Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №520/2153/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р.Справа № 520/2153/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., повний текст складено 27.05.26 по справі № 520/2153/25

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 затверджено звіт НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про виконання рішення суду у справі № 520/2153/25, поданий на виконання ухвали від 25.03.2026.

У задоволенні заяви НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування (зменшення) розміру штрафу, накладеного ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі №520/2153/25, відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі №520/2153/25 в частині відмови у знятті (скасуванні) штрафу, а саме: стягнути з керівника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 штраф у сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.; стягнути з керівника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп., та прийняти нове рішення, яким припинити здійснення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі №520/2153/25, та скасувати штраф, накладений ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №520/2153/25 на керівника НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було в повній мірі досліджено, що на момент винесення ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 про встановлення судового контролю дане рішення вже було виконано, що підтверджується наступними документами: розрахунковим листом за жовтень 2025 року (всього нараховано 34664,54 грн (з урахуванням податків), де чітко зазначається дата зарахування - 31.10.2025; витягом з реєстру перерахувань на карткові рахунки; довідкою про виконання реєстру зарахувань коштів на рахунки одержувачів на суму 34644,54 грн (довідка про виконання реєстру підтверджує нарахування та виплату відповідно до резолютивної частини рішення суду по справі №520/2153/25 за період з 01.01.2022 по 07.12.2024 на загальну суму 34644,54 грн (з урахуванням податків)). Тобто, надані документи про виконання рішення суду в повному обсязі підтверджують той факт, що рішення було виконано до моменту накладення звіту про виконання судового рішення. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №520/5896/21, згідно з якою ухвали суду щодо скасування/утримання штрафів підлягають самостійному перегляду, а правомірність примусу втрачається після підтвердження факту виконання зобов`язань боржником. Наголошує, що фактично ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі №520/2153/25 затверджено звіт НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про виконання рішення суду, поданий на виконання ухвали від 25.03.2026.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою належних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 07.12.2024 згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №520/2153/25, яке набрало законної сили 08.05.2025, задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою належних сум грошового забезпечення;

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 07.12.2024 згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст.382 КАС України, в якій просив суд зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення по справі №520/2153/25 шляхом надання доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу за період з 01.01.2020 по 07.12.2024, оскільки відповідний обсяг нарахувань та виплат, з урахуванням подальшого оподаткування, вчинено відповідачем лише за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України протягом 90 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі №520/2153/25.

Відповідачем не подано до суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі №520/2153/25.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 встановлено НОМЕР_2 прикордонному загону Державної прикордонної служби України новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі №520/2153/25, а саме протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали.

Накладено на керівника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

Стягнуто з керівника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 штраф у сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Стягнуто з керівника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

30.04.2026 до суду надійшло клопотання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про звільнення від сплати штрафу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про звільнення від сплати штрафу.

26.05.2026 НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України подано до суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №520/2153/25 та заяву про скасування (зменшення) розміру штрафу, накладеного ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі №520/2153/25, у зв`язку з виконанням рішення суду в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 затверджено звіт НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про виконання рішення суду у справі № 520/2153/25, поданий на виконання ухвали від 25.03.2026.

У задоволенні заяви НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування (зменшення) розміру штрафу, накладеного ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі №520/2153/25, відмовлено.

Затверджуючи звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №520/2153/25, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент розгляду звіту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №520/2153/25 виконано в повному обсязі.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення або скасування штрафу, оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 тривалий час залишалось невиконаним у повному обсязі, а звіт про його виконання подано лише після застосування заходів процесуального примусу. При цьому, наведені відповідачем обставини щодо дії воєнного стану, виконання бойових завдань та складнощів у роботі підрозділу не спростовують факту несвоєчасного виконання судового рішення та не можуть бути безумовною підставою для звільнення від відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ухвала суду першої інстанції оскаржується відповідачем в частині відмови у задоволенні заяви про скасування (зменшення) розміру штрафу, накладеного ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі №520/2153/25, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка ухвалі суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 – 382-3 КАС України.

За приписами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

За приписами ч.ч. 1-4 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.5 ст.382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Згідно з ч.6 ст.382-3 КАС України суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень (ч.10 ст.382-3 КАС України).

Відповідно до ч.7 ст.382-3 КАС України ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

Отже, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, на суд покладається обов`язок вжити заходи реагування шляхом накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Водночас, приписи процесуального законодавства щодо накладення на суб`єкта владних повноважень штрафу на невиконання рішення або неподання звіту, дозволяють суду за клопотанням суб`єкта владних повноважень зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №826/9960/15, обов`язковою умовою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу в порядку, передбаченому частиною другою статті 382 КАС України, є встановлення для такого суб`єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за діяльність очолюваного ним державного органу, яким не забезпечено виконання судового рішення у встановлений судом строк.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив в ухвалах від 05.08.2025 у справі №580/2522/24, від 10.06.2026 у справі №580/2522/24.

Як вже було зазначено вище, згідно з ч.5 ст.382-3 КАС України, суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, у відповідності до положень наведеної статті, суд, під час розгляду звіту суб`єкта владних повноважень, може звільнити від сплати штрафу у разі наявності доказів вчинення керівником суб`єкта владних повноважень на момент розгляду звіту, достатніх та вичерпних дій, які спрямовані на виконання судового рішення.

У той же час, з матеріалів справи встановлено, що Харківський окружний адміністративний суд, приймаючи ухвалу від 25.03.2026 за наслідками неподання відповідачем звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025, у встановлений ухвалою від 18.12.2025 строк, дійшов висновку про наявність підстав для накладення на керівника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України штрафу у сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

Надалі, лише після розгляду звіту від 26.05.2026, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 встановлено факт виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 в повному обсязі та затверджено звіт НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про виконання рішення суду у справі №520/2153/25, поданий на виконання ухвали від 25.03.2026.

Суд першої інстанції виходив з того, що подана відповідачем первинна довідка-розрахунок містила помилки щодо періоду нарахування компенсації, у зв`язку з чим відповідачем у подальшому було подано виправлену довідку-розрахунок.

За цим, суд першої інстанції зазначив, що сума нарахувань та розрахунки фактично залишились незмінними, а зміни стосувалися лише коригування періоду нарахування компенсації відповідно до резолютивної частини рішення суду, що свідчить про неналежне виконання рішення суду на попередньому етапі.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що лише станом на момент розгляду звіту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №520/2153/25 виконано в повному обсязі.

Враховуючи те, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 встановлено, що станом на 25.03.2026 відповідачем не надано доказів виконання судового рішення в повному обсязі та не подано звіт про виконання судового рішення, колегія суддів доходить висновку про відсутність у суду першої інстанції на момент винесення ухвали від 27.05.2026 підстав для скасування (зменшення) розміру штрафу, накладеного на керівника відповідача ухвалою від 25.03.2026.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведене виключає можливість задоволення заяви НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування (зменшення) розміру штрафу, накладеного ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі №520/2153/25.

При цьому, у разі незгоди із висновками суду першої інстанції про накладення на керівника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України штрафу, НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України не був позбавлений права на оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 в апеляційному порядку.

Колегія суддів зазначає, що невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19.02.2009).

Окрім того, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування (зменшення) розміру штрафу, накладеного ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі №520/2153/25.

Доводи апеляційної скарги відповідача зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Також колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі № 520/2153/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 12.08.2026 року