Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №619/3423/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 619/3423/25

провадження № 22-ц/818/2073/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

Учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «ХТМ» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2025 року у складі судді Коваленко Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року КП «Харківські теплові мережі» звернулись до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме вартість спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії за період з 01.10.2023 по 01.05.2025 у сумі 85316,35 грн, вартість абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , на праві власності належить нежитлове приміщення II та VI у V секції , загальною площею 97,70 кв.м, що розташоване у АДРЕСА_1 . Відповідач є споживачем послуг з теплової енергії особовий рахунок № НОМЕР_1 . На тепловому вводі житлового будинку АДРЕСА_2 встановлено та прийнято на комерційний облік 25.10.2010 будинковий прилад обліку теплової енергії, який враховує теплову енергію квартир та нежитлових приміщень будинку. Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та при кінці опалюваного сезону 2022-2023, 2023-2024 до будівель в цілому. Відсутність письмового договору між Відповідачем та КП "Харківські теплові мережі" не є підставою для не оплати заборгованості за спожиту теплову енергію. І такими діями є реальне постачання теплової енергії КП "Харківські теплові мережі" у приміщення відповідача та її отримання відповідачем. Факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2022-2023 - є фактом приєднання споживача до умов договору(акцептування договору). Відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію. Станом на 01.06.2025 заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 85 316,35 грн. яка утворилась за період жовтня 2023 року по травень 2025 року. Станом на 01.06.2025 абонентська плата за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 398.88 грн., яка утворилась період з червня 2023 року по травень 2025 року. Відповідно до п. 13 Договору, розрахунковим періодом для оплати послуг с календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню з Відповідача, складає 85 715,23 грн., з яких: - 85316,35 грн. заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії; 398,88 грн. абонентська плата за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2025 року позов КП «ХТМ» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість з абонентської плати з постачання теплової енергії у розмірі 398,88 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" витрати по сплаті судового збору у розмірі 11,14 грн.

Рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обсягу спожитого тепла, що унеможливлює здійснити перевірку наданого розрахунку заборгованості, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю. Разом з цим, відповідач не здійснювала плату за абонентське обслуговування, внаслідок чого утворилась відповідна заборгованість, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду КП «ХТМ» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи просило рішення в частині, того що стосується розміру заборгованості за послуги постачання теплової енергії скасувати, та ухвалити в цій частині нове яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що КП «ХТМ» надавались послуги з теплопостачання до житлового будинку, який підключений до систем центрального опалення, а тому всі нежитлові приміщення знаходяться в контурі багатоквартирного житлового будинку. Внутрішньобудинкові мережі центрального опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Над приміщенням відповідача знаходяться житлові квартирі, обігрів приміщення також здійснюється від житлового будинк, безпосередньо від суміжних опальювальних приміщень вбудованих в будинок. Розрахунок теплового навантаження був виконаний центром контролю та обліку теплоспоживання КП «ХТМ» дипломованими спеціалістами в галузі теплотехніки, діяльність яких ліцензіована. Розрахунок варстості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно Методики 830. Актами про підключення/відключення опалення на початку та наприкінці опалювальних сзонів житлового приміщення, підтверджується факт споживання.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Рішення переглядається в частині стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії. В іншій частині не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що КП «ХТМ» веде господарську діяльність з вироблення, транспортування та постачання споживача теплової енергії на підставі відповідних ліцензій.

Метою діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" є задоволення потреб населення м. Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємств, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухомемайно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборн відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідачу ОСОБА_1 належать нежитлові приміщення ІІ та VI у V секції розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12)

Даними актів № 177/93 від 26.10.2023, № 177/939 від 26.03.2024, № 177/1573 від 02.11.2024, № 177/2465 від 15.04.2025 про підключення та відключення опалення будинку АДРЕСА_1 на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2025 підтверджується факт надання КП Харківські теплові мережі послуг з теплопостачання до зазначеного будинку ( а.с.22-25).

Згідно відомостей обліку споживання теплової енергії на тепловому пункті житлового будинку АДРЕСА_3 встановлено та прийнято на комерційний облік 25.10.2010 будинковий прилад обліку теплової енергії, який враховує теплову енергію квартир та нежитлових приміщень будинку (а.с. 26-28).

З наявного в матеріалах справи розрахунку нарахувань за послуги з постачання теплової енергії по споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 з жовтення 2023 по квітень 2025 нараховано по особовому рахунку НОМЕР_2 за жовтень 2023 -0,11005 Гкал на суму 866,34 грн, за листопад 2023 -0,90901 Гкал на суму 7155,64 грн, за грудень 2023 – 1,6059 Гкал на суму 12641,48 грн, за січень 2024 – 2,01585 на суму 15868,82 грн, за лютий 2024-1,73825 Гкал на суму 11275,32 грн, за березень 2024 – 1,22043 на суму 6312,55 грн, за листопад 2024-0,92549 Гкал на суму 4199,45 грн, за грудень 2024 -1,37769 Гкал на суму 6251,38, за січень 2025-1,29285 Гкал на суму 5866,40 грн, за лютий 2025-1,44172 Гкал на суму 6541,90, за березень 2025-1,39069 Гкал на суму 6310,35 грн, за квітень 2025-0,20,55682 Гкал на суму 2027,48грн (а.с.зворот 12-19).

Відповідно до рахунків-фактур та розрахунку нарахувань за послугу з постачання теплової енергії по споживачу ОСОБА_1 за період жовтень - грудень 2023 року , січень- березень 2024 року, листопад -грудень 2024 року, січень-квітень 2025 року, всього заборгованість складає 85316,35 грн. за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії; та 398,88 грн. абонентська плата за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період червень 2023 року-травень 2025 року (а.с. 29-43).

На замовлення відповідачки ОСОБА_1 01.12.2023 Національним науковим центром «Інституту судових ескпертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» проведена будівельно-технічна експертиза, в якому зазначено що під час обстеження приміщень, встановлено, що вхід до них відокремлений від входу до основної частини житлового будинку. В приміщення наявне природне освітлення (віконні прорізи) та проходять трубопроводи опалення. У висновку вказної експертизи визначено, що в нежитлових приміщеннях II та VI, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , опалювальні прилади, що пеедають теплову енергію від теплоносія безпосередньо повітрю, відсутні (а.с. 38-63)

04.04.2023 КП «Харківські теплові мережі» направлено ОСОБА_2 вимогу щодо обов`язку сплати заборгованості за використану теплову енергію станом на 01.06.2025 в сумі 85 3616,35 ( а.с. 11).

Правовідносини що виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, законів України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005, «Про комерційний облік теплової енергії» № 2119-VIII від 22 червня 2017 року, постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», Методикою розподілу між співвласниками обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.22.2018 № 315, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 « Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води ».

Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Так, за приписами п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач визначений як фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно положення п. 20 ст.1 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005 тепловикористальна установка - комплекс обладнання (пристроїв), що використовує теплову енергію (теплоносій) для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-побутових потреб.

Відповідно п. 30 ст.1 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005 споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно п.п. 8, 9, 11 ст.3 Постанови КМУ № 1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з`єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору. Споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Тепловикористальне обладнання – це комплекс пристроїв, які використовують теплову енергію для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і технологічних потреб.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Згідно приписів Методики розподілу між співвласниками обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.22.2018 № 315 (в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходять у ці приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, о прокладені у цих приміщеннях, відповідно до п. 4 р. V Методики.

У відповідності до п. 4 розділу V Методики № 315 (у відповідній редакції від 22.11.2018) Обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qопінд.ф.с), визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення.

За відсутності результатів енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем приміщення, при недопущенні виконавця комунальної послуги або виконавця розподілу до такого приміщення або перешкоджанні їм у доступі до нього для з`ясування протяжності, діаметра та стану теплоізоляції транзитного(их) трубопроводу(ів) обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qопінд.ф.с), розраховується за відповідною формулою.

За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач (індивідуальний споживач)- фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 частини 2статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 683/2743/15-ц, провадження № 61-33787св18; від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Статтею 1 Закону України « Про теплопостачання» передбачено, що споживач теплової енергії- фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 6 статті 19 вказаного закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

17 вересня 2019 року набрав чинності наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води»(далі - Порядок № 169).

Пункт 7 розділу ІІІ Порядку № 169 визначає, що для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.

Відповідно до вимог пунктах 2, 4 – 6 ст. 4 Закону України « Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року № 2119-VIII власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті. Оснащення приміщень вузлами розподільного обліку теплової енергії у випадках, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, здійснюється у кожному місці відгалуження систем опалення та водопостачання у приміщення. Встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, приладів - розподілювачів теплової енергії у квартирах, інших житлових і нежитлових приміщеннях, які на законних підставах від`єднані від відповідних централізованих систем опалення та/або гарячого водопостачання, не обов`язкове. Встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, приладів - розподілювачів теплової енергії у приміщеннях (місцях) загального користування будівлі не обов`язкове.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наданими позивачем доказами, підтверджується, що ОСОБА_1 належать нежитлові приміщення ІІ та VI у V секції розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12)

Акти підключення та відключення до теплопостачання будинку в якому знаходяться нежитлові приміщення споживача є належними доказами надання позивачем послуг, адже ці акти свідчать про подачу теплопостачання до конкретного будинку.

Згідно відомостей обліку споживання теплової енергії на тепловому пункті житлового будинку АДРЕСА_3 встановлено та прийнято на комерційний облік 25.10.2010 будинковий прилад обліку теплової енергії, який враховує теплову енергію квартир та нежитлових приміщень будинку

Таким чином вбачається, обсяг споживчої теплової енергії визначається відповідно до приписів Методики розподілу між співвласниками обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.22.2018 № 315 (в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитловим приміщенням, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань, які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням.

Відповідно до рахунків-фактур та розрахунку нарахувань за послугу з постачання теплової енергії по споживачу ОСОБА_1 за період жовтень - грудень 2023 року , січень- березень 2024 року, листопад -грудень 2024 року, січень-квітень 2025 року, всього заборгованість складає 85316,35 грн. за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії; та 398,88 грн. абонентська плата за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період червень 2023 року-травень 2025 року (а.с. 29-43).

З наявного в матеріалах справи розрахунку нарахувань за послуги з постачання теплової енергії по споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 з жовтення 2023 по квітень 2025 нараховано по особовому рахунку НОМЕР_2 за жовтень 2023 -0,11005 Гкал на суму 866,34 грн, за листопад 2023 -0,90901 Гкал на суму 7155,64 грн, за грудень 2023 – 1,6059 Гкал на суму 12641,48 грн, за січень 2024 – 2,01585 на суму 15868,82 грн, за лютий 2024-1,73825 Гкал на суму 11275,32 грн, за березень 2024 – 1,22043 на суму 6312,55 грн, за листопад 2024-0,92549 Гкал на суму 4199,45 грн, за грудень 2024 -1,37769 Гкал на суму 6251,38, за січень 2025-1,29285 Гкал на суму 5866,40 грн, за лютий 2025-1,44172 Гкал на суму 6541,90, за березень 2025-1,39069 Гкал на суму 6310,35 грн, за квітень 2025-0,20,55682 Гкал на суму 2027,48грн (а.с.зворот 12-19).

Оскільки позивачем доведено, що належне відповідачу приміщення знаходиться у житловому будинку та відповідно має загальну систему опалення з житловим будинком, теплові мережі житлового будинку (у тому числі трубопроводи та стояки) входять до складу приладів, що використовують теплову енергію (теплоносій) для потреб опалення, та є складовою частиною єдиного технологічного процесу теплопостачання, обсяг споживання теплової енергії був визначений виходячи з показань будинкового лічильнику тепла та тепловим навантаження належних відповідачу нежитлових приміщень, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Будь-яких доказів того, що у спірний період послуги, що надає позивач, ним не споживались, відповідачем не надано.

Крім того, судова колегія не визнає будівельно-технічну експертизу, проведену Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса», належним і допустимим доказом, оскільки з супровідного листа від 01.12.2023 № 25378 вбачається, що висновок експерта містить 12 аркушів, однак відповідачем надано висновок без сторінки 6, на якій експертом досліджувалася наявність опалювальних приладів у належних відповідачеві житлових приміщеннях.

Суд під час розгляду справи належної оцінки вищезазначеним доказам у справі не надав, не повно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, тому апеляційну скаргу підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позву.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Тому з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» належить стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях в сумі 6?964,40 грн 00 коп

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» – задовольнити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2025 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Комунального підприємства «ХТМ» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» вартість спожитої теплової енергії у період з 01.10.2023 по 01.052025 в сумі 85316 (вісімдесят п`ять тисяч триста шістнадцять) грн 35 коп, та судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях в сумі 6964 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук