Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №380/11149/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11149/25 пров. № А/857/45845/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року (головуючий суддя Москаль Р.М., м. Львів) у справі №380/11149/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №134650031317 від 16.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періоди роботи - з 20.12.1994 по 19.08.1996 роки, та період роботи з 23.09.1986 по 25.08.1994 на території Латвійської республіки згідно записів до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1981; зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з 09.05.2024 року; визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо затягування та зволікання часу щодо вжиття заходів для підтвердження стажу, здобутого ОСОБА_1 на території Латвійської республіки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненькій області №134650031317 від 16.05.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 09.05.2024 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 23.09.1986 по 25.08.1994 та з 20.12.1994 по 19.08.1996. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що за доданими документами підстав для зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності на території Латвійської Республіки з 23.09.1986 по 25.08.1994 немає, оскільки відповідно до статті 24-1 Закону № 1058 та Договору такий стаж зараховується за умови підтвердження стажу компетентними органами відповідної країни (після надходження результатів розгляду формуляру). Також вказує, що відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 20.12.1994 по 19.08.1996 згідно записами трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1981, оскільки дата прийняття і дата наказу на прийняття містить розбіжність 1 рік. Зазначає, що страховий стаж заявника становить 25 років 7 місяців 16 днів, відтак ГУ ПФУ було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до підрозділу ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 09.05.2024 про призначення пенсії за віком (а.с. 75-76), до заяви додав трудову книжку, паспорт громадянина України, картку платника податків, військовий квиток, диплом. Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.8-11), що мають значення для оцінки спірних періоду:

- з 10.07.1985 до 18.09.1986 навчався в Ризькій морехідній школі та здобув кваліфікацію повара 4 розряду, що також підтверджується атестатом №94/86 (а.с.74), а після проходження практики скерований на роботу в Латвійське морське пароплавство (а.с.8-9);

- з 23.09.1986 по 25.08.1994 працював в Латвійському морському пароплавстві на різних суднах на посадах повара (2 категорії, 1 категорії), матроса (1 класу), що підтверджується належно оформленими записами, в яких вказано дату прийняття/звільнення для кожного судна, реквізити відповідних наказів, посада тощо.

За цей період роботи в Латвійському морському пароплавстві ОСОБА_1 за успіхи в праці 8 разів заохочувався грошовими преміями (а.с.110), про що є записи відповідного змісту в розділі трудової книжки “сведения о поощрениях”;

- з 01.09.1994 по 16.12.1994 працював в Жовківському держлісгоспі каменярем 4 розряду в будівельній бригаді;

- з 20.12.1994 по 19.08.1996 працював в Будівельному управлінні фірми “Прибужжя” муляром 4 розряду (наказ № 163-к від 20.12.1995 та наказ № 89-к від 19.08.1996), звільнений по скороченню штатів;

- з 20.11.1996 перебував на обліку в Жовківському районному центрі зайнятості Львівської області та отримував допомогу по безробіттю.

Після реєстрації заява ОСОБА_1 від 09.05.2024 та копії доданих до неї документів були відскановані та на підставі Постанови №25-1 від 16.12.2020 електронна справа за принципом екстериторіальності передана для розгляду в ГУ ПФУ в Рівненській області.

ГУ ПФУ в Рівненській області розглянуло заяву від 09.05.2024 та долучені до заяви документи та 16.05.2024 прийняло рішення №134650031317 (а.с.15) про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (не менше 31 рік страхового стажу); страховий стаж обчислено в розмірі 25 років 07 місяців 16 днів. До страхового стажу цей орган ПФУ не зарахував такі періоди:

- період трудової діяльності на території Латвійської Республіки з 23.09.1986 по 25.08.1994 з мотивів відсутності підтвердження стажу компетентними органами іншої країни;

- з 20.12.1994 по 19.08.1996, оскільки записи трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1981 оформлені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

ОСОБА_1 у відповідь на усні роз`яснення представника сервісного центру №14 ГУ ПФУ у Львівській області надав засвідчені копії документів щодо роботи в Латвійській республіці, а ГУ ПФУ у Львівській області листом від 23.08.2024 № 1300-5309-5/148417 скерувало ці документи на адресу Пенсійного фонду України для подальшого скерування в Латвійську Республіку. ГУ ПФУ у Львівській області повідомляє, що на час розгляду справи відповідь не надходила.

ГУ ПФУ у Львівській області 23.05.2025 звернулося до ГУ ПФУ у Рівненській області про перегляд електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.81-82) з мотивів доцільності перегляду рішення та зарахування стажу роботи в Латвійській республіці з 23.09.1986 по 31.12.1990, оскільки: 1) відповідно до Договору трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської республіки до 01.01.1991 особам, які проживають на території обох сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначенні та нарахуванні пенсії на території обох сторін за умови, що одна із сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди; 2) нумерація записів в трудовій книжці ОСОБА_1 за період роботи в Латвійському морському пароходстві з 23.09.1986 по 25.08.1994 послідовна, зазначені підстави для внесення записів про прийняття та звільнення з роботи, запис про звільнення завірено підписом відповідальної особи та печаткою установи.

ГУ ПФУ у Рівненській області 30.05.2025 (а.с.83) із зауваженнями, наведеними в листі ГУ ПФУ у Львівській області від 23.05.2025 (щодо врахування періоду роботи в Латвійській республіці з 23.08.1986 по 31.12.1990), не погодилося, власне рішення не переглянуло.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частинами 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Згідно п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.

Основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж в період до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, тобто до 01 липня 2000 року, є трудова книжка.

Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, при цьому для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон № 1788).

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Щодо періоду роботи в Латвійській Республіці з 23.09.1986 по 25.08.1994.

Україною і Латвійською Республікою укладений Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення (дата підписання: 26.02.1998; дата ратифікації: 19.03.1999; дата набуття чинності: 11.06.1999) (далі - Договір).

Статтею 2 Договору встановлено, що цей Договір регулює соціальне забезпечення осіб, а також членів їхніх сімей, на яких поширювалось або поширюється законодавство України чи Латвійської Республіки в галузі соціального забезпечення. Підпункт 5 пункту 1.1 частини 1 статті 3 Договору визначає, що цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Україні, зокрема, пенсії за віком. Відповідно до підпункту 5 пункту 1.2 частини 1 статті 3 Договору цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Латвійській Республіці, зокрема, пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 16 Договору для встановлення права на пенсію, зумовлену накопиченням періодів страхування, в цілях підсумовування періодів зараховуються періоди страхування, накопичені згідно із законодавством обох Сторін за умови, що вони не збігаються повністю або частково у часі. Частиною 3 статті 16 Договору визначено, що трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.

Згідно з статтею 17 Договору якщо право на пенсію згідно із законодавством Сторін виникає тільки в результаті підсумовування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох Сторін, розмір пенсії кожна Сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території.

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 23.09.1986 по 25.08.1994 працював в Латвійському морському пароплавстві на різних суднах на посадах повара (2 категорії, 1 категорії), матроса (1 класу), що підтверджується належно оформленими записами, в яких вказано дату прийняття/звільнення для кожного судна, реквізити відповідних наказів, посада тощо.

За цей період роботи в Латвійському морському пароплавстві ОСОБА_1 за успіхи в праці 8 разів заохочувався грошовими преміями (а.с.110), про що є записи відповідного змісту в розділі трудової книжки “сведения о поощрениях”.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що період роботи в Латвійській Республіці до 31.12.1990 (4 роки 4 місяці та 9 днів) є трудовим стажем, що підтверджується належно оформленими записами в трудовій книжці та зараховується до страхового стажу позивача як для призначення, так і для обчислення розміру пенсії, що прямо випливає зі норми частини четвертої статті 24 Закону №1058 (в редакції, що діяла станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії та на дату прийняття оскарженого рішення) та наведених вище положень Договору, незалежно від сплати внесків за цей період.

Щодо періоду роботи в Латвійській Республіці з 01.01.1991 по 25.08.1994 (3 роки 7 місяців 25 днів), то Договором передбачено різні правила для врахування періодів роботи для визначення права на пенсію та для визначення розміру пенсії, при цьому, факт сплати чи несплати страхових внесків не має значення для зарахування страхового стажу позивача за спірний період. Тобто для визначення права на пенсію враховується весь стаж, накопичений у Латвійській Республіці. Трудовою книжкою позивача належно підтверджено спірний період роботи з 01.01.1991 по 25.08.1994.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 23.09.1986 по 25.08.1994.

Щодо періоду роботи з 20.12.1994 по 19.08.1996.

Спірний період роботи позивача в БУ №21 ВАТ “Прибужжя” підтверджується записами трудової книжки, які узгоджуються з попереднім (робота з 01.09.1994 по 16.12.1994 каменярем в будівельній бригаді) та наступним (перебування з 20.11.1996 на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю після скорочення з БУ №21) та є достатніми для підтвердження трудової діяльності позивача у спірний період.

Водночас доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці, відповідачі не надали.

Колегія суддів враховує Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Колегія суддів зауважує, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначає наказ (розпорядження) керівника підприємства, установи, організації.

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17) та від 06.03.2018, 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а (№К/9901/44334/18), №754/14898/15-а.

Разом з тим, як передбачено підпунктом 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Отже, органи пенсійного забезпечення мають право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.

В той же час, відповідачами не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації, зазначеної в трудовій книжці позивача.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність незарахування відповідачем до страхового стажу позивача вказані періоди роботи.

Оскільки позивач на момент звернення 09.05.2024 до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідав умовам, визначеним частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV, а саме, досяг 60 віку; з урахуванням зарахування спірних періодів (1) з 23.09.1986 по 25.08.1994 (7 років 11 місяців 3 дні) та (2) з 20.12.1994 по 19.08.1996 (1 рік 8 місяців) до страхового стажу визначеного пенсійним органом – 25 років 07 місяців 16 днів, страховий стаж позивача становить понад 31 рік, тобто є достатній для призначення позивачу пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV, отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для призначення пенсії.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі №380/11149/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш