Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №517/742/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/742/26

Провадження № 1-кп/517/49/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка кримінальне провадження, внесене 03 травня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162390000274 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Котовськ Одеської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, із повною загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 02.05.2026 приблизно о 18 год 00 хв, знаходячись у центрі с. Перехрестове Роздільнянського району Одеської області, зустрівся з ОСОБА_7 та у ході розмови останні вирішили піти до місцевого мешканця ОСОБА_8 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 та прийшовши на місце, побачили біля воріт транспорті засоби, а саме мотоцикли «Suzuki Bandit», д/з НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , та «Kawasaki ER-6 N» з транзитним номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , у цей час у ОСОБА_10 виник умисел незаконно заволодіти останнім транспортним засобом. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, з мотивів задоволення власних емоційних потреб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення порядку користування транспортним засобом і створення загрози для безпеки руху та позбавлення власника транспортного засобу можливості реалізовувати свої права відносно нього і бажаючи їх настання, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом та використання його для прогулянки, ОСОБА_11 підійшов до мотоцикла «Kawasaki ER-6 N» з транзитним номером НОМЕР_3 та впевнившись, що ключі знаходяться у замку запалення, завів двигун, самовільно сів за кермо мотоцикла та ключем, який знаходився у замку запалення, завів двигун та поїхав вулицями села Перехрестове Роздільнянського району Одеської області, а ОСОБА_7 , не бувши обізнаним про протиправні дії ОСОБА_10 , підійшов до мотоцикла «Suzuki Bandit», д/з НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 та завівши двигун мотоцикла, поїхав у слід за ОСОБА_12 .

У подальшому, за межами с. Перехрестове Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_11 залишив зазначений транспортний засіб, а саме мотоцикл «Kawasaki ER-6 N» з транзитним номером НОМЕР_3 та разом з ОСОБА_7 залишив місце вчинення злочину.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав, розкаявся та суду пояснив, що згодний з викладеними в обвинуваченні фактами. 02.05.2026 він разом з ОСОБА_7 вирішили піти до жителя с. Перехрестове Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_8 . Підійшовши до подвір`я він помітив мотоцикли. Підійшовши до яких помітив в одному з них ключі в замку запалювання. В подальшому сів на мотоцикл, завів двигун та вирішив покататися по селу. Поїздивши деякий час, вказаний мотоцикл він залишив в полі за межами села Перехрестове. Обвинувачений суду повідомив, що він у вчиненні вказаного кримінального правопорушення розкаюється, висновки для себе зробив, шкодує про вчинене та запевнив суд про недопустимість такого в майбутньому та просив пробачення у потерпілої. Також повідомив, що на даний час він не проходить військову службу та проживає разом з сім`єю в с. Перехрестове Роздільнянського району Одеської області.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду повідомила, що 02.05.2026 вона разом з своїм сином перебувала дома за адресою: АДРЕСА_3 . Біля 18 год 00 хв вона вийшла на вулицю та виявила, що її мотоцикл зник та вона одразу повідомила про вказаний факт в поліцію. У подальшому їй зателефонували з поліції та повідомили, що мотоцикл виявлено за межами с. Перехрестове. Як їй потім стало відомо мотоциклом незаконно заволодів місцевий житель ОСОБА_4 . На даний час мотоцикл їй повернуто, просила суд призначити не суворе покарання.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що 02.05.2024 з заявою про вчинення кримінального правопорушення звернулась ОСОБА_6 , яка просила прийняти міри до невідомої особи, яка 02.05.2026 приблизно о 18 год 00 хв заволоділа її мотоциклом.

Вказана заява зареєстрована у встановленому порядку 03.05.2026, що підтверджується витягом з ЄРДР.

З постанови про визнання речовими доказами від 03.05.2026 убачається, що мотоцикл марки «Kawasaki ER-6 N» жовтого кольору, транзитний д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , два змиви потожирової речовини з керма мотоцикла марки «Kawasaki ER-6 N»; змив речовини бурого кольору з мотоцикла марки «Kawasaki ER-6 N»; мотоцикл марки «Suzuki Bandit» червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 ; два змиви потожирової речовини з керма мотоцикла марки «Suzuki Bandit визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Захарівського районного суду Одеської області від 06.05.2026 на вказані речові докази накладено арешт.

З постанови про визнання речовими доказами від 08.05.2026 убачається, що оптичний диски DVD-R 4.7 gb на якому містяться відеозапис руху ОСОБА_4 на мотоциклі в с. Перехрестове Роздільнянського району Одеської області визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

З висновку експерта № СЕ-19/116-26/13293-АВ від 29.05.2026 убачається, що середня ринкова вартість мотоцикла марки «Kawasaki ER-6 N» жовтого кольору, транзитний д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , 2005 року випуску, станом на 02.05.2026, становить 163031 гривня 29 копійок.

Відповідно до зберігальної розписки від 03.05.2026 мотоцикл марки «Kawasaki ER-6 N» жовтого кольору, транзитний д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , 2005 року випускупереданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 .

Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

Суд, з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позиції та роз`яснивши, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

Аналіз наведених доказів, а саме показань обвинуваченого та потерпілої, письмових доказів у справі свідчить, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом є доведеною. Так, суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ у справі показання обвинуваченого, який в судовому засіданні визнав, що дійсно незаконно заволодів транспортним засобом. Обвинувачений зазначив всі обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, а саме час, місце та спосіб незаконного заволодіння транспортним засобом, що узгоджується з показаннями потерпілої, постановою про визнання речовими доказами, висновком експерта, яким підтверджено вартість мотоцикла.

Розглянувши вказане провадження в межах висунутого обвинувачення, дослідивши докази у справі в заявленому сторонами обсязі, керуючись законом, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого доведена стороною обвинувачення, оскільки підтверджена сукупністю доказів у справі, які суд приймає до уваги як належні, допустимі та достатні для висновків суду.

Аналіз вказаних доказів свідчить, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, є доведеною, а вказані докази в сукупності є достатніми для висновків суду про наявність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення та надання правової кваліфікації дій обвинуваченого.

Отже, оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно довідки Захарівської багатопрофільної лікарні ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

З характеристики наданої за місцем проживання обвинуваченого №196 від 04.05.2026 убачається, що ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За час проживання до старостинського округу скарг та заяв стосовно поведінки ОСОБА_4 не надходило. До складу його сім`ї входить співмешканка ОСОБА_13 , 1989 року народження, син співмешканки ОСОБА_14 , 2009 року народження, донька співмешканки ОСОБА_15 , 2012 року народження.

З вимоги про судимість ГУНП в Одеській області від 06.05.2026 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 убачається, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, судимість погашена у встановленому законом порядку.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений вину визнав, розкаявся та оцінює зазначене як обставину, що пом`якшує покарання у виді щирого каяття.

Про щире каяття обвинуваченого беззаперечно свідчить його показання в судовому засіданні, відповідно до яких він не лише повідомив про всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а й висловив щирий жаль щодо його вчинення, неодноразово повідомляв про усвідомлення неприпустимості та протиправності його дій.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості додатково установлювати та ураховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

Згідно досудової доповіді від 27.07.2026, підготовленої Роздільнянським районним сектором № 2 Філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ризик вчинення останнім повторного кримінального правопорушення - середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб - середній. Виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення і усвідомлення винною особою необхідності її понести, а з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи і попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності, суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування.

У відповідності зі ст.12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим відноситься до категорії нетяжких злочинів, обвинувачений свою винуватість у його вчиненні визнав.

З урахуванням вказаних обставин, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись вимогами ст. 50, 65 КК України, суд, вважає можливим погодитися з думкою сторони обвинувачення, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі. Вказане покарання досягне мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Призначення більш м`якого покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 289 КК України, ніж позбавлення волі, буде недостатнім.

Судом не встановлено наявності обставин, визначених ст. 69 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які б з урахуванням особи винного дали можливість призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України за це кримінальне правопорушення.

У той же час, суд ураховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, щиро розкаявся, має на утриманні двох малолітніх дітей. Крім того, суд ураховує думку потерпілої, яка просила не позбавляти волі обвинуваченого ОСОБА_4 . З вказаних підстав суд вважає за можливе застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком та покладенням обов`язків визначених ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Відповідно ст. 100 КПК України слід вирішити долю речових доказів.

Також у відповідності до ст. 124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути судові витрати у справі, які згідно довідки про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні до висновку експерта №СЕ-19/116-26/13293-АВ від 29.05.2026 становить 1444 гривні 08 копійок.

Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не обирався та ураховуючи приписи ст. 374 КПК України та відсутність жодних клопотань зі сторони учасників судового розгляду, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили не застосовувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Керуючись ст. 50, 65, 289 КК України, ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Початок іспитового строку обраховувати з дня ухвалення вироку, тобто 13.08.2026.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 1444 гривні 08 копійок.

Арешт накладений ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 06.05.2026 скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні, а саме: два змиви потожирової речовини з керма мотоцикла марки «Kawasaki ER-6 N»; змив речовини бурого кольору з мотоцикла марки «Kawasaki ER-6 N»; два змиви потожирової речовини з керма мотоцикла марки «Suzuki Bandit, які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВнП №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області знищити.

Речовий доказ: диск DVD-R 4.7 gb на якому містяться відеозапис руху ОСОБА_4 на мотоциклі в с. Перехрестове Роздільнянського району Одеської області залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ, а саме: мотоцикл марки «Kawasaki ER-6 N» жовтого кольору, транзитний д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , 2005 року випуску,що переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 залишити останній.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя