Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 11 серпня 2026 р.
Справа: №460/1946/25
Суддя: Матковська Зоряна Мирославівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/1946/25 пров. № А/857/28508/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Матковської З. М.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №460/1946/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, (головуючий суддя першої інстанції Комшелюк Т.О., місце ухвалення м. Рівне, за правилами спрощеного позовного провадження), -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – пенсійний орган, відповідач) про бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС (категорія 2) та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В серпні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок розміру пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку за роботу на території радіоактивного забруднення згідно наявних у пенсійній справі документів і додатково наданої архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів Рівненської міської ради» від 18.11.2022 №2086/04-02. Листом від 13.09.2024 відповідач повідомив про те, що заробітну плату для обчислення пенсії визначено відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV за період з 01.06.1987 по 31.05.1992 (обрано оптимальний період заробітку) та з 01.07.2000 по 28.02.2005, оскільки відомості про заробітну плату, одержану за періоди роботи в зоні відчуження, відсутні. Для розгляду питання видачі довідки про заробітну плату одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках рекомендувало звертатися до органів соціального захисту населення за місцем проживання. У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до Рівненської обласної державної адміністрації із заявою, у якій просив повідомити про можливість видачі довідки про мій середньомісячний заробіток із заробітної плати, отриманої за час роботи в зоні ЧАЕС у 1987 році. Однак, позивачу було повідомлено про відсутність підстав для видачі такої довідки. Позивач не погоджується з відмовою у перерахунку його пенсії та вважає її протиправною.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що відповідач може визначити середньомісячний заробіток позивача за роботу у зоні відчуження у травні 1987 року відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058-IV, а не обчислювати його за період з 01.06.1986 по 31.05.1992 року, внаслідок чого заробітна плата позивача за роботу в зоні відчуження хоч і врахована в загальній сумі, однак її значення для обрахунку розміру моєї пенсії у відповідності до ч.2 ст.27 Закону №1058-ІV повністю знівельоване.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС (категорія 2).
16.08.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням середньомісячного заробітку за червень 1987 року за роботу в зоні відчуження згідно наявних у пенсійній справі документів і додатково наданої архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів Рівненської міської ради» від 18.11.2022 №2086/04-02 відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. ч.2, 3 ст.57 Закону №796-XII.
Листом від 13.09.2024 №10731-9828/Г-02/8-1700/24 відповідачем повідомлено, що згідно з електронною пенсійною справою, до заяви про призначення пенсії позивач надав, зокрема, архівну довідку про заробітну плату за період з січня по грудень 1986 року, з червня 1987 року по 31.12.1991 року, видану Трудовим архівом Рівненського району від 03.05.2019 № 847/04-02. За результатами перевірки достовірності документів про заробітну плату, наданих для призначення (перерахунку) пенсії (акт від 26.06.2019 №317), позивачем подано нову довідку про заробітну плату за вищевказаний період, видану Трудовим архівом Рівненського району від 25.07.2019 №1557/04-04, суми якої відповідають первинним документам. Заробітну плату для обчислення пенсії визначено відповідно до статті 40 Закону (за період з 01.06.1987 по 31.05.1992 (обрано оптимальний період заробітку) та з 01.07.2000 по 28.02.2005). Зауважив, що архівна довідка Комунальної установи «Трудовий архів Рівненської міської ради» від 18.11.2022 № 2086/04-02 в електронній пенсійній справі відсутня. Згідно з архівною довідкою галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 27.06.2013 №90961, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 20.12.1986 (наказ № 198) по 11.06.1987 (наказ № 161); зазначено дні виїзду в зони (на об`єкти, населенні пункти). Відомості про заробітну плату, одержану за періоди роботи в зоні відчуження, відсутні. Рекомендовано звернутися до органів соціального захисту населення щодо видачі довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження.
16.10.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. До вказаної заяви позивачем було долучено архівну довідку від 18.11.2022 №2086/04-02.
Однак, відповідачем повторно було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з підстав, аналогічних зазначеним у попередньому листі-відповіді.
25.10.2024 позивач звернувся до Рівненської ОВА з заявою про видачу довідки про заробітну плату, отриману за час роботи в 1987 році в зоні відчуження.
Не отримавши відповіді на звернення від 25.10.2024, позивач повторно звернувся з заявою про видачу довідки про заробітну плату.
Департаментом соціальної політики РОДА було опрацьоване вказане звернення та зазначено, що обласна комісія з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках створена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 №886 «Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках». Відповідно до затвердженого положення, Комісія розглядає письмові заяви громадян України з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) і осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, та який належав до цієї категорії про видачу довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у разі, коли підприємство, установу або організацію ліквідовано без правонаступника. Згідно із статтею 14 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до категорії 1 відносяться особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу. Позивач належить до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2. Враховуючи зазначене видача довідки про заробітну плату в зоні відчуження особам, які відносяться до категорії 2, не передбачена.
Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача у перерахунку пенсії позивача, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу у перерахунку пенсії, оскільки останнім не додано довідки про заробітну плату відомості у якій підтверджуються первинними документами.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначення соціального захисту потерпілого населення встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі по тексту - Закон №796-XII).
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-ХІІ призначення та виплата пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Згідно статті 57 Закону №796-ХІІ обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
Порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком, призначену зі зниженням пенсійного віку, згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон № 1058-IV) встановлювалось, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону.
У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначені коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в України, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).
Наявність у застрахованої особи права обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлено загальним Законом №1058-IV або спеціальним, тобто Законом №796-XII.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суд України у постанові від 07.07.2015 (справа №21-727а15), постановах Верховного Суду від 25.09.2018 №185/3101/17 (2-а/185/253/17), від 03.10.2019 в справі №676/5258/16-а.
Згідно пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт в зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).
Пунктом 7 Порядку № 1210 передбачено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3).
Відповідно, призначення пенсії та її розмір ставиться у залежність від заробітної плати, яка фактично отримана працівником у період роботи у зоні відчуження.
Частиною 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Тобто, суд першої інстанції вірно зазначив, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 №560/3499/18.
З наведеного слідує, що підставою для здійснення перерахунку позивачу пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є довідка про заробітну плату відомості у якій підтверджуються первинними документами.
Як встановлено з матеріалів справи, довідка про заробітну плату позивача в період роботи (травень 1987 року) у зоні відчуження відсутня. Крім того, у її видачі позивачу було відмовлено.
Слід зазначити, що оскільки довідка про заробітну плату позивача в період роботи (травень 1987 року) у зоні відчуження не видавалася, то підстави для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку в зоні відчуження за травень 1987 року, обчисленого відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2, 3 ст. 57 Закону №796-ХІІ відсутні.
Щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням архівних довідок КУ «Трудовий архів Рівненської міської ради», наказу ВО «Рівненський завод тракторних агрегатів імені ХХУ з`їзду КПРС» №752-к від 29.06.1987 року і архівної довідки галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 27.06.2013 року №90961, то суд зазначає що така вимога також задоволенню не підлягає оскільки вказані документи не містять посилання на суми виплаченої заробітної плати в спірний період роботи позивача у зоні відчуження.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №460/1946/25 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua