Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №643/22232/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/22232/25 Головуючий І-ї інстанції – Новіченко Н.В.

Провадження № 33/818/1056/26 Суддя доповідач – Гєрцик Р.В.

Категорія: ст.124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Костенко Ю.С.

за участю захисника Кундіуса І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Кундіуса І.В. на постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2026 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.122-4, ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що 27.11.2025 року о 09 год. 50 хв. у м. Харкові, вул. Академіка Павлова, буд. 46, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважним, перед початком руху та зміною його напрямку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, здійснив наїзд на автомобіль «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим порушив п. 2.3.б ПДР, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

Після чого, водій ОСОБА_1 , став учасником ДТП, з невідомих причин залишив місце події, чим порушив вимоги п. 2.10.а ПДР.

Постановою судді Салтівського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП, на підставі статті 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн, а також стягнуто в дохід держави судовий збір.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник просить постанову скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що з відеозапису, долученого до матеріалів справи, неможливо встановити чи була взагалі ДТП. Також, матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_1 має будь-які пошкодження, які б підтверджували те, що він став учасником ДТП, у зв`язку з чим, на переконання захисника, у справі необхідно призначити транспортно-трасологічну експертизу.

Крім того, вказує, що судом першої інстанції безпідставно було відмолено у задоволенні клопотання захисника про відкладення розгляду справи, призначеної на 17.02.2026 року та позбавлено можливості ставити запитання свідку, який викликався за клопотанням сторони захисту.

Мотиви суду

Потерпіла ОСОБА_2 , будучи належаним чином повідомленою про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Диспозицією ст.122-4 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №534966 від 08.12.2025 року, 27.11.2025 року о 09 год. 50 хв. у м. Харкові, вул. Академіка Павлова, буд. 46, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважним, перед початком руху та зміною його напрямку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, здійснив наїзд на автомобіль «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3.б ПДР та здійснив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно з п. 10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно з п. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Пунктом 2.3 «б» ПДР, передбачено, що водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

Крім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №831973 від 27.11.2025 року, 27.11.2025 року о 09 год. 50 хв. у м. Харкові, вул. Академіка Павлова, буд. 46, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , став учасником ДТП, з невідомих причин залишив місце події, чим порушив вимоги п. 2.10.а ПДР.

Згідно з п. 2.10 «а» ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, визначена ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначені протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписані уповноваженою особою.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 за змістом апеляційної скарги, його вина у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП,повністю підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема:

- відомостями протоколів про адміністративні правопорушення, які складені стосовно ОСОБА_1 ;

-схемою місця ДТП, яка складалася в присутності потерпілої, адже згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення, водій «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП, покинув місце пригоди, не повідомивши орган поліції;

- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 27.11.2025 року, які вона підтвердила в судовому засіданні та пояснила, що 27.11.2025 року близько 09:00 год. припаркувала автомобіль і пішла на роботу. Коли о 14:40 год. повернулася, на лобовому склі побачила листок, на якому було написано, що її автомобіль зачепив автомобіль марки «Lexus» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 . Також був зазначений номер мобільного телефону свідка на ім`я ОСОБА_3 , який повідомив їй про обставини зіткнення автомобілів. Водій автомобіля «Lexus» зачепив її автомобіль та зник з місця дорожньо-транспортної пригоди та внаслідок ДТП її автомобіль отримав пошкодження: подряпини на задній правій частині бампера та пошкодження заднього правого крила зі слідами фарби білого кольору;

- письмовими пояснення свідка ОСОБА_4 від 03.12.2025 року, відповідно до яких він зазначив, що 27.11.2025 року близько 09:00 год він знаходився за адресою м.Харків, вул..Академіка Павлова, буд.46 та став свідком як водій автомобіля «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 намагався виїхати з парковки та здійснив наїзд на автомобіль «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , передньою лівою частиною свого автомобіля, при цьому пошкодив задню праву частину автомобіля «Volkswagen Golf». В цей момент водій автомобіля «Lexus» розмовляв по мобільному телефону та не зупиняючись залишив місце ДТП;

- письмовими поясненнями самого водія ОСОБА_1 від 02.12.2025 року, відповідно до яких 27.11.2025 року приблизно о 09.00 год він керував автомобілем «Lexus RX-350» д.н.з. НОМЕР_1 в м.Харкові по вул.. Академіка Павлова, буд.46 на території Інституту неврології. Виїжджав з парковки. Виїзд було заблоковано автомобілями, які перешкоджали виїзду, йому вдалося виїхати з третього разу, переїжджаючи через бордюр заднім колесом. Ніяких зіткнень з припаркованими автомобілями він не відчув, автомобіль, який блокував виїзд, був «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2

- відеозаписом.

Перевіряючи доводи захисника про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 став учасником ДТП є необґрунтованими та такими які спростовуються матеріалами справи та яким судом першої інстанції надано належну оцінку.

Так, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , який безпосередньо повідомив потерпілу про факт зіткнення, є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема із зазначенням марки, кольору та державного номерного знаку транспортного засобу. Вказані відомості дозволили працівникам поліції ідентифікувати транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 .

Крім того, свідок ОСОБА_4 став стороннім спостерігачем події ДТП та ставити під сумнів його пояснення у суду відсутні підстави, оскільки вони є узгодженими, взаємодоповнюють один одного та не спростовані іншими доказами.

Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність огляду транспортного засобу ОСОБА_1 не спростовує факту зіткнення, оскільки пошкодження зафіксовані на автомобілі потерпілої, а наявність слідів фарби білого кольору узгоджується з кольором транспортного засобу «Lexus RX 350». З матеріалів справи вбачається, що після зіткнення водій транспортного засобу «Lexus RX 350» залишив місце події, не виконавши обов`язку, передбаченого пунктом 2.10 «а» ПДР України, а саме — не зупинився та не залишився на місці події.

Факт залишення місця події підтверджується письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 та відсутністю водія на місці події після її вчинення. Жодних доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних причин для залишення місця події або про відсутність усвідомлення факту зіткнення, стороною захисту не надано.

Крім того, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях підтвердив те, що 27.11.2025 року він був на місці ДТП та автомобіль потерпілої блокував йому виїзд з парковки.

Викладені обставини свідчать про те, що саме водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1, 2.3.б ПДР та допустив зіткнення автомобілів та в подальшому в порушення вимог п.2.10 ПДР залишив місце ДТП.

Таким чином, посилання захисника на відсутність в діях ОСОБА_5 складу адміністративних правопорушень є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вбачає наявність саме в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених, ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі з приводу того, що докази по справі неналежні та недопустимі не є слушними, оскільки зібрані у справі докази є належними та допустимими, так як походять з різних джерел, взаємоузгоджуються між собою, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, і за принципом «поза розумним сумнівом» повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП

Розглядаючи клопотання захисника про призначення експертизи, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи містять достатню кількість відомостей щодо події дорожньо-транспортної пригоди і на час апеляційного розгляду не вбачається необхідності залучення експерта, який володіє спеціальними знаннями, у відповідності до вимог ст. 273 КУпАП, тобто за наслідками поданої апеляційної скарги належить вирішити суто правові питання про винуватість або не винуватість особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Питання, що ставляться апелянтом експерту в заявленому клопотанні, взагалі охоплюються апеляційними доводами щодо незгоди з судовим рішенням та межують з вирішенням правових питань щодо винуватості особи, які належить вирішувати тільки суду. За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для залучення експерта та задоволення цього клопотання.

Надаючи оцінку доводам захисника про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими та відхиляє їх, так як убачається з матеріалів справи, судове засідання, призначене на 11.02.2026 року, було відкладено саме за клопотанням захисника. При цьому суд першої інстанції зазначив, що у судовому засіданні 11.02.2026 року захисник в повному обсязі висловив свою позицію щодо складених відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення та наданих на їх підтвердження доказів. При цьому, дату та час наступного судового засідання – 17.02.2026 року – було узгоджено із захисником, і будь-яких заперечень щодо цієї дати та часу розгляду справи, в т.ч. з підстав участі в іншому судовому засіданні, захисником заявлено не було. Крім того, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції не здійснювалось дослідження нових доказів, з якими б сторона захисту не була ознайомлена.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23,33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Кундіуса І.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик