Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №946/1376/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/1376/26

Провадження № 1-кп/946/330/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________

ВИРОК

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у місті Ізмаїлі Одеської області в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162150000003 від 02.01.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїла Одеської області, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 21.10.2020 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, з урахуванням ухвали Одеського апеляційного суду від 03.06.2021, за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- 25.02.2021 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 309, ст. 71, 72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць;

- 05.05.2022 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст.185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 70-72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років (звільнений 09.04.2024 у зв`язку з відбуттям строку покарання);

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.11.2025, яка набрала законної сили 21.11.2025, у справі № 946/8293/25, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та йому призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн (тридцять чотири тисячі гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Крім того, постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.09.2025, яка набрала законної сили 15.09.2025, у справі № 946/5020/25, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та йому призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що його позбавлено права керування транспортним засобом вказаними постановами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до органів правосуддя України, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати зазначені вище рішення суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, у порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ігноруючи судові рішення щодо заборони керування транспортними засобами, здійснював керування транспортним засобом за таких обставин.

Так, 27.12.2025 о 18 год. 28 хв. ОСОБА_4 , пересуваючись по просп. Миру, 11, в м. Ізмаїлі Одеської області, діючи з вищезазначеним умислом, мотивом та метою, будучи позбавленим судовим рішенням права керування транспортними засобами, нехтуючи вказаними судовими заборонами, керував транспортним засобом – автомобілем марки «Cherri Amulet» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , відносно якого було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 06.01.2026 о 21 год. 41 хв. ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що його неодноразово позбавлено права керування транспортним засобом постановами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до органів правосуддя України, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати вищезазначені рішення суду, знову був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом – автомобілем марки «Cherri Amulet» з реєстраційним номером НОМЕР_2 по вул.Миколаївській, 20, у м. Ізмаїлі Одеської області, стосовно якого було складено протоколи було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

II. Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

«Стаття 382. Невиконання судового рішення

1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -

карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.»

III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення. Під час судового розгляду він детально розповів про обставини кримінального правопорушення, вказавши, що вчинив його за вищевказаних обставин, та щиро розкаявся в його вчиненні.

Враховуючи, що всі учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що у суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, суд, на підставі ч. 3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), за згодою учасників кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є повністю доведеною. Його показання, надані у судовому засіданні, є послідовними, логічними, не містять суперечностей та повністю узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Враховуючи повне та беззаперечне визнання вини обвинуваченим, відсутність будь-яких сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд приходить до непохитного переконання, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

IV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України підлягають доказуванню саме прокурором. З огляду на положення ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися під час судового розгляду, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

V. Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, керуючись ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення проти правосуддя.

Згідно з медичною довідкою, ОСОБА_4 з 03.12.2025 перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «Психічно-поведінкові розлади внаслідок вживання декількох наркотичних речовин. Синдром залежності», під наглядом лікаря-психіатра не перебуває. З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що ОСОБА_4 не належить до осіб з інвалідністю.

Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Так, з досудової доповіді, складеної відносно ОСОБА_4 , вбачається, що ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як високі. На думку органу пробації, виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства можливе у винятковому випадку.

Санкція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає альтернативні види покарання: штраф або позбавлення волі. Обираючи вид покарання, суд враховує відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України майновий стан обвинуваченого, який ніде не працює та не має легальних джерел доходу. За таких обставин призначення покарання у виді штрафу, навіть у мінімальному розмірі, є недоцільним, оскільки воно завідомо не буде виконане, що суперечить меті покарання. З огляду на це, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі.

Визначаючи строк та порядок відбування цього покарання, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 має незняті та непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки, а висновок органу пробації вказує на високий ризик вчинення ним повторних правопорушень.

Водночас суд зважає на те, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України класифікується як нетяжкий злочин. Суд враховує беззаперечне визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття, усвідомлення ним протиправності своїх дій та активне сприяння судовому розгляду.

Зіставляючи негативні дані про особу з обставинами, що пом`якшують покарання, суд, незважаючи на висновки досудової доповіді, доходить переконання, що на даному етапі ізоляція ОСОБА_4 від суспільства є надмірно суворим заходом. Надаючи обвинуваченому можливість довести своє виправлення на волі, суд вважає за можливе застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Суд розцінює встановлений іспитовий строк як вирішальний шанс для обвинуваченого змінити своє ставлення до вимог закону та авторитету правосуддя. При цьому, для забезпечення дієвого контролю за поведінкою ОСОБА_4 , окрім стандартних обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, суд вважає за необхідне покласти на нього додатковий обов`язок, передбачений п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Суд переконаний, що саме така міра покарання є необхідною, справедливою та достатньою для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VI. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, запобіжні заходи до нього не застосовувалися.

Арешт на майно в рамках цього кримінального провадження не накладався, речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 369-371, 373-375, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

2. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

3. На підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4. Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

5. Згідно з ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 13.08.2026.

6. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

8. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

9. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду

Одеської області ОСОБА_1