Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №640/29294/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/29294/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бошкова Ю.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Єгорової Н.М., Кузьмишиної О.М.,

за участі секретаря судового засідання Бабіча Є.О.,

представника позивача Макаренка Ю.О.,

представника відповідача Візора Р.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року (головуючий суддя в 1-й інстанції - Бошкова Ю.М.) у справі №640/29294/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ Держпраці у Київській області Семчука Романа №318-К від 08 липня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити позивача з 22 вересня 2021 року на роботі на посаді головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Київській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, сума якого на день пред`явлення позову становить 4465,12 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року замінено первісного відповідача в особі Головного управління Держпраці у Київській області належним відповідачем в особі Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

01.06.2026 року відповідачем через підсистему "Електронний суд" подано заяву про закриття провадження у справі відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

В обґрунтування зазначено, що наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 22.11.2021 №469-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » наказ про звільнення позивача від 08.07.2021 №318-к скасовано, а позивача поновлено на посаді головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки. Цим же наказом за позивачем збережено присвоєний ранг державного службовця, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років, а також визначено, що він вважається таким, що приступив до виконання посадових обов`язків з 22.09.2021.

Отже, спірний наказ про звільнення позивача був скасований, позивача поновлено на займаній посаді, про що останній належним чином повідомлявся, тому наявні підстави для закриття провадження по справі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року заяву представника Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - задоволено.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погодившись з ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу на продовження розгляду.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України можливе за сукупності певних фактів, а саме: оскаржувані порушення мають бути виправлені суб`єктом владних повноважень; повинні бути підстави стверджувати, що внаслідок самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень допущених порушень відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача.

Проте, суд першої інстанції не врахував відсутність з боку відповідача як факту повного усунення порушень, так і факту повного відновлення законних прав та інтересів позивача, що виключало закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

Поновлення позивача на посаді мало суто формальний характер, оскільки наступним наказом №470-к «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків» позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків на період з 22.11.2021 по 21.12.2021 року та зобов`язано пройти повторне навчання і перевірку знань з охорони праці. Також цим наказом припинено нарахування позивачу заробітної плати.

Суд першої інстанції не врахував, що поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення, докази чого в матеріалах справи відсутні і позивачем заперечуються. Також працівнику повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків, що також в даному спорі відсутнє, оскільки відповідач видав наказ про відсторонення позивача від роботи.

Крім цього, відповідач не виплатив позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконним звільненням, що було однією з позовних вимог.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи №640/29294/21 з Вінницького окружного адміністративного суду, які надійшли 28 липня 2026 року.

Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні, строк розгляду справи продовжено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ Держпраці у Київській області Семчука Романа №318-К від 08 липня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити позивача з 22 вересня 2021 року на роботі на посаді головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Київській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, сума якого на день пред`явлення позову становить 4465,12 грн.

Наказом Головного управління Держпраці у Київській області №318-К від 08.07.2021 ОСОБА_1 звільнено на підставі частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу» з посади головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки, у перший робочий день після тимчасової непрацездатності, у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. (а.с.77, том 2)

Наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 22.11.2021 №469-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » наказ Головного управління Держпраці у Київській області від 08.07.2021 №318-к «Про звільнення ОСОБА_1 » скасовано. Поновлено ОСОБА_1 з 22 вересня 2021 року на посаді головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Київській області. Збережено ОСОБА_1 присвоєний 7 (сьомий) ранг державного службовця, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років. Зазначено вважати ОСОБА_1 з 22 вересня 2021 року таким, що приступив до виконання посадових обов`язків (а.с.78 том 2)

Наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 22.11.2021 року №470-к відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки з 22 листопада по 21 грудня 2021 року включно. Зобов`язано ОСОБА_1 у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань з охорони праці. (а.с.76, том 2)

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України, виходив з того, що у цьому спорі відповідачем скасовано наказ про звільнення позивача, який є предметом оскарження, та прийнято рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, тобто усунуто саме ті правові наслідки, які були безпосередньо пов`язані з оскаржуваним рішенням. Відтак, порушення, на захист від якого було подано даний позов, суб`єктом владних повноважень усунуто самостійно, а повне відновлення прав позивача у межах заявлених позовних вимог можливе без ухвалення судового рішення про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення і поновлення на посаді.

Суд першої інстанції не прийняв доводи позивача, що його права не були поновлені у повному обсязі у зв`язку з виданням наказу про відсторонення від виконання посадових обов`язків, не нарахуванням заробітної плати, відсутністю фактичного допуску до роботи, вважаючи, що ці доводи фактично стосуються інших управлінських рішень, які не є предметом цієї справи. При цьому матеріали справи не містять заяви позивача про зміну предмета або підстав позову в порядку статті 47 КАС України, а тому суд позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку правомірності наказу про відсторонення від виконання посадових обов`язків, питанням фактичного допуску до роботи, виплати середнього заробітку після поновлення, подальшому звільненню у зв`язку з ліквідацією органу чи іншим обставинам, які не були предметом первісних позовних вимог. Тобто, позивач у своїх запереченнях намагається обґрунтувати наявність інших можливих порушень своїх прав, які не охоплювалися предметом даного спору, та не були заявлені до розгляду у встановленому законом процесуальному порядку.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

На підставі пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що в разі встановлення під час розгляду справи, що відповідач - суб`єкт владних повноважень виправив порушення, які оскаржує позивач, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. Визначальною умовою для цього є повне відновлення законних прав (інтересів) позивача внаслідок такого виправлення.

Іншими словами, закриття провадження у справі із зазначеної підстави можливе за сукупності певних фактів, а саме: по-перше, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень і, по-друге, повинні бути підстави стверджувати, що внаслідок самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень допущених порушень відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача.

Як свідчать матеріали справи позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ Держпраці у Київській області Семчука Романа №318-К від 08 липня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити позивача з 22 вересня 2021 року на роботі на посаді головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Київській області.

Наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 22.11.2021 №469-к скасовано наказ Головного управління Держпраці у Київській області від 08.07.2021 №318-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 з 22 вересня 2021 року на посаді головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Київській області.

Отже, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач самостійно виправив допущені порушення прав позивача - скасував спірний наказ і поновив позивача на роботі з 22 вересня 2021 року.

Скасування наказу від 08.07.2021 №318-к «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідачем та поновлення ОСОБА_1 з 22 вересня 2021 року на посаді наказом від 22.11.2021 №469-к є належним відновленням законних прав (інтересів) позивача і додаткового визнання протиправним спірного наказу відповідача протиправним не потребує.

При цьому суд не приймає доводи апелянта про відсутність підстав вважати поновленими права ОСОБА_1 в повному обсязі в зв`язку з виданням відповідачем наказу про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків, не нарахуванням заробітної плати, відсутністю фактичного допуску до роботи, оскільки ці доводи стосуються інших наказів відповідача, які в межах цієї справи не оскаржуються та не є предметом позову.

З огляду на викладене суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність, передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України підстав для закриття провадження у справі в частині вимог позову про визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУ Держпраці у Київській області Семчука Романа №318-К від 08 липня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлення позивача з 22 вересня 2021 року на роботі на посаді головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Київській області.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Закриваючи провадження у справі в цій частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять заяви позивача про зміну предмета або підстав позову в порядку статті 47 КАС України, а тому суд позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку, зокрема, виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу після поновлення.

Суд звертає увагу, що підстава для закриття провадження у цій справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на посаді, - з`явилася під час вирішення справи по суті, тобто виникла після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі адміністративним судом.

Між тим, на момент пред`явлення ОСОБА_1 цього позову ним була заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в одному провадженні з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Важливо зазначити, що вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення його на роботі не підлягають розгляду по суті не внаслідок помилки позивача при пред`явленні позову до суду, а винятково у зв`язку з діями відповідача, які мали місце вже після відкриття провадження у цій справі і могли бути не вчинені без пред`явлення цього позову.

При цьому відповідачем не вирішувалося питання про відшкодування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з його протиправним звільненням в добровільному порядку.

Суд нагадує, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

За змістом статті 6 Конвенції доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Як ефективний необхідно розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тому закриття провадження у цій справі в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обмеженням позивачу у доступі до правосуддя, яке у цьому випадку суд не може визнати виправданим і передбачуваним за змістом норм процесуального права.

Закриття провадження у справі в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який пов`язаний з порушеннями, які під час розгляду справи усунуті суб`єктом владних повноважень, суперечить одному з основоположних аспектів верховенства права - принципу правової визначеності та змушує позивача звертатися до суду з новим позовом, незважаючи на те, що підставою для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач безпосередньо визначив незаконний наказ відповідача про звільнення ОСОБА_1 , оцінку якому суд спроможний надати у сукупності з діями, вчиненими після відкриття провадження, які стали підставою для закриття провадження у справі в іншій частині вимог.

Хоча відповідач і скасував наказ про звільнення позивача від 08 липня 2021 року №318-К, проте цей наказ був дійсний протягом певного часу до моменту видання відповідачем наказу від 22.11.2021 №469-К про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 22 вересня 2021 року, в зв`язку з чим обставина наявності підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок його звільнення підлягає дослідженню та оцінці судом при вирішені спору по суті.

З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження в цій справі в частині вимог позову до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є помилковим і не ґрунтується на нормах процесуального права.

За змістом пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за вимогами позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустив порушення норм процесуального права, тому ухвала в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В частині закриття провадження у справі за вимогами позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Вищезазначене обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі №640/29294/21 - задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі №640/29294/21 про закриття провадження у справі в частині вимог позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати і направити справу в цій частині до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі №640/29294/21 про закриття провадження у справі в частині вимог позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення 12 серпня 2026 року та може бути оскаржена в частині, яка залишена без змін, до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді: Н.М. Єгорова

О.М. Кузьмишина