Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №480/2943/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р.Справа № 480/2943/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, повний текст складено 19.05.26 по справі № 480/2943/26

за позовом ОСОБА_1

до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до Миколаївської селищної ради з позовною заявою, в якій просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської селищної ради від 17.03.2026 в частині відмови позивачам у наданні дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок орієнтовною площею по 2,0000 га для ведення сінокосіння та випасання худоби;

- зобов`язати Миколаївську селищну раду повторно розглянути клопотання позивачів №31, №33, №32, №40, №42 від 23.01.2026 та прийняти рішення щодо надання відповідних дозволів.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №480/2839/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №480/2839/26 роз`єднано в окреме провадження, зокрема, позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі №480/2943/26 прийнято справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії до провадження.

Отже, в рамках справи №480/2943/26 розглядаються позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради про:

- визнання протиправним та скасування рішення шістдесят третьої сесії Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області восьмого скликання від 17.03.2026 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення сінокосіння та випасання худоби на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області;

- зобов`язання Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області повторно розглянути клопотання №32 від 23.01.2026 та прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення сінокосіння та випасання худоби на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області.

До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

1) вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Миколаївській селищній раді Сумського району Сумської області вчиняти будь-які дії щодо організації, проведення, завершення земельних торгів, підписання протоколу торгів, укладення договору оренди, підписання будь-яких документів за результатами земельних торгів щодо земельної ділянки площею 12,8378 га, кадастровий номер 5920688900:02:002:0839, що розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області;

2) заборонити Миколаївській селищній раді Сумського району Сумської області та будь-яким уповноваженим нею особам вчиняти дії, спрямовані на передачу права оренди земельної ділянки площею 12,8378 га, кадастровий номер 5920688900:02:002:0839, за результатами електронного аукціону № лоту 001, ID:LRE001-UA-20260513-87759 | 6a0480d4d4417f4cdd83752е;

3) заборонити оператору електронного майданчика, адміністратору електронної торгової системи та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо проведення, завершення, оформлення результатів аукціону, визначення переможця, формування або підписання протоколу торгів щодо лоту ID: LRE001-UA-20260513-87759 | 6a0480d4d4417f4cdd83752e;

4) зупинити процедуру проведення земельних торгів щодо продажу права оренди земельної ділянки площею 12,8378 га, кадастровий номер 5920688900:02:002:0839, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі №480/2943/26 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.05.2026 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 та задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Вказує, що ці дві підстави є самостійними та альтернативними, для застосування заходів забезпечення позову достатньо наявності хоча б однієї з них. Стверджує, що суд першої інстанції, встановивши відсутність «очевидної протиправності» (друга підстава), фактично переніс висновки щодо цієї підстави на оцінку першої підстави та не надав належної самостійної оцінки ризику унеможливлення ефективного захисту прав позивача внаслідок передачі спірної ділянки третій особі. Тим самим суд першої інстанції неправильно застосував п.1 ч.2 ст.150 КАС України, фактично залишивши доводи заяви в цій частині без розгляду. Звертає увагу, що на момент розгляду справи відповідач уже сформував лот та здійснює процедуру передачі права оренди спірної земельної ділянки через електронний аукціон. У разі проведення земельних торгів виникнуть нові правовідносини за участю третьої особи, а саме: буде визначено переможця торгів; буде укладено договір оренди земельної ділянки; виникне речове право оренди землекористувача; буде проведено державну реєстрацію речового права; земельна ділянка буде фактично передана у користування третій особі. За таких обставин навіть можливе задоволення позову (скасування відмови та зобов`язання повторно розглянути клопотання) не забезпечить реального та ефективного поновлення прав позивача, оскільки спірний об`єкт уже буде переданий іншому користувачу, а сама можливість надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо цієї ділянки буде втрачена. Зауважує, що позивач буде змушений ініціювати нові, окремі та тривалі судові процеси щодо: скасування результатів аукціону; визнання недійсним договору оренди землі; скасування державної реєстрації права оренди. Тобто судовий захист стане формальним та неефективним, що прямо суперечить завданню адміністративного судочинства, визначеному ч.1 ст.2 КАС України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень), та праву на ефективний засіб юридичного захисту, гарантованому статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наголошує, що позивачем не доведено переважного права на відведення в оренду земельної ділянки. Така оцінка є передчасною та виходить за межі предмета розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки питання наявності чи відсутності права позивача на отримання земельної ділянки становить предмет розгляду справи по суті.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

22.07.2026 Миколаївська селищна рада подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволенні, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі №480/2943/26 – без змін.

12.08.2026 представник позивача подав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в задоволенні якої відмовлено ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026.

12.08.2026 представник позивача також подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що предметом позовної заяви у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення шістдесят третьої сесії Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області восьмого скликання від 17.03.2026 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення сінокосіння та випасання худоби на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області і зобов`язання Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області повторно розглянути клопотання №32 від 23.01.2026 та прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення сінокосіння та випасання худоби на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області.

За доводами позивача, викладеними у заяві про забезпечення позову, клопотання про надання в оренду земельної ділянки було пов`язане з реалізацією переважного права позивача на забезпечення земельними ділянками відповідно до п.14 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, відповідач відмовив позивачу у наданні в оренду земельної ділянки. Рішенням відповідача від 20.04.2026 земельну ділянку з кадастровим №5920688900:02:002:0839 було включено до переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на земельних торгах. На електронному майданчику сформовано лот, предметом якого є право оренди на таку земельну ділянку. Тому на момент розгляду справи відповідач вчиняє активні дії, спрямовані на передачу права оренди спірної земельної ділянки третім особам через електронний аукціон. Проведення аукціону щодо цієї ж земельної ділянки створить нові правовідносини з третьою особою - переможцем торгів, а саме, укладення договору оренди, державна реєстрація такого права та фактичне передання земельної ділянки у користування іншій особі. У разі здійснення такого задоволення позову не забезпечить реального та ефективного поновлення права позивача, оскільки ділянка буде передана іншому користувачу. У такому випадку виконання майбутнього рішення суду буде істотно ускладене або фактично унеможливлене, а позивач буде змушений ініціюювати судові спори щодо скасування результатів торгів, договору оренди та державної реєстрації права оренди.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.

Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами 1, 4, 5 та 6 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №640/6840/20, яка враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

За цим, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №826/14951/18 та від 28.10.2020 року у справі № 140/2474/20.

За змістом заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги, позивач уважає протиправним рішення відповідача від 17.03.2026 про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби.

З огляду на протиправність вказаного рішення позивач в заяві просить суд застосувати спосіб забезпечення позову шляхом заборони Миколаївській селищній раді Сумського району Сумської області та будь-яким особам вчиняти дії щодо розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Проте, суд позбавлений можливості надати оцінку протиправності спірному рішенню відповідача під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки така оцінка буде надана під розгляду справи по суті після дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів наголошує, що достовірно встановити наведені обставини без розгляду спору по суті є неможливим.

Факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку, тобто підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цих обставин може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Так, у межах розгляду заяви про забезпечення позову судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності рішень відповідачів в оскаржуваній частині, оскільки встановлення очевидності ознак протиправності чи непротиправності таких рішень без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.

Отже, протиправність рішення відповідача може бути встановлено лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.

Разом з тим, саме при вирішенні спору по суті судом буде досліджено, чи має або не має позивач переважне право для надання в оренду земельної ділянки.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відповідно до вимог статті 150 КАС України.

За наведених обставин та враховуючи, що позивач не навів обґрунтованих підстав для вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів статті 150 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 по справі № 480/2943/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 12.08.2026 року