Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №380/10879/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/10879/26 пров. № А/857/36794/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року про повернення позовної заяви, головуючий суддя – Кузан Р.І., постановлена у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність Військової Частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), щодо невиплати ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; визнати протиправною бездіяльність Військової Частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ( РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; зобов`язати Військову Частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ( РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період проходження військової служби; стягнути з Військової Частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ( РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 42 728,44 гривень; стягнути з Військової Частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) на користь ОСОБА_1 , ( РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 30.01.2026р. по день ухвалення судового рішення за цим адміністративним позовом.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у ній недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення вказаної ухвали.

Позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначав, що після звільнення ОСОБА_1 обґрунтовано розраховував на виконання. Відповідачем вимог законодавства щодо проведення повного розрахунку при звільненні та виплати всіх належних сум грошового забезпечення, у тому числі компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії та інших виплат, передбачених законодавством та наказом про звільнення. З метою з`ясування факту проведення остаточного розрахунку та отримання належних виплат ОСОБА_1 30.03.2026 року звернувся до Відповідача із письмовою заявою про проведення остаточного розрахунку та виплату всіх належних сум. ОСОБА_1 не зволікав із захистом своїх прав, а діяв добросовісно та послідовно. Після звільнення 30.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із заявою про проведення остаточного розрахунку та обґрунтовано очікував її розгляду в порядку та строки, визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». Натомість Відповідач не надав відповіді на звернення ОСОБА_1 та не повідомив про результати його розгляду. що стало однією з причин несвоєчасного звернення до суду та свідчить про відсутність недобросовісної поведінки з боку позивача. Крім того, представницею ( ОСОБА_1 ) адвокаткою Столяр О.М. на виконання доручення клієнта було направлено адвокатський запит до Міністерства Оборони України та Військової Частини НОМЕР_1 щодо надання інформації та документів стосовно проведення остаточного розрахунку при звільненні позивача ОСОБА_1 ( в додатках до адміністративного позову докази звернення додані) Відповідач не надав відповіді ані на заяву ОСОБА_1 , ані на адвокатський запит, не повідомив про проведення остаточного розрахунку та не надав документів, які б підтверджували склад і розмір нарахованих та виплачених сум. Таким чином, позивач ОСОБА_1 та його представниця Столяр О.М. добросовісно вживали заходів для отримання необхідної інформації та врегулювання спору без звернення до суду, однак Відповідач фактично проігнорував такі звернення. Пропуск строку звернення до суду є незначним та обумовлений необхідністю отримання від Відповідача інформації щодо фактично проведеного розрахунку при звільненні, а також відсутністю будь-якої реакції на подані звернення. При цьому пропуск строку звернення до суду становить менш як один місяць та не свідчить про недобросовісну поведінку позивача або його намір безпідставно зволікати із захистом своїх прав. З врахуванням викладеного просить поновити строк на звернення до адміністративного суду з позовом у даній справі..

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку – відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії – повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свою апеляційну скаргу мотивує тими ж доводами, що наводились ним у клопотання про поновлення строку звернення до суду, однак судом попередньої інстанції не надано їм належної оцінки.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було звільнено та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ще 30.01.2026 року, у витязі з наказу №34 від 30.01.2026 року містяться відомості про всі належні позивачу при звільненні виплати. Оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом лише 28.05.2026 року, останній пропустив тримісячний строк звернення в частині заявлених позовних вимог, який повинен обчислюватися з 30.01.2026 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно із ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 КАС України).

За правилами ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Як слідує із матеріалів справи, спір у ній виник у зв`язку із не нарахуванням та невиплатою позивачу грошового забезпечення у період проходженням ним військової служби.

Слід врахувати, що грошове забезпечення охоплюється поняттями «заробітна плата» і «оплата праці».

Так, Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022 року, внесено зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно нової редакції ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 року, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"). З урахуванням пункту 1глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023 року (пп. 65.1 - 65.2 п. 65 постанови).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів враховує, що розмір усіх складових грошового забезпечення з грошового атестату, який в обов`язковому порядку видається як при звільненні, так і при переміщенні на нове місце служби.

Судом встановлено, що позивача було звільнено та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ще 30.01.2026 року, та у витязі з наказу №34 від 30.01.2026 року містяться відомості про всі належні позивачу при звільненні виплати.

Таким чином, позивач був повідомлений про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, відтак саме з цієї дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише в 28 травня 2026 року, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого чинним законодавством України.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянта про те, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду попередньої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №380/10879/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич