіксовані на долученому до протоколу відеозаписі.

Що стосується посилання захисника на те, що з боку працівників поліції мала місце провокація до вчинення адміністративного правопорушення, то суд зазначає наступне.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство, натомість ЄСПЛ у своїх рішеннях зробив дефініцію такого поняття та критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину. Згідно з практикою ЄСПЛ для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін. Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року). Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин. Таким чином, у разі виявлення за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення. При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого скоєння злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: - наявність підстав для проведення відповідних заходів; - роль співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину. Таким чином, потрібно взяти до уваги наступні обставини: підставу для зупинки; поведінка працівника поліції; ознаки сп`яніння водія; дії водія щодо пропозиції працівника поліції пройти огляд на встановлення стану сп`яніння.

Із переглянутого відеозапису судом не встановлено того, що поліцейські своїми активними діями спонукали водія ОСОБА_1 до вчинення правопорушення. В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про наявність у працівників поліції підстав для обмови ОСОБА_1 , суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 чи його захисник оскаржували дії працівників поліції щодо складання протоколу. З моменту укладення договору про надання правничої допомоги – з 12 грудня 2025 року – часу для цього було достатньо. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять. Разом з тим, доводи щодо наявності провокації правопорушення додатково свідчать про, те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисник повністю визнають факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння, оскільки провокація правопорушення можлива тільки за умови, що таке правопорушення дійсно було вчинено. Таким чином у суду відсутні підстави для визнання недопустимими наданих працівниками поліції доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, оскільки таке порушення не є доведеним.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол складений уповноваженою особою – інспектором СПД № 1 ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Скляром П.В. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 . При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд адміністративної справи в Талалаївському районному суді. У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено про незгоду з висновком Прилуцької ЦМЛ, але жодних зазначень про те, що водія змусили їхати працівники поліції.

Частиною 6 ст. 266 КУпАП передбачено направлення особи для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6 Порядку від 17.12.2008 №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Водій ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до медичного закладу, де при огляді також встановлений стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудної камери поліцейських та відеореєстратора патрульного автомобіля щодо обставин, за якими складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. В даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано відеозапис, який стосується безпосередньо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки на відеозаписі не зафіксовано те, що він повідомляв працівників поліції про те, що його змусили їхати. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний та допустимий доказ у справі, оскільки він підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння з результатом 1,1 проміле. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду не викликає. Тому долучений до протоколу відеозапис відповідає зазначеним вимогам та положенням ст 251 КУпАП, і тому береться судом до уваги як належний і допустимий доказ при розгляді справи.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що протокол відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП, складений уповноваженою особою, належним чином зазначено суть адміністративного правопорушення, відомості про особу яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості необхідні для вирішення справи. Як встановлено в ході судового розгляду ні водій ОСОБА_1 ні його захисник не оскаржували дії співробітників патрульної поліції, тобто не звертались до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався зі скаргою на дії працівників поліції до керівництва, хоча мали для цього достатньо часу.

Слід зауважити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України, зокрема п. 2.9 а, яким визначена заборона водію керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. У своїй постанові Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. При цьому суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

За встановлених фактичних обставин справи беззаперечно встановлено, що водій ОСОБА_1 дійсно порушив п. 2.9 а ПДР України і в його діях вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Винність ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху повністю доведена та підтверджується дослідженими матеріалами справи. Невизнання ним своєї вини суд визнає як спосіб захисту від вчиненого правопорушення та уникнення відповідальності за вчинене та від накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи положення ст. 251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість його винності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і були в повному обсязі досліджені під час розгляду справи, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

При обранні адміністративного стягнення суд дотримується також приписів ст. 23 КУпАП України, якою передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами. Об`єктивно з`ясувавши обставини справи, повно та всебічного дослідивши надані суду докази, особу ОСОБА_1 , який при керуванні джерелом підвищеної небезпеки керував ним в стані алкогольного сп`яніння, суд вважає за необхідне накласти стягнення ОСОБА_1 за скоєне правопорушення і визначити його необхідним та достатнім для досягнення ст. 23 КУпАП мети, зокрема виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, і приходить до висновку про накладення адміністративного стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення.

Крім того, відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 665 грн 60 коп.

Керуючись ст. 268, 283, 284, 307, 308, 130 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

Роз`яснити положення ст. 307, 308 КУпАП, відповідно до яких штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови – не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу ДВС за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові.

На постанову може бути подана апеляція в Чернігівський апеляційний суд протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя: Л.В.Тіщенко