Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №520/10546/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р. Справа № 520/10546/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 07.11.25 у справі № 520/10546/25

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3

про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач, МОУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – третя особа - 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Дерягіна Олена Григоріївна в інтересах ОСОБА_3 (далі – третя особа - 2, ОСОБА_2 ), якому просить суд:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Міністерства оборони України №19/д від 28.02.2025, прийняте у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - цивільній дружині загиблого ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок військових дій, що підтверджується довідкою про причину смерті №12-17-3534-22 від 19.02.2022, та повернення її документів на доопрацювання;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю цивільного чоловіка, з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, військовослужбовця ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- стягнути за рахунок бюджетних призначень Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України №19/д від 28.02.2025, прийняте у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині непризначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та повернення її документів на доопрацювання.

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 , з яким ОСОБА_1 проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 25.05.2017 р. до дня загибелі (смерті) останнього - ІНФОРМАЦІЯ_5 , з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в зазначеній частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, із посиланням на обставини справи та практику Верховного Суду у зазначеній категорії справ, зауважує, що ключовою правовою помилкою суду першої інстанції є ігнорування принципу незворотності дії закону в часі та неправильне визначення редакції нормативно-правового акта, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Так, суд першої інстанції, задовольняючи позов, фактично застосував до події 2022 року норми закону 2023 року. Це є наданням закону зворотної сили, що погіршує становище держави (покладає на бюджет додаткові зобов`язання, які не існували на момент смерті солдата), що прямо заборонено Конституцією. Також в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на норми Сімейного кодексу України (СК України) щодо визначення сім`ї, фактично ототожнюючи цивільно-правове поняття «сім`я» з адміністративно-правовим статусом суб`єкта соціального захисту. Дійсно, стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають. Однак, публічно-правові відносини щодо виплати бюджетних коштів регулюються спеціальним законодавством, яке вимагає формальної визначеності статусів для уникнення зловживань та корупційних ризиків. Тлумачення терміну «один із подружжя» у статті 16-1 Закону № 2011-XII повинно здійснюватися у системному зв`язку зі статтею 21 СК України. У публічно-правових відносинах статус подружжя підтверджується виключно свідоцтвом про шлюб. Рішення суду про встановлення факту спільного проживання породжує наслідки для майнових прав (наприклад, право спільної сумісної власності згідно зі статтею 74 СК України), але не підміняє собою акт державної реєстрації цивільного стану і не надає особі статусу «дружини» у розумінні закону про соціальний захист військовослужбовців, чинного у 2022 році. Наголошує, що законодавець розмежовує поняття «сім`я» та «подружжя», і для цілей призначення ОГД наявність свідоцтва про шлюб є обов`язковою умовою для підтвердження статусу дружини/чоловіка. Оскільки позивачка не була дружиною загиблого, єдиною теоретичною можливістю для отримання ОГД у 2022 році було підтвердження статусу «утриманця». Стаття 16-1 Закону № 2011-XII відсилає до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№ 2262-XII) для визначення цього поняття. Відповідно до статті 31 Закону № 2262-XII, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Як слідує з матеріалів справи, позивачка отримувала власну пенсію. Наявність власного джерела доходу (пенсії), незалежно від його розміру, робить неможливим встановлення факту «повного утримання». Що стосується критерію «основного джерела існування», то він потребує детального доказування у судовому порядку. Проте рішення Чугуївського міського суду від 24.09.2024 у справі № 636/1339/24, на яке посилається позивачка та суд першої інстанції, встановило лише факт проживання однією сім`єю, а не факт перебування на утриманні. Хоча у мотивувальній частині того рішення є згадки про спільний бюджет, резолютивна частина (яка має преюдиційне значення) не містить висновку про юридичний факт утримання. Саме тому Комісія Міноборони правомірно повернула документи на доопрацювання, вказавши на необхідність надання документів, що підтверджують статус утриманця (оскільки статус дружини відсутній). Це не було відмовою по суті, а процедурною вимогою надати належні докази. Суд першої інстанції помилково розцінив цю законну вимогу як протиправну дію. Окрім того, суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 560/17953/21 від 18.01.2024, однак інтерпретує їх вибірково та помилково. Також в оскаржуваному рішенні суд зобов`язав Міністерство «повторно розглянути документи... з урахуванням висновків суду». Хоча формально суд відмовив у прямій вимозі про «зобов`язання виплатити», фактично, шляхом зобов`язання врахувати висновки про наявність права, суд втрутився у дискреційні повноваження відповідача.

Від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У заяві, поданій до суду 21.05.2026, відповідач просить урахувати правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену в постановах від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25 та від 19 травня 2026 року у справі № 600/1860/25-а.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув, виконуючи свій військовий обов`язок в с. Грушівка Куп`янського району Харківської області, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.09.2022 р. та лікарського свідоцтва про смерть від 19.09.2022 Чугуївського відділення Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 24 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 13.03.2025, у справі № 636/1339/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Дерягіна Олена Гигорівна в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 25 травня 2017 року по день смерті ОСОБА_4 .

Позивачка подала до відповідача заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю цивільного чоловіка, з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, військовослужбовця. До заяви було додано документи щодо підтвердження проживання однією сім`єю із військовослужбовцем як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, а саме рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 вересня 2024 року та належним чином завірені копії документів: витягу з журналу бойових дій 92 омбр., грошового атестату, довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, довідки про участь в бойових діях, витягу з послужного списку особової справи, копії наказів командира, копія доповіді командира, копія рапорта командира від 14.09.2022 щодо загибелі, копія витягу з наказу з основної діяльності про результати службового розслідування, копію акту службового розслідування, копія журналу обліку загиблих військовослужбовців в/ч та інших документів відповідно до вимог відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №19/д від 28.02.2025, спірну виплату позивачці призначено не було у зв`язку з тим, що відповідно до наданих документів, «заявниця не відноситься до одного з подружжя».

Також, як убачається із копії вказаного протоколу: «рішення Чугуївського міського суду Харківської області № 636/1339/24 від 24 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 24.10.2024, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 25.05.2017 року по 09.09.2022 року, не встановлює факт, що має юридичне значення про перебування заявниці на утриманні ОСОБА_4 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За рішенням комісії МОУ подані позивачкою документи повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Уважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки судом цивільної юрисдикції у справі № 636/1339/24 встановлено, що позивачка проживала з ОСОБА_4 до моменту його смерті однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, підхід Міністерства оборони України щодо повернення позивачці документів, які містили наведене рішення суду, на доопрацювання з метою надання документів, яким встановлено факт перебування на утриманні загиблого та посилання на відсутність факту реєстрації, що обумовило повернення документів, поданих позивачкою для призначення одноразової грошової допомоги, є необґрунтованим.

З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 , з яким ОСОБА_1 проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 25.05.2017 р. до дня загибелі (смерті) останнього - ІНФОРМАЦІЯ_5 , з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 41 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон № 2011-XII (в редакції на дату загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

За правилами частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто на дату смерті військовослужбовця) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Частиною 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 2489-IX від 29.07.2022, застосовується з 24.02.2022).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Згідно з частинами шостою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначається Порядком № 975.

За приписами пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Як передбачено пунктом 10 Порядку № 975, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, пстини 15000000 грн. в сумі 10000000 (десять мільйонів) грн 00 коп. у рівних частках кожному.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Аналіз правових норм Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21.

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату смерті військовослужбовця), якою встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув, виконуючи свій військовий обов`язок в с. Грушівка Куп`янського району Харківської області, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.09.2022 та лікарського свідоцтва про смерть від 19.09.2022 Чугуївського відділення Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є висновок відповідача про те, що відповідно до наданих документів ОСОБА_1 не відноситься до одного з подружжя та за наданими документами неможливо встановити, чи є вона непрацездатною особою та перебувала на утриманні загиблого.

Відповідачем не прийнято до уваги надане позивачкою рішення рішення Чугуївського міського суду Харківської області № 636/1339/24 від 24 вересня 2024 року, яким встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 25.05.2017 по 09.09.2022.

З цього приводу колегія суддів указує, що Верховним Судом у тотожних правовідносинах у постанові від 19.05.2026 у справі № 600/1860/25-а та у постанові від 12.05.2026 у справі № 280/1098/25 зроблено висновок про те, що сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів одноразової грошової допомоги.

Суд не ставив під сумнів добросовісність звернення позивачки та значення встановленого судовим рішенням факту її проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю. Водночас справедливість у справах цієї категорії полягає у передбачуваному й однаковому застосуванні спеціального закону до всіх осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги.

Верховний Суд також урахував, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу» (рішення у справах "Копецький проти Словаччини" [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), "Белане Надь проти Угорщини" [GC] (заява № 53080/13, п. 75). Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачки не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.

Колегія суддів додатково наголосила, що положення статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення права, мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, не може змінювати або розширювати суб`єктний склад отримувачів одноразової грошової допомоги, прямо визначений спеціальним законом.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що сам факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є достатньою підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, є помилковими, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та призводять до безпідставного розширення визначеного статтею 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця) переліку таких осіб.

У цьому контексті колегія суддів погоджується із твердженнями відповідача, що Закон № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, яким до статті 16-1 Закону № 2011-XII включено, зокрема, жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, не містить положень, які б надавали цій зміні зворотну дію у часі або поширювали її на правовідносини, у яких день виникнення права на одноразову грошову допомогу настав до набрання чинності цим Законом. Тому зазначена законодавча зміна не може бути застосована для визначення кола отримувачів допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка настала у вересні 2022 року.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги в частині неправильного застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, зокрема положень статті 16-1 Закону № 2011-XII, є обґрунтованими.

Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, які за приписами частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних.

Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 520/10546/25 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц