Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №440/40/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р.Справа № 440/40/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, повний текст складено 27.05.26 по справі № 440/40/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як особі, якій виповнилось 65 років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надати звіт суду про виконання рішення суду, встановити відповідний строк для цього (30 календарних днів).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників дозволяє повторне звернення до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Вказує, що якщо у другому позові змінено склад учасників (наприклад, додано третіх осіб або змінено відповідача), позови не є тотожними. Стверджує, що навіть при однаковому предметі спору, зміна обставин, якими обґрунтовується право (інші документи, інший час виникнення відносин), свідчить про нетотожність підстав. Зауважує, що предметом спору є матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Його зміна робить позови різними. Наголошує, що позовна заява до одного відповідача - ГУПФУ в Полтавській області, проте, з іншими підставами у справі №440/40/26 та справі №200/321/26 не є тотожними.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 без змін.

Зазначає, що в Донецькому окружному адміністративному суді наявне провадження у справі №200/321/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії з тих самих підстав і предмета, що й по справі №440/40/26.

ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просить суд: взяти за основу текст апеляційної скарги позивача, оскільки вони є обґрунтованими, вичерпними та не потребують повторення; відмовити ГУ ПФУ в Полтавській області у задоволенні вимог відзиву на апеляційну скаргу у справі № 440/40/26; скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі №440/40/26, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 припинена з 29.12.2025.

29.12.2025 позивач через веб портал ПФУ звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою ВЕБ-16001-Ф-С-25-352940, в якій зазначив, що припинив діяльність як ФОП з 29.12.2025 та просив донарахувати пенсійні виплати, в тому числі, виплати після досягнення 65-річного віку.

Як зазначає позивач, після подання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.12.2025 в кабінеті пенсіонера станом на 04.01.2026 пенсія не змінилася, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває справа №200/321/26 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

При цьому, реалізація особою права на звернення до суду із позовом чи заявою (клопотанням) повинна здійснюватись з дотримання встановленого законодавством процесуального порядку, зокрема, з дотриманням вимог КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Слід зазначити, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

У розрізі наведених обставин необхідно зауважити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18, який в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковим для врахування при розгляді даної справи.

Також не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі позивачу під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Окрім того, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, або наведення іншого праворозуміння таких норм.

Вищенаведені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 09.10.2018 у справі №809/487/18.

Судом встановлено, що в рамках справи №200/321/26 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Пенсійного фонду України, в якій, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправною щодо не донарахування пенсійних виплат позивачу після досягнення ним 65 років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок щомісячного розміру пенсійних виплат та виплатити всі пенсійні доплати, які не були нараховані та виплачені позивачу як особі, після досягнення 65 років;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області №262440001238 від 07.01.2026 про відмову, з вимогою зазначити в заяві неіснуючий вид перерахунку пенсії, як «Припинення підприємницької діяльності», з яким у позивача будь-які відносини відсутні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати інфляційні та 3% річних на не донараховану та не виплачену своєчасно суму пенсійних виплат після досягнення позивачем 65 років, за користування коштами, включно до останнього дня виплат;

- визнати протиправними дії/бездіяльність Пенсійного фонду України;

- стягнути з Пенсійного фонду України моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №200/321/26 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області №262440001238 від 07.01.2026.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі №200/321/26 відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі №200/321/26.

Колегією суддів встановлено, що у справі №200/321/26 сторонами були, зокрема, ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Предметом позову у справі №200/321/26 була, серед іншого, протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не донарахування пенсійних виплат позивачу після досягнення ним 65 років.

Як підставу позову позивачем зазначено, зокрема, що з 29.12.2025 позивач припинив діяльність як ФОП, про що повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, однак, в кабінеті пенсія позивача не змінилася, що свідчить про протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не донарахування пенсійних виплат позивачу після досягнення ним 65 років.

Колегія суддів зауважує, що зміст, обґрунтування та прохальна частини позовних вимог по даній справі та позовних вимог по справі №200/321/26 в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як особі, якій виповнилось 65 років, свідчать про наявність спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З урахуванням викладеного, враховуючи наявність у провадженні іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав, встановлених п.4 ч.1 ст.170 КАС України, для відмови у відкритті провадження у справі №440/40/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Доводи апеляційної скарги позивача про нетотожність позовних вимог по справі №440/40/26 з позовними вимогами у справі №200/321/26 в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як особі, якій виповнилось 65 років, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. При цьому, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.

Отже, наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі № 440/40/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 12.08.2026 року