Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №333/6830/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6830/26

3/333/1842/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Ковальова Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

встановила:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №786040 від 05.06.2026, 05.06.2026 року в період часу з 07:00 по 16:00, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем мешкання, а саме: АДРЕСА_2 , вживала алкогольний напій – горілку, внаслідок чого ухилилась від передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов щодо виховання своїх дітей, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушила вимоги ст. 150 Сімейного кодексу України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

На розгляд адміністративного матеріалу ОСОБА_1 , будучи повідомленою належним чином, у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.184 КУпАП - відповідальність за цією нормою закону настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями150,180 Сімейного кодексу України.

Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений уст.150 Сімейного кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 4ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, в результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 не зазначено, які конкретно обов`язки щодо виховання дітей вона порушила, не зазначено жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діянні ОСОБА_1 і в якому саме, об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 184 КУпАП.

Зазначений у протоколі факт ухилення ОСОБА_1 від покладених на неї обов`язків щодо забезпечення необхідних умов щодо виховання своїх дітей не підтверджений жодним доказом.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучена інформаційна довідка інспектора СЮП ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 05.06.2026 року, письмові пояснення свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_1 від 05.06.2026 року.

Так, у своїх письмових поясненнях, ОСОБА_1 пояснила, що 05.06.2026 року о 07:00 вона, перебуваючи вдома, випила горілку, та після цього їх було евакуйовано до міста Запоріжжя до транзитного центру.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є керівником транзитного центру та 05.06.2026 до них було евакуюйовано гр. ОСОБА_1 , з якою перебувало четверо дітей, та остання перебувала з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме хитка хода, запах алкоголю з порожнини рота, внаслідок чого вона не могла належним чином виконувати батьківські обов`язки.

Отже, суть порушення, викладена у протоколі стосовно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, та не містить всіх ознак об`єктивної сторони даного правопорушення, які характеризують зовнішню сторону даного правопорушення. Зокрема, не зазначено, в чому саме полягало ухилення останньої від виконання обов`язків щодо виховання дитини, враховуючи вищезазначені пояснення свідків, не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов`язки передбачені та вимоги якого порушено.

За приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Підсумовуючи наведене, враховуючи невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам чинного законодавства, суд вважає, що обставини, викладені в ньому не можуть беззаперечно свідчити про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, при цьому суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, він неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі відповідно до п.1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ст.247, п.3 ч. 1 ст.284, ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.184 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ю.В. Ковальова