Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №707/1740/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 707/1740/26 Суддя (судді) першої інстанції: Теплюк Є.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів Єгорової Н.М., Кузмишиної О.М.,

за участі секретаря судового засідання Бабіча Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Накоп`юка Ярослава Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2026 року у справі №707/1740/26 (головуючий суддя в І-й інстанції - Тептюк Є.П.) за позовом адвоката Накоп`юка Ярослава Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 14.04.2026 № R476794, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.;

- закрити провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позову зазначив, що позивачем у квітні 2026 року в застосунку «Резерв+» виявлено відображення відомостей про наявність порушень правил військового обліку, зокрема: «Не прибули за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1», у зв`язку з чим 06.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено звернення до правоохоронних органів для примусового затримання та доставлення позивача до органів ІНФОРМАЦІЯ_1 для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ч.1 ст.279-9 КУпАП, позивачем 13.04.2026 через застосунок «Резерв+» (електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста) відправлено запропоновану сервісом заяву щодо не оспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято постанову від 14.04.2026 № R476794 про накладення на позивача адміністративного штрафу у сумі 17 000,00 грн.

Постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не надано жодного належного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а позивач не отримував повістки про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, представник позивача звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Порядок розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачений ст.279-9 КУпАП не скасовує імперативність вимоги законності притягнення до відповідальності та необхідності встановлення складу адміністративного правопорушення.

Відповідач мав довести не лише факт невиконання позивачем обов`язку, а й усі юридично значимі обставини, які обґрунтовують застосування адміністративного стягнення, в тому числі обставини щодо моменту виявлення правопорушення та дотримання строків притягнення особи до відповідальності, тобто з`ясувати обставини, визначені ч.1 ст.280 КУпАП.

Крім того, постанова відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП повинна містити, зокрема, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Між тим, до 06.04.2026 року позивачу повістки не вручались, поштою не надходили, в застосунку «Резерв+» не відображались. Надана відповідачем повістка № НОМЕР_1 не містить доказів направлення/вручення її позивачу., а також не містить підпису керівника ІНФОРМАЦІЯ_1, QR-коду та підпис одержувача.

Станом на 16.09.2025 року уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 достовірно було відомо, що позивач не прибув 15.09.2025 року за повісткою, а тому 16.12.2025 року сплинув тримісячний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності (ч.9 ст.38 КУпАП) за вчинення правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, оскільки неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , не носить характеру триваючого правопорушення, а є одноактним та вичерпується фактом невчинення дій до визначеної дати та часу.

Також просив стягнути на користь позивача судові витрати по справі, в тому числі витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи №707/1740/26 з Черкаського районного суду Черкаської області, які надійшли 27 липня 2026 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні, строк розгляду справи продовжено.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_6 , є військовозобов`язаним. В застосунку «Резерв+» має статус «потребує проходження базової загальновійськової підготовки. Солдат резерву».

13.04.2026 року ОСОБА_1 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 подано заяву, в якій він погоджується, що ним було допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію: а саме не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушив вимоги законодавства, відповідальність за які передбачено ст. 210-1 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення визнав та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. (а.с.51)

Постановою № R476794 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14 квітня2026 року на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк та місце зазначення в повістці. (а.с.52)

В постанові зазначено, що від ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява, що він не оспорює допущене правопорушення та згодний на притягнення до адміністративної відповідальності.

Інших обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (час, місце, дата) постанова №R476794 від 14 квітня2026 року не містить.

17.04.2026 року представником позивача направлено адвокатський запит уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання копій матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, зокрема, повістки, відомості про яку внесені до постанови №R476794 від 14 квітня2026 року та доказів її направлення/вручення позивачу, а бо повернення поштового відправлення. (а.с.13)

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.04.2026 року представника позивача повідомлено, що постанова в справі про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , сформована автоматично ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів. ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку в зв`язку з неявкою по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 15.09.2025 року. (а.с.32)

Відповідно до копії повістки №4829419 вона сформована на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ) про явку 15 вересня 2025 року о 09.00 годин до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) для проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.32-33).

Повістка не містить підпису керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також не містить розписки ОСОБА_1 про вручення повістки (розписка не заповнена).

Доказів направлення позивачу повістки поштою, повернення поштового відправлення відповідачем не надано.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволення позовних вимог, виходив з того, що позивач не з`явився за викликом до ТЦК, тому постанова прийнята з дотриманням всіх законодавчих норм.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу, зокрема, на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На підстав статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, притягнення до відповідальності за статтею 210-1 КУпАП відбувається саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Як визначено абзацом 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Як свідчать матеріали справи підставою для прийняття спірної постанови є порушення позивачем вимог ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці), тобто скоєння правопорушення в особливий період, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

На підставі статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу (….) встановлюються статтями (…) 279-9 цього Кодексу.

Відповідно до статті 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (…), в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки (…) протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки (…) визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Як визначено пунктами 1 та 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (…)

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення (…)

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. (….)

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (…), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Згідно з частиною сьомою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (….), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

На підставі частини восьмої статті 258 КупАП у випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Аналіз вищезазначених положень кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому порядок розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачений ст.279-9 КУпАП, не скасовує імперативність вимоги про необхідність встановлення посадовою особою складу адміністративного правопорушення та дослідження доказів, якими цей склад підтверджується.

За наявності таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. При цьому, за вчинення правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Як вказано вище, законом встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Матеріали справи свідчать, що позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлений строк та місце.

В повістці №4829419 визначена необхідність прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 15.09.2025 року о 09.00 годин для проходження медичного огляду.

Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня.

Таким чином, датою вчинення правопорушення та датою виявлення правопорушення є саме 15.09.2025 року, коли позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження медичного огляду, а строк накладення на позивача адміністративного стягнення становить три місяці з цієї дати, тобто до 15.12.2025 року включно.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП прийнята 14.04.2026 року, тобто після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

Аналізуючи вищенаведене, суд констатує, що на час винесення постанови від 14.04.2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною першою статті 38 КУпАП, відтак у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Крім того, аналізуючи наявність в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення (неприбуття за викликом в ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, визначені в повістці), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові підстави та порядок здійснення оповіщення військовозобов`язаних осіб засобами почтового зв`язку передбачені пунктом 34 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (…) може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (…) надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Друк повісток, які сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та направлення їх військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку здійснюється Міноборони, обласними (Київським та Севастопольським міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі), на підставі відповідних договорів, укладених між Міноборони, обласними (Київським та Севастопольським міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, призначеним оператором поштового зв`язку та/або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі). Організація друку повісток може здійснюватися за допомогою системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів та електронних інформаційних ресурсів державних підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі).

Перелік випадків, коли військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщений про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового встановлено пунктом 41 Порядку №560.

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (…) є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Обов`язок військовозобов`язаних осіб з`являтись за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки передбачено, зокрема, абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 та 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, відповідно до абзацу 3 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які (…) перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, але не виключно: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (…) для (…) проходження медичного огляду (…).

Відповідно до частин першої, третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, але не виключно: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (…), для (…) направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

На підставі пункту 21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (…) військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для (…) проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить, що обов`язок військовозобов`язаного з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений час і місце виникає у зв`язку з його викликом, який відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку № 560 здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Такий порядок поширюється й на випадки виклику військовозобов`язаного для проходження медичного огляду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, повістка №4829419 про виклик позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 15.09.2025 року о 09.00 годин для проходження медичного огляду не містить підпису керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 , в ній відсутній особистий підпис ОСОБА_1 про отримання, а відповідачем не надано доказів направлення цієї повістки на адресу місця проживання/перебування позивача засобами поштового зв`язку.

Таким чином, відповідачем не надано доказів отримання позивачем повістки №4829419, як наслідок, у справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 був обізнаний про необхідність з`явитися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 15.09.2025 року о 09.00 годин.

Зазначене свідчить про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки відповідачем не доведено невиконання ОСОБА_1 обов`язків, передбачених статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», бо виклик ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначеному законом порядку не здійснювався.

Відповідно до частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач не надав належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 14.04.2026 № R476794, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню з закриттям провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, якою визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку відсутні підстави для скасування постанови від 14.04.2026 № R476794 з надісланням справи на новий розгляд до компетентного органу (п.2 ч.3 сит.286 КАС України), оскільки, як вже зазначалося вище, на час прийняття спірної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною першою статті 38 КУпАП.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1331,20 грн (532,48 грн + 798,72 грн).

Також представник позивача просив стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу: 5000 грн - гонорар за надання правничої допомоги в суді першої інстанції; 2500 грн - гонорар за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Представником позивача на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, подані такі документи:

- договір про надання правничої допомоги №310-04 від 17.04.2026 року (а.с.16-17), ордер №1158303 (а.с.14), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.15);

- акт №310-04/01 виконаних робіт (наданих послуг) від 26.05.2026 року, в якому, зокрема, передбачено, що Клієнтом прийнято правничу допомогу у формі консультації (30 хвилин), складання адвокатського запиту вих. А-345/26 (30 хвилин), складання позовної заяви (3 години), складання відповіді на відзив (1 година), всього 5 годин. Відповідно до п.2 Акту вартість послуг становить 5000 грн (а.с.82);

- рахунок на оплату №310-04/01 від 26.05.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив гонорар адвокату згідно з актом №310-04/01 від 25.05.2026 року в розмірі 5000 грн (а.с.83);

- акт виконаних робіт (наданих послуг) №310-04/02 від 02.06.2026, в якому, зокрема, передбачено, що Клієнтом прийнято правничу допомогу у формі складання апеляційної скарги на рішення у справі №7070/1740/26 (2,5 годин). Відповідно до п.2 акту вартість послуги складає 2500 грн;

- рахунок на оплату №310-04/02 від 02.06.2026 року, відповідно до якого Накопюк О.М. сплатив гонорар адвокату згідно з актом №310-04/02 від 02.06.2026 року в розмірі 2500 грн.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову і (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).

Суд зазначає, що для включення всього розміру гонорару до суми, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, суд повинен встановити, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в п.21 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Враховуючи предмет спору в цій справі, обсяг фактичних даних, які потребують вивчення, обсяг і складність складених процесуальних документів, зважаючи на співмірність розміру витрат на оплату адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на їх виконання (надання), обсягом наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 7500 грн є співмірним, витрати на правничу допомогу були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Таким чином, відповідно до ст.139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн.

Відповідно до частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Накоп`юка Ярослава Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2026 року у справі №707/1740/26 - задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2026 року у справі №707/1740/26 - скасувати.

Адміністративний позов адвоката Накоп`юка Ярослава Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 14.04.2026 № R476794, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати по справі: витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок), витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн (сім тисяч п`ятсот гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 12 серпня 2026 року є остаточною та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Н.М. Єгорова

О.М. Кузьмишина