Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №300/6387/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/6387/25 пров. № А/857/903/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року (головуючий суддя Кафарський В.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/6387/25 за адміністративним позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,

в с т а н о в и в :

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося в суд із адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 27 591,78 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у першому кварталі 2024 року відповідач виконала норматив по працевлаштуванню однієї особи з інвалідністю, про що зазначено у відомостях квартальної звітності, поданої в ГУ ДПС в Івано-Франківській області. Вказує, що у третьому та четвертому кварталі 2024 року у неї був відсутність обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відтак нарахування адміністративно-господарських санкцій за повний рік є протиправним.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована як суб`єкт господарювання за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становить 10 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників за рік становить 529 079,98 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника 52 908,00 грн (а.с. 4).

Як зазначає позивач, в 2024 році відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, не забезпечено працевлаштування однієї особи з інвалідністю на вакантну посаду для осіб із обмеженими фізичними властивостями.

Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно з яким сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік склала 26 454,00 грн.

Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025 (а.с. 4-5).

Як вбачається з розрахунку позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік становить 26 454,00 грн, а сума пені, нарахованої за несвоєчасну сплату адміністративного-господарських санкцій складає 1 137, 78грн (а.с.8).

Оскільки адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2024 році.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-ХІІ (в редакції до 06.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю” від 18.10.2022 № 2682-IX (чинний з 06.11.2022) частину третю статті 18 Закону №875-ХІІ викладено в новій редакції: “Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно частини першої статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).

Здійснюючи аналіз наведених норм, апеляційний суд висновує, що законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Судом першої інстанції встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік становить 10 осіб, тому згідно із частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ відповідач у 2024 році повинна була виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце.

Згідно ч. 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

До апеляційної скарги подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску стосовно ФОП ОСОБА_1 від 02.05.2024, та відомість про нарахування заробітної плати від 02.05.2024, з яких вбачається, що відповідач виконала норматив по працевлаштуванню однієї особи з інвалідністю у першому кварталі 2024 року.

Стосовно другого кварталу 2024 року відповідачем визнається, що такий норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю виконаний не був.

У третьому та четвертому кварталі 2024 року середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила менше 8 осіб, відтак колегія суддів приймає доводи скаржника про відсутність обов`язку у відповідача по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у даний період.

Отже, відповідач не виконала вимоги Закону № 875-ХІІ щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю лише у другому кварталі 2024 року, при цьому нарахування адміністративно-господарських санкцій проведено за одне робоче місце протягом повного 2024 року, що є необгрунтованим та неправомірним, відтак колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення постанови про відмови у задоволенні позову.

Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 4542 грн.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, слід стягнути на користь відповідача понесені нею судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 300/6387/25 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ: 13662300) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш