Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №592/4793/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р.Справа № 592/4793/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Корольова Г.Ю., м. Суми у справі № 592/4793/26

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Сумській області , Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Управління патрульної поліції в Сумській області (далі - відповідач 1, УПП в Сумській області), Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 2, ДПП), в якому просив суд:

- визнати дії відповідача щодо складання постанови ЕНА №6874049 про накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн незаконним;

- визнати постанову ЕНА №6874049 незаконною та скасувати її, а справу про адміністративне правопорушення проти ОСОБА_1 - закрити.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Позивач вказав, що зупинка належного йому транспортного засобу була вимушеною та зумовлена незадовільною роботою двигуна автомобіля. За таких обставин, на його переконання, транспортний засіб був зупинений у стані крайньої необхідності. При цьому позивач зазначив, що здійснив зупинку відповідно до дорожньої розмітки, яка допускає паркування транспортних засобів.

Крім того, позивач наголосив, що не мав умислу на порушення вимог Правил дорожнього руху України, а його дії були спрямовані виключно на забезпечення безпеки дорожнього руху. На думку позивача, якби він не звернув праворуч з другої смуги руху на першу та не здійснив зупинку біля бордюру, транспортний засіб міг би заглухнути посеред проїзної частини, що створило б перешкоди для руху інших учасників дорожнього руху. Також зазначив, що його зупинка не створила небезпеки чи перешкод для інших водіїв, не обмежувала оглядовість та не спричинила будь-яких негативних наслідків.

Окрім того, позивач звернув увагу, що у п. 15.9 ґ ПДР є виняток, що зупинка не заборона проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де він і зупинився.

Окремо позивач послався на істотні порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, зазначив, що інспектором не було дотримано вимог статті 280 КУпАП, оскільки його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, не ознайомлено з доказами, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, не надано можливості надати пояснення, подати докази на свій захист та скористатися правовою допомогою.

Також позивач звернув увагу на те, що в оскаржуваній постанові невірно зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення, що, на його думку, є істотною обставиною, яка ставить під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого рішення.

З урахуванням наведеного позивач вважав, що ним не було допущено порушення вимог Правил дорожнього руху України, а тому відсутні правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Відповідач 2 подав відзив на позов, у якому проти адміністративного позову заперечив в повному обсязі. Зазначив, що 20.03.202 близько 16 год. 54 хв. м. Суми вул. Нижньовоскресенська (Кооперативна) поблизу будинка № 2, було виявлено транспортний засіб Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 , водій керуючи транспортним засобом здійснив зупинку безпосередньо на перехресті вулиці Нижньовоскресенська та провулку Монастирський, чим порушив вимоги п. 15.9 ґ Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення зафіксовано на відео з відеореєстратора Motorola Solutions VB-400 №471485.

Сержант поліції Кисляк О.М., керуючись ч. 3 ст. 18, ст. 32, ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), підійшла до позивача, відрекомендувалась, пояснила суть адміністративного правопорушення та попросила позивача надати для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб відповідно до п. 2.4 ПДР, до яких зауважень не виникло, що зафіксовано на нагрудну відеокамеру VB-400 №471485 (clip-0.mp4). Сержант поліції Кисляк О.М. роз`яснила позивачу вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, права позивачу були зрозумілі, що зафіксовано на нагрудну відеокамеру VB-400 №471485 (clip-0.mp4 з 00:08:10 відеозапису). Розглянувши в присутності позивача матеріали адміністративної справи, сержант поліції Кисляк О.М. винесла постанову серії ЕНА №6874049 у справі про адміністративне правопорушення, оголосила її та вручила копію позивачу, що зафіксовано на нагрудну відеокамеру VB-400 №471983 (clip-0.mp4). Під час вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності сержантом поліції Кисляк О.М. було враховано відеозапис правопорушення та усні пояснення позивача у даній справі. На місці зупинки транспортного засобу позивач не заперечував того, що саме він керував транспортним засобом та здійснив зупинку з порушенням вимог п. 15.9 ґ ПДР, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори Motorola Solutions VB-400 №471485 (clip-0.mp4).

Відповідач 2 зауважив, що позивач до позовної заяви не додає жодних належних доказів, які б підтверджували ту обставину, що 20.03.2026 близько 16 год. 54 хв. в м. Суми він діяв в стані крайньої необхідності. Вважає, що сама незгода позивача щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, на переконання відповідача 2, постанова є законною, оскільки поліцейський діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Позивач подав відповідь на відзив відповідача та пояснення, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі, заперечив проти доводів, викладених у відзиві, та зазначив, що наведені відповідачем обставини не спростовують викладених у позовній заяві доводів і не підтверджують правомірності винесення оскаржуваної постанови. Також позивач зазначив, що під час вимушеної зупинки транспортного засобу ним було увімкнено аварійну світлову сигналізацію, що підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом. Водночас позивач пояснив, що не встиг виставити знак аварійної зупинки, оскільки дуже швидко після зупинки транспортного засобу до нього під`їхав службовий автомобіль патрульної поліції і працівники поліції не надали йому можливості виконати відповідні дії. За таких обставин, на переконання позивача, доводи відповідача щодо недотримання ним вимог ПДР в частині повного виконання процедури позначення місця вимушеної зупинки є необґрунтованими та не можуть свідчити про відсутність факту вимушеної зупинки транспортного засобу. Просив позов задовольнити повністю.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.05.2026 позов ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6874049 від 20.03.2026 року винесену інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Кисляк Ольги Миколаївни, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу 340 грн, а провадження закрито.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем 2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що на нагрудну відеокамеру Motorola Solutions VB-400 № 471485 (clip 0.mp4) було зафіксовано факт вчинення позивачем 20.03.2026 року в м. Суми вул. Нижньовоскресенська поблизу будинка № 2 адміністративного правопорушення, а саме: позивач керуючи транспортним Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку безпосередньо на перехресті вулиці Нижньовоскресенська та провулку Монастирський, зафіксовано на відео з відеореєстратора Motorola Solutions VB-400 № 471485, чим порушив вимоги п. 15.9 ґ ПДР. На місці зупинки транспортного засобу позивач не заперечував того, що саме він керував транспортним засобом та здійснив зупинку з порушенням вимог п. 15.9 ґ ПДР, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори Motorola Solutions VB-400 № 471485 (clip-0.mp4). Відеозапис правопорушення, у свою чергу, є належним, допустимим та достатнім доказом, оскільки отриманий з дотриманням закону, містить інформацію щодо предмету доказування та дає змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Апелянт зауважив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення сержантом поліції Кисляк О.М. було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, було повідомлено позивача про суть виявленого правопорушення, перевірено документи, роз`яснено права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, надано можливість надати пояснення, після чого за результатами розгляду справи у присутності позивача винесено постанову, оголошено її зміст та вручено копію. При цьому рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято з урахуванням відеозапису правопорушення та пояснень позивача.

Щодо твердження позивача, що на Т-подібному перехресті він міг здійснити зупинку, апелянт зазначив, що відповідно до пункту 15.9 ґ ПДП, зупинка на перехрестях забороняється, за винятком окремих випадків, прямо передбачених правилами. Дійсно, на Т-подібних перехрестях допускається зупинка, але лише за умови наявності суцільної лінії дорожньої розмітки або розділювальної смуги, що відокремлює транспортні потоки. У даному випадку на перехресті вулиці Нижньовоскресенська та провулку Монастирський, де позивач здійснив зупинку, суцільна лінія дорожньої розмітки була відсутня. Відтак відсутні й підстави для застосування винятку, передбаченого ПДР. Це означає, що загальна заборона на зупинку безпосередньо на перехрестях продовжує діяти. Крім того, зупинка транспортного засобу в такому місці могла створювати перешкоди для руху інших учасників дорожнього руху, що також суперечить вимогам безпеки, встановленим ПДР України. Отже, дії позивача не відповідають вимогам ПДР, а його посилання на нібито дозволеність зупинки на Т-подібному перехресті є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно доводів позивача, що він діяв у стані крайньої необхідності, відповідно в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, апелянт вважав за необхідне зазначити, що позивач до позовної заяви не додає жодних належних доказів, які б підтверджували ту обставину, що він 20.03.2026 року близько 16 год. 54 хв. в м. Суми діяв в стані крайньої необхідності.

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що транспортний засіб позивача був розташований у межах місця, позначеного дорожньою розміткою для паркування, апелянт зазначив, що з відеозаписів з нагрудних відеокамер Motorola Solutions VB-400 №471485 (clip-0.mp4) та №470828 (clip-1.mp4) не вбачається наявності дорожньої розмітки, що позначала б місце для паркування транспортних засобів. Крім того, доказів на підтвердження наявності дорожньої розмітки, що позначає місце для паркування транспортних засобів у м. Суми по вул. Нижньовоскресенська поблизу будинка № 2, де здійснив зупинку позивач, керуючи транспортним засобом Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 , останнім до позовної заяви не надано. Отже, на переконання апелянта, висновки суду першої інстанції про те, що транспортний засіб позивача був розташований у межах місця, позначеного дорожньою розміткою для паркування, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивачем було порушено вимоги п. 15.9 ґ є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а матеріали справи, містять достатньо доказів учинення позивачем адміністративного правопорушення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Наполягав на тому, що ним не було допущено порушення вимог ПДР, а відтак були відсутні правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Звернув увагу, що апеляційна скарга подана в суд відповідачем з пропуском строку оскарження рішення, який не підлягає поновленню. Просив відхилити апеляційну скаргу.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Позивач подав клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь позивача обов`язковою, матеріали справи містять достатні докази для її вирішення, а також з огляду на встановлені законом скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та необхідність розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 3 статті 268, частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.03.2026 поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області сержантом поліції Кисляк О.М. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6874049, згідно з якою 20.03.2026 близько 16:54:34 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Суми вул. Нижньовоскресенська (Кооперативна), 2 здійснив зупинку безпосередньо на перехресті вулиць Нижньовоскресенська та провулку Монастирський, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR та Motorola Solutions VB-400 471485, чим порушив вимоги п. 15.9 ґ ПДР - порушення заборони зупинки на перехрестях та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн.

У графі 7 "До постанови додаються" зазначено: "Зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR та Motorola Solutions VB-400 471485".

Непогоджуючись з постановою серії ЕНА №6874049 від 20.03.2026 позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час розгляду справи був переглянутий диск, який наданий відповідачем з відеозаписом з боді-камери, якого вбачається, що транспортний засіб позивача був розташований у межах місця, позначеного дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів. При цьому з дослідженого відеозапису також встановлено, що вказане місце фактично використовується водіями як місце для паркування транспортних засобів, де систематично здійснюється стоянка автомобілів. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 15.9 ґ ПДР, а тому висновок інспектора про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення є передчасним та таким, що не ґрунтується на достатніх доказах. Інших фактичних даних про вчинення ОСОБА_1 будь-якого адміністративного правопорушення також не надано.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №6874049 від 20.03.2026 винесена інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Кисляк О.М., якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП до штрафу у розмірі 340 грн не відповідає вимогам закону, є такою, що порушує права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому її необхідно скасувати в судовому порядку.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII, визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Згідно з пунктом 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту 15.9 ґ зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно з частиною 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приписами статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку,

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

За приписами пункту 5 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція №1395), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, частиною 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.01.2019 у справі №428/2769/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, від 19.02.2020 у справі №607/3394/17.

Як вбачається з матеріалів справи, стосовно позивача ОСОБА_1 20.03.2026 винесено постанову серії ЕНА №6874049 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови 20.03.2026 близько 16:54:34 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Суми вул. Нижньовоскресенська (Кооперативна), 2 здійснив зупинку безпосередньо на перехресті вулиць Нижньовоскресенська та провулку Монастирський, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR та Motorola Solutions VB-400 471485, чим порушив вимоги п. 15.9 ґ ПДР - порушення заборони зупинки на перехрестях та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн.

У графі 7 "До постанови додаються" зазначено: "Зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR та Motorola Solutions VB-400 471485".

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зміст пункту 1 статті 247 КУпАП свідчить про те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 40 Закону №580-VIII поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення відповідачем 2 до відзиву на позовну заяву додано відеозаписи - файли: clip-1.mp4 (технічний запис 470828), clip-0.mp4 (технічний засіб 471485).

Надані відповідачем 2 відеозаписи підпадають під визначення електронного доказу, встановленого статтею 99 КАС України.

Оглядом вказаних відеофайлів колегією суддів встановлено, що відеозапис clip-1.mp4 (технічний засіб 470828) не є належним доказом у справі, оскільки оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, за допомогою якого його здійснено, що унеможливлює ототожнення зазначеного відеофайлу з доказом, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувану постанову.

Крім того, за результатами огляду зазначеного відеофайлу судом встановлено, що його зміст не обмежується фіксацією обставин, пов`язаних із притягненням позивача до адміністративної відповідальності. Зокрема, лише окремий фрагмент відеозапису містить фіксацію спілкування позивача з працівниками поліції та розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, тоді як інший його фрагмент містить відеофіксацію спілкування працівника поліції з іншим водієм та розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо цієї особи.

Оцінивши наданий відповідачем 2 відеозапис clip-0.mp4 (технічний засіб 471485) у сукупності з іншими доказами у справі, суд доходить висновку, що він не підтверджує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Так, з відеозапису неможливо встановити точне місце розташування транспортного засобу позивача відносно перехрестя та, відповідно, визначити відстань від нього до краю перехрещуваної проїзної частини, а отже, встановити, чи була порушена передбачена підпунктом «ґ» пункту 15.9 ПДР України відстань у 10 метрів. Відповідачем, у свою чергу, не надано схеми місця зупинки транспортного засобу із відповідними замірами, які б підтверджували зазначену обставину.

Водночас із відеозапису вбачається, що в автомобілі позивача була увімкнена аварійна світлова сигналізація. При цьому встановити момент зупинки транспортного засобу та проміжок часу від його зупинки до підходу працівників поліції за відеозаписом неможливо. Відтак неможливо встановити, чи мав позивач об`єктивну можливість до моменту підходу працівників поліції виставити знак аварійної зупинки та виконати інші передбачені ПДР України дії.

Посилання апелянта на те, що позивачем не доведено перебування у стані крайньої необхідності, саме по собі не спростовує доводів позивача про вимушений характер зупинки. Вимушена зупинка та крайня необхідність є різними за змістом правовими категоріями, а тому для вирішення питання про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягали встановленню фактичні обставини та причина зупинки транспортного засобу. Натомість відповідачем таких обставин належним чином не встановлено та не доведено.

Крім того, під час спілкування з працівниками поліції позивач звертав їх увагу на наявність дорожньої розмітки, яка, за його поясненнями, позначає місце для паркування, та просив зафіксувати її наявність. На відеозаписі вбачається частина зазначеної дорожньої розмітки, наявність якої поліцейські не заперечують, посилаючись лише на те, що така проглядається менш ніж на 70 відсотків, а тому не може вважатися наявною.

Разом з тим відповідачем не надано належних доказів відсутності відповідної розмітки. Сам по собі факт, що на відеозаписі зафіксовано лише її частину, не свідчить про відсутність розмітки та не може ставитися у вину позивачу, оскільки він не може нести відповідальність за стан чи видимість дорожньої розмітки.

Крім того, на відеозаписі не зафіксовано дорожніх знаків, які б визначали особливий режим зупинки чи стоянки, водночас на відповідній ділянці наявні інші припарковані транспортні засоби.

За таких обставин наданий відповідачем відеозапис не містить достатніх об`єктивних даних для встановлення істотних обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови, а саме місця та відстані зупинки транспортного засобу позивача відносно перехрестя, тривалості зупинки, причин її здійснення та наявності у позивача реальної можливості виконати всі вимоги щодо позначення місця вимушеної зупинки.

При цьому обов`язок доведення правомірності оскаржуваної постанови покладається на відповідача, який повинен надати суду належні та достатні докази на підтвердження обставин, покладених в її основу. За відсутності таких доказів самі по собі припущення щодо порушення позивачем вимог ПДР України не можуть бути підставою для висновку про доведеність адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Колегія суддів зауважує, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому колегія суддів враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а.

Із врахуванням вищевикладеного, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не подано належних доказів, які б підтвердили вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА №6874049 від 20.03.2026 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що надані відповідачем відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні статей 73 - 76 КАС України, суд не вбачає необхідності надавати правову оцінку іншим доводам сторін та обставинам справи, зокрема, щодо дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.05.2026 у справі № 592/4793/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 12.08.2026 року