Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №757/59001/25-а — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 757/59001/25-а Суддя (судді) першої інстанції: Вовк С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.

Суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві (далі - Відповідач), у якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову ЕНА 06140678 від 13.11.2025, винесену працівниками патрульної поліції;

- закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначала, що, здійснюючи поворот праворуч з бульвару Лесі Українки на вул. Генерала Алмазова, законно скористалася правою крайньою смугою, а після завершення повороту не мала можливості перестроїтися в ліву смугу руху, оскільки на проїзній частині вул. Алмазова сталося ДТП, що фізично блокувало рух у відповідній смузі. У подальшому, через щільний транспортний потік, безпечне перестроювання також було неможливим, тому перебування Позивача у правій смузі було вимушеним, обумовленим дорожньою ситуацією та правилами безпеки.

Позивач обґрунтовувала свій позов, зокрема, такими доводами:

- відсутність події та складу адміністративного правопорушення;

- неповне з`ясування обставин, що є порушенням ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);

- внесення до постанови неправдивих відомостей про місце правопорушення, оскільки її транспортний засіб було зупинено поліцейськими на вул. Алмазова, тоді як у повідомленні в додатку «Дія» місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено вул. Князів Острозьких;

- нероз`яснення Позивачу прав, передбачених ст. 268 КУпАП;

- відсутність протоколу про адміністративне правопорушення, що є істотним порушенням процедури.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11.03.2026 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення залишено без задоволення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Такого висновку суд першої інстанції дійшов, керуючись, зокрема, таким:

- у позовній заяві Позивач не заперечує, що рухалась смугою для руху маршрутних транспортних засобів;

- відстань від бульвару Лесі України до фактичного місця зупинки становить приблизно 530 метрів і є достатньою для дотримання вимог Правил дорожнього руху.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2026 та прийняти нове рішення, яким постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6577225 від 28.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а.с. 5, далі - Постанова) скасувати.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишено поза увагою наступні обставини:

- відсутність події адміністративного правопорушення у зв`язку з недостовірним зазначенням місця його вчинення;

- неповне з`ясування обставин справи та ігнорування електронних доказів;

- неналежність, недопустимість та недостатність відеодоказів;

- ненадання правової оцінки доводам про стан крайньої необхідності;

- процесуальний дефект рішення та невідповідність вимогам щодо його форми і змісту.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

26.05.2026 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 757/59001/25-а з Печерського районного суду міста Києва.

Після надходження матеріалів справи № 757/59001/25-а до Шостого апеляційного адміністративного суду справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не є обов`язковою, колегія суддів на місці ухвалила проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно з ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, Постановою ЕНА06140678 від 13.11.2025 (далі - Постанова) на Позивача накладено штраф у розмірі 680 грн. за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме: здійснення зупинки (руху) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8.

До матеріалів справи разом з позовною заявою Позивач надала скріншот повідомлення із застосунку «Дія» (а.с. 4), розділ «штрафи ПДР». Текст постанови до суду першої інстанції сторонами не надавався.

У наданому Позивачем скріншоті, крім реквізитів Постанови, зазначено таку інформацію: транспортний засіб - AUDI A6, номер - НОМЕР_1 , місце вчинення - Київ, Князів Острозьких, дата вчинення - 13.11.2025.

Не погодившись з Постановою, Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення адміністративного правопорушення за результатами перегляду відеозапису з бодікамери поліцейського, обґрунтувавши такий висновок наступними основними доводами:

- у позовній заяві Позивач не заперечує, що рухалась смугою для руху маршрутних транспортних засобів;

- відстань від бульвару Лесі України до фактичного місця зупинки становить приблизно 530 метрів і є достатньою для дотримання вимог Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі Позивач, серед інших аргументів, посилається на процесуальний дефект рішення суду першої інстанції та невідповідність вимогам щодо його форми і змісту.

На думку Позивача, зазначення у резолютивній частині оскаржуваного рішення про залишення без задоволення позову до Департаменту патрульної поліції, а не до Управління патрульної поліції в м. Києві, яке Позивач визначив Відповідачем у своїй позовній заяві, означає, що позовні вимоги залишилися нерозглянутими по суті, а рішення прийняте щодо сторонньої юридичної особи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73 (далі - Положення про ДПП) Департамент патрульної поліції (далі - Департамент) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій Голови Національної поліції України в установленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 4 розділу І Положення про ДПП, Департамент складається із структурних підрозділів апарату Департаменту, його територіальних (відокремлених) підрозділів, інших підрозділів патрульної поліції, у тому числі підрозділів поліції особливого призначення (далі - підрозділи Департаменту).

З матеріалів справи і доводів апеляційної скарги вбачається, що Відповідачем у справі Позивач визначив Управління патрульної поліції в м. Києві, яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без створення окремої юридичної особи.

Натомість, при розгляді справ про адміністративні правопорушення управління, яке є структурним підрозділом відповідного органу, діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме - Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідач є територіальним (структурним) підрозділом ДПП та не є окремою юридичної особою, тому відповідно до ст. 43 КАС України не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності та не може виступати самостійним відповідачем по справі.

Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує Позивач, у даній справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте останній не був визначений Позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та не був залучений судом першої інстанції, заміну неналежного відповідача або залучення ДПП в якості співвідповідача судом також не проведено.

Колегією суддів встановлено, що заміна відповідача у справі не здійснювалася, Департамент патрульної поліції до участі у справі не залучався.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що, відмовляючи Позивачу у позові до ДПП, яке не було залучено до участі у справі ухвалою суду, суд першої інстанції виніс рішення стосовно суб`єкта, який не був стороною у справі.

Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України).

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України.

За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.

Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими Кодексом адміністративного судочинства України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.

Суд першої інстанції наведених вимог процесуального закону не дотримав, та не здійснив заміну неналежного відповідача, ухваливши при цьому рішення щодо суб`єкта владних повноважень, який не є учасником справи - Департаменту патрульної поліції.

Колегія суддів переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлена можливості в межах наданої їй КАС України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік та приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з тим, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки ч. 7 ст. 48 КАС України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

У зв`язку з вказаним, відсутні підстави для вирішення позовних вимог, пред`явлених до Управління патрульної поліції в м. Києві.

З огляду на викладене, враховуючи предмет цього позову, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір про скасування Постанови, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував Позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених ст. 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 456/2935/15-а, від 30.09.2019 року у справі № 819/940/18 та від 31.10.2019 у справі № 826/17241/16.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини звернення позивач до суду із позовом до неналежного відповідача, що залишено поза увагою Печерського районного суду міста Києва та мало своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб`єктного складу сторін, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, однак з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

При цьому, враховуючи, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів не надає оцінку аргументам апеляційної скарги щодо правомірності/протиправності оскаржуваної у цій справі постанови про накладення адміністративного стягнення.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За правилами ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, апеляційна скарга має бути частково задоволена: рішення суду першої інстанції скасоване з ухваленням нової постанови про залишення постанови ЕНА 06140678 від 13.11.2025 без змін, а позовної заяви без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 229, 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.03.2026 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.03.2026 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою постанову ЕНА 06140678 від 13.11.2025 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Ю.О. Тереза

Судді В.О. Аліменко

Н.В. Безименна