Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №642/3914/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 642/3914/25

провадження № 22-ц/818/4366/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів –Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

боржник – ОСОБА_1 ,

стягувач – Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 05 травня 2026 року у складі судді Балабая С.С. -

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу, в якій просило видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість, що утворилась за спожиту електричну енергію у розмірі 17248,12 грн, суму судового збору у розмірі 302, 80 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 89,62 грн.

13.08.2025 року Холодногірським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» суму заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.10.2023 по 01.05.2025 у розмірі 17248,12 грн, суму судового збору у розмірі 302, 80 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 89,62 грн. 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування вказаного судового наказу.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 17.04.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено.

Судовий наказ № 642/3914/25 від 13 серпня 2025 року виданий Холодногірським районним судом м. Харкова скасовано.

21 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поворот виконання судового наказу, виданого Холодногірським районним судом м. Харкова, з посиланням на те, що згідно відкритого 14 квітня 2026 виконавчого провадження № 80723617 за яким стягувачем є Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», його банківські рахунки було арештовано та згідно вищевказаного судового наказу з його особистого рахунку було списано 3501, 88 грн.

У зв`язку зі скасуванням ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2026 року судового наказу від 13 серпня 2025 року, виданого Холодногірським районним судом м. Харкова по справі № 642/3914/25 та при наявності факту його часткового виконання, просив в порядку повороту виконання судового наказу стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3501, 88 грн.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 05 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу у цивільній справі - задоволено.

Допущено поворот виконання судового наказу №642/3914/25 Холодногірського районного суду м.Харкова від 13.08.2025 за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

В порядку повороту виконання судового наказу № 642/3914/25 від 13.08.2025 стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», розташованого в м. Харків, вул. Гоголя, 10, на користь ОСОБА_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , грошові кошти в розмірі 3501 грн 88 коп.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Харківенергозбут» в особі свого представника – адвоката Крукової Н.Ю. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу Холодногірського районного суду м. Харкова № 642/3914/25 від 13.08.2025 та у порядку повороту виконання стягнути з ПрАТ «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2 928,35 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що згідно розпорядження державного виконавця з боржника на підставі судового наказу були стягнуті кошти у розмірі 3524,18 грн, які були розподілені наступним чином: 2928, 35 грн на рахунок ПрАТ «Харківенергозбут»; 292, 83 грн на рахунок виконавчого збору по виконавчому провадженню; 303 грн на спеціальний рахунок витрат виконавчого провадження.

Апелянт вважає, що задовольняючи заяву боржника ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу в частині стягнення з ПрАТ «Харківенергозбут» грошових коштів, судом першої інстанції не було встановлено розмір отриманих саме стягувачем коштів у порядку примусового виконання вказаного судового наказу, що в свою чергу порушило процесуальну гарантію захисту прав стягувача.

Вказує, що оскільки в процесі виконання судового рішення стягувачу було зараховано лише 2 928, 35 грн, а витрати виконавчого провадження на суму 303 грн та сума стягнутого виконавчого збору у розмірі 292,83 грн не є тими грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, скасованим в подальшому судом, є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду. Крім того, оскільки заява ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення не містить доказів її направлення іншим учасникам справи, то відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 ЦПК України, вона підлягала поверненню заявнику без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час виконання судового наказу Холодногірського районного суду м. Харкова № 642/3914/25 від 13.08.2025, який у подальшому був скасований, на користь ПАТ «Харківенергозбут» було здійснено стягнення з боржника ОСОБА_1 грошових коштів, а саме у розмірі 3501 грн.

З вказаним висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Як встановлено судом 13.08.2025 Холодногірським районним судом м.Харкова було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» суму заборгованості за електричну енергію за період з 01.10.2023 по 01.05.2025 в розмірі 17248 грн. 12 коп., суму судового збору у розмірі 302,80 грн., та витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 89 грн. 62 коп.

16.04.2026 до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про скасування судового наказу, згідно якої він зазначив, що судовий наказ він не отримував, про його існування дізнався із ЄДРСР після того, як заблокували його банківські рахунки. Із судовим наказом боржник не згоден, вказуючи, що за адресою виникнення боргу він не проживав в спірний період, так як є внутрішньо-переміщеною особою за адресою АДРЕСА_2 , із 25.04.2023, на підтвердження чого надав довідку №6340-7001770095 про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи. Тому вважає, що вимоги заявника до нього є безпідставними та необгрунтованими. Також оскільки банківські рахунки ОСОБА_1 були арештовані, просив допустити поворот виконання судового наказу.

Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 17.04.2026 скасовано судовий наказ №642/3914/25, виданий 13.08.2025 Холодногірським районним судом м.Харкова, про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» суму заборгованості за електричну енергію за період з 01.10.2023 по 01.05.2025 в розмірі 17248 грн. 12 коп., суму судового збору у розмірі 302,80 грн., та витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 89 грн. 62 коп. Роз`яснено стягувачу ПрАТ «Харківенергозбут», що заявлені вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу - відмовлено.

22 квітня 2026 року заступником начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко В.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №80723617 на підстав п.5 ч.1 ст.39 та ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» - скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В заяві про поворот виконання судового наказу ОСОБА_1 просив допустити поворот виконання судового наказу №642/3914/25 від 13 серпня 2025 року, виданого Холодногірським районним судом м. Харкова шляхом стягнення з ПрАТ «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3501, 88 грн.

Так, стаття 444 ЦПК України регламентує вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови. Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 9 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, зокрема, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо питання поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частини першої-третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011регламентовано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції Українидо до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із частиною третьою статті 171 ЦПК України в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленомустаттею 444 цього Кодексу.

В свою чергу,стаття 444 ЦПК України визначає порядок розгляду заяви про поворот виконання рішення та містить вичерпний перелік підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення.

Згідно із вимогами ч.6 ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Так, на підтвердження факту здійснення стягнення із боржника за вказаним судовим наказом останнім надано суду копію дубліката чека від 17 квітня 2026 року на суму 3501, 88 грн.

Із змісту постанови заступника начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко В.О. про закінчення виконавчого провадження ВП №80723617 від 22 квітня 2026 року вбачається, що загальна сума стягнення за судовим наказом є 17248, 12 грн – заборгованість за електричну енергію, 302, 80 грн – сума судового збору та 89, 62 грн – витрати, пов`язані з розглядом справи. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 13212, 19 грн.; сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця грн.

Враховуючи, що з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Харківенергозбут» стягнуто кошти в порядку виконання судового наказу № 642/3914/25, виданого 13 серпня 2025 року Холодногірським районним судом м. Харкова, який був в подальшому скасований, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повороту виконання вищевказаного судового наказу, і стягувач в апеляційній скарзі по суті не заперечує проти цього.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незгоди з сумою, яку судом стягнуто з ПрАТ «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 в порядку повороту виконання судового наказу.

Поворот виконання рішення суду як спосіб захисту майнових прав боржника (відповідача) передбачає повернення йому стягувачем (позивачем) лише тих грошових коштів, які були ним безпосередньо одержані за скасованим в подальшому рішенням суду.

З наданих ОСОБА_1 платіжних документів вбачається, що у межах вказаного виконавчого провадження № 80723617 з нього стягнуто грошові кошти в розмірі загалом 3501,88 грн.

Проте, як вбачається з наданого стягувачем повідомлення Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у м. Харкові від 12 травня 2026 року, 17.04.2026 року на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти у розмірі 3524, 18 грн, після чого державним виконавцем складено розпорядження про перерахування стягнутих з боржника коштів у розмірі 3524, 18 грн, а саме: 2928,35 грн перераховано на рахунок стягувача ПрАТ «Харківенергозбут»; 292,83 грн - на рахунок виконавчого збору; 303,00 грн - на рахунок витрат виконавчого провадження.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частини 1, 2 статті 27 Закону України Про виконавче провадження).

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Положеннями статті 444 ЦПК України передбачений поворот виконання саме рішення суду, тоді як винагорода виконавця, витрати виконавчого провадження та витрати за користування Автоматизованою системою виконавчого провадження не є сумами, присудженими до стягнення з відповідача за рішенням суду. А тому основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні судового рішення, не можуть бути предметом розгляду заяви про поворот виконання судового рішення.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 296/7644/17 та від 20 жовтня 2021 року у справі № 521/5241/18, ухвалі Верховного Суду від 29 листопада 2024 року у справі № 466/12475/23.

Отже, в порядку повороту виконання скасованого судового рішення підлягає поверненню боржнику все безпідставно стягнуте з нього саме за скасованим рішенням, а виконавчий збір, винагорода виконавця та витрати на проведення виконавчих дій, які за своєю правовою природою не є судовими витратами у справі, не можуть повертатися за правилами вирішення питання про поворот виконання судового рішення.

Для вирішення даного питання законодавством передбачений інший спосіб захисту прав, а саме: шляхом звернення з відповідною заявою до виконавчої служби (приватного виконавця) або до суду зі скаргою на дії державного (приватного) виконавця чи шляхом оскарження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що в порядку повороту виконання судового наказу з ПрАТ «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 має бути стягнута саме сума фактично отриманих ним коштів за виконавчим провадженням в розмірі 2928, 35 грн. Доказів того, що вся сума стягнутих з ОСОБА_1 коштів перерахована стягувачу, без відрахування виконавчого збору і відповідних витрат виконавчого провадження, на спростування наданих стягувачем даних матеріали справи не містять.

Колегія суддів наголошує, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до органу Державної виконавчої служби з відповідною заявою щодо повернення різниці між вказаними ним сумами, а у разі неповернення коштів до суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги ПрАТ «Харківенергозбут» щодо неотримання ними копії заяви про поворот виконання судового наказу, колегія суддів зазначає наступне.

Поворот виконання рішення є безумовним процесуальним обов`язком суду у разі скасування виконаного судового рішення, за умови звернення заявника з відповідною заявою. У даному випадку факт скасування рішення суду та факт отримання за ним коштів стягувачем підтверджені належними доказами та не спростовані самим апелянтом. Посилання ж ПрАТ «Харківенергозбут» на ненаправлення боржником на їх адресу копії заяви про поворот виконання рішення має формальний характер і само по собі не може бути підставою для скасування правильної по суті та законної ухвали суду першої інстанції.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням суми стягнення в порядку повороту виконання судового наказу з ПрАТ «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 з 3501,88 грн до 2928,35 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» - задовольнити.

Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 05 травня 2026 року, змінити, зменшивши суму коштів, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 у порядку повороту виконання судового наказу № 642/3914/25 Холодногірського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2025 року з 3501,88 грн до 2928,35 (дві тисячі дев`ятсот двадцять вісім) грн, 35 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук