Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №635/317/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 635/317/26

провадження № 22-ц/818/2606/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

позивач – Харківська окружна прокуратура,

відповідачі – ОСОБА_1 , Височанська селищна рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – служба відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Харківської окружної прокуратури на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2026 року в складі судді Бондаренка І.Е. по справі за заявою Харківської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Харківської окружної прокуратури до ОСОБА_1 , Височанської селищної ради, третя особа – служба відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває справа за позовом Харківської окружної прокуратури до ОСОБА_1 , Височанської селищної ради, третя особа – служба відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області про витребування майна із чужого незаконного володіння.

У січні 2026 року Харківська окружна прокуратура в особі представника Скуратовича Руслана Франковича звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:02:002:0101 площею 0,36 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1378874063251), зареєстровану на праві комунальної власності за Височанською селищною радою.

Заява обґрунтована необхідністю гарантування реального виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, зокрема загальними підходами щодо значення стадії виконання судового рішення, як складової права на суд.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2026 року у задоволенні заяви Харківської окружної прокуратури про забезпечення позову відмовлено. Роз`яснено заявнику право повторного звернення із заявою про забезпечення позову за наявності належного обґрунтування зв`язку заходу забезпечення з предметом спору, реальних ризиків утруднення виконання можливого рішення та співмірності обраного заходу.

Ухвала мотивована тим, що оскільки заявником не доведено реальність ризику утруднення виконання можливого рішення саме у зв`язку з невжиттям арешту всієї земельної ділянки площею 0, 36 га, а також не обґрунтовано співмірність і придатність обраного заходу до заявленого предмета та характеру спору, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Не погодившись із ухвалою суду, Харківська окружна прокуратура в особі свого керівника Скуратовича Р.Ф. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить про її скасування та про задоволення заяви керівника Харківської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:02:002:0101 площею 0,36 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1378874063251), яка зареєстрована на праві комунальної власності за Височанською селищною радою.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні заяви прокурора, суд першої інстанції не врахував норми процесуального права і, як наслідок, поза його увагою залишились можливі наслідки незастосування заходів забезпечення позову про які клопотав прокурор, які є необхідними для досягнення цілей цивільного судочинства та ефективного захисту інтересів Української держави.

Вважає безпідставним твердження суду першої інстанції про те, що арешт всієї спірної земельної ділянки площею 0, 36 га не є необхідним, оскільки предметом позову прокурора є лише частина такої земельної ділянки площею 0, 0728 га.

Вказує, що обраний прокурором захід забезпечення позову пов`язаний з предметом спору та відповідає позовним вимогам.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову суд застосовує для того, щоб гарантувати виконання його можливого рішення, і повинен це робити в разі необхідності. Визначення співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, передбачає встановлення судом співвідношення негативних наслідків від ужиття таких заходів із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких особа звернулася до суду, вартості майна, на яке вона просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони іншій особі здійснювати певні дії (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 ).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 ).

Тобто, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 9 10/7029/21 викладено висновок, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві представник позивача посилається на недобросовісне заволодіння відповідачами спірною частиною земельної ділянки, яке перебуває в постійному користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області і, яка внаслідок неправомірних дій стала частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:002:0101, а також на те, що вказана земельна ділянка перестала існувати як об`єкт правовідносин у тому вигляду, в якому існувала в період з 17.12.2015 по 18.07.2023, оскільки змінилась її конфігурація.

Позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:02:002:0101 площею 0,36 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1378874063251), яка зареєстрована на праві комунальної власності за Височанською селищною радою.

Колегія суддів звертає увагу, що дійсно, має місце спір щодо частини вищевказаної земельної ділянки, а тому захід забезпечення позову в частині накладення арешту на неї буде обґрунтованим, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами.

З`ясувавши обсяг позовних вимог, дані про відповідачів, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, за відсутності доказів не співмірності способу забезпечення позову з вартістю майна, колегія суддів доходить висновку, що застосування заходів забезпечення позову у справі, шляхом накладення арешту на земельну ділянку відповідає передбаченому цивільно - процесуальним законом способу забезпечення цивільного позову.

Крім цього сторона позивача довела існування обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому, у даному випадку негативні наслідки невжиття заходів забезпечення позову переважають над наслідками забезпечення позову, що, у свою чергу, мають тимчасовий характер та скасовуються у подальшому, якщо така потреба відпаде.

З огляду на зазначене необхідність застосування даного заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи що свідчать про існування реальної загрози того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому вжиття заходів забезпечення позову забезпечить фактичне виконання рішення суду.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність заявником необхідності накладення арешту саме на всю земельну ділянку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка площею 0, 36 га є єдиним об`єктом цивільних прав, зареєстрованим у Державному земельному кадастрі з визначеним кадастровим номером.

Земельна ж ділянка площею 0, 0728 га, яка є предметом спору, фізично та юридично виділена не була, отже констатації підлягає факт технічної та юридичної неможливості накладення арешту на частину земельної ділянки, яка не має самостійного кадастрового номера, оскільки внесення даних про такий арешт до реєстру буде неможливим.

У даному випадку колегія суддів виходить із того, що захід забезпечення позову має бути не тільки співмірним із заявленими вимогами, а й водночас ефективним. Тобто, оскільки предметом спору є витребування із незаконного володіння саме частини земельної ділянки, яка входить до складу неподільної земельної ділянки більшого розміру, то арешт саме всієї земельної ділянки є єдиною гарантією того, що рішення суду на користь позивача зможе бути виконане у майбутньому.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374, п. п. 3, 4 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного та на підставі належним чином оцінених доказів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з задоволенням заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 259, ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Харківської окружної прокуратури, – задовольнити.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2026 року, – скасувати.

Заяву Харківської окружної прокуратури, - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:02:002:0101 площею 0,36 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1378874063251), яка зареєстрована на праві комунальної власності за Височанською селищною радою.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

О.В. Маміна