Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №340/4599/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4599/25

Головуючий суддя І інстанції – Притула К.М.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 в адміністративній справі №340/4599/25 за позовом Приватного підприємства «Гідросенд» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Гідросенд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «В4» № 00075890707 від 17.06.2025 в частині, якій ПП «Гідросенд» було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1736947.00 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 адміністративний позов Приватного підприємства «Гідросенд» було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «В4» № 00075890707 від 17.06.2025 в частині, якій ПП «Гідросенд» було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 736 947 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ПП «Гідросенд» порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) у рядку 16 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 1736947гривень.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Гідросенд» щодо дотримання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за березень 2025 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт №6688/11-28-07-07/41095214 від 29.05.2025 (т.1 а.с.75-103).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.3 ст.198 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за березень 2025 року на суму 1 771 281 грн.

На підставі акту перевірки №6688/11-28-07-07/41095214 від 29.05.2025, ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 17.06.2025 №00075890707, яким ПП «Гідросенд» зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість на суму 1 771 281 грн. (т.1 а.с.131-132).

Так, в акті перевірки вказано, що підстави для позбавлення платника податку права на від`ємне значення з податку на додану вартість за березень 2025 року виникли, виходячи з наступного:

- ПП «Гідросенд» при співставленні даних Єдиного реєстру зареєстрованих податкових накладних з даними декларації з податку на додану вартість та даними бухгалтерського обліку (картка рахунку 361 по контрагенту) встановлено: не включення до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість операцій з реалізації шрот соняшниковий універсальний тостований негранульований ТОВ «АГРАРНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 36047216) за березень 2025 року на суму 34334,40 грн. Податкова накладна №35 від 11.03.2025 року по вищезазначеним операціям зареєстрована в ЄРПН із вищевказаними сумами податку на додану вартість з запізненням 01.05.2025;

- ПП «Гідросенд» в додатку 2 до уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за березень 2025 року (№9115975543 від 29.04.2025) включено суму від`ємного значення ПДВ у розмірі 1 736 947, 05 грн. по постачальнику ТОВ «КГ АГРО» всупереч п.198.1 п.198.3 ст.198 ПК України, у показниках рядків 10.3 і 17 (колонка Б) податкової декларації за березень 2025 року операцій з придбання насіння соняшника, що не відбулися у дійсності.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що погоджується з висновками акту перевірки в частині визначених порушень щодо невключення до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість операцій з реалізації шроту соняшникового універсального тостованого гранульованого ТОВ «АГРАРНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 36047216) за березень 2025 року на суму 34334,40 грн.

Натомість, ПП «Гідросенд» не погоджується із висновками податкового органу в частині визнання безтоварними, такими, що не відбулися в дійсності господарських операцій за березень 2025 року з контрагентом-постачальником насіння соняшника ТОВ «КГ АГРО» на суму 1 736 947 грн.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято з порушенням приписів податкового законодавства, що свідчить про необхідність його скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, відповідачем не визнано суму податкового кредиту на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних від ТОВ "КГ АГРО".

Як видно з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "КГ АГРО" було укладено договір поставки від 17.02.2025 № 17022501/2.

Відповідно до п. 1 наведеного договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію – насіння соняшника, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату Товару на умовах даного договору.

Також, на підтвердження придбання позивачем насіння соняшника у ТОВ "КГ АГРО" було надано: податкові накладні, специфікації до договору поставки №17022501/2, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату та платіжні інструкції.

Також, згідно листа ТОВ «КГ «АГРО» від 01.07.2025, останнє підтверджує укладання договору поставки №17022501/2 від 17.02.2025 з ПП «Гідросенд» та зазначає, що відповідно до вищезгаданого договору ТОВ «КГ АГРО» поставило на адресу позивача власно вирощену продукцію, а саме насіння соняшнику в кількості 803391 кг, на загальну суму 22 026 414, 43 грн, в тому числі ПДВ 2 704 998,27 грн. Крім того, повідомлено, що між ТОВ «КГ АГРО» та ФОП Рєзнік укладено договір оренди будівлі №ДУ-1 від 01.10.2024. Дане складське приміщення знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Миколаївка-1, вул. Садова, 5А, використовується складське приміщення для зберігання соняшника, на підтвердження чого надано копію вказаного договору оренди.

Крім того, ТОВ КГ "АГРО" в листі зазначає, що у 2024-2025 роках товариство мало в обробітку більше 3000 гектар земельних ділянок, та на підтвердження того що насіння соняшника поставлене позивачу було саме власно вирощеним надало копії звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2024 року за формою 4-сг, копію звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів ягід і винограду за формою №29-сг, копію звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур за формою №37-сг (т.1 а.с.228-234).

Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товарів, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагента позивача основних засобів, складських приміщень та іншого в тому числі орендованого майна, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, не знаходження останніх за місцем реєстрації та, як наслідок, відсутності ділової мети на здійснення господарської операції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань відповідача на розбіжності в поданих товарно-транспортних накладних, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.05.2025 року по справі № 380/8753/21, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «В4» № 00075890707 від 17.06.2025 було прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача правничої допомоги у розмірі 14000.00 грн., то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 14000.00 грн. є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 в адміністративній справі №340/4599/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва