Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №946/3669/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/3669/26

Провадження № 2-а/946/88/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

за участю: секретаря судового засідання - Тюміної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову ГГА №7074880 від 06.05.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП України у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою інспектора Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Заїм О.М. було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за те, що він зателефонував на лінію «102» та повідомив, що його брат веде себе неадекватно. З постановою ГГА №7074880 від 06.05.2026 позивач не згоден, вважає її не обґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, 18.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову ГГА №7074880 від 06.05.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП України у виді штрафу в розмірі 850 грн.

19 травня 2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі.

28 травня 2026 року ухвалою суду зупинено виконання постанови ГГА №7074880 від 06.05.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП України у виді штрафу в розмірі 850 грн.

18 червня 2026 року ухвалою суду витребувано докази по справі.

Згідно наданого відзиву на позовну заяву за №20/735 від 08.06.2026, який надійшов до суду 11.06.2026, відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви повністю. Порушення полягало у тому, що позивач здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спецлінію «102» без належної на те підстави. Так, з відеозапису 00000_00000020260506163136_0001А.МР4 вбачається, що з початку відео до 05.54 ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, які приїхали на виклик, що його брат (прізвище ім`я та по-батькові невідомі) нібито має негативну поведінку, позивач розповідає, що в його брата була травма, після чого він поводить себе неадекватно (зазначає, що нібито його брат побив дома стекла у вікнах, нападає на матір, поводить себе непристойно при задоволенні базових потреб людини, тощо) до 05.54 хв. 3 05:54 хв. поліцейський просить позивача покликати ще одного мешканця - матір позивача, але ОСОБА_1 постійно намагається ухилитись від цього під різними підставами (при виклику поліції нібито не радився з нею, в неї тиск та їй може стати зле, вона не хоче спілкуватися з поліцією, тощо). З 08:51 хв. виходить мама позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та одразу повідомляє поліцейським, що дома все нормально, ніякого домашнього насильства не було. На що ОСОБА_1 одразу повідомляє поліцейським, що його брат нібито знаходиться в розшуку ТЦК та СП, а ОСОБА_2 нібито намагається приховати свого іншого сина від працівників поліції. Жінка одразу спростовує вказану тезу позивача та з 09:27 хв. повідомляє, що все зазначене позивачем не відповідає дійсності. Остання каже, що ОСОБА_1 поводиться досить негарно, знущається над нею та іншими людьми, питає останнього, чому він так себе поводить, на що не отримує жодної відповіді. Потім, ОСОБА_2 повідомляє поліцейським, що скло дома побив не брат позивача, а безпосередньо сам позивач. На 11:00 хв. жінка повторно зазначає, що дома все нормально та жодних проблем не було. На відео 00000_00000020260506170050_0002А.МР4 поліцейський з самого його початку, бере пояснення у ОСОБА_2 , які додаються до даного відзиву. В зазначених поясненнях від 06.05.2026 року, підписаних власноручно, остання зазначила, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та вказала наступне: «Мій син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 сьогодні подзвонив на лінію 102 та повідомив інформацію, що не відповідає дійсності, а саме неправдивий виклик поліції. Прошу органи Національної поліції будь-якої перевірки не проводити. Допомоги поліції не потребує.» Також, на даному відео з 01:30 хв. повідомляє, що це вже не перший такий безпідставний виклик поліції Позивачем та відносно ОСОБА_1 вже складалися схожі матеріали, так як він безпідставно викликав поліцію та скаржився на сусідів. На відеозапису 00000_00000020260506172112_0003А.МР4 зафіксований сам процес розгляду адміністративної справи поліцейським, відносно позивача. На 00:35 хв. ОСОБА_2 повторно спростовує слова позивача. Отже, працівники поліції діяли повністю законно та при чіткому дотриманні вимог законодавства при прийнятті спірної постанови, а твердження ОСОБА_1 спростовані його матір`ю - ОСОБА_2 , яка проживає разом з останнім. В даній справі працівники поліції здійснили перевірку повідомлених позивачем обставин безпосередньо за місцем виклику, отримали пояснення ОСОБА_2 , зафіксували спростування повідомлення Позивача на відеозаписах та лише після цього вирішили питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Поліцейський, під час винесення оскаржуваної постанови, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України та законно склав постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Поліцейський Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції - інспектор Заїм О.М., встановивши в діях позивача завідомо неправдивий виклик поліції, в межах наданих йому повноважень, цілком правомірно склав оскаржувану постанову та застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, а відтак правові підстави для скасування постанови від 06.05.2026 року серії ЕГА №2024880, відсутні. Позивач не надає жодних доказів суду стосовно того, що ним було викликано поліцію не безпідставно та не надав доказів того, що з боку його брата була загрозлива поведінка, яка спричинила такий виклик поліції. Навпаки, твердження позивача спростовуються відеозаписами та показами ОСОБА_2 , а тому Головне управління повністю довело законність своїх дій по відношенню до позивача.

Позивач в судових засіданнях від 18.06.2026 року, 06.08.2026 року зазначив, що 06.05.2026 він викликав поліцію на «102», тому що його молодший брат поводив себе агресивно стосовно нього. Він мав травму, після якої не виходить із дому, мовчить та поводить себе агресивно, ламав речі. Поліція приїхала, однак, мати їх не пустила в хату, через це склали протокол на нього, ОСОБА_1 . Пізніше 09.05.2026 брат знов почав поводити себе агресивно, розбив вікно, тому позивач викликав «103», приїхала швидка допомога та поліція і було надано певну допомогу. Доктор провів бесіду з братом і сказав, що не може госпіталізувати, так як той не є пацієнтом психічної лікарні. Далі рекомендовано звернутися до лікаря психіатра. 06.05.2026 просив поліцію зайти до хати, однак вона не зайшли. Пояснень не брали у позивача, а взяли лише у матері. З братом не провели бесіду. Брат поводив себе агресивно. Позивач викликав поліцію, однак вони нічого не вчинили, а притягнули його до відповідальності. Позивач почувається небезпечно. Брат весь час знаходиться вдома, нічого не робить, не працює, запустив себе. Мати його захищає. Позивач є інвалідом з дитинства. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях від 18.06.2026 року, 06.08.2026 року зазначив, що позов є надуманий, та це є спроба уникнути від відповідальності. Був виклик на 102 щодо вчинення домашнього насильства. Працівники поліції прийшли у двір, попросили увійти в будинок, щоб поспілкуватися з братом позивача та матір`ю. Однак, позивач сказав, що вони не будуть спілкуватися. Потім вийшла мати та сказала, що все добре і брат не вів себе агресивно, претензій не має, що позивач зловживає викликами поліції. Позивач жодних доказів, фото, відео чи інших не надав на підтвердження своєї позиції. Мати свідчила про протилежне. Свої пояснення надавав і позивач, що вбачається з відео. Поліція не має право безпідставно самостійно входити у будинок. Заперечує проти позову, просить відмовити у задоволенні позову. Дії та постанова поліції законні. Працівники поліції намагались встановити обставини виклику та можливого правопорушення, однак позивач жодних доказів не дав, встановити обставини не дав. Свідок - мати заперечувала факт вчинення правопорушення. З наданого позивачем відео вбачається, що саме позивач провокує конфлікти, про що зазначає і мати позивача. Позов є способом ухилення від відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, відеозапис, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.05.2026 року інспектором Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом Заїм Олександром Михайловичем була прийнята постанова ГГА №2024880 по справі про адміністративне правопорушення, якою на підставі ст. 183 КУпАП застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

З вищезазначеної постанови ГГА №2024880 від 06.05.2026 року вбачається, що 06.05.2026, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спец лінію 102 та повідомив, що його брат неадекватно себе поводить, хоча цього факту насправді не було, чим ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Згідно наданої суду інформації КНП «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради, №2036 від 30.06.2026, яка надійшла до суду 01.07.2026, 09.05.2026 о 14:50:14 за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги «103» надійшло повідомлення з номеру НОМЕР_1 від брата пацієнта про виклик швидкої медичної допомоги для 42-річного чоловіка з прізвищем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , яке прийняте та відпрацьовано диспетчером Єдиної оперативно-диспетчерської служби Центру. За вказаним викликом було здійснено виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Інформація про вчинені під час відпрацювання виклику заходи, інформація про те, що було зафіксовано, який діагноз та кому було поставлено, яку допомогу та кому було надано, які рекомендації надано міститься в первинній медичній обліковій документації форма № 109/о «Картка виклику швидкої медичної допомоги» та форма 11 О/о «Карга виїзду швидкої медичної допомоги», про що надано копію.

Однак вказаний факт мав місце вже після складення оскарженої постанови.

Згідно з ч 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як передбачено ч. 1 ст. З Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Також ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є саме вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

З наданого відеозапису поліції вбачається, що працівники поліції приїхали. Просили, щоб позивач покликав брата, однак той не покликав та сказав, що брат ні з ким не розмовляє. На прохання покликати матір, також довго не погоджувався, а потім покликав. Мати ОСОБА_2 вийшла і сказала, що дома все добре, все нормально. Мати зазначила, що позивач каже неправду, що сам позивач знущається з усіх вдома. Мати зазначила, на відео, що саме позивач побив скло, а не його брат. Мати зазначила, що той син, на якого викликали поліцію - поводиться нормально. На відео мати підтвердила, що написані письмові пояснення відповідають дійсності. Мати зазначає, що позивач скаржиться постійно на сусідів. Зазначила, що усе те, чому позивач звинувачує брата, той не робив.

З аналізу наданого відповідачем відео також вбачається, що причиною виклику поліції було не вчинення правопорушення, а незадоволення позивачем обставинами проживання, способом життя та знаходженням брата на утриманні у матері та позивача.

При цьому, надане позивачем відео не стосується обставин 06.05.2026, а було зафіксовано пізніше. Та не свідчить про протиправність постанови.

В свою чергу, надані відповідачем відео та письмові пояснення матері позивача ОСОБА_2 спростовують підставність виклику поліції.

Жодних доказів протиправності оскаржуваної постанови суду не надано, в той час як законність дій працівників поліції підтверджується наданими відповідачем доказами.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018р. у справі № 760/2846/17.

Відповідачем в даному випадку надано належні докази на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення спору, а тому судом до уваги не приймаються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а тому постанова ГГА №7074880 від 06.05.2026 по справі про адміністративне правопорушення, якою на підставі ст. 183 КУпАП застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. винесена у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності обставин, що підтверджують вину особи.

Враховуючи, що позивачем не було надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити неправомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, №12) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.С.Адамов