Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №580/7189/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/7189/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Єгорової Н.М.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод», в якому позивач просив стягнути кошти з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для погашення податкового боргу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто кошти з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для погашення податкового боргу на загальну суму 25734723,26грн (двадцять п`ять мільйонів сімсот тридцять чотири тисячі сімсот двадцять три гривні двадцять шість копійок) з Державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод».

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державне підприємство «Уманський лікеро-горілчаний завод» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

10 грудня 2025 року на адресу суду надійшов відзив від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 03 серпня 2026 року, проте у судове засідання не з`явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Судом першої інстанції встановлено, що у результаті податкової перевірки, оформленої актом від 14.09.2023 року, Головне управління податкової служби України в Черкаській області винесло декілька ППР від 21.11.2023 року про донарахування відповідачу податкових зобов`язань, у т.ч. з приводу:

ППР №11035/23-00-07-02-01, яким збільшено ПДВ на суму 342140,00 грн за основним платежем та 34214,00 штрафної санкції, ППР №11034/23-00-07-02-01, яким збільшено ПДВ на суму 20744234,00 грн за основним платежем та 5186059,00 грн штрафної санкції;

ППР №11023/23-00-07-02, яким збільшено зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 193933,00 грн за основним платежем та 19393,00 грн штрафної санкції;

з адміністративних штрафів та інших санкцій - у сумі 9180,00грн - згідно з ППР №11036/23-00-07-02-01.

Вказані ППР стали предметом судового оскарження в справі №580/2998/24 та їх правомірність підтверджена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року, що набрало законної сили 11.02.2025 року.

Тому у відомостях інтегрованих карток зі вказаних податків 11.02.2025 року позивач облікував недоїмку, яка з урахуванням переплати не погасилася.

28.02.2025 року, у зв`язку з несплатою сум податкових зобов`язань, позивач сформував податкову вимогу форми «Ю» від №0000030-1301-3100 на загальну суму 28041289,03грн. Вказану вимогу позивач надіслав на адресу відповідача та її було вручено 27.03.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням.

На підставі результатів податкової перевірки, оформленої актом від 19.05.2025 року, позивач виніс ППР від 17.06.2025 року №1210/Ж10/31-00-04-01-03-27 про застосування штрафу з ПДВ у сумі 5342,44 грн, яке вручив відповідачу рекомендованим листом 25.06.2025 року.

У зв`язку з непогашенням недоїмки на вказані суми нарахована пеня.

У зв`язку з самостійним декларуванням вказаних податків сума недоїмки збільшилася, а часткові проплати її не погашені.

Станом на 01.09.2025 року відомості інтегрованих карток свідчать про облік такої заборгованості, сума якої згідно з довідкою позивача станом на 16.09.2025 становить 26634723,26 грн.

Тому позивач звернувся в суд зі вказаним вище позовом. Відповідач продовжив частково оплачувати вказані податкові зобов`язання, що підтверджено платіжними інструкціями, долученими до матеріалів справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не відобразив без пояснення причин сплату ПДВ згідно з платіжними інструкціями від 01.09.2025 року №6370, від 15.09.2025 року №6453, від 26.09.2025 року №6517, від 26.09.2025 №6533 року на загальну суму 900000,00 грн, у результаті чого вказана сума боргу, пред`явлена суду, в позовних вимогах її не врахувала. Решта сума боргу з урахуванням платіжних інструкцій, наданих відповідачем, відображена та математично врахована для обчислень позивачем у відомостях інтегрованих карток.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.156 п.14.1 статті 14 ПК України визначає податкове зобов`язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 41.1 ст.41 ПК України контролюючі органи - податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктом 54.3.3 ст.53 ПК України визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Абзацом 1 п.57.1 ст.57 розділу II ПК України встановлено обов`язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з п.56.11. ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Отже, самостійно визначені відповідачем податкові зобов`язанні не підлягають оскарженню та у разі несплати є податковим боргом.

Платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку (ст. 176 ПК України). Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визнається податковим боргом.

Відповідно до підп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з п.42.1. ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Відповідно до п.42.2. ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Враховуючи, що за наслідками судового оскарження визначені вказаними вище ППР зобов`язання залишені без змін, отже вони набули статусу узгоджених.

Платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку (ст. 176 ПК України).

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено вище, податкову вимогу позивач виставив та вручив відповідачу поштовим зв`язком. Відомості інтегрованих карток доводять, що з дати її вручення недоїмка не переривалася.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п.87.9.ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до абзацу першого п.95.3.ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 вказаної статті ПК України).

В березні 2024 року Державне підприємство «Уманський лікеро-горілчаний завод» (далі - позивач, ДП «Уманський лікеро-горілчаний завод») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2023 року: №11022/23-00-07-02-01, №11023/23-00-07-02-01, №11025/23-00-07-02-01, №11026/23-00-07-02-01, №11027/23-00-07-02-01, №11028/23-00-07-02-01, №11029/23-00-07-02-01, №11030/23-00-07-02-01, №11031/23-00-07-02-01, №11032/23-00-07-02-01, №11034/23-00-07-02-01, №11035/23-00-07-02-01, №11036/23-00-07-02-01, від 06.03.2024 року №11029/23-00-07-02-01, якими позивачеві зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток, визначено до сплати грошові зобов`язання з податку на прибуток, земельного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також збільшено податок на додану вартість та застосовані штрафні санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки, проведеної всупереч чинному законодавству, оскільки підпунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI був установлений мораторій на проведення документальних і фактичних перевірок на період з 18.03.2020 року та до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Тоді, як проведення податковим органом перевірки на підставі Постанови КМУ від 03.02.2021 року № 89 всупереч чинному та нескасованому мораторію на проведення перевірок є неправомірним, а встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої прийняті податкові повідомлення-рішення є достатнім для висновку про їх протиправність, що також знайшло своє відображення в низці постанов Верховного Суду від 28.12.2022 року у справах № 420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28.10.2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 року у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, від 28.10.2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2021 у справі № 160/24072/21. Крім того, переходячи до по суті зафіксованих актом перевірки порушень, позивач зазначив на документальне підтвердження реальності господарських операцій з посиланням на те, що він не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни своїми контрагентами, зокрема ТОВ «Фабіус Компані», ТОВ «Інокс Сервіс», ТОВ «Українська машинобудівельна техніка», ТОВ «Будстройінвест», ТОВ «Торнадо».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі №580/2998/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи вказаний висновок у справі №580/2998/24, суди попередніх інстанцій посилались на відсутність порушень контролюючим органом порядку проведення перевірки, керуючись тим, що дійсно, на момент видання наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 19.11.2021 № 2460-п не завершилась дія карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв і мораторій на проведення документальних планових перевірок, передбачений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу № 2755. Однак на час поновлення документальної планової виїзної перевірки станом на 15.08.2023 року дія мораторію завершена, позаяк з 01.07.2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінений на всій території України карантин (COVID-19).

Постановою Верховного суду від 03 серпня 2026 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі № 580/2998/24 скасовано. Прийнято нове рішення. Адміністративний позов Державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 21.11.2023 року : №11022/23-00-07-02-01, №11023/23-00-07-02-01, №11025/23-00-07-02-01, №11026/23-00-07-02-01, №11027/23-00-07-02-01, №11028/23-00-07-02-01, №11029/23-00-07-02-01, №11030/23-00-07-02-01, №11031/23-00-07-02-01, №11032/23-00-07-02-01, №11034/23-00-07-02-01, №11035/23-00-07-02-01, №11036/23-00-07-02-01, від 06.03.2024 року №11029/23-00-07-02-01.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки Верховний Суд в справі № 580/2998/24, за адміністративним позовом Державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод» до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2023 року: №11022/23-00-07-02-01, №11023/23-00-07-02-01, №11025/23-00-07-02-01, №11026/23-00-07-02-01, №11027/23-00-07-02-01, №11028/23-00-07-02-01, №11029/23-00-07-02-01, №11030/23-00-07-02-01, №11031/23-00-07-02-01, №11032/23-00-07-02-01, №11034/23-00-07-02-01, №11035/23-00-07-02-01, №11036/23-00-07-02-01, від 06.03.2024 року №11029/23-00-07-02-01, прийшов до висновку про те, що перевірку позивача призначено всупереч дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, та в подальшому проведено за відсутності на те правових підстав, що, відповідно, нівелює її наслідки, а прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню, то підстави в даній справі для стягнення податкового боргу, який виник на підставі вищезазначених податкових повідомлень-рішень, відсутні.

02 лютого 2026 року від Державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить зупинити апеляційне провадження у справі № 580/7189/25 до завершення касаційного перегляду справи № 580/2998/24 Верховним Судом.

Колегія суддів доходить до висновку про те, що підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження відсутні з огляду на вищезазначені обставини.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку про те, що оскільки податкові повідомлення-рішення 21.11.2023 року: №11022/23-00-07-02-01, №11023/23-00-07-02-01, №11025/23-00-07-02-01, №11026/23-00-07-02-01, №11027/23-00-07-02-01, №11028/23-00-07-02-01, №11029/23-00-07-02-01, №11030/23-00-07-02-01, №11031/23-00-07-02-01, №11032/23-00-07-02-01, №11034/23-00-07-02-01, №11035/23-00-07-02-01, №11036/23-00-07-02-01, від 06.03.2024 року №11029/23-00-07-02-01 було скасовано в судовому порядку, то підстави для стягнення податкового боргу - відсутні, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод» задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства Уманський лікеро-горілчаний завод про стягнення податкового боргу - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Єгорова Н.М.

Чаку Є.В.