Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №334/7413/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 13.08.2026

Справа № 334/7413/26

Провадження № 2-а/334/104/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісов М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 1264 від 30.04.2026, винесену ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення штрафу в сумі 34 000 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» маю право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. У липні 2026 року йому стало відомо через веб-портал «Дія» про відкриття відносно нього виконавчого провадження № 81559508 від 21 липня 2026 року Центральним ВДВС у м. Запоріжжі Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання постанови № 1264 від 30.04.2026 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 37 872,16 грн. При цьому вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ним не порушувались, військово-облікові дані ним уточнені своєчасно – 16.07.2024. 17.04.2026 він пройшов ВЛК. Уповноважені представники РТЦК та СП чи Національної поліції його не зупиняли та з вимогою надати військово-обліковий документ не звертались. Оскаржувана постанова винесена без його участі. Повстки про виклик на розгляд справи про адміністративне правопорушення він не отримував.

Відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.08.2026 поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, в якій ухвалено оскаржувану постанову. Витребувані докази подані суду 10.08.2026.

Позивач ОСОБА_1 позов та обставини, якими він обґрунтований, підтримав.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неявки не повідомив. З заявою про розгляд справи без його участі не звертався.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2026 приблизно о 10.00 годині за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення співробітниками органів Національної поліції України перевірки осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, виявлена відсутність у громадянина ОСОБА_1 військово-облікового документа, встановленого чинними нормативно-правовими актами України зразка. Своїми діями (бездіяльністю), громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 25 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьої статті 210-1 КУпАП.

Щодо вказаних обставин складено протокол про адміністративне правопорушення № 1264 від 17.04.2026.

Позивачу були роз`ясненні положення статті 63 Конституції України та права і обов`язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що передбачені статтею 268 КУпАП; крім того ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10.00 годині 30.04.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 30.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від його підпису відмовився, від пояснень також.

У подальшому, постановою № 1264 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 30.04.2026, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУПАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 гривень.

Відповідно до змісту вказаної постанови розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності ОСОБА_1 ..

Також вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 допущено порушення мобілізаційного законодавства, зокрема частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУПАП, що виразилось у відсутності військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП.

Відповідно до облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) перебуває на військовому обліку з 14.11.2024.

Як встановлено частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 – 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210-1 КУпАП визначає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина третя вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з частиною шостою статті 22 Закону № 3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Аналогічні приписи містить пункт 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у відсутності військово-облікового документа та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП.

Поряд із цим, відповідно примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу, не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для притягнення позивача до адміністративно відповідальності слугувала відсутність у останнього військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП. Поряд із цим, матеріли справи про адміністративне правопорушення свідчать, що особу позивача встановлено з паспорта громадянина України для виїзду за кордон, про що вказано як у протоколі, так і в оскаржуваній постанові.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений можливості отримати відомості щодо позивача з реєстрів, держателем яких він є.

При цьому, як зазначено вище, примітка до статті 210 КУпАП виключає у такому випадку можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 6 розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

До протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодного доказу зазначених у ньому обставин, викладених у суті адміністративного правопорушення.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

За відсутності доказів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не доведено належними та допустимими доказами те, що 17.04.2026 приблизно о 10.00 годині за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення співробітниками органів Національної поліції України перевірки осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, виявлена відсутність у громадянина ОСОБА_1 військово-облікового документа, встановленого чинними нормативно-правовими актами України зразка. А отже не доведена об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевказане та задоволення позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи позивача.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 в дохід держави судового збору в сумі 665,60 гривень.

Керуючись статтями 6 - 9, 139, 244 - 246, 250, 286 КАС України, суд

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову № 1264 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , винесену 30 квітня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, які складаються із судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя або безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Повна рішення складене 13 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: зареєстроване - АДРЕСА_2 , фактичне - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя М.В. Фетісов