Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №650/4047/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4047/26

провадження № 2/650/3665/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що подружні відносини між сторонами фактично припинені з 2021 року. Сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, взаєморозуміння, повагу та почуття любові втратили, а спроби примирення бажаного результату не дали. Місце фактичного проживання відповідача позивачці невідоме, оскільки сторони понад п`ять років не спілкуються. Подальше збереження шлюбу позивачка вважає неможливим і таким, що суперечить її інтересам.

Позивачка зазначила, що спір щодо поділу майна подружжя відсутній, обставин, які відповідно до частини другої статті 110 Сімейного кодексу України перешкоджали б пред`явленню позову про розірвання шлюбу, немає. З огляду на тривалий час окремого проживання сторін просила шлюб розірвати без надання строку для примирення.

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 червня 1985 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у районному ЗАГС м. Мураші Кіровської області, про що складено актовий запис № 33 та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 22 червня 1985 року. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».

Із пояснень, викладених у позовній заяві, вбачається, що з 2021 року сімейні відносини між сторонами припинені. Подружжя тривалий час проживає окремо, спільного господарства не веде, подружніх стосунків не підтримує. Намірів щодо відновлення сімейних відносин позивачка не має.

За змістом статті 51 Конституції України та статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини другої статті 104, частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Частиною першою статті 110 цього Кодексу встановлено право одного з подружжя пред`явити позов про розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них або інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Сімейні відносини передбачають взаємну повагу, підтримку, спільне проживання та ведення господарства. У цій справі шлюб існує лише формально: сторони понад п`ять років проживають окремо, спільного сімейного життя не ведуть, а позивачка наполягає на припиненні шлюбу. Збереження шлюбу всупереч її чітко вираженій волі не відповідало б засаді добровільності шлюбу та суперечило б її інтересам.

З огляду на тривалість припинення подружніх відносин, відсутність спільного господарства та категоричне небажання позивачки відновлювати сімейні відносини суд вважає, що надання сторонам строку для примирення не сприятиме збереженню сім`ї та невиправдано затягне вирішення спору.

Отже, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливими і суперечать інтересам позивачки, які мають істотне значення, тому шлюб між сторонами підлягає розірванню.

Відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Відомостей про бажання позивачки відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » суду не надано, у зв`язку з чим після розірвання шлюбу за нею слід залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Згідно з частиною другою статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, статтями 24, 104, 105, 110-115 Сімейного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 червня 1985 року у районному ЗАГС м. Мураші Кіровської області, актовий запис № 33, свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 22 червня 1985 року.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_4 ».

Шлюб припиняється у день набрання законної сили цим рішенням суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя?? О.О. Сікора