Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №459/1692/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/1692/26

Провадження № 2/459/730/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 серпня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідачки, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 8792287 від 13.03.2020 в сумі 18 214,51 гривень та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 8792287 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» надало відповідачці грошові кошти в сумі 8 435,80 грн, а остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строк та на умовах, визначених договором. ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак відповідачка належним чином умов договору не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 29 липня 2020 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 12-БЛД, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором № 8792287 від 13 березня 2020 року. Сума заборгованості відповідачки після переходу права вимоги становить 18 214,51 грн, з яких 8 435,80 грн — заборгованість за тілом кредиту та 9 778,71 грн — заборгованість за процентами. В добровільному порядку відповідачка заборгованість за кредитним договором не погасила. Враховуючи вищенаведене, представник просить позовну заяву задовольнити.

Ухвалою від 08.05.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті.

18.06.2026 представник відповідачки подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідачка частково визнає позовні вимоги. Вказав, що відповідно до умов кредитного договору № 8792287 від 13.03.2020 року сума отриманого кредиту становила 8 435,80 грн, а строк його повернення — 20.03.2020 року. Разом із тим, представник заперечує проти стягнення нарахованих позивачем процентів за межами строку дії кредитного договору (після 20.03.2020) та вважає заявлений до стягнення розмір заборгованості необґрунтованим. З огляду на наведене, відповідачка визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за кредитом у розмірі 8 435,80 грн та процентів, нарахованих за період дії кредитного договору, у загальному розмірі 1 009,77 грн, що складається з 419,26 грн процентів за користування кредитом та 590,51 грн процентів за підвищений ступінь ризику. В іншій частині заявлених позовних вимог відповідачка заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також представник відповідачки заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, вважаючи заявлений позивачем розмір таких витрат необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову. У зв`язку з цим просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн. Просив у задоволенні позовних вимог у частині, що не визнається відповідачкою, відмовити.

22.06.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів представника відповідачки та зазначив, що проценти за кредитним договором нараховані відповідно до його умов та в межах погодженого сторонами строку кредитування, у зв`язку з чим заборгованість за процентами становить 9 778,71 грн. Також представник заперечив щодо необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, посилаючись на надані до суду документи, які підтверджують обсяг та вартість наданих послуг. У зв`язку з наведеним представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

11.08.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи, були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Заяв чи клопотань про розгляд справи за їх відсутності не подавали, про причини неявки суд не повідомили. Водночас відповідачка скористалася своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який подано до суду її представником.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 13 серпня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 11 серпня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 13 серпня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 8792287, який було підписано відповідачкою власноручно.

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитор зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених договором.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору розмір (сума) кредиту становить 8 435,80 грн.

Згідно з п. 1.3 Договору кредит надається строком на 7 днів — з 13.03.2020 року по 20.03.2020 року, а терміном (датою) повернення кредиту визначено 20.03.2020 року.

Пунктом 1.4 Кредитного договору передбачено, що з 1-го по 7-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,7100 %. у зв`язку з підвищенням ступеня кредитного ризику на момент повернення фінансового кредиту позичальник зобов`язується сплатити кредитору процент за користування грошовими коштами за останній день строку користування кредитом, що дорівнює 7,00 % від суми кредиту, тобто 590,51 грн.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору у випадку несплати позичальником процентів (плати за користування грошовими коштами) та процентів за підвищений ступінь ризику у строк, встановлений п. 1.3 договору, позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку дії договору до 10.04.2020 року.

Згідно з п. 1.6 Кредитного договору після продовження строку дії договору, визначеного п. 1.5, Позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) з 8-го по 28-й день у розмірі 4,95 % за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.7 Договору визначено, що тип процентної ставки, зазначеної у п. 1.4 та п. 1.6 договору, є фіксованим (незмінним протягом усього строку кредитного договору).

Відповідно до п. 1.8 Кредитного договору строк його дії становить 28 днів з моменту підписання цього Кредитного договору.

Згідно з п. 1.9 Кредитного договору у разі прострочення позичальником строку повернення кредиту та сплати процентів, встановленого з урахуванням продовження строку дії договору, позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення повернення кредиту у розмірі, вказаному у п. 1.6 договору. при цьому в будь-якому випадку пеня не може перевищувати 50 відсотків від суми зобов`язань позичальника за договором.

Також відповідно до п. 2.4 Кредитного договору за користування фінансовим кредитом позичальник сплачує кредитору проценти у розмірі, встановленому п. 1.7 договору, нарахування яких здійснюється за кожен день користування фінансовим кредитом, з дати надання кредиту до дня повного його повернення, на залишок фактичної заборгованості від наданої суми кредиту. день повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.

Пунктом 2.7 Кредитного договору встановлено наступну черговість погашення зобов`язань: проценти за користування кредитом; проценти за підвищений ступінь кредитного ризику; пеня за неналежне виконання зобов`язань; сума кредиту; прострочена до повернення сума кредиту.

Відповідно до п. 2.8 Кредитного договору датою погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків і пені вважається дата надходження від позичальника грошових коштів кредитору.

Згідно з п. 2.9 Кредитного договору у разі здійснення позичальником дострокового повернення кредиту сума процентів перераховується за фактичну кількість днів користування кредитом.

Як передбачено п. 3.3.2 Кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором, у порядку, встановленому договором.

Факт отримання відповідачем коштів стверджується довідкою, наданою ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» № 143/37 від 02.02.2026, згідно якої надано витяг з обліково реєструючої системи, яка підтверджує проведення видаткової операції видачі кредиту та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 8435,80 грн (а. с. 12 на звороті).

Як убачається із розрахунку заборгованості за Кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 становить 18 214,51 грн, з яких 8 435,80 грн — заборгованість за тілом кредиту та 9 778,71 грн — заборгованість за процентами (а. с. 13).

29 липня 2020 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 12-БЛД, відповідно до якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками ( надалі - Договір відступлення прав вимоги) (а. с. 13-17).

Відповідно до пункту 6.2.3. Договору відступлення прав вимоги, права вимоги переходять до нового кредитора з повною сплатою новим кредитором компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, встановлені в п. 7.1. цього договору.

Відповідно до пункту 7.1. Договору відступлення прав вимоги, в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 559 061,22 гривень без ПДВ.

На підтвердження виконання зобов`язань за пунктом 7.1 Договору відступлення прав вимоги, позивачем надано копію платіжної інструкції від 29.07.2020 № 19373, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило грошовий переказ на користь ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» у розмірі 559 061,22 гривень (а. с. 18).

Відповідно до інформації, що міститься у витягу з реєстру боржників №1 до договору відступлення права вимоги за порядком номером 879 у реєстрі значиться ОСОБА_1 , загальна заборгованість якої за кредитним договором складає 18 214,51 грн, з яких 8 435,80 грн — заборгованість за тілом кредиту та 9 778,71 грн — заборгованість за процентами (а. с. на звороті 17).

10.04.2026 на адресу ОСОБА_1 направлено претензію (за вих. № 19896318) з вимогою погасити заборгованість у сумі 18 214,51 гривень (а. с. 18).

Оскільки відповідачка свої зобов`язання не виконала, боргу не погасила, позивач просить стягнути з неї наявну заборгованість в примусовому поряду у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемний.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом, 13 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 8792287, який був підписаний відповідачкою власноручно.

Підписавши вищевказаний кредитний договір, відповідачка підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що вона умови кредитного договору цілком зрозуміла та прийняла їх. Зазначені обставини стороною відповідача не заперечуються.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених кредитним договором, надавши їй кредитні кошти в сумі 8435,80 грн, що підтверджується довідкою наданою ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» № 143/37 від 02.02.2026, згідно якої надано витяг з обліково реєструючої системи, яка підтверджує проведення видаткової операції видачі кредиту та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 8435,80 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» (аналогічний складений позивачем) вбачається, що відповідачка свого зобов`язання не виконала, у передбачений кредитним договором строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість в сумі 18 214,51 грн, з яких 8 435,80 грн — заборгованість за тілом кредиту та 9 778,71 грн — заборгованість за процентами.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Представник відповідача у відзиві на позов не заперечував наявність заборгованості за тілом кредиту, позов у цій частині фактично відповідачка визнала.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 8435,80 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 9778,71 гривень суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачка кошти отримала, однак в добровільному порядку не повернула.

Позивач просить стягнути проценти за користування кредитними коштами у розмірі 9 778,71 гривень, які нараховані за період з 13.03.2020 до 09.04.2020, вважаючи що строк кредитування відповідно до п. 1.5, 1.6 кредитного договору (у разі несплати позичальником процентів (плати за користування грошовими коштами) та процентів за підвищений ступінь ризику у вказаний у договорі строк) був продовжений до 10.04.2020.

Заперечуючи проти таких доводів, представник відповідача вказав, що проценти за кредитним договором можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, який становить 7 днів, тобто з 13.03.2020 до 20.03.2020 року у сумі 1009,77 грн.

Суд з таким доводами представника відповідача погоджується, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Кредитного договору позивач 13.03.2020 надав відповідачці кредит у розмірі 8435,80 гривень строком на 7 днів, тобто до 20.03.2020, а терміном (датою) повернення кредиту визначено 20.03.2020 року.

Крім того, пунктами 1.5, 1.6 Кредитного договору передбачено, що у випадку несплати позичальником процентів (плати за користування грошовими коштами) та процентів за підвищений ступінь ризику у строк, встановлений п. 1.3 договору, позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку дії договору до 10.04.2020 року. Після продовження строку дії договору, визначеного п. 1.5, позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) з 8-го по 28-й день у розмірі 4,95 % за кожен день строку користування кредитом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості проценти за користування кредитним коштами нараховані з 13.03.2020 до 09.04.2020 у розмірі 9 778,71 гривень.

Наведене свідчить, що позивач здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, передбаченого Договором.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та змінив дату повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Так, у пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд вважає, що відповідно до п. 1.3 Кредитного договору строк кредитування визначено 7 днів, тобто з 13.03.2020 по 20.03.2020, тому правові підстави для стягнення заборгованості по процентах за користування позикою з 20.03.2020 по 09.04.2020 (включно) відсутні.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існує лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Саме по собі положення договору про його дію до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань не свідчить про продовження строку кредитування та не надає кредитодавцю права нараховувати договірні проценти після спливу встановленого договором строку. Позов не містить вимоги про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання.

Крім того, умовами кредитного договору передбачено сплату одноразового платежу у розмірі 7 % від суми кредиту у зв`язку з підвищеним ступенем фінансового ризику, що становить 590,51 грн.

Представник відповідача у відзиві не заперечував щодо зазначеного платежу, фактично погодився з його нарахуванням та зазначив про намір сплатити відповідну суму.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість за процентами за користування кредитними коштами підлягає стягненню з відповідача в сумі 1009,77 гривень, тобто за процентами, нарахованими у межах строку кредитування.

Вирішуючи питання про перехід права вимоги до позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

У справі, що розглядається судом встановлено, що ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідачки, що підтверджується укладеним між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» Договором відступлення прав вимоги № 12-БЛД від 29.07.2020, витягом з реєстру боржників №1 від 29.07.2020, копією платіжної інструкції від 29.07.2020 № 19373.

Вищевказаний договір відступлення прав вимоги є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за договором, суму боргу в добровільному порядку не повертає, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8792287 від 13.03.2020 у загальному розмірі 9 445,57 грн, з яких: 8435,80 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1009,77 грн. – сума заборгованості за процентами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн та 2622,40 грн судового збору.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копію договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладеного між АБ «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», адвоката Усенко М.І., який діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.08.2012 та ордера серія ВС №1381377 від 02.07.2025, копію акту №568 наданих послуг від 13.02.2026 та детального опису до нього, згідно з якими сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 грн.

Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з наданою правничою допомогою адвокатом.

Представник відповідача у відзиві на позов заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в обґрунтування яких покликався на неспіврозмірність вартості наданих послуг із складністю справи. Вказав, що з врахуванням позовних вимог вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн є завищеними та не відповідають принципу справедливості. При цьому, вважає обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу у сумі 2 000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 26 травня 2020 року по справі № 908/299/18 та від 08 червня 2021 року по справі № 550/936/18, від 07 липня 2021 року по справі № 910/12876/19.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, враховуючи вищевикладене, перевіривши зміст наведених документів, враховуючи заперечення представника відповідача, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги суд вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Заявлену суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд вважає завищеною, а тому вона підлягає зменшенню.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 у користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 гривень, що буде відповідати критеріям розумності, співмірності та справедливості.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №25062 від 21.04.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1378, 61 грн, виходячи з такого розрахунку: 9445,57 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 18214,51 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40гривень (сума сплаченого судового збору)

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8792287 від 13.03.2020 у загальному розмірі 9 445 (Дев`ять тисяч чотириста сорок п`ять) гривень 57 копійок, з яких: 8435,80 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1009,77 грн. – сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» судовий збір в сумі 1378 (Одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 61 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль- Стоцького, буд. 1 корпус 28, 4-й поверх),

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович