Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №591/978/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/978/26

Провадження № 1-кп/591/50/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 12026200480000157 від 17 січня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Курган-Тюбе, Таджикистан, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.05.2018 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.07.2023 за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_4 , перебуваючи у близьких відносинах та спільно проживаючи з ОСОБА_5 , умисно систематично вчиняв щодо неї домашнє насильство психологічного характеру, яке виражалося у приниженні, погрозах і словесній агресії та призвело до психологічних страждань, емоційної залежності й погіршення якості життя потерпілої.

Так, 19 травня 2025 року близько 14:40 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 кричав на ОСОБА_5 та висловлювався нецензурною лайкою в її бік, чим міг завдати шкоди її психологічному здоров`ю. За цим фактом постановою Зарічного районного суду м. Суми від 02.06.2025 його визнано винуватим за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено штраф у сумі 340 грн.

10 листопада 2025 року близько 16:00 за тією самою адресою ОСОБА_4 знову кричав на співмешканку та висловлювався нецензурною лайкою в її бік, чим міг завдати шкоди її психологічному здоров`ю. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 28.11.2025 його визнано винуватим за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено штраф у сумі 1020 грн.

09 січня 2026 року близько 08:00 за тією самою адресою ОСОБА_4 ображав ОСОБА_5 , принижував її честь і гідність та погрожував фізичною розправою, чим викликав у потерпілої побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість і нездатність захистити себе та завдав шкоди її психологічному здоров`ю. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 13.01.2026 його визнано винуватим за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено штраф у сумі 1360 грн.

Незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, 16 січня 2026 року близько 16:30 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжив домашнє насильство щодо ОСОБА_5 : висловлював незадоволення та нецензурно лаявся в її бік.

Згідно з висновком експерта №22 від 27.01.2026 у ОСОБА_5 наявний стан психоемоційної напруги, негативно забарвлені переживання, тривога та інші зміни, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з агресивною поведінкою співмешканця, порушують її нормальну життєдіяльність та знижують загальну якість життя.

У судовому засіданні ОСОБА_4 винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини та пояснив що останні півтора року проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом зі співмешканкою ОСОБА_5 . Неодноразово в 2025 році та на початку 2026 року він вчиняв щодо ОСОБА_5 домашнє насильство психологічного характеру, яке виражалося у приниженні, погрозах і словесній агресії. На даний час вони з потерпілою проживають разом і він ніяких насильницьких дій щодо останньої не вчиняє. Вину визнав, щиро розкаявся.

Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, а фактичні обставини кримінального провадження ніким із учасників судового провадження не оспорювалися, суд, з`ясувавши правильність розуміння ними змісту цих обставин, переконавшись у добровільності їхньої позиції та роз`яснивши, що у такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи, а його дії кваліфікує за ст. 126-1 КК України.

Вирішуючи питання про покарання, суд відповідно до ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, систематичний характер протиправної поведінки, дані про особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає повне визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Обставинами, які характеризують ОСОБА_4 є те, що за місцем проживання він характеризується негативно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності , на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

З урахуванням наведеного, принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень є покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин у межах санкції ст. 126-1 КК України. Саме таке покарання відповідатиме характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого, особі обвинуваченого, сприятиме його виправленню та не буде надмірним.

Вирішуючи питання про застосування обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, суд ураховує, що їх застосування є правом, а не обов`язком суду, та має бути необхідним в інтересах потерпілої з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_5 у судових дебатах підтвердила, що на час розгляду справи продовжує проживати разом із ОСОБА_4 , який насильницьких дій стосовно неї не вчиняє. За таких обставин суд не вбачає потреби у застосуванні до обвинуваченого заходів, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді заборони перебувати в місці спільного проживання з потерпілою та п. 4 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді заборони листування, телефонних переговорів та інших контактів із нею, оскільки такі обмеження не відповідають фактичним обставинам їхніх відносин і встановленій у суді позиції потерпілої та не є необхідними для забезпечення її інтересів.

Крім того, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 13.01.2026 у справі №591/228/26 ОСОБА_4 вже направлявся на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, строком на чотири місяці, виконання якої покладено на Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради. Тому повторне застосування обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, у виді направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми суд вважає недоцільним. Сукупність наведених обставин свідчить про відсутність потреби у застосуванні до ОСОБА_4 обмежувальних заходів, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано. Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374, ч. 3 ст. 349 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку після проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а іншим учасникам судового провадження надати в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1