Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №643/21367/21 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

12 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 643/21367/21

провадження № 22-ц/818/3814/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний Супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2022 року, постановлене суддею Горбуновою Я.М.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позов обґрунтовано тим, що 23.02.2018 року між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 1978982, на підставі якого позивач надав відповідачу позику в сумі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності із сплатою процентів за користування позикою 0,01 відсоток річних від суми позики строком до 14.03.2018 року на 20 днів та зі сплатою комісії.

Відповідно до п. 4.2.2. договору, обов`язок позичальника вчасно повернути позику, сплатити проценти за користування позикою в порядку, визначеному договором та комісію, п.п. 4 п. 4.2.2. вказаного договору, передбачена сплата комісії; 4.2.2.1. 50 (п`ятдесят) відсотків від вказаної у п. 2.2.1. договору, суми позики - щомісячно, яка розраховується щоденно, виходячи з загального періоду нарахування, який становить кожні 30 календарних днів з дати укладання договору позики та сплачується позичальником при погашенні позики; 4.2.2.2. 100 (сто) відсотків від вказаної у п. 2.2.1. договору суми позики - щомісячно, яка розраховується щоденно, виходячи з загального періоду нарахування, який становить 30 календарних днів з дати невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики повністю або частково та сплачується позичальником до моменту погашення власної заборгованості за договором позики в повному обсязі та в порядку, встановленому п.3.4. договору. Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики.

Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 23.02.2018 року в сумі 3000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за вих. №5310-ВП від 22.10.2021 року.

Відповідач порушив умови договору позики та не здійснив повернення позики відповідно до умов договору зі сплатою процентів за його користування та інших платежів у визначений договором строк.

Проведеним розрахунком заборгованості по договору позики встановлено: загальна сума заборгованості відповідно до умов договору позики, станом на 01.05.2021 року, становить 139 963,53 грн., що складається з: - заборгованості за позикою – 3 000 грн., заборгованість по комісії – 121 101,66 грн., заборгованість по рахунку інфляції – 10 724,29 грн., заборгованість 3% річних – 4 543,58 грн.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний Супермаркет» заборгованість за договором позики №1978982 від 23.02.2018 року в розмірі 139 369 (сто тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн. 53 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний Супермаркет» судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у сумі 3 000 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вимога по стягненню відсотків та комісії, яка є явно завищена та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові кошти суперечить розумному стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання. Судом, для повного, всебічного та для прийняття справедливого рішення у справі, повинно було бути витребувано помісячний розрахунок процентів за користування кредитними коштами відповідачем за договором, укладеного між сторонами, на вимогу суду повинно було бути надано розрахунок, який повинен був відрізнятися від розрахунку який було подано при пред`явлені позову. Позивачем не надано належних доказів щодо нарахувань процентів на прострочену заборгованість та надмірної комісії. Приймаючи до уваги викладене, суд повинен був відмовити у зазначений частини позовних вимог про стягнення процентів та комісії.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрнутованості позовних вимог.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.02.2018 року між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 1978982, на підставі якого позивач надав відповідачу позику в сумі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності із сплатою процентів за користування позикою 0,01 відсоток річних від суми позики строком до 14.03.2018 року на 20 днів та зі сплатою комісії.

Відповідно до п. 4.2.2. договору, обов`язок позичальника вчасно повернути позику, сплатити проценти за користування позикою в порядку, визначеному договором та комісію, п.п. 4 п. 4.2.2. вказаного договору, передбачена сплата комісії; 4.2.2.1. 50 (п`ятдесят) відсотків від вказаної у п. 2.2.1. договору, суми позики - щомісячно, яка розраховується щоденно, виходячи з загального періоду нарахування, який становить кожні 30 календарних днів з дати укладання договору позики та сплачується позичальником при погашенні позики; 4.2.2.2. 100 (сто) відсотків від вказаної у п. 2.2.1. договору суми позики - щомісячно, яка розраховується щоденно, виходячи з загального періоду нарахування, який становить 30 календарних днів з дати невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики повністю або частково та сплачується позичальником до моменту погашення власної заборгованості за договором позики в повному обсязі та в порядку, встановленому п.3.4. договору. Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики.

Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 23.02.2018 року в сумі 3000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за вих. №5310-ВП від 22.10.2021 року.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» свої зобов`язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме: надав відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачка жодного платежу на повернення позики чи сплати процентів або комісії за договором від 23.02.2018 року № 1978982 не здійснювала.

Доказів, які підтверджували виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики матеріали справи не містять.

В апеляційній скарзі відповідачка не заперечує факт укладання 23.02.2018 року між нею та ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» договору позики № 1978982, отримання нею коштів за цим договором та не посилалась на те, що нею виконувались обов`язки щодо повернення позики.

З огляду на вищевикладені вимоги закону та встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» заборгованості за позикою в розмірі 3000 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки 121 101,66 грн. заборгованості за комісією, колегія суддів зазначає.

Так, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України "Про споживче кредитування".

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про споживче кредитування" цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У справі, яка переоглядається в апеляційному порядку, встановлено, що умовами укладеного сторонами договору позики (продукт «Он-лайн кредитування»). передбачена комісія в розмірі 50% від суми позики - щомісячно, яка розраховується щоденно, виходячи з загального періоду нарахування кожні 30 календарних днів з дати укладання цього Договору та в розмірі 100% від суми позики - щомісячно, яка розраховується щоденно, виходячи з загального періоду нарахування кожні 30 календарних днів з дати невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань та сплачується позичальником до моменту погашення заборгованості у повному обсязі.

Позивачем за період 23.08.2018 року до по 01.05.2021 року на суму позики 3000 грн. була нарахована комісія в розмірі 121 101,66 грн..

При цьому в укладеному сторонами договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх послуг позикодавця, що надаються позичальнику, та за які позивач встановив щомісячну комісію.

Таким чином, враховуючи, що ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем ОСОБА_1 при укладенні договору, то положення договору у пунктах 4.2.2.1, 4.2.2.2 розділу 4 договору позики від 29.04.2018 року № 2425531 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію - є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає.

Згідно частині першій статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладені вимоги закону та встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» інфляційних втрат і 3% річних.

Між тим, колегія суддів не погоджується із розміром стягнутих інфляційних втрат і 3% річних.

Отже, 3% річних необхідно нараховувати на суму позики 3000 грн. з 15 березня 2018 року по 01 травня 2021 року і його розмір складатиме 281.84 грн.

Що стосується нарахування позивачем інфляційних витрат у розмірі 10 724,29 грн. то в розрахунку, наданого позивачем взагалі не зазначено на яку суму заборгованості їх було нараховано та який індекс інфляції було застосовано, а відтак підлягають нарахуванню на суму позики 3000 грн. за період з 15 березня року по по 01 травня 2021 року та складає 681,05 грн.

Отже, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за договором позики становить 3962,89 грн. з яких: 3000 грн - заборгованість за позикою; 281.84 грн. - 3% річних; 681,05 грн. - інфляційні втрати.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.1ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині суми стягнення.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2270 грн.

Так, позовні вимоги банку підлягають задоволенню частково на 2,84 %, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» підлягав би стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 64,46 грн.

Між тим, відповідач звільнена від сплати судового збору, оскільки є інвалідом ІІ групи.

При подачі апеляційної скарги сплаті підлягало 3331,79 грн., оскільки апелянт визнає позовні вимоги частково на 3000 грн.

Разом з тим, враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на 97,16 %, то з ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3172,70 грн. (3237,16-64,46) на користь держави.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2022 року змінити в частині суми стягнення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний Супермаркет» заборгованість за договором позики №1978982 від 23.02.2018 року в розмірі 3962,89 грн.

Перерозподілити судові витрати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний Супермаркет» в дохід держави судовий збір у розмірі 3172,70 грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – Н.П. Пилипчук

Судді – О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова