Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №201/747/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 201/747/26 (суддя Батманова В.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 06 березня 2026 року у справі №201/747/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16 січня 2026 року звернулась до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області в якому просить скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №6433023 від 29.12.2025 та закрити провадження по цій справі.

В обґрунтування позову зазначає, що 29.12.2025 інспектором поліції протиправно винесено постанову якою її притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП та згідно із якою 29.12.2025 о 23 год. 33 хв., позивач керував тз д/н НОМЕР_1 по пр. Олександра Поля, 11 у м. Дніпро, не пред`явив посвідчення водія.

В діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності обставин, що свідчать про порушення позивачем положень ч.1 ст.126 КУпАП.

Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 06 березня 2026 року ("по тексту рішення 06 березня 2025 року") позов задоволено.

Суд, скасував постанову серії ЕНА №6433023 від 29.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, винесену інспектором 1 батальйону, 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержантом поліції Івановим Ярославом Анатолійовичем та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрив.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять достатніх доказів порушення позивачем правил дорожнього руху України про які йдеться в постанові.

При розгляді цієї справи відповідачем суду не наданого належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення спірної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відсутності будь-яких правових підстав для перевірки «документів» у позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування судом першої інстанції матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач не заперечує факт не надання на вимогу поліцейського посвідчення водія на право керування транспортним засобом, проте посилається на незаконність такої вимоги поліцейського.

В обґрунтування своїх доводів посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 25.09.2019 року у справі №127/19283/17.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що «як вбачається зі спірної постанови, 29.12.2025 о 23 год. 33 хв., позивач керував тз д/н НОМЕР_1 по пр. Олександра Поля, 11 у м. Дніпро не пред`явив посвідчення водія. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позивач не був згоден з даною постановою, вважаючи, що вона винесена із порушенням вимог ст. 254, 268 КУпАП.

Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ані зі спірної постанови, ані з інших матеріалів справи, не вбачається, що перевірка документів здійснювалася у зв`язку із порушенням водієм вимог Правил дорожнього руху, адже відповідної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення позивачем Правил дорожнього руху на підтвердження правомірності перевірки документів відповідачем надано не було. Не було надано і доказів на підтвердження правомірності зупинки автомобіля з підстав вказаних у постанові, а саме відповідно до п.3 ч.1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

З наданого відеозапису з нагрудник камер співробітників поліції вбачається, що зупинка транспортного засобу та перевірка документів здійснювалася у зв`язку із відсутністю полісу обов`язкового страхування транспортного засобу в базах МТСБУ, що заперечувала позивач, оскільки мала чинний поліс обов`язкового страхування транспортного засобу, копія якого додана до позовної заяви.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

При цьому, пункт п. 2.1 ПДР України визначає, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони — технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах — дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком "Діти";

г) на маршрутних транспортних засобах — схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів — документацію відповідно до вимог встановлених Законами України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про перевезення небезпечних вантажів";

ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка";

д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» — документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доказами є які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

З досліджених судом апеляційної інстанції відеозаписів з портативних бодікамер поліцейських 471438, 47141, які зазначено в оскарженій позивачем постанові, видно, що працівник поліції вимагав у позивача пред`явити для перевірки посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії.

Однак позивач посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії працівнику поліції для перевірки не пред`явив.

Наявність похибки у зазначені часу скоєння правопорушення в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6433023 не дає підстав вважати, що зазначені вимоги працівника поліції було виконано.

При цьому, як встановив суд першої інстанції, відмова у пред`явленні зазначених документів ґрунтувалась на незаконності такої вимоги поліцейського, оскільки позивач жодного правопорушення не вчиняла.

Отже, зважаючи на те, що позивачем не було пред`явлено працівникам поліції для перевірки документу, зазначеного в пункті 2.1 ПДР України, а саме посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, суд апеляційної інстанції вважає, що такі дії правильно кваліфіковано працівником поліції, як такі що містять склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, він мав право не пред`являти посвідчення водія на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною, оскільки такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначений вище документ.

Наведені висновки узгоджуються з висновками Верховного суду викладеними у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі №127/19283/17.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 15.03.2019 року у справі 686/11314/17, оскільки спірні правовідносини що були предметом дослідження в ній стосувались не виконання вимоги працівника поліції щодо пред`явлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а не посвідчення водія на право керування транспортним засобом, тобто мали місце за інших обставин.

Крім того, постанову Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі №127/19283/17 було прийнято пізніше ніж постанову Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі 686/11314/17.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не просив визнати дії працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу під його керуванням протиправними та суд першої інстанції, згідно з резолютивної частини рішення суду, такі дії протиправними не визнавав.

Предметом спору у цій справі є саме законність винесення постанови «якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП».

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" констатував, що будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знає, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати значної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Також колегія суддів, звертає на себе увагу те, що розглядаючи цю справу в порядку адміністративного судочинства суд першої інстанції помилково застосував норму ч.1 ст.121 ЦПК України, що кваліфікується судом апеляційної інстанції, як порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з невідповідності висновків викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 1,2, 4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області – задовольнити.

Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 06 березня 2026 року у справі №201/747/26 – скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено та підписано суддями 13 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов