Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №320/26609/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/26609/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національної академії Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командувача Національної гвардії України Півненка Олександра Сергійовича , Начальника Національної академії Національної гвардії України Соколовського Сергія Анатолійовича, Національної гвардії України, Національної академії Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, припису та довідки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної гвардії України Півненка О.С., Начальника Національної академії Національної гвардії України Соколовського С.А., Національної гвардії України, Національної академії Національної гвардії України, яким просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року №39 о/с, припис від 16 лютого 2024 року №820, довідку відділу кадрів від 16 лютого 2024 року №6/4-335 про звільнення;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Національної академії Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року №50 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Академії та всіх видів забезпечення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ командувача Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року №39 о/с про припинення контракту та звільнення з військової служби у відставку за пп. "б" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" майора ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ начальника Національної академії Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року №50 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Академії та всіх видів забезпечення;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, Національна академія Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначив про те, що позивач проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, водночас суд першої інстанції застосував положення ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" щодо осіб що проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Крім того, суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 40 КЗпП України, а не норми ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Звернув увагу суду на те, що позивачем станом на 15 лютого 2024 року будь-яких документів, які б стосувались перебування на лікуванні надано не було, як і рапорту про необхідність лікування чи про факт перебування на лікуванні. Крім того, згідно з інформації розміщеної в електронній системі Пенсійного фонду України за період з 13 лютого 2024 ро по 18 лютого 2024 року електронний листок непрацездатності ОСОБА_1 не зареєстрований, що підтверджується відповідним витягом.

Додатково зазначив про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, що не було враховано судом першої інстанції.

Позивач подав до суду відзив відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржувані накази прийняті в період його непрацездатності, що підтверджується відповідними медичними висновками від 10 лютого 2024 року та від 14 лютого 2024 року.

Звернув увагу суду на те, що прибувши до м. Харків доповів командиру про поточне лікування, водночас медичні висновки отримав після закінчення лікування, а тому не міг їх надати вчасно.

Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної гвардії України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Апелянт звернув увагу суду на те, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, водночас непридатні за станом здоров`я громадяни не можуть проходити військову службу.

Також зазначив про те, що судом першої інстанції не враховано, що військова служба закінчується з моменту виключення із списків особового складу, а тому прийняття командувачем Національної гвардії України наказу від 16 лютого 2024 року №39о/с не є остаточною дією, яка зумовлює закінчення військової служби, а тому наказ є законним та обґрунтованим.

Додатково наголосив, що згідно з наданою Національною академією Національної гвардії України інформацією станом на 16 лютого 2024 року будь-яка інформація щодо тимчасової непрацездатності позивача у період з 13 лютого 2024 року по 18 лютого 2024 року була відсутня.

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доводи апелянта про непридатність позивача до військової служби не спростовують встановлених судом першої інстанції порушень щодо прийняття оскаржуваних наказів у період його тимчасової непрацездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 14 січня 2020 року №11 по стройовій частині майора ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу Академії на всі види забезпечення і призначено на посаду викладача кафедри службово-бойового застосування підрозділів Національної гвардії України Київського факультету Національної академії Національної гвардії України.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 26 січня 2024 року №98, виданого госпітальною військово-лікарською комісією ДУ "Головний медичний центр МВС України", майор ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наказом Командувача Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року №39 о/с відповідно до пп. "б" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" припинено контракт та звільнено майора ОСОБА_1 з військової служби у відставку, на підставі свідоцтво про хворобу від 26 січня 2024 року №98.

Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року №50 майора ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні начальника Національної академії Національної гвардії України, виключено зі списків особового складу Академії та всіх видів забезпечення.

Згідно з приписом Національної академії Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року №220 майору ОСОБА_3 запропоновано 16 лютого вибути в розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановлення на військовий облік.

Відповідно до довідки Національної академії Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року №6/4-28 майор ОСОБА_3 зобов`язаний прибути не пізніше 21 лютого 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2

Вважаючи протиправними оскаржувані накази, довідку та припис позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не виконав вимог чинного законодавства щодо неможливості звільнення в період тимчасової непрацездатності та звільнив ОСОБА_1 з військової служби, що підтверджується медичним висновком № ЕАТТ-Р4ХН-8А2Х-ЕН9Т від 14 лютого 2024 року, згідно з яким період непрацездатності ОСОБА_1 становить з 13 по 18 лютого 2024 року, що є самостійною та безумовною підставою для визнання протиправним звільнення.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що припис від 16 лютого 2024 року №820 та довідка відділу кадрів від 16 лютого 2024 року №6/4-335 створені в процесі діяльності відповідачів, не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні приписів КАС України та не підлягають скасуванню в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Одним із видів такої служби є військова служба за контрактом.

Згідно з пп. "б" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Відповідно до ч. 9 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 2).

Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі перебування на лікуванні (ч. 3).

Згідно з п. 240 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.

Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Так Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2023 року у справі №640/22970/19 зазначив про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби взамопов`язується із проходженням ними військово-лікарської комісії та вирішенням питання про непридатність особи до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час або обмежену придатність до військової служби.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про хворобу від 26 січня 2024 року №98, виданого госпітальною військово-лікарською комісією ДУ "Головний медичний центр МВС України", майор ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наказом Командувача Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року №39 о/с відповідно до пп. "б" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" припинено контракт та звільнено з військової служби у відставку майора ОСОБА_1 .

Підставою прийняття наказу від 16 лютого 2024 року №39 о/с зазначено свідоцтво про хворобу від 26 січня 2024 року №98.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з пп. "б" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, водночас наявність або відсутність рапорту такого військовослужбовця не впливають на можливість прийняття відповідного наказу.

Таким чином, у командувача Національної гвардії України у зв`язку з надходженням свідоцтва про хворобу від 26 січня 2024 року №98, виданого госпітальною військово-лікарською комісією ДУ "Головний медичний центр МВС України", були наявні підстави для прийняття наказу від 16 лютого 2024 року №39 о/с.

Стосовно висновків суду першої інстанції щодо неможливості звільнення з військової служби позивача в період тимчасової непрацездатності, що є самостійною та безумовною підставою для визнання протиправними та скасування наказу командувача Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року № 39 о/с та наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 16 лютого 2024 року №50, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи позивача щодо повідомлення останнім керівництву по прибуттю до м. Харкова про його поточне лікування, оскільки матеріали справи не містять жодних докази на підтвердження зазначених обставин. Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає про те, що 14-16 лютого 2024 року перебував на службі в Національній академії Національної гвардії України.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з медичними висновками про тимчасову непрацездатність від 10 лютого 2024 року №МВ6Н-73ХЕ-5МСЗ-2С35 та від 14 лютого 2024 року №ЕАТТ-Р4ХН-8А2Х-ЕН9Т виданим КНП "Гостомельським центром первинної медико-санітарної допомоги" Гостомальської селищної ради, період непрацездатності ОСОБА_1 становив з 09 лютого 2024 року по 13 лютого 2024 року та з 13 лютого 2024 року по 18 лютого 2024 року відповідно.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з офіційними роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України розміщеними на його веб-сайті (https://moz.gov.ua/uk/jak-pereviriti-medichnij-visnovok-timchasovoi-nepracezdatnosti-i-elektronnij-likarnjanij) медичний висновок про тимчасову непрацездатність є підставою для створення е-лікарняного.

Разом з тим, вказані медичні висновки КНП "Гостомельським центром первинної медико-санітарної допомоги" Гостомальської селищної ради від 10 лютого 2024 року №МВ6Н-73ХЕ-5МСЗ-2С35 та від 14 лютого 2024 року №ЕАТТ-Р4ХН-8А2Х-ЕН9Т не містять жодних ідентифікуючих даних щодо ОСОБА_1 , водночас, згідно з інформації розміщеної в електронній системі Пенсійного фонду України за період з 13 лютого 2024 ро по 18 лютого 2024 року електронний листок непрацездатності ОСОБА_1 не зареєстрований, що спростовує висновки суду першої інстанції щодо звільнення та виключення позивача із списків особового складу Національній академії Національної гвардії України в період його непрацездатності.

Отже враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування наказів від 16 лютого 2024 року №39о/с та від 16 лютого 2024 року №50.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовані норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, а рішення суду - скасувати, ухваливши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Національної академії Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командувача Національної гвардії України Півненка Олександра Сергійовича , Начальника Національної академії Національної гвардії України Соколовського Сергія Анатолійовича, Національної гвардії України, Національної академії Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, припису та довідки - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку

Повне рішення складено "12" серпня 2026 року.