Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №644/10415/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/10415/25 Головуючий І-ї інстанції – Попова В.О.

Провадження № 33/818/892/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю захисника Бреславець М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника Бреславець М.Г. на постанову судді Індустріального районного суду м.Харкова від 27 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 26 жовтня 2025 року о 23 год. 17 хв., рухаючись по вул. Молодіжна, 163 в м. Харків, керував транспортним засобом Audi A6 Allroad, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 7510, ARLM 0268. Результат проведеного огляду склав 2,23 проміле.

Постановою судді Індустріального районного суду м.Харкова від 27 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзіОСОБА_1 просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, у порушення вимог ст.7, 9 КУпАП, допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясувавши всіх її обставин.

19.06.2026 року захисником Бреславець М.Г. було подано уточнену апеляційну скаргу, в якій вона, за її змістом, також просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відеозаписом події не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також відомостей щодо підстав зупинки ТЗ під керуванням останнього.

При цьому, сам відеозапис є неповним, фрагментарним, здійснений з неідентифікованого пристрою (не містить ідентифікаційних реквізитів – дати, часу, номеру пристрою), що робить його неналежним доказом у справі. Таким чином, на її думку, за відсутності належного безперервного відеозапису, у даному випадку мали бути залучені свідки.

Просить врахувати, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак, всупереч зазначеним обставинам, протокол був складений без участі представників ВСП.

Також, звертає свою увагу на суттєві часові розбіжності у складених матеріалах. Так, протокол про адміністративне правопорушення складено о 00 год. 11 хв. 27.10.2025 року, в той час як час події датований 26.10.2025 року 23 год. 17 хв. У рапорті поліцейського час зупинки ОСОБА_1 зазначено близько 23 год. 00 хв., а зобов`язання водія складено 27.10.2025 року о 00 год. 04 хв. (тобто, раніше, аніж складений протокол). Водночас, сам відеозапис з боді-камери поліцейського розпочинається о 23 год. 17 хв. 26.10.2025 року.

Крім того, відеозапис не фіксує очевидних ознак алкогольного сп`яніння, які були виявлені поліцейськими у ОСОБА_1 , первинний огляд на місці проведений не був, жодні ознаки алкогольного сп`яніння її підзахисному оголошені не були.

Вказує, що направлення на огляд у медичній установі поліцейськими не складалось та ОСОБА_1 вручено не було, що також підтверджується наявним відеозаписом.

Зазначає, що ОСОБА_1 не отримував на руки повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що фактично позбавило його можливості подати вмотивовану апеляційну скаргу у встановлений законом строку, що є порушенням ст.62 Конституції України та ст.6 ЄКПЛ.

Також, до початку судового розгляду подала до апеляційного суду ряд клопотань, зокрема:

- про зупинення провадження у справі до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби, припинення (скасування) воєнного стану в Україні;

- про витребування з УПП в Харківській області ДПП повного відеозапису з боді-камер та відео-реєстратора службового авто поліції, а також журналів роботи боді-камер;

- про виклик у судове засідання для допиту у якості свідків поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- про індивідуалізацію адміністративного стягнення, а саме у разі ухвалення рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення – застосувати до нього стягнення без позбавлення права керування ТЗ, врахувавши при цьому його статус військовослужбовця, тяжкі особисті обставини (загибель нареченої), щире каяття, позитивні характеристики.

Мотиви суду

Подане захисником клопотання про зупинення провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби, припинення (скасування) воєнного стану в Україні задоволенню не підлягає за таких підстав.

Якщо певні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).

01.05.2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення виключно кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Враховуючи це, застосування норм КПК до правовідносин у даній справі за аналогією закону не видається можливим.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі. Отже, чинним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо), стаття 277 КУпАП.

Відповідно до ст.6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім цього, слід зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою і закриття провадження з цих підстав не відповідатиме інтересам самого ОСОБА_1

12.11.2025 року ВП ВС сформувала правовий висновок про обов`язок суду зупиняти провадження чи продовжити розгляд у справах за участю військовослужбовців (справа №754/947/22).

Водночас, вище наведений висновок ВП ВС стосується виключно цивільного, господарського та адміністративного судочинства (через застосування відповідних статей ЦПК, ГПК та КАС), та не поширюється на справи про адміністративні правопорушення. Це обумовлено, зокрема, різною юрисдикцією (обов`язковість зупинення провадження стосується класичних судових позовів (цивільних, господарських, адміністративних), в той час як провадження у справах про адмінправопорушення має свою специфіку та регламентуються виключно Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), а також принципом невідворотності відповідальності (у справах про адміністративні правопорушення розгляд має відбуватися з дотриманням строків, передбачених статтею 38 КУпАП).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання захисника слід відмовити, а розгляд справи - продовжити, оскільки захиснику надано всі права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є достатнім для здійснення ефективного захисту та його подальшої участі у дослідженні доказів, які долучені до матеріалів справи.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 26 жовтня 2025 року о 23 год. 17 хв. рухаючись по вул. Молодіжна, 163 в м. Харків, керував транспортним засобом Audi A6 Allroad, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 7510, ARLM 0268. Результат проведеного огляду склав 2,23 проміле.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №495062 від 27.10.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 був проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обставновці; результат огляду – позитивний, 2,23 проміле, з яким ОСОБА_1 згоден;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510, тест №694 від 26.10.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 2,23 проміле;

- направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 26.10.2025 року о 23 год. 30 хв., згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився у зв`язку із згодою ОСОБА_1 із результатами проведеного огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510;

- рапортом поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Шпилюкова А. від 27.10.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;

- письмовим зобов`язанням, підписаним ОСОБА_1 27.10.2025 року о 00 год. 04 хв., згідно якого він зобов`язується не сідати за кермо ТЗ до повного протверезіння та зникнення ознак сп`яніння.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Перевіряючи доводи захисника щодо відсутності фіксації моменту керування ОСОБА_1 автомобілем, слід зазначити наступне.

Відеозаписом з реєстратора службового авто поліції 70mai зафіксовано рух автомобіля Audi A6 Allroad, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зупиняється на вимогі поліції.

На записі з боді-камер поліції відображені події, які мали місце вже після зупинки вище вказаного транспортного засобу, та який розпочинається о 23 год. 17 хв. 26.10.2025 року.

При цьому слід зазначити, що у процесі спілкування з поліцією ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування ним автомобілем, самостійно зазначив, що їхав з похорон своєї нареченої, які відбулись 21.10.2025 року, повертаючись до ВЧ, де він проходить службу, яка розташована у с.Шевченкове, та як водій транспортного засобу погодився пройти на вимогу поліції відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Разом із цим, слід зауважити, що в автомобілі Audi A6 Allroad, державний номерний знак НОМЕР_1 , не було інших осіб, окрім ОСОБА_1 , які могли б ним керувати, в той час як безпосередній рух авто зафіксований записом з реєстратора службового авто поліції 70mai.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює такі доводи сторони захисту та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу ОСОБА_1 уникнути відповідальності, в той час як заперечення апелянтом факту керування її підзахисним транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні.

Посилання захисника на відсутність підстав зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 співробітниками поліції також є безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 2 частиною 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Рух автомобіля з непрацюючою правою фарою у темну пору доби прямо порушує вимоги Правил дорожнього руху України, оскільки забороняється експлуатація транспортних засобів із несправними зовнішніми світловими приладами (Розділ 19. Користування зовнішніми світловими приладами).

Так, як убачається з відеозапису події, що мала місце 26.10.2025 року, ОСОБА_4 був зупинений співробітниками поліції за непрацюючу фару у режимі ближнього світла у темну пору доби.

Аналогічні обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відображені і у рапорті поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Шпилюкова А. від 27.10.2025 року. (а.с.8)

Водночас, на місці події ОСОБА_1 також не заперечував факт несправності фари в його авто, а протокол про адміністративне правопорушення підписаний останнім власноруч, без будь-яких зауважень чи пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення, зокрема, щодо обставин зупинки авто під його керуванням. (а.с.1)

Таким чином, співробітники патрульної поліції, здійснюючи зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , діяли у межах своїх повноважень, що також узгоджується з вимогами ЗУ «Про національну поліцію» та КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис події не фіксує очевидних ознак алкогольного сп`яніння, які були виявлені поліцейськими у ОСОБА_1 , первинний огляд на місці проведений не був, жодні ознаки алкогольного сп`яніння її підзахисному оголошені не були, не є слушними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, результатами огляду, проведеному на місці зупинки, результат якого склав 2,23 проміле.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 ,а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є:

- запах алкоголю з порожнини рота;

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці.

Інспектором поліції в матеріалах справи (зокрема, акті огляду та направленні на огляд у медичній установі) було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. (а.с.5, 6)

Посилання в матеріалах справи на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, який останній погодився пройти на місці зупинки та результат якого виявився позитивним (2,23 проміле).

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп`яніння, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Зазначене узгоджується і з письмовими поясненнями, наданими ОСОБА_1 до районного суду, за змістом яких він визнає свою провину у повному обсязі, не заперечує факт перебування у алкогольному сп`янінні за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та такий свій стан обумовлює тим, що 21.10.2025 року поховав свою наречену. (а.с.26)

Зазначаючи, що протокол за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 був складений без участі представників ВСП, адвокат, вочевидь, має на увазі, що огляд останнього мав бути проведений у відповідності до вимог, встановлених ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, наявного відеозапису, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції по АДРЕСА_1 . Під час спілкування з поліцейськими останній дійсно зазначив, що є військовослужбовцем, що відображено і у матеріалах судового провадження, повертається з похорон до місця розташування його ВЧ. При цьому, при собі у нього не виявилось військового квитка, для огляду було надано лише посвідчення водія.

Апеляційний суд приймає до уваги копію посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 , згідно якого молодший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ЗСУ у ВЧ НОМЕР_3 з 08.04.2025 року (а.с.75, 77), копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 (а.с.76).

Водночас, зазначені документи не дають апеляційному суду достеменно встановити, що за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виконував на той час військові обов`язки.

Разом із тим, копію довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, виданої командиром ВЧ НОМЕР_3 полковником ОСОБА_5 30.06.2025 року за №2206, та відповідно до якої молодший лейтенант ОСОБА_1 приймав участь у таких заходах у період з 18.06.2024 року по 25.07.2024 року, з 12.12.2024 року по 21.02.2025 року, з 22.02.2025 року по 18.03.2025 року, перебуваючи на території Харківської області Куп`янського району Петропавлівської сільської громади, Чернігівської області Новгород-Сіверського району Семенівської міської територіальної громади, Запорізької області Васильківського району Степногірської селищної територіальної громади суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки зазначений документ за своїм змістом не охоплює часовий проміжок події, що мала місце 26.10.2025 року.

Будь-яких інших документів матеріали справи не містять, не надано їх ОСОБА_1 чи стороною захисту і до апеляційного суду.

З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.

Разом із тим, апеляційний суд звертає свою увагу на положення статті 15 КУпАП, згідно якої військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При цьому, виклик на місце події співробітників ВСП (Військової служби правопорядку), як на тому акцентує свою увагу адвокат, не блокує і не зупиняє роботу інспекторів патрульної поліції., оскільки повноваження складати протокол за ст.130 КУпАП (у даному випадку) належать виключно уповноваженим посадовим особам Національної поліції. Факт присутності або відсутності ВСП на місці події не є підставою для закриття справи чи уникнення особи від відповідальності.

Таким чином, доводи захисника про порушення порядку направлення та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, повинен був проводитись у відповідності до ст.266-1 КУпАП посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорушення у Збройних Силах України, а не працівниками поліції, апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства.

Також, всупереч доводів апелянта щодо ненадання ОСОБА_1 направлення на огляд у медичній установі, слід зауважити, що не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність такого направлення в матеріалах справи не впливає на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (у даному випадку).

Суд акцентує увагу, що за своїм правовим значенням направлення на огляд є лише правовою підставою для проведення огляду лікарем медичного закладу.

Враховуючи викладене, направлення на огляд водія до медичного закладу передбачено для вручення лікарю у випадку його проведення, вручення копії направлення на медичний огляд іншим особам не передбачено законодавством.

Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт- диск, на якому міститься лише фрагменти відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, у зв`язку із чим такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, також не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, в тому числі, результатами огляду, що містяться у відповідному акті.

Суд звертає увагу, що зафіксовані технічні розриви мають фрагментарний характер, не припадають на ключові процесуальні дії (пропозиції огляду, роз`яснення прав, попередження про наслідки, фіксацію згоди пройти огляд та його проходження) і не спотворюють загальної послідовності події; відображений перебіг підтверджується іншими безперервними фрагментами відео та письмовими матеріалами, а тому надійність і повнота доказової картини не порушені.

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито за допомогою технічних засобів відеозапису 70mai та б/к 475520, 470006, та проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Відеозапис долучений до матеріалів судового провадження.

Щодо посилань адвоката на суттєві часові розбіжності у складених матеріалах, слід зазначити, що за правилами оформлення адміністративних матеріалів (у даному випадку - за ст. 130 КУпАП), фіксація правопорушення, направлення на огляд та сам акт огляду мають відповідати логічній та хронологічній послідовність. При цьому, їх час складення не повинен та не може бути абсолютно ідентичним, оскільки кожна дія вимагає певного часу.

Також, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, можe бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Водночас, як було встановлено, матеріали справи таких даних не мітять, не надано таких відомостей стороною захисту і до апеляційного суду.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Клопотання захисника про витребування з УПП в Харківській області ДПП відеозапису з боді-камер та відео-реєстратора службового авто поліції, а також журналів роботи боді-камер, а також виклик у судове засідання для допиту у якості свідків поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню також не підлягають, оскільки зібраних доказів у справі достатньо для постановлення законного, обгрунтованого рішення, а також встановлення у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

Щодо аргументів адвоката про застосування принципу індивідуалізації стягнення та не призначення ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування ТЗ, слід зазначити, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив до застосування адміністративного стягнення, тобто за своїх характером ця норма є імперативною.

Отже, штраф і позбавлення права керування транспортними засобами є обов`язковим видом стягнення при порушенні ч.1 ст.130 КУпАП, санкція даної статті не передбачає накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульоване главою 4 КУпАП.

При цьому, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Аргументи захисника про те, що ОСОБА_1 не отримував на руки повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що є порушенням його прав як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є спроможними.

Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні районного суду 27.01.2026 року, однак, повної мірою був обізнаний про розгляд справ щодо нього, про що, зокрема, свідчить його заява, подана того ж дня до суду про розгляд справи у його відсутність.

Разом із тим, копію постанови від 27.01.2026 року було направлено на поштову адресу самого ОСОБА_1 28.01.2026 року (а.с. 29), та на електронну адресу його захисника Задорожньої В.О., яка представляла його інтереси у суді першої інстанції. (а.с.30)

Даних щодо отримання ОСОБА_1 вище вказаного поштового відправлення матеріали справи не містять, однак, копія рішення, направлена електронною поштою його адвокату, була отримана нею 29.01.2026 року, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу. (а.с.30)

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 та захисника Бреславець М.Г залишити без задоволення.

Постанову суддіІндустріального районного суду м.Харкова від 27 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик