Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №598/1487/26 — Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1487/26

провадження № 2-а/598/28/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Левків А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № R62720 від 14 липня 2026 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11 липня 2026 року ним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста було подано сформовану електронним сервісом заяву в які зазначалось про неоспорювання порушення, пов`язаного з не проходженням (відмовою від проходження) ВЛК та згоду на розгляд справи за його відсутності. Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R62720 від 14 липня 2026 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що він не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК на підставі п. 2 розділу ІІ Закону України № 3621-ІХ. Позивач вважає дану постанову незаконною, оскільки вона не містить дати, часу, місця та конкретного способу вчинення правопорушення, доказів видачі направлення на ВЛК, доказів відмови від проходження ВЛК, тощо. Також вважає, що дана постанова винесена після закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, який слід рахувати з 06 червня 2025 року, оскільки саме до цього часу п.2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 3621-ІХ було встановлено обов`язок громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнанні обмежено придатними до військової служби (крім осіб з інвалідністю), пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року. Враховуючи наведене, позивач просить вказану постанову скасувати.

Представник відповідача у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позову, оскільки оскаржувана постанова винесена в порядку та строк визначеному законодавством, а тому є правомірною. Відповідач виніс постанову на підставі ч. 1 ст. 279-9 КУпАП, згідно з якою, в разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку із заявою, в якій зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Зазначена заява подається особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. 11 липня 2026 р. позивач дистанційно, через електронний кабінет військовозобов`язаного повідомив начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не пройшов (відмовився проходити) ВЛК. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП визнає та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. За таких обставин, відповідно до ч. 2 ст. 279-9 КУпАП, керівник ТЦК та СП зобов`язаний протягом 3 днів винести постанову у справі без участі особи, яка притягується до відповідальності. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 279-9 КУпАП, в постанові штраф визначається в мінімальному розмірі санкції ст. 210, 210-1 КУпАП, що і було вчинено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 14 липня 2026 року, коли він виніс оскаржувану постанову.

Позивач є зареєстрованим в системі «Електронний суд», тому з відзивом на позов ознайомлений.

Суд, дослідивши докази наявні у справі, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним, що підтверджується скріншотом із застосунку «Резерв+» та перебував у розшуку (а.с.6).

11 липня 2026 року о 10:59:30 ОСОБА_1 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 подано заяву, в якій повідомляє, що ним було допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію: а саме не пройшов (відмовився проходити) ВЛК. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП визнає та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R62720 від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що він не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК ( п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист».

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про оборону України», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Правилами військового обліку, затвердженими Постановою КМ України від 30 грудня 2022 року №1487.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Разом з тим, згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період і розгляд таких справ віднесено до компетенції Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

Згідно ч.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня2024 року встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначенні обов`язки громадян, щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ст. 2799 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Згідно ч. 7 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

При цьому, суд звертає увагу, що електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного резервіста - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Таким чином, скористатися електронним кабінетом в додатку «Резерв+» може лише визначена особа, що пройшла ідентифікацію. Ніхто не може змусити особу подавати заяви через електронний кабінет, а також така заява не може бути сформована жодною іншою особою. До того ж, законодавством визначено, що заява за ст. 279-9 КУпАП подається про те, що особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Для того, щоб визначити чи оспорювати порушення, особа має розуміти його зміст та визнавати факт вчинення порушення. Подання такої заяви тягне за собою юридичні наслідки, встановлені законом, як то розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами розгляду.

Позивач 11 липня 2026 року подав заяву через власний електронний кабінет в додатку «Резерв+» в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, що підтверджується відповідною заявою наявною в матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, а отже постанова була винесена з дотриманням всіх законодавчих норм, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позивач оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення від 14 липня 2026 року, оскільки вважає, що строки притягнення до відповідальності сплинули ще 6 червня 2026 року — через рік після граничної дати проходження ВЛК (5 червня 2025 року).

Відповідно до ст. 38 КУпАП тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення обчислюється саме з моменту виявлення правопорушення, а річний строк — з моменту його вчинення.

Однак суд з такими доводами не погоджується, оскільки вважає, що закінчення встановленого строку для виконання обов`язку не припиняє самого обов`язку. В такому випадку правопорушення має триваючий характер, а особа перебуває у стані його вчинення до моменту припинення порушення або його виявлення.

Днем виявлення правопорушення у даній справі слід вважати 11 липня 2026 року, коли позивач надіслав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, що відмовляється пройти ВЛК.

Згідно п.1 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріли справи, суд вважає, що штраф накладено у межах передбачених законом строків, а постанова про притягнення до відповідальності є законною і винесеною відповідно до ст. 2799 КУпАП, а тому дану позовну заяву слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 72, 73, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного № R62720 від 14 липня 2026 року залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання.

Рішення складено 13 серпня 2026 року.

СУДДЯ: Андрій ЛЕВКІВ