Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №331/3479/24 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/3479/24

Провадження № 2/331/132/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю секретаря Постарнак М.М.

учасники справи :

представники : позивачки - адвокат Надворна О.С.

(в режимі відеоконференціі),

відповідача - адвокат Сивова Я.В.

(в режимі відеоконференціі),

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

У червні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Черкашина І.І. звернулася до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ( далі – суд) з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме: легкового автомобіля марки RENAULT, моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , бежевого кольору. VIN-код: НОМЕР_2 . В порядку поділу вказаного транспортного засобу, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію замість належної їй 1/2 частки в праві власності на спірний автомобіль, виходячи із ринкової вартості автомобіля, у розмірі 295 905, 06 грн.

У червні 2025 року представник позивачки – адвокат Черкашин І.І. уточнив позов і в остаточній редакції просив : стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь його довірителя – позивачки ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі ринкової вартості транспортного засобу - легкового автомобіля марки RENAULT, моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , бежевого кольору. VIN-код: НОМЕР_2 , у розмірі 147 952, 53 грн., в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя, виходячи з загальної вартості автомобіля, а саме 295 905, 06 грн. ( а.с.87-88,т.2).

У грудні 2025 року представник позивачки – адвокат Надворна О.С. . уточнила позов і в остаточній редакції просила : стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь її довірителя – позивачки ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі ринкової вартості транспортного засобу - легкового автомобіля марки RENAULT, моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , бежевого кольору. VIN-код: НОМЕР_2 , у розмірі 104 865, 32 грн. грн., в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя, виходячи з вартості спірного автомобіля станом на червень 2024 року – 209 740,63 грн. ( а.с.196-198,т.2).

Позов обґрунтовано тим, що 25 квітня 2015 сторони уклали шлюб, який був розірваний рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2024 року. В цьому шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати разом з матір`ю (позивачкою).

27.07.2022 року, тобто в період перебування у шлюбі, сторони за спільні кошти придбали легковий автомобіль марки RENAULT, моделі MEGANE, 2010 року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_1 , бежевого кольору. VIN-код: НОМЕР_2 .

Право власності на автомобіль було оформлено за відповідачем.

Після припинення шлюбних відносин, автомобіль залишився в одноособовому користуванні відповідача, який чинив позивачці перешкоди у користуванні вказаним транспортним засобом, позбавивши її будь-якого доступу до спільного майна подружжя. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав - шляхом подання позову про стягнення з відповідача відповідної грошової компенсації за належну їй частку в спільному майні.

При визначенні ціни позову на момент звернення до суду з вказаною заявою, позивач надала Звіт з оцінки майна, виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , відповідно до якого спеціаліст визначив, що ринкова вартість транспортного засобу за довідковими даними без візуального обстеження автомобіля, який є функціональним аналогом спірного автомобіля сторін, становила 295 905, 06 грн.

02 липня 2024 року представником відповідача – адвокатом Сивовою Я.В. було подано відзив на позовну заяву, в якому було заявлено про часткове визнання позову – на суму 51 956, 05 грн.

У відзиві відповідач не оспорював та повністю визнавав факт придбання спірного автомобіля в період перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачкоюм та реєстрацію транспортного засобу на своє ім`я. Також відповідач не спростовував твердження позивача про те, що після розірвання шлюбних відносин транспортний засіб залишився в його одноособовому користуванні.

Разом з тим, відповідно тексту відзиву, відповідач не погоджувався із визначеною позивачем оцінкою спірного автомобіля, посилаючись на замовлене ним в позасудовому порядку автотоварознавче дослідження транспортного засобу, а саме Висновок № 55 від 29.06.2024, складений судовим експертом Шаховим О.В., згідно якого вартість спірного автомобіля становить 207 392 грн. 10 коп., а отже частина для виплати компенсації позивачу мала б становити 103 696, 05 грн.

Але, одночасно, відповідач в тексті відзиву зазначав, що через брак коштів для придбання автомобіля, він 04.07.2022року вимушений був позичити у ОСОБА_5 суму, еквіваленту 3000 доларам США, а саме: 103 480 грн., про що склав відповідну боргову розписку, зі строком повернення боргу 31.12.2023 року. За твердженням відповідача, кошти ОСОБА_5 переказала на його банківський рахунок.

Отже, посилаючись на те, що частина коштів на придбання автомобіля була отримана за договором позики, відповідач вважає, що на підставі частини четвертої статті 65 СК України при поділі майна подружжя мають враховуватись також борги подружжя за зобов`язаннями в інтересах сім`ї.

Відтак,відповідач визнав позовні вимоги лише на суму 51 956,05 грн. (визначення частки боргу позивача: 103 480 грн. (загальний борг перед ОСОБА_5 за розпискою від 04.07.2022) / 2 = 51 740,00 грн.; взаємозалік часток: 103 696,05 грн. (1/2 вартості авто за досудовою оцінкою експерта ОСОБА_6 від 29.06.2024) – 51 740,00 грн (1/2 спільного боргу) = 51 956,05 грн.)

Також у відзиві відповідач стверджує, що при розлученні добровільно передав позивачці 2000 доларів США в рахунок компенсації за спірний транспортний засіб.

Таким чином, позиція відповідача зводиться до визнання позову щодо компенсації позивачці вартості автомобіля в межах розрахованої ним суми: а саме 51 956,05 грн. ( а.с.55-61, т.1)

30 липня 2024 року представником позивачки - адвокатом Надворною О.С. було подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивачці нічого не відомо про боргові зобов`язання відповідача перед ОСОБА_5 . За твердженням позивачки , ОСОБА_5 є сестрою двоюрідного брата відповідача, що може свідчити на її зацікавленість у результатах розгляду справи на користь відповідача ОСОБА_2 .

Крім того, позивачка звернула увагу суду на відсутність оригіналу розписки в матеріалах справи. Зі змісту ж наданої відповідачем копії розписки вбачається, що її складено без участі позивачки та свідків, а в самому тексті розписки не зазначено, на купівлю якого конкретно автомобіля начебто позичалися кошти.

Окрім цього, у відповіді на відзив позивач зазначила, що на вказану в розписці дату - 04.07.2022 року, ОСОБА_5 проживала в с. Осипенко Бердянського району Запорізької області, яке з 28.02.2022 року є тимчасово окупованою територією України. Відповідач в цей період перебував у статусі військовослужбовця на підконтрольній Україні території – в м. Запоріжжя, що унеможливлювало передачу грошей та розписки між ними через відсутність банківського сполучення та фізичного доступу до окупованої території.

З врахуванням вищевикладеного, позивачка вважає вимогу відповідача щодо покладення на неї обов`язку з виплати частини боргу за цією розпискою на підставі ч. 4 ст. 65 СК України повністю безпідставною, оскільки вказана норма права пов`язує виникнення спільних зобов`язань подружжя виключно з фактом використання отриманих коштів в інтересах сім`ї.

Позивачка наголошує, що оскільки відповідач не довів ані факту реального отримання коштів від ОСОБА_5 , ані факту їх цільового використання на потреби сім`ї (купівлю автомобіля), - правові підстави для застосування частини четвертої статті 65 СК України відсутні, а тому борг за наданою відповідачем копією розписки не може вважатися спільним зобов`язанням подружжя.

Окрім цього, як на самостійну підставу для відхилення вимог відповідача позивач у відповіді на відзив вказує на відсутність потреби у залученні позикових коштів. Для купівлі автомобіля подружжю повністю вистачало власних заощаджень, оскільки перед придбанням транспортного засобу сторонам, які проходять службу в Державній прикордонній службі України, було суттєво підвищено грошове забезпечення за рахунок додаткових виплат у зв`язку з воєнним станом

Також позивачка заперечує твердження відповідача про нібито добровільну передачу їй коштів у розмірі 2 000 доларів США як компенсації за автомобіль, оскільки будь-які належні та допустимі докази на підтвердження цього факту відсутні.

З урахуванням викладеного, позивачка просить суд критично поставитися до наведених у відзиві аргументів відповідача та долучених до нього доказів ( а.с.105-110, т.1).

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.

18.06.2024 року від представника відповідача – адвоката Сивової Я.В. до суду надійшла заява про надання копії позову з додатками ( а.с.53,т.1).

29.07.2024 року, 09.09.2024 року, 31.10.2024 року, 15.01.2025 року, 19.02.2025 року, 03.04.2025 року, 11.06.2025 року від представника позивачки – адвоката Надворної О.С. до суду надходили заяви про проведення судових засідань в режимі відеоконференції ( а.с.93, 171-172,т.1, а.с.6-7, 29-30,64-65, 75-76, 104-105 т.2).

31.07.2024 року від представника відповідача – адвоката Сивової Я.В. до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи ( а.с.101,т.1).

31.07.2024 року від представника позивачки – адвоката Надворної О.С. до суду надійшло клопотання про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи ( а.с.103-104,т.1).

14.08.2024 року від представника відповідача – адвоката Сивової Я.В. до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу ( а.с.214-216,217-220, т.1).

07.11.2024 року від представника позивачки – адвоката Надворної О.С. до суду надійшла заява про проведення судового засідання , призначеного на 07.11.2024 року без участі позивачки та її представника ( а.с.9-10,т.2).

12.11.2024 року від представника позивачки – адвоката Надворної О.С. до суду надійшла заява про надання суду копії квитанції від 08.11.2024 року на підтвердження оплати позивачкою вартості товарознавчої експертизи ( а.с.16,т.2).

22.01.2025 року від представника позивачки – адвоката Надворної О.С. до суду повторно надійшло клопотання про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи ( а.с.43-47,т.2).

22.01.2025 року від представника позивачки – адвоката Надворної О.С. до суду надійшла заява про застосування заходів процесуального примусу та забезпечення доказів ( а.с. 49-55,т.2).

17.06.2025 року від представника позивачки – адвоката Черкашина І.І. до суду надійшла заява, в якій він просить не розглядати клопотання представника позивача від 22.01.2025 року про призначення авто товарознавчої експертизи внаслідок його відкликання ; визнати факт того, що вартість спірного автомобіля становить 295 905,06 грн. відповідно до наданого позивачкою Звіту з оцінки майна, виготовленого ФОП ОСОБА_4 ( а.с.83-85,т.2).

10.04.2025 року від представника відповідача – адвоката Сивової Я.В. до суду надійшло клопотання про доручення до справі в якості доказу довідки військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України від 02.04.2025 № 08/772, та заява про виклик свідка ОСОБА_7 ( а.с.90,93, т.2).

10.04.2025 року від представника позивачки – адвоката Черкашина І.І. до суду надійшло клопотання про долучення до справи доказів на підтвердження звернення позивачки до експертної установи про повернення їй грошових коштів у розмірі 7 640,00 грн. ( а.с.98,т.2).

30.04.2025 року від представника позивачки – адвоката Черкашина І.І. до суду надійшла заява про відмову у задоволенні заяви сторони відповідача про допит ОСОБА_7 в якості свідка ( а.с.95-96,т.2).

11.07.2025 року від представника відповідача – адвоката Сивової Я.В. до суду надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції ( а.с.109, т.2).

14.07.2025 року від представника відповідача – адвоката Сивової Я.В. до суду надійшло клопотання про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи ( а.с.114-115,т.2).

15.07.2025 року від представника позивачки – адвоката Надворної О.С. до суду надійшли заперечення на клопотання представника відповідача – адвоката Сивової Я.В. про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи ( а.с.117-119,т.2).

26.01.2026 року від представника відповідача – адвоката Сивової Я.В. до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи ( а.с.215,т.2).

17.03.2026 року від представника відповідача – адвоката Сивової Я.В. до суду надійшло клопотання про дорлчення до матеріалів справи копії договору купівлі- продажу спірного авто , від 27.07.2022, довідки про доходи за 2021-2023 та скріпи грошових переказів ( а.с. 5,т.3).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07 червня 2024 року провадження у цій справі відкрито ; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження ; справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання ( а.с.42-43, т.1).

Ухвалами судді від 30 липня 2024 року, 9 вересня 2024 року у задоволенні заяв представника позивачки – адвоката Надворної О.С. про проведення судових засідань, призначеного на 31.07.2024 року,12.09.2024 року в режимі відео конференції, відмовлено ( а.с.96,173, т.1).

Ухвалою суду від 31 липня 2024 року підготовче судове засідання відкладено ; строк проведення підготовчого провадження продовжено до 12.09.2026 року ( а.с.164-165,т.1).

Ухвалою суду від 12 вересня 2024 року по даній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання : Яка ринкова вартість легковий автомобіль марки RENAULT , моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,бежевого кольору, VIN- код, НОМЕР_2 , на момент проведення експертизи ? Проведення експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України . Для проведення експертного дослідження зобов`язано ОСОБА_2 на першу вимогу експерта надати для огляду та проведення необхідних експертних дій автомобіль марки RENAULT , моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,бежевого кольору, VIN- код, НОМЕР_2 , який знаходиться в його користуванні. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено (а.с.223-225,т.1).

Ухвалою суду від 5 грудня 2024 року провадження у даній справі поновлено (а.с.27,т.2)

Ухвалою судді від 16 січня 2025 року заяву представника позивачки – адвоката Надворної О.С. про проведення судового засідання, призначеного на 23.01.2025 року в режимі відео конференції задоволено ( а.с. 31, т.2).

Ухвалою судді від 14 липня 2025 року заяву представника відповідача – адвоката Сивової Я.В. про проведення судового засідання, призначеного на 16.07.2025 року в режимі відеоконференції задоволено ( а.с. 112, т.2).

Ухвалою суду від 16 липня 2025 року по даній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені питання : 1. Яка ринкова вартість легкового автомобіля марки RENAULT , моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,бежевого кольору, VIN- код, НОМЕР_2 , на момент проведення експертизи ? ; 2. Яка ринкова вартість легкового автомобіля марки RENAULT , моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,бежевого кольору, VIN- код, НОМЕР_2 , станом на червень 2024 року, з урахуванням технічних даних транспортного засобу ( показників одометра, тощо), зафіксованих та відображених у висновку авто товарознавчого дослідження № 55 від 29.06.2024 року, складеному судовим експертом Шаховим О.В. ( а.с.77-87) в порядку досудового експертного дослідження на замовлення відповідача ОСОБА_2 ?

Проведення судової автотоварознавчої експертизи доручено експертам Запорізького науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ( м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 19-А).

Для проведення експертного дослідження зобов`язано ОСОБА_2 на першу вимогу експерта надати для огляду та проведення необхідних експертних дій автомобіль марки RENAULT , моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,бежевого кольору, VIN- код, НОМЕР_2 , який знаходиться в його користуванні ( а.с.127-131,т.2).

Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року клопотання судового експерта Запорізького науково- дослідного експертно – криміналістичного центру Середи Євгена задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 надати експерту для дослідження транспортний засіб - автомобіль марки RENAULT , моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . За можливості також слід надати експерту копію свідоцтва про реєстрацію на зазначений транспортний засіб.

Для визначення ринкової вартості автомобіля марки RENAULT , моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за другим питанням, надати експерту такі додаткові вихідні данні :

1) Об`єкт оцінки – станом на червень 2024 року автомобіль був не на ходу, визначення загального пробігу неможливо,

2) Об`єм двигуна: 1461 см 3;

3) Тип палива : дизель;

4)Станом на 01.06.2024 року об`єкт оцінки вимагав ремонту, а саме:

- деформація бамперу переднього, деформація капоту, деформація боковини правої у

Важкодоступному місті у районі арки колеса ;

- деформація бамперу заднього (вимагав ремонту);

- деформація крила переднього лівого на поверхні 15*15 см ;

- пошкодження ребер жорсткості підсилювачів ( вимагав ремонту);

-ліхтар задній лівий вимагав заміни.

5) Сліди відновлювального ремонту:

- на боковині задньої лівої;

- на боковині задньої правої;

- дверці передньої лівої.

Поінформувано сторони про вартість проведення судової товарознавчої експертизи , загальна сума якої становить 6 418,08 гривень ( а.с.148-150,т.2).

Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року провадження у цій справі поновлено ( а.с.183,т.2).

Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті ( а.с.203,т.2).

В суді представник позивачка позовні вимоги, з урахуванням уточнень ( а.с.196-198,т.2), підтримала, просить їх задовольнити з підстав, викладених в заявах по суті справи, долучених до справи.

Представник відповідача позов визнає частково з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом; зміст спірних правовідносин; оцінка Суду.

Судом встановлено, що 25 квітня 2015 року між сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 10 квітня 2024 року розірвано ( справа № 331/8230/23) ( а.с.9-11,т.1).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.12,т.1), яка проживає разом з позивачкою.

У період перебування у шлюбі , а саме 27 липня 2022 року подружжя за спільні кошти придбало легковий автомобіль марки RENAULT, моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , бежевого кольору. VIN-код: НОМЕР_4 , вартістю 274 130,00 грн. Державну реєстрацію права власності на вказаний автомобіль було здійснено за відповідачем ОСОБА_2 .

Вказаний факт підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу № 2342/2022/3297442 від 27.07.2022 (а.с.8,т.3).

Придбаний автомобіль з моменту припинення спільного проживання сторін перебуває в одноособовому користуванні відповідача.

Вказані обставини щодо набуття майна та його перебування у відповідача учасниками справи не оспорюються, а тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Отже, судом встановлено, що автомобіль марки RENAULT, моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 - є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та за своїми технічними властивостями є неподільною річчю.

Позивачка в порядку розподілу спільного майна претендує на отримання від відповідача грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля у розмірі 104 865,32 грн., виходячи із встановленої суми експертного дослідження № СЕ-19/108-25/19560-АВ від 24.10.2025 року. Станом на день звернення з позовом до суду.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/108-25/19560-АВ від 24.10.2025 ринкова вартість автомобіля на момент проведення експертизи складає 165 991,55 грн., а станом на момент подачі даного позову до суду - червень 2024 року , може складати 209 730, 63 грн. ( а.с.159-182, т.2).

Відповідач вказану ринкову вартість автомобіля та право позивача на компенсацію вартості, визначену судовою експертизою саме станом на день звернення до суду, не оспорює, проте заявлені позовні вимоги визнає лише частково в розмірі 51 956 гривень 05 копійок.

Свої заперечення в іншій частині позовних вимог відповідач обґрунтовує доводами про необхідність зменшення суми компенсації на 1/2 частку боргових зобов`язань за розпискою від 04.07.2022, які він вважає спільним боргом подружжя, а також посилається на факт добровільної часткової передачі позивачці коштів у розмірі 2 000 доларів США , як компенсацію за спірний автомобіль, який залишився в його користуванні.

Оцінюючи доводи відповідача щодо необхідності врахування боргових зобов`язань за розпискою від 04.07.2022 року, суд приходить до такого.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається.

Оскільки позивачка заперечує факт укладення договору позики та реального отримання відповідачем будь-яких грошових коштів за ним для придбання в липні 2022 року спірного автомобіля, саме на відповідача покладається обов`язок довести реальність цих правовідносин.

Дослідивши надану відповідачем розписку від 04.07.2022 року ( а.с.75,т.1), суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача на положення частини четвертої статті 65 СК України як на підставу для виникнення спільних боргових зобов`язань подружжя.

При цьому суд зазначає, що відповідач помилково тлумачить норми матеріального права, оскільки частина четверта статті 65 СК України пов`язує виникнення спільного боргу подружжя не з фактом самого підписання одним із них договору чи розписки, а виключно з обов`язковим реальним отриманням грошових коштів та їх подальшим використанням в інтересах сім`ї.

У постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 639/7335/15, від 28 серпня 2019 року в справі № 638/20603/16, від 21 липня 2021 року в справі № 361/5840/19, від 16 лютого 2022 року в справі № 520/6471/17, від 28 вересня 2022 року в справі № 752/7501/18, від 15 вересня 2023 року в справі № 466/10235/18 сформульовано висновок про те, що тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Проте наявність вищезазначених обов`язкових умов відповідачем під час судового розгляду доведена не була, а, навпаки, спростовується доводами позивача, викладеними як у відповіді на відзив, так і безпосередньо в судовому засіданні, а також іншими обставинами, встановленими судом.

Так, відповідачем не оспорюється твердження позивачки про те, що станом на вказану в розписці дату — 04.07.2022 року, «кредитор» ОСОБА_5 перебувала на тимчасово окупованій території, а відповідач — у статусі військовослужбовця на підконтрольній Україні території в м. Запоріжжя, що за повної відсутності будь-яких первинних банківських чи фінансових документів об`єктивно унеможливлювало фактичну передачу грошових коштів.

Враховуючи, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів реальності отримання зазначених в розписці коштів та їх витрачання на потреби родини, суд доходить висновку про безпідставність застосування норм частини четвертої статті 65 СК України до вказаних правовідносин, оскільки навіть сам факт виникнення боргових зобов`язань відповідача під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження.

Не заслуговують на увагу суду і аргументи відповідача про те, що вказані в розписці кошти залучались як спільне боргове зобов`язання подружжя саме через брак у родині власних заощаджень для придбання автомобіля.

Адже вказане твердження спростовується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами щодо офіційного доходу сторін, які об`єктивно підтверджують фінансову спроможність подружжя, оскільки їх грошове забезпечення за постійним місцем служби дозволяло придбати транспортний засіб без необхідності отримання позики від сторонньої особи.

Так, відповідно до Довідки про доходи відповідач від 05.03.2026, грошове забезпечення ОСОБА_2 в травні 2022 року становило 194 294, 61 грн., а в червні 2022 року – 113 320, 61 грн. (а.с.9 зв.,т.3 ).

Довідкою про Доходи позивачки від 12.03.2026 підтверджено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 в травні 2022 року становило 72 227, 87 грн., а в червні 2022 року - 63349, 19 грн. (а.с. 33,т.3).

Таким чином, загальний офіційний доход подружжя лише за два календарних місяці, що передували укладенню договору купівлі-продажу транспортного засобу, становив 443 192,28 грн., що суттєво перевищувало повну вартість придбаного автомобіля, яка складала 274 130,00 грн. Вказане свідчить про наявність у родини високого стабільного доходу.

Відповідачем в суді не доведено об`єктивну фінансову потребу у залученні позикових коштів для купівлі спірного транспортного засобу.

Отже, за таких обставин, надана відповідачем копія розписки від 04.07.2022 не може бути підставою для застосування положень частини четвертої статті 65 СК України та, відповідно, для зменшення суми грошової компенсації, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Допитана в суді свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона не була особисто присутньою ані при укладенні договору позики за розпискою від 02.07.2022 року, ані при безпосередньому переданні відповідачем грошових коштів у сумі 2 000 доларів США позивачці. Вказані обставини, зі слів свідка, їй повідомили самі сторони.

Позивачка в особі представника – адвоката Надворної О.С. заперечує факт такої розмови із свідком.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_7 , суд враховує, що остання не була безпосереднім учасником та очевидцем обставин, на підтвердження яких посилається відповідач , а саме : не була присутня під час укладення договору позики, оформленого розпискою, та не була присутня під час передачі відповідачем позивачці грошових коштів у сумі 2 000 доларів США. Як пояснила сама свідок, відомості про зазначені обставини їй стали відомі зі слів сторін.

Отже, показання свідка у цій частині не ґрунтуються на обставинах, які вона сприймала особисто, та фактично є відтворенням повідомленої їй сторонами інформації. За таких обставин ці показання самі по собі не підтверджують ані факту укладення договору позики, ані факту реального передання відповідачем позивачці грошових коштів та не можуть бути покладені судом в основу висновку про існування відповідних грошових зобов`язань.

При цьому суд враховує, що за змістом статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тому повідомлені свідком зі слів сторін відомості не усувають необхідності доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту виникнення відповідного грошового зобов`язання та фактичного передання позивачці грошових коштів.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких поясненнями сторони та показаннями свідків не може доводитися факт укладення договору позики та виконання зобов`язань за таким договором.

Згідно зі статтями 60, 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до статей 68, 69 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно зі статтею 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час припинення ведення спільного господарства, і те, що знаходиться у третіх осіб.

Приписами п. 23 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Легковий автомобіль марки RENAULT, моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , бежевого кольору. VIN-код: НОМЕР_2 був придбаний позивачкою та відповідачем в період перебування у шлюбі, тому належить їм на праві спільної сумісної власності. Зазначені обставини сторони визнають.

За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Суд зазначає, що в ході судового розгляду справи сторони досягли спільної згоди щодо оцінки спільного автомобіля відповідно до висновків проведеної у справі автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/108-25/19560-АВ від 24.10.2025 року, згідно з якими вартість транспортного засобу станом на червень 2024 року (момент звернення до суду з позовом) становила 209 730,63 грн.

Оскільки між сторонами на час розгляду справи відсутній спір щодо оцінки вартості автомобіля, який є їх спільною сумісної власністю, суд в силу вимог частини 1 статті 82 ЦПК України приймає зазначену узгоджену оцінку як безспірну обставину, яка не підлягає додатковому доказуванню та береться судом за основу при вирішенні спору.

Оскільки предметом поділу у справі є один транспортний засіб, який є технічно неподільною річчю (стаття 364 ЦК України), виділ у натурі часток сторін чи встановлення порядку користування автомобілем - є неможливим без втрати його цільового призначення.

В ході судового розгляду позивачка висловила згоду на отримання грошової компенсації замість своєї частки у майні, а відповідач наполягає на залишенні автомобіля у його власності.

За таких обставин, враховуючи, що автомобіль фактично перебуває у володінні та користуванні відповідача, а позивач просить грошову компенсацію, суд приходить до висновку про необхідність припинення права спільної сумісної власності сторін, залишивши автомобіль у власності відповідача та стягнувши з нього на користь позивачки грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля, що становить 104 865,31 грн.

Таким чином, позовні вимоги Позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, за вже наведених вище підстав, суд відхиляє та не бере до уваги всі заперечення відповідача щодо необхідності зменшення розміру грошової компенсації Позивача.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Стороною відповідача в ході судового розгляду не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, а відтак суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру грошової компенсації, яка присуджується на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) про поділ майна подружжя – задовольнити.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію вартості належної їй (однієї другої) частки у праві спільної сумісної власності на легковий автомобіль марки RENAULT, моделі MEGANE, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , бежевого кольору. VIN-код: НОМЕР_2 , у розмірі 104 865 (сто чотири тисячі вісімсот шістдесят п`ять) гривень 31 копійка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 серпня 2026 року.

Суддя: Н.Г.Скользнєва