Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №595/1002/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1002/26

Провадження № 2-а/595/108/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

за участі: секретаря судового засідання Боднара М.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Ковалівський Б.В., звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № R616329 від 09 липня 2026 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити. Окрім того, просить стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір. В обґрунтування позову посилається на те, що як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, йому інкримінується те, що він не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці. Однак, вважає вказану постанову протиправною та необгрунтованою, такою, що підлягає скасуванню, оскільки жодної повістки про виклик до ТЦК та СП він не отримував. Повістка йому особисто не вручалася, він не ставив особистого підпису про її отримання, не ознайомлювався з її змістом, не відовлявся від її отримання, йому не доводився акт про відмову від отримання повістки. Він також не отримував повістки засобами поштового зв`язку. Йому не вручалося рекомендоване поштове відправлення з описом вкладення та повідомленням про вручення. Йому невідомо про існування поштового відправлення, яке містило б повістку, а наявні у нього матеріали не містять відомостей про номер такого поштового відправлення, дату його надсилання, адресу направлення, вручення, відмову від отримання чи повернення поштового відправлення. Оскаржувана постанова також не містить номера та дати повістки, дати її формування або підписання, мети виклику, конкретної дати, часу та місця, до яких він, нібито, повинен був прибути, способу направлення чи вручення повістки, а також відомостей про докази належного його оповіщення. Таким чином, зі змісту постанови неможливо встановити, за якою саме повісткою він, нібито, не прибув, коли та ким вона була сформована, яким способом доведена до його відома, на яку дату було визначено явку та які докази підтверджують, що він знав або повинен був знати про покладений на нього обов`язок прибути до ТЦК та СП. Пунктом 30-2 Порядку № 560 передбачено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть друкуватися та надсилатися військовозобов`язаним рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або друкуватися та вручатися військовозобов`язаним під час оповіщення у роздрукованому вигляді. При надсиланні повістки поштою на відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, ім`я, по батькові та адреса громадянина, а в описі вкладення – інформація про адресата, найменування вкладення, кількість аркушів і відомості про керівника ТЦК та СП. Отже, саме формування повістки або внесення певних відомостей до реєстру ще не означає, що особу належним чином викликано. Формування документа, його реєстрація, підписання чи присвоєння йому номера є лише внутрішніми діями органу. Для виникнення у громадянина реального обов`язку прибути за викликом необхідно, щоб повістку було належно вручено або надіслано у встановленому порядку та щоб існували передбачені законодавством докази такого оповіщення. Пунктом 41 Порядку № 560 чітко визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного у разі особистого вручення є особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, відеозапис доведення акта про відмову від її отримання чи інша передбачена цим пунктом відеофіксація, а у разі поштового надсилання – інформація або документи поштового оператора про отримання відправлення, відмітка про відмову від його отримання або належно оформлена відмітка про відсутність особи за відповідною адресою. Таким чином, законодавство містить вичерпні та об`єктивно перевірювані способи підтвердження факту належного оповіщення. Такими доказами можуть бути підпис, відеозапис, акт і відеозапис відмови або документи поштового оператора. Жоден із таких доказів в оскаржуваній постанові не зазначений. У постанові відсутні посилання на особистий підпис позивача, відеозапис вручення або ознайомлення, акт про відмову, номер рекомендованого поштового відправлення, опис вкладення, повідомлення про вручення чи відомості поштового оператора. Відтак, саме по собі твердження про неявку за повісткою, без ідентифікації такої повістки та без доказів її належного вручення або надсилання, не підтверджує факту вчинення правопорушення. Для притягнення особи до відповідальності за неявку за викликом необхідно довести не лише сам факт неприбуття, а й те, що існувала належно оформлена повістка, у повістці було визначено конкретні місце, дату та час явки, повістку було належно вручено або надіслано особі, особа була належним чином оповіщена та мала реальну можливість виконати відповідний обов`язок, а також без поважної причини не виконала відомий їй обов`язок. За відсутності доказів вручення або належного поштового надсилання повістки неможливо встановити, що він знав про виклик і свідомо не виконав покладений на нього обов`язок. Особа не може бути визнана винною у невиконанні вимоги, про існування якої вона не була належним чином повідомлена. Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Проте, ця норма має бланкетний характер, а тому для притягнення особи до відповідальності необхідно точно встановити, яку конкретну вимогу законодавства порушено, коли виник відповідний обов`язок і якими діями чи бездіяльністю його не виконано. У цьому випадку відповідач не встановив належними доказами основну передумову відповідальності – факт його належного повідомлення про виклик. Оскільки належне вручення або надсилання йому повістки не доведено, відсутні належні докази протиправної та винної бездіяльності, а отже, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів можуть оцінюватися як один із доказів, однак вони не звільняють посадову особу від обов`язку дослідити первинні документи та перевірити, чи підтверджують вони факт належного вручення або поштового надсилання конкретної повістки. Отже, законодавець не передбачив можливості автоматичного або суто формального винесення постанови лише на підставі факту надходження заяви чи наявності відповідного запису в електронній системі. Навпаки, до винесення постанови уповноважена посадова особа зобов`язана перевірити, чи дійсно мала місце подія адміністративного правопорушення, чи наявні всі обов`язкові ознаки його складу, чи підтверджується вина особи належними та допустимими доказами, а також чи відсутні передбачені статтею 247 КУпАП обставини, що виключають провадження у справі.

Ухвалою судді від 17 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22 липня 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відзив мотивує тим, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Так, текст оскаржуваної постанови генерується Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, залежно від допущеного правопорушення, та недоступний для редагування чи форматування. В тексті електронної постанови дотримані всі вимоги, визначені КУпАП. Постанова, винесена у такій формі повністю відповідає вимогам Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3 (додаток 6). Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач самостійно подав заяву через електронний кабінет військовозобов`язаного в додатку «Резерв+» про визнання вчинення правопорушення, згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності 06.07.2026. Керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах повноважень розглянуто справу про адміністративне правопорушення та встановлено, що позивачу була направлена повістка № 7067227 про виклик на 09.00 год. 20.04.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач не прибув у визначені та належно повідомлені йому дату та час прибуття, причин неявки не повідомив, чим допустив порушення парвил військового обліку та законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звертає увагу, що Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного резервіста - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Таким чином, скористатися електронним кабінетом в додатку «Резерв+» може лише визначена особа, що пройшла ідентифікацію. Ніхто не може змусити особу подавати заяви через електронний кабінет, а також така заява не може бути сформована жодною іншою особою. До того ж, законодавством визначено, що заява за ст. 279-9 КУпАП подається про те, що особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Для того, щоб визначити чи оспорювати порушення, особа має розуміти його зміст та визнавати факт вчинення порушення. Подання такої заяви тягне за собою юридичні наслідки, встановлені законом, як то розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами розгляду. Позивач не є особою з обмеженою право- чи діє- здатністю, може відповідати за свої дії та контролювати їх. Таким чином, позивач усвідомлював факт допущення ним адміністративного правопорушення, був згодним з інкримінованим йому порушенням та не бажав оспорювати його. Позивач самостійно без зовнішнього тиску чи примусу, подав заяву через власний електронний кабінет в додатку «Резерв+». З урахуванням поданої позивачем заяви про не оспорювання правопорушення, 09.07.2026 було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Шляхом інформаційної взаємодії між АІКС «Оберіг» та додатку «Резерв+» вказана постанова була направлена до особистого електронного кабінету позивача. Таким чином, постанова № R616329 від 09.07.2026 винесена на законних підставах та не підлягає скасуванню.

27 липня 2026 року від представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В., через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст. 44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив). в яких він вказує, що із доводами, які викладені відповідачем у відзиві, погодитися неможливо, оскільки вони не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Долучена відповідачем копія повістки не підтверджує ані належного оформлення виклику, ані фактичного направлення або вручення повістки позивачу, ані його обізнаності про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. До відзиву відповідачем долучено копію повістки № 7067227, у якій зазначено, що ОСОБА_1 повинен був прибути 20 квітня 2026 року о 09 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , з метою уточнення даних. Однак, у долученій копії повістки не зазначено власного імені та прізвища посадової особи, яка її видала, відсутній підпис такої посадової особи, не зазначено дату підписання повістки та відсутній відбиток гербової печатки. Відповідні рядки в документі залишені незаповненими. Розписка, яка міститься у нижній частині повістки, також не заповнена, не містить дати вручення та особистого підпису ОСОБА_1 . Пунктом 29 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, передбачено, що у повістці, оформленій на паперовому бланку, зазначаються найменування посади, власне ім`я та прізвище посадової особи, яка видала повістку, її підпис і дата підписання. Така повістка повинна бути скріплена гербовою печаткою. Отже, долучена відповідачем копія не містить обов`язкових реквізитів, за наявності яких документ може підтверджувати належним чином оформлений виклик особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі якщо відповідач вважає, що повістка № 7067227 була сформована засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код, який є унікальним електронним ідентифікатором відповідної повістки. Водночас, на долученій копії повістки QR-код відсутній. Чинна редакція Порядку № 560 передбачає окремі вимоги до повісток, оформлених на бланку, та до повісток, сформованих за допомогою Реєстру. Таким чином, долучений документ не відповідає встановленим вимогам ані як повістка, оформлена на паперовому бланку, ані як роздрукована повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Наявний на копії штамп «Копія вірно з оригіналом» від 22 липня 2026 року не усуває відсутності обов`язкових реквізитів повістки. Така відмітка підтверджує лише засвідчення копії працівником відповідача 22 липня 2026 року, однак не є підписом посадової особи, яка видала повістку, не є датою її оформлення та не є гербовою печаткою, якою документ мав бути скріплений під час його видачі. Саме по собі виготовлення або зберігання відповідачем незаповненого бланка повістки не підтверджує виникнення у позивача обов`язку прибути у зазначені в ньому дату, час і місце. Крім того, у відзиві відповідач обмежився твердженням про те, що повістка № 7067227 була «направлена» позивачу, однак, не зазначив конкретного способу такого направлення. Зі змісту відзиву неможливо встановити, чи відповідач стверджує про особисте вручення повістки, її направлення поштовим зв`язком, вручення через представників органу місцевого самоврядування, підприємство, установу, організацію або в інший передбачений законом спосіб. Якщо відповідач стверджує про особисте вручення повістки, належним підтвердженням такого оповіщення повинен бути особистий підпис особи про отримання повістки, відеозапис її вручення або ознайомлення особи з її змістом. У разі відмови особи від отримання повістки відповідні обставини також мають бути зафіксовані у встановленому порядку. Однак, розписка про отримання повістки № 7067227 є незаповненою. У ній відсутні дата вручення та особистий підпис ОСОБА_1 .. Відповідач також не надав відеозапису вручення повістки, відеозапису ознайомлення позивача з її змістом, акта про відмову від отримання повістки або будь-яких інших доказів особистого оповіщення. Якщо ж відповідач стверджує про направлення повістки засобами поштового зв`язку, він повинен надати первинні документи оператора поштового зв`язку, які підтверджують прийняття конкретного поштового відправлення до пересилання, направлення його саме ОСОБА_1 , вкладення до нього повістки № 7067227 та результат вручення або причину невручення. Проте, до відзиву не долучено опису вкладення, розрахункового документа оператора поштового зв`язку, касового чека або розрахункової квитанції, реєстру згрупованих поштових відправлень, рекомендованого повідомлення про вручення, конверта, довідки про причини повернення чи будь-якої іншої офіційної інформації оператора поштового зв`язку. Отже, в матеріалах, на які посилається відповідач, відсутні докази фактичного направлення повістки позивачу незалежно від того, який саме спосіб оповіщення мав на увазі відповідач. Сам факт наявності копії повістки у ІНФОРМАЦІЯ_4 не підтверджує, що документ був переданий позивачу або направлений за його адресою. Сформувати чи заповнити бланк повістки та фактично здійснити оповіщення особи є різними за змістом діями, кожна з яких повинна підтверджуватися відповідними доказами. Не надано відповідачем і документів, на підставі яких можна було б установити, що адреса, зазначена у повістці, була актуальною адресою місця проживання позивача, повідомленою ним під час уточнення військово-облікових даних, або його задекларованим чи зареєстрованим місцем проживання станом на дату, нібито, направлення повістки. За відсутності доказів вручення або направлення повістки неможливо вважати доведеним, що ОСОБА_1 знав або повинен був знати про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 20 квітня 2026 року. Особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за невиконання вимоги, про існування якої її не було повідомлено у встановленому законом порядку. Твердження представника відповідача, викладене у відзиві через три місяці після зазначеної у повістці дати, саме по собі не є належним підтвердженням факту неприбуття позивача. У цій справі відповідач не довів, що перед винесенням постанови № R616329 від 09 липня 2026 року посадова особа перевірила належність оформлення повістки, спосіб її направлення, факт особистого вручення або поштового пересилання, факт ознайомлення позивача зі змістом виклику та документальну фіксацію його неприбуття. Посилання відповідача на загальні положення статті 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не доводять вчинення конкретного адміністративного правопорушення ОСОБА_1 . Загальний конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни не скасовує обов`язку органу державної влади дотриматися визначеної законом процедури, зібрати належні докази та довести всі елементи складу адміністративного правопорушення. Не спростовує позовних вимог і посилання відповідача на те, що 06 липня 2026 року позивач, нібито, подав через застосунок «Резерв+» заяву про визнання правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Відповідно до статті 279-9 КУпАП особа може подати заяву про те, що вона не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності. Водночас, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані та винести постанову з дотриманням вимог статей 247, 280 і 283 КУпАП. Отже, подання заяви через застосунок «Резерв+» не звільняє відповідача від обов`язку встановити, чи справді існувала подія адміністративного правопорушення, чи була належним чином оформлена та вручена повістка, чи було зафіксовано неприбуття особи та чи наявна її вина. Заява не може замінити докази фактичного направлення або вручення повістки. Особа не може достовірно визнавати факт неприбуття за конкретною повісткою, якщо відповідач не довів, що така повістка була належним чином оформлена та доведена до відома особи. До відзиву не долучено первинного електронного документа відповідної заяви, її повного тексту, відомостей про те, яке саме порушення пропонувалося визнати, номера та дати повістки, з якою пов`язувалося таке порушення, способу електронної ідентифікації особи, дати і часу формування заяви та технічних відомостей про її отримання відповідачем. Саме посилання у відзиві на відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не замінює подання суду первинного електронного документа та доказів перевірки посадовою особою фактичних даних, викладених у заяві. Подання такої заяви також не є відмовою від права на судове оскарження постанови. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право оскаржувати в суді рішення, дії та бездіяльність органів державної влади і їх посадових осіб. Тому позивач має право після ознайомлення з постановою та матеріалами її винесення поставити перед судом питання про відсутність належних доказів правопорушення. Твердження відповідача про те, що текст постанови автоматично генерується Єдиним державним реєстром та не доступний для редагування, також не підтверджує правомірності оскаржуваного рішення. Автоматичне формування тексту документа не звільняє посадову особу від установленого статтею 280 КУпАП обов`язку перевірити подію правопорушення, винність особи та всі інші істотні обставини справи. Сам факт відповідності форми постанови певному шаблону не означає, що викладені у ній фактичні обставини підтверджені належними доказами. Отже, позивач не зобов`язаний доводити негативний факт того, що повістка йому не вручалася або не направлялася. Саме ІНФОРМАЦІЯ_6 повинен надати належні первинні документи, які підтверджують відповідні дії. Твердження представника відповідача не є достатніми доказами. Незасвідчена належним чином повістка без підпису посадової особи, дати її оформлення, гербової печатки та заповненої розписки не підтверджує належного виклику позивача. Відсутність доказів направлення або вручення повістки та документальної фіксації неприбуття свідчить про недоведеність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення. За таких обставин відповідач не виконав покладеного на нього процесуального обов`язку та не довів правомірності постанови № R616329 від 09 липня 2026 року.

27 липня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Ковалівського Б.В. про витребування доказів, постановлено зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у тому числі підтвердження направлення та отримання позивачем повістки про виклик до ТЦК та СП.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Ковалівський Б.В. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Представник позивача, адвокат Ковалівський Б.В. через канцелярію суду подав письмову заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву представник відповідача В.П. Тимофій просила розглядати справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом установлено, що 09 липня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , винесено постанову № R616329 по справі про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за наступних обставин. За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, востаннє на 90 діб Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 597/2026, затвердженого Законом України № 4929-IX від 14.07.2026.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Так, ст. 210-1 КУпАП визначає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до вказаної статті порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період і тягне накладення штрафу у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.

Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).

У п. 12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ №154 від 23.02.2022 (далі – Положення), зазначені повноваження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, серед яких, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладення адміністративних стягнень.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 7 Положення).

Згідно з п. 1 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У п. 9 Положення визначені завдання покладені на територіальні центр комплектування та соціальної підтримки.

Отже законодавець не розділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки під час здійснення ними повноважень визначених у п. 9 Положення тих які мають статус юридичної особи і на тих, які цього статусу не мають, право керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 235 КУпАП, прямо передбачено п. 12 Положення.

А тому притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП входить до повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до абзацу третього частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Відповідно до абз. 11 п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджене постановою КМУ № 154 від 23.02.2022, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

За приписом пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 23 зазначеного Порядку визначені підстави для такого неприбуття, а саме: поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Пунктами 28 - 30-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024, визначено таке.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (п.28).

У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки (п.29).

Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (п.30).

Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).

QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.

Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією (30-1 ). Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді (п. 30-2 ).

У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3 ).

У п. 41 Порядку зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу (п. 41-1, 41-2 Порядку).

Водночас, суд зазначає, що надсилання вимоги про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом врегульовано ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка надсилається органом військового управління у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, після того як орган Національної поліції не зміг здійснити адміністративне затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Неприбуття громадянина за такою вимогою може бути підставою для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до суду з позовом у порядку ст. 283-2 КАС України.

Отже, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).

У п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Пунктом 85 Правил №270 передбачено, що рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У пункті 101 Правил 270 передбачено, що у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Відповідно до пункту 102 Правил № 270, після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Згідно з вимогами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, з матеріалів адміністративної справи, які надійшли від відповідача на адресу суду разом із відзивом, вбачається, що керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 сформована повістка № 7067227, адресована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,( АДРЕСА_2 ) з вимогою прибуття на 20.04.2026 о 09.00 год. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_4 ).

Разом з тим, вказана вище повістка не містить прізвища, ініціалів та підпису уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка сформувала таку повістку, дата складення такої також відсутня.

У копії розписки про одержання повістки № 7067227 відсутній підпис ОСОБА_1 .

Так, представник відповідача до матеріалів відзиву також долучив заяву ОСОБА_1 від 06.07.2026 та відомості з системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно заяви ОСОБА_1 , підписаної шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису 11:44:05 06.07.2026, адресованої начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , такий повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив вимоги зазначеного законодавства. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджує, що він ознайомлений зі ст. 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 336, 337 Кримінального кодексу України.

Згідно з відомостями ЄДРПВР встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за що на нього складено постанову R592366 від 25.06.2026 і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Так, згідно оскаржуваної постанови № R616329 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 09 липня 2026 року, така винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за наступних обставин. За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На переконання суду, військовозобов`язаний, вказавши адресу місця проживання під час уточнення облікових даних, повинен отримувати направлені йому на цю поштову адресу повідомлення. Відмова від отримання чи не вжиття заходів для отримання надісланих на цю адресу повідомлень, у тому числі повісток, не може вважатися добросовісною поведінкою.

Необхідність оперативного оповіщення військовозобов`язаних та виконання ними своїх обов`язків, є особливо важливою та нагальною під час особливого періоду в умовах повномасштабної збройної агресії РФ проти України та відповідає інтересам усього суспільства.

Так, матеріали справи не містять та відповідачем до відзиву не долучено доказів на підтвердження направлення та отримання позивачем повістки № 7067227 для уточнення даних з датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 20.04.2026, вимоги ухвали суду від 27 липня 2026 року про зобов`язання надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем не виконані.

Стосовно поданої позивачем заяви від 06.07.2026, у якій він зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушив вимоги зазначеного законодавства. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджує, що він ознайомлений зі ст. 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 336, 337 Кримінального кодексу України, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Тобто аналізуючи вищезазначену статтю, суд зазначає, що така передбачає розгляд справи ТЦК без особи (заочно) з автоматичним винесенням штрафу.

Водночас, суд звертає увагу, що із означеної заяви неможливо зрозуміти з яким саме правопорушенням позивач погодився. Окрім того, заява про визнання провини у неявці за повісткою не є беззаперечним доказом правопорушення, оскільки в адміністративних справах щодо рішень суб`єктів владних повноважень (ТЦК) обов`язок доказування правомірності покладено на відповідача.

У заяві не конкретизовано за якою саме повісткою позивач не прибув до ТЦК та СП, відсутня дата на яку він мав прибути, не вказано до якого саме ТЦК та СП, не зазначено яким саме чином здійснювалося оповіщення позивача.

Навіть, якщо особа написала пояснення або заяву, це не звільняє ТЦК від обов`язку надати докази вручення повістки (поштою, особисто) та докази вчинення порушення.

В свою чергу, на момент, коли мали відбутися дії, особа не була належним чином повідомлена, і відповідна повістка не була вручена, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.

Таким чином, матеріали справи не містять та відповідачем не долучено доказів належного оповіщення ОСОБА_1 про вимогу з`явитися за викликом ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідач, не подавши до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел, спрямований на ухилення від явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з`явитися, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Разом з тим, суд дійшов висновку про неналежне оповіщення позивача, у спосіб встановлений у пп. 1, 2 п. 41 Порядку, про необхідність його прибуття до третього ІНФОРМАЦІЯ_2 20.04.2026 о 09.00 год.

Тому, суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з`явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин у зазначені у повістці місце та строк, і він, незважаючи на це в приміщення ТЦК не з`явився.

Отже, умисел позивача на вчинення адміністративного правопорушення не доведений «поза розумним сумнівом».

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № R616329 від 09 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись ст.ст.9, 241-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, – задовольнити.

Постанову № R616329 про адміністративне правопорушення від 09 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 – скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Суддя: І. І. Тхорик