Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №205/5888/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2203/26 Справа № 205/5888/26 Суддя у 1-й інстанції - Дахно М. М. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шахторіна А.С., та представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Щербиніна Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Шахторіна Артема Сергійовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 липня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

У постанові суду зазначено, що 26.04.2026 о 19:04 за адресою: м. Дніпро вул. Гідропаркова, ЕО 4, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2101 НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався, що це не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом AUDI A7 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків, чим порушив п.10.9 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник посилається на незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не керувала автомобілем AUDI А7 у момент ДТП, не є потерпілою особою, а фактичний водій (чоловік) залишив місце події до приїзду поліції.

Незважаючи на це, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ст.124 КУпАП, зазначивши у постанові, що його винуватість має місце незалежно від того, хто саме керував автомобілем AUDI А7, а відсутність підпису справжнього водія у схемі ДТП не є істотним порушенням.

Крім того у постанові суду вказано, що факт порушення ОСОБА_1 п.10.9 ПДР доводиться відеозаписом з камер відеоспостереження магазину «АТБ». Проте сам по собі рух заднім ходом є дозволеним маневром. Небезпека чи перешкода виникає лише у співвідношенні з параметрами руху іншого транспортного засобу. За умов, коли поліція не встановила особу реального водія AUDI А7, суд позбавлений можливості оцінити правомірність дій другого учасника ДТП, а саме чи дотримувався водій AUDI А7 швидкісного режиму на даній ділянці дороги; чи виконав він вимоги п. 12.3 ПДР України, які зобов`язують водія при виникненні небезпеки негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки, а не маневрувати.

У постанові суду зазначено, що на відеозапису видно, як водій автомобіля AUDI А7 безпосередньо перед пригодою намагався уникнути зіткнення та різко направив рух автомобіля вправо.

Вказане свідчить про те, що водій AUDI А7 замість зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу допустив маневрування, чим міг самостійно створити аварійну обстановку та спричинити зіткнення.

Установлення вини лише одного учасника без допиту та досліджень дій іншого водія є висновком, що ґрунтується на припущеннях, що прямо заборонено ст.62 Конституції України.

Захисник зауважує, що суд першої інстанції фактично перебрав на себе функцій експерта-автотехніка самостійно зробивши категоричний висновок про те, що дії ОСОБА_1 під час руху заднім ходом було достатньо для виникнення аварійної обстановки, а також про наявність причинно-наслідкового зв`язку між його маневром та зіткненням. Такий висновок є передчасним та процесуально неспроможними, оскільки у суду відсутні спеціальні знання у галузі автотехніки.

Щодо недопустимості та неналежності ключових доказів у справі адвокат зазначає, що схема місця ДТП та протокол про адміністративне правопорушення складені працівниками поліції із зазначенням ОСОБА_2 , як водія. Втім судом встановлено, що ОСОБА_2 водієм не була. Схема місця ДТП відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення (наказ МВС № 1395) має підписуватися учасниками ДТП. Підпис особи, яка не є учасником аварії позбавляє схему ДТП доказової сили та суперечить вимогам Інструкції.

Пояснення ОСОБА_2 , надані інспектору поліції містять завідомо неправдиві відомості про те, що вона керувала транспортним засобом, однак суд безпідставно поклав їх в основу рішення, не врахувавши факт фальсифікації вихідних даних поліцією або навмисне введення в оману уповноваженого органу щодо дійсного водія AUDI А7.

Висновок суду про те, що відсутність підпису реального водія та заміна його іншою особою є неістотним порушенням — суперечить процесуальному закону та судовій практиці Великої Палати Верховного Суду (постанова від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22).

Щодо порушення прав на захист та відсутність процесуальної оцінки клопотань апелянт зазначає, що 25.05.2026 стороною захисту було подано клопотання (а.с.13-14) про повернення матеріалів справи на доопрацювання до органу поліції для перевірки обставин ДТП з урахуванням самостійного витребування відеозапису з камер відеоспостережень, встановлення особи справжнього водія AUDI А7, оцінки його діям щодо залишення місця ДТП та усунення істотних суперечностей. Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст.280, 283 КУпАП не надав мотивованої оцінки цьому клопотанню у судовому рішенні, фактично перебравши на себе функції обвинувачення та перекривши грубі процесуальні помилки працівників Управління патрульної поліції.

Враховуючи те, що поліцією не зібрано, а судом не здобуто належних доказів винуватості ОСОБА_1 у створенні небезпеки саме через недотримання п.10.9 ПДР, висновок про його вину є безпідставним.

З урахуванням викладеного захисник просить постанову Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП – скасувати та закрити провадження по даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 , та потерпіла ОСОБА_2 не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили. Натомість захисник та представник потерпілої не заперечували проти розгляду справи без їх участі, а отже апеляційний суд, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 , та потерпілої ОСОБА_2 .

Під час апеляційного розгляду захисник Шахторін А.С. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив скасувати рішення суду першої інстанції, а провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Додатково суду зазначив, що потерпіла ОСОБА_2 , згідно її показів у суді першої інстанції, не перебувала за кермом а/м AUDI А7, а керував транспортним засобом її чоловік. Натомість поліцейські безпідставно визнали її потерпілою, не опитавши фактичного водія а/м AUDI А7 щодо обставин події, який залишив місце ДТП, тим самим, як вважає сторона захисту, сфальсифікували матеріали справи. Між тим суд першої інстанції, визнаючи вину ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, не встановив, хто ж фактично керував а/м AUDI А7, не встановив фактичні обставини справи та технічні дані руху кожного з водіїв транспортних засобів під час ДТП, та не призначив відповідної автотехнічної експертизи. Сама сторона захисту за таких обставин не мала можливості клопотати перед судом про призначення такої експертизи, але просила повернути справу до відділу патрульної поліції для належного дооформлення матеріалів справи. Однак суд в задоволенні такого клопотання відмовив.

Також захисник зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Департаменту патрульної поліції та до Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції України із скаргами на незаконні дії працівників патрульної поліції, пов`язані з фальсифікацією матеріалів даної справи. Однак на теперішній час про результати таких перевірок стороні захисту нічого не відомо.

Представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Щербинін Ю.І. заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, вважав постанову місцевого суду законною та обґрунтованою.

Додатково зазначив, що дана справа повинна роздягатися в межах складеного адмінпротоколу за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_1 і не має значення, хто фактично був за кермом а/м AUDI А7 під час ДТП, оскільки з відеозапису очевидно убачається, як рухалися обидва автомобілі. З приводу обставин події ОСОБА_2 давала пояснення працівникам поліції та суду, а водій ОСОБА_1 повинен був враховувати обстановку при русі заднім ходом. При цьому зазначив, що Схема ДТП, коли вона підписала хоча б один з водіїв, має інформаційне значення щодо фактичних обставин події. Не заперечував, що фактично за кермом а/м AUDI А7 під час ДТП був хлопець потерпілої ОСОБА_2 - Богдан, який згідно відеозапису намагався гальмувати та маневрувати для уникнення зіткнення транспортних засобів.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, наявні в матеріалах провадження, які перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №650708 від 26.04.2026, о 19 годині 04 хвилини 26.04.2026 за адресою: м. Дніпро вул. Гідропаркова, ЕО 4, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався, що не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом AUDI A7, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків, чим порушив п.10.9 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.124 КУпАП.

Зазначено, що свідки не залучались, до протоколу додаються матеріали ДТП.

Посвідчення водія тимчасово не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не видавався.

Протокол підписаний працівником поліції, який його складав та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (а.с.1).

У схемі місця ДТП від 26.04.2026 відображено місце розташування автомобілів ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , та AUDI A7, д.н.з. НОМЕР_2 після ДТП, місце зіткнення, напрямки їх руху, територію парковки, розташування дорожнього знаку 5.15.

Зазначено, що ДТП сталася при штучному освітленні, покриття проїзної частини мокре, огородження вздовж проїзної частини відсутнє, дорожні знаки пріоритету на головній дорозі відсутні, горизонтальна розмітка проїжджої частини відсутня, світлофорний об`єкт на момент скоєння ДТП не працював, недоліки в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП - відсутні.

У схемі місця ДТП відображено пошкодження автомобілів, отримані ними в результаті ДТП.

В графі «Вид пригоди» вказано «зіткнення».

Кількість учасників ДТП — два водії і два транспортних засоби.

Зазначає, що водій ОСОБА_1 порушив п. 10.9 ПДР України.

Схема місця ДТП підписана працівником поліції, який її складав, а також учасниками події — водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.4).

З письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 убачається, що 26.04.2026 приблизно в 19.05. годин вона рухалась вулицею Гідропаркова, 17 в бік вулиці Монітора зі швидкістю 35-40 км/год на автомобілі AUDI A7, д.н.з. НОМЕР_2 та в її автомобіль в`їхав автомобіль ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи маневр заднього руху та виїжджаючи з парковки. Світло заднього руху у нього не працювало (а.с.2).

Під час допиту судом першої інстанції потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що вона зі знайомою ОСОБА_3 , її хлопцем ОСОБА_4 та ще одним хлопцем рухались в автомобілі AUDI A7 НОМЕР_2 , який належить Діані, та яким керував ОСОБА_4 . Рухались по вул. Гідропарковій в м. Дніпрі прямолінійно зі швидкістю приблизно 30 км/год. Під час руху повз паркувальний майданчик магазину «АТБ-Маркет» по вул. Гідропарковій вона побачила, як з одного із паркомісць заднім ходом швидко виїжджає ВАЗ 2101 НОМЕР_1 , задні ліхтарі якого не працювали. Богдан вжив заходів для гальмування, однак уникнути зіткнення не вдалось, оскільки водій автомобіля ВАЗ 2101 не припинив виконання маневру заднього ходу. Після дорожньо-транспортної пригоди на місце події були викликані працівники поліції. ОСОБА_4 повідомив, що йому необхідно терміново від`їхати у власних справах, та попросив її нікуди не їхати та знаходитись поряд із автомобілем до приїзду працівників поліції. Пояснення на місці події писала під диктовку працівників поліції власноруч, однак повідомляла їх про те, що за кермом був ОСОБА_4 , який не повернувся на місце події до їх від`їзду. Автомобіль AUDI A7 НОМЕР_2 належить іншій особі, тому жодної шкоди від дорожньо-транспортної пригоди їй не завдано.

Згідно пояснень ОСОБА_1 , наданих ним на місці події, 26.04.2026 приблизно о 19.05 годин він, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджав заднім ходом з паркомісця магазину АТБ на вул. Гідропаркова, 17, не помітив транспортний засіб AUDI A7, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого сталося зіткнення, обидва автомобілі були пошкоджені (а.с.3).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , долучених до матеріалів справи захисником, на парковці АТБ у м.Дніпро, вул.Гідропаркова, 17, перед початком руху заднім ходом ОСОБА_1 оглянув дорожню обстановку, у цей момент автомобіль AUDI виїжджав із-за повороту на відстані близько 40 метрів від місця його виїзду та рухався по проїзній частині приблизно по центру дороги на відстані орієнтовно 2-2,5 метри від лівого краю проїзної частини зі швидкістю близько 30 км/год. Під час завершення маневру він відчув удар у задню частину автомобіля, при цьому рух заднім ходом тривав близько 4-5 секунд. Після дорожньо-транспортної пригоди він спілкувався із чоловіком – водієм автомобіля AUDI з приводу відшкодування шкоди, після чого було викликано працівників поліції. У салоні автомобіля разом із ОСОБА_1 перебував його власник ОСОБА_5 (а.с.15-16).

Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_5 пояснив, що в день події перебував на передньому пасажирському сидінні разом із ОСОБА_1 , який керував належним йому автомобілем ВАЗ 2101 НОМЕР_1 , виїжджав від парковки АТБ заднім ходом, внаслідок чого сталося зіткнення із іншим автомобілем. Обставини дорожньо-транспортної пригоди він не бачив.

На відеозапису з камер зовнішнього спостереження, долученого до матеріалів справи стороною захисту міститься два файли з назвами: «ch10-20260426-190805-191047-001000000000» та «ch15-20260426-190457-190657-001000000000», на яких зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 26.04.2026 о 19.04 години за адресою: м. Дніпро, вул. Гідропаркова, ЕО 4 (а.с. 24).

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі- ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.10.9 ПДР, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Апеляційний суд, дослідивши зміст наявних у матеріалах справи доказів, дійшов до висновку про правильність викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин. Наявні в матеріалах провадження докази є належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

При розгляді даної справи апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, у якому Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції та матеріали справи свідчать про те, що саме внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.10.9 ПДР виникла дана дорожньо-транспортна пригода, оскільки останній 26.04.2026 о 19.04 годин за адресою: м. Дніпро, вул. Гідропаркова, ЕО4, керуючи автомобілем ВАЗ 2101 НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не переконався, що це не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем AUDI A7, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

До апеляційних вимог захисника про необхідність закриття провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з не доведенням вини останнього, слід віднестись критично, позаяк такі вимоги є суб`єктивним висновком сторони захисту, який не підтверджений жодним належним доказом та таким, що суперечить наявним матеріалам провадження.

Апеляційний суд зауважує, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 26.04.2026 щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, останній підписав його без жодного зауваження чи заперечення. Фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджуються планом-схемою до ДТП, поясненнями водіїв, а також відеозаписом з камер відеоспостереження ТОВ «АТБ-Маркет», наданого стороною захисту.

Не впливають на правильність висновків суду про доведення вини ОСОБА_1 і твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_2 не керувала автомобілем AUDI A7, д.н.з. НОМЕР_2 , а невстановлення поліцейськими особи реального водія цього транспортного засобу та відсутність його підпису у схемі місця ДТП та протоколі про адміністративне правопорушення позбавило суд можливості оцінити правомірність дій цього водія.

Як обґрунтовано зазначено в оскаржуваній постанові суду першої інстанції, факт того, що автомобілем AUDI A7, д.н.з. НОМЕР_2 , керувала не ОСОБА_2 , а інша особа, жодним чином не звільняло водія ОСОБА_1 від виконання ним вимог п. 10.9 ПДР, а саме при здійсненні маневру виїзду з парковочного місця заднім ходом, не створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, а у разі необхідності — звернутися за допомогою до інших осіб.

Водночас аргументи апелянта про те, що не встановлення реальної особи водія AUDI A7, д.н.з. НОМЕР_2 позбавило суд можливості оцінити правомірність дій цього водія, а саме чи дотримувався він швидкісного режиму на даній ділянці дороги, чи виконав він вимоги п. 12.3 ПДР - виходять за межі судового розгляду, оскільки провадження в даній справі здійснюється лише в рамках протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Тобто встановлення порушень правил дорожнього руху в діях іншого водія підлягало б доказуванню та могло б стати предметом розгляду безпосереднього дослідження суду лише у разі спільного притягнення водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Однак в даному випадку в провадження суду надійшов лише адмінпротокол стосовно водія ОСОБА_1 , а тому суд розглядає справу саме в межах цього протоколу та фактичних обставин адміністративного правопорушення, викладених у ньому.

Разом з цим, на переконання апеляційного суду, є некоректними посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22404/4467/16-а, щодо не поширення правил статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, - оскільки ці висновки стосуються правовідносин, що регулюються Цивільним процесуальним кодексу України, а отже є відмінними від правовідносин, які існують у нашій справі та які регулюються нормами КУпАП, зокрема, статтею 251 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 650708 від 25.04.2026 щодо ОСОБА_1 у повній мірі зазначено суть та ознаки вчиненого адміністративного правопорушення, місце його вчинення, вірно зазначено пункт Правил дорожнього руху, порушений водієм, а також інші необхідні дані, передбачені положеннями ч.1 ст. 256 КУпАП.

Всупереч апеляційним доводам сторони захисту, суд не перебрав на себе функцій експерта, а дав належну оцінку наявним доказам у межах своїх повноважень на підставі досліджених матеріалів справи. З`ясування обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не потребує спеціальних знань, а матеріали справи містять достатні відомості щодо фактичних обставин, які входять до предмету доказування. При цьому сторона захисту не скористалася своїм процесуальним правом подати клопотання про призначення відповідної автотехнічної експертизи ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду.

Обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та стороною захисту надано не було.

Водночас надані під час апеляційного розгляду захисником копії звернень ОСОБА_1 зі скаргами до відповідних органів на незаконні дії працівників патрульної поліції, що оформлювати матеріали даної справи, але без надання суду результатів таких перевірок, свідчать лише про реалізацію ОСОБА_1 свого права на оскарження рішень, дій чи бездіяльність посадових осіб патрульної поліції, але не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому сторона захисту не клопотала перед апеляційним судом про відкладення розгляду справи до отримання відповідних рішень з приводу поданих скарг.

Також слід зазначити, що скарги ОСОБА_1 на незаконні дії працівників патрульної поліції були подані лише — 06 серпня 2026 року, тобто вже після винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції та на стадії апеляційного розгляду, що, на думку апеляційного суду, може свідчити про намагання ОСОБА_1 у такий спосіб уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів при обставинах встановлених постановою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 липня 2026 року, чим він порушив вимоги пункту 10.9 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

У свою чергу належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції особою, яка притягається до адміністративної відповідальності під час апеляційного розгляду не надано.

Апеляційні доводи сторони захисту про те, що судом першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 280, 283 КУпАП не було надано мотивованої оцінки клопотанню сторони захисту про повернення матеріалів справи на доопрацювання до органу поліції для перевірки обставин ДТП з урахуванням відеозапису з камер відеоспостереження та для встановлення особи справжнього водія автомобіля AUDI A7, д.н.з. НОМЕР_2 , - не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Жодним порушень вимог ст.ст. 280, 283 КУпАП судм першої інстанції допущено не було.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до журналу судового засідання від 13.07.2026 та технічного запису аудіозапису перебігу судового розгляду, після з`ясування обставин, встановлених під час адміністративного провадження, та перевірки їх доказами, головуючий з`ясував у учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме (а.с.42-43), на що захисник Шахторін А.С. об 11:05-:16 годині вказав, що клопотання та доповнення у сторони захисту вістуні.

В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентував увагу в апеляційній скарзі, викладені вище.

Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника Шахторіна А.С. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Шахторіна Арткма Сергійовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО