Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №280/488/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/488/26

Головуючий суддя І інстанції – Новікова І.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2026 в адміністративній справі №280/488/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не надання на запит представника рішення про припинення виплати пенсії з 01.03.2020 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2026 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що остання має право отримати запитуваний документ, а не лише посилання на його зміст.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, 08.06.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою та просив надіслати рішення про припинення виплати пенсії з 01.03.2020.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.07.2025 року повідомлено, що припинення та поновлення виплати пенсії регулюється статтею 49 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону №1058 виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена з 01.03.2020 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Позивач не погодившись із правомірністю не надання відповідачем на запит представника рішення про припинення виплати пенсії з 01.03.2020, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу ще у 2021 році було достовірно відомо про припинення виплати її пенсії з 01.03.2020 та про підстави припинення такої виплати. В свою чергу, не надання рішення про припинення виплати з 01.03.2020 безпосередньо не порушує прав та інтересів позивача, а задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не надання на запит представника рішення про припинення виплати пенсії з 01.03.2020 року не призведе до відновлення порушених прав.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно преамбулою Закону України «Про інформацію» цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень.

Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України “Про доступ до публічної інформації”.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 3 Закон України “Про доступ до публічної інформації” визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 Закон України “Про доступ до публічної інформації” одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 12 Закон України “Про доступ до публічної інформації” суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI).

Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні розпорядників публічної інформації та відповідає хоча б одному з критеріїв визначених статтею 13 Закону №2939-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закон України “Про доступ до публічної інформації” запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Статтею 19 Закону №2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно ст. 10 Закону України «Про інформацію» за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; критична технологічна інформація; інші види інформації.

Згідно із статтею 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Крім того, частиною другою статті 6 Закон України “Про доступ до публічної інформації” передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до статті 23 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Як свідчать встановлені обставини справи, в запиті від 08.06.2025 року позивач, через представника просила відповідача надати рішення про припинення виплати пенсії з 01.03.2020.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.07.2025 року позивача було повідомлено про підстави припинення виплати пенсії.

Однак, наведене рішення відповідачем надано не було.

Отже, з зазначених обставин справи видно, що відповідачем, всупереч ст. 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, не було надано запитувану позивачем інформацію, а саме рішення про припинення виплати пенсії.

Що стосується посилань відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, що позивачу ще у 2021 році було достовірно відомо про припинення виплати її пенсії з 01.03.2020 та про підстави припинення такої виплати та того, що не надання рішення про припинення виплати з 01.03.2020 безпосередньо не порушує прав та інтересів позивачки, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки потенційне відображення змісту запитуваного документу не можна ототожнювати з наданням копії самого запитуваного документу, якому присвоюється дата та номер.

Варто наголосити, що право на доступ до інформації, якою володіють органи публічної влади, є основоположним правом людини і гарантією функціонування демократичної держави. Без доступу до певної інформації, яка знаходиться у цих органів особа у багатьох випадках позбавлена можливості реалізувати свої інші права, зокрема, право на доступ до суду.

Відтак, з огляду на предмет запитуваної позивачем інформації, а саме копії рішення про припинення пенсії та ненадання останнього відповідачем, колегія суддів апеляційного суду вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було допущено протиправну бездіяльність щодо не надання на запит представника рішення про припинення виплати пенсії з 01.03.2020 року та з метою повного захисту прав позивача (ч.2 ст.9 КАС України), колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати позивачу рішення про припинення виплати пенсії з 01.03.2020 року за запитом від 08.06.2025.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2026 в адміністративній справі №280/488/26 – скасувати прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не надання рішення про припинення виплати пенсії з 01.03.2020 року за запитом представника ОСОБА_1 від 08.06.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати ОСОБА_1 за зверненням представника рішення про припинення виплати пенсії з 01.03.2020 року за запитом від 08.06.2025.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко