Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №520/26976/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р. Справа № 520/26976/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., повний текст складено 27.02.26 по справі № 520/26976/25

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (далі - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з обстеження пошкодженого майна при Ізюмській міській військовій адміністрації щодо визначення ступеня пошкодження житлового будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача повторно провести технічне обстеження житлового будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог нормативно-правових актів та із залученням сертифікованих фахівців;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову зазначила, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав їй на праві приватної власності, був істотно пошкоджений унаслідок збройної агресії Російської Федерації та бойових дій у 2022 році. З метою отримання компенсації за зруйноване житло вона подала відповідну заяву до державної програми "єВідновлення" через застосунок "Дія". Комісія з обстеження пошкодженого майна при Ізюмській міській військовій адміністрації, без проведення повного та належного технічного обстеження і без урахування наданих фото- та відеоматеріалів, ігноруючи фактичний стан будівлі, дійшла висновку про можливість відновлення об`єкта, попри наявність руйнувань несучих конструкцій, даху та фундаменту, що підтверджується незалежним технічним звітом із визначенням ступеня пошкодження 80,6 % та рекомендацією демонтажу. Унаслідок чого було безпідставно відмовлено у визнанні будинку зруйнованим та фактично позбавило права на отримання компенсації у вигляді житлового сертифіката. Разом із тим, відповідачем не повідомлено про розгляд заяви позивача.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що заява позивача стосувалася надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна та підлягала розгляду за Порядком надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 №600 (далі - Порядок №600), а не за Порядком надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги “єВідновлення”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 №381 (далі - Порядок №381). Посилання позивача на п. 1.1. Положення про комісію (додаток 2 до наказу Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 19.06.2023 №210), не має жодного відношення до Ізюмської міської територіальної громади та утворених Комісій.

Зауважив, що ОСОБА_1 звернулася до Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області з письмовою заявою розглянути заяву №ЗВ-23.10.2023- 58291 про надання компенсації у вигляді житлового сертифікату на підставі звіту технічного обстеження знищеного майна (реєстраційний номер документу: ТО01:2321-4719-3626-7844, виготовлений ФОП ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 9 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №473 від 19.04.2022 (далі - Порядок №473) у разі виконання робіт з технічного обстеження на замовлення власника (управителя) пошкодженого об`єкта про початок робіт з такого обстеження замовник письмово повідомляє уповноважений орган, а після проведення обстеження безоплатно надає уповноваженому органу один примірник звіту та акта технічного обстеження. Проте, позивачем не було повідомлено уповноважений орган про початок робіт з такого обстеження, а вже було надано технічний звіт разом із письмовою заявою від 30.01.2025 року, що означає недотримання встановленої процедури.

Відповідач звернув увагу, що комісією при обстеженні в натурі (на об`єкті) встановлено наявність незначних пошкоджень несучих та огороджувальних конструкцій, але без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості. Пошкоджено від 21 до 40%. Пошкоджений об`єкт не потребує додаткового обстеження сертифікованим фахівцем. Рекомендовано виконання робіт з відновлення шляхом ремонту, в т.ч. капітального ремонту. У звіті ФОП ОСОБА_2 містяться фото та інформація щодо дефектів та пошкоджень будинку, а також визначена категорія пошкоджень об`єкта, що суперечить фактичному стану будівлі, підтвердженому Актом комісійного обстеження №3089 від 12.06.2025, а також наявні у комісії результати фотофіксації на дату проведення обстеження. Таким чином, викладені у Звіті висновки не ґрунтуються на належних і достовірних даних, що ставить під сумнів об`єктивність та достовірність результатів експертизи.

Також відповідач зазначив, що у висновку експерта з технічного обстеження ФОП ОСОБА_2 будівлі присвоєно ІІІ категорію пошкоджень як такій, що не придатна для використання за цільовим призначенням, із орієнтовним ступенем пошкоджень 80,6%, визначеним за результатами розрахунку фізичного зносу будівлі, а не пошкоджень, спричинених бойовими діями. Водночас Комісія не підтвердила висновки наданого заявником звіту, оскільки результати її огляду та фотофіксації свідчать про тривалу експлуатацію будинку, значний фізичний знос конструкцій і відсутність належних консерваційних заходів після деокупації м. Ізюма. З огляду на вимоги Методики, затвердженої наказом №144 від 06.08.2022, обстеження має ґрунтуватися на безпосередньому візуальному огляді об`єкта. Враховуючи також обов`язок власника утримувати майно (ст. 322 ЦК України) та відсутність підтвердженого причинно-наслідкового зв`язку між наявними пошкодженнями і збройною агресією РФ, Комісія дійшла обґрунтованого висновку про наявність недостовірних відомостей у заяві та правомірно відмовила у наданні компенсації.

Тож, на переконання відповідача, Комісією правомірно було прийнято рішення №047 від 01.08.2025 про відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою АДРЕСА_1 , на підставі пункту 2 частини 6 статті 6 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23.02.2023 №2923-IX (далі - Закон №2923-IX). Позивача було належним чином повідомлено про прийняте рішення через застосунок Дія.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, утвореної при Ізюмській міській військовій адміністрації Ізюмського району Харківської області, від 01.08.2025 №047 про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Ізюмську міську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна від 23.10.2023 №ЗВ-23.10.2023-58291, з дотриманням процедури, встановленої Порядком надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 30.05.2023 №600, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що фактично єдиним доводом який суд першої інстанції поклав в обґрунтування свого рішення є наявність звіту №ТО01:2321-4719-3626-7844 згідно якого технічний стан будівлі оцінюється як непридатний до експлуатації та не придатний для використання за цільовим призначенням. За результатами аналізу Звіту про проведення технічного обстеження об`єкта TO01:2321-4719-3626-7844, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складеного експертом Карпенко Катериною Олександрівною, встановлено факт внесення до документації недостовірної інформації. Зокрема, виявлено невідповідність фактичного стану конструктивних елементів об`єкта даним, зазначеним у звіті, що може призвести до прийняття неправомірних рішень та створює ризики для безпечної експлуатації будівлі. А саме у розділі "Відомість дефектів та пошкоджень" на стор. 17-20 розділі "Вертикальні несучі конструкції" експертом зазначено - "Значні похилі та вертикальні тріщини, виривання цегляної кладки, вихід з площини цегляної частини стін, руйнування окремих ділянок. Деформація, замокання, вигорання дерев`яної частини стін, руйнування окремих ділянок внаслідок попадання снаряду та пожежі. Також експерт визначає пошкодження покрівлі, покриття та внутрішніх перегородок будинку внаслідок тривалої пожежі. Як висновок зазначено - орієнтовний ступінь пошкоджень об`єкта в цілому 80,6% (ІІІ категорія пошкоджень).

Апелянт зауважив, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. Проте, матеріали справи позивача, яким надано звіт на розгляд комісії, не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту знищення спірного об`єкту нерухомості внаслідок пожежі.

Проте, під час огляду в натурі Комісією з обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації на території Ізюмської міської територіальної громади (далі Комісія) встановлено, що наявні пошкодження стосуються виключно опалювальної печі (руйнація кладки). Про що Комісія зробила висновок про невідповідність та недостовірну інформацію. Розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації включає, зокрема, як збирання документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації, так і забезпечення проведення обстеження об`єкта. При цьому суд по незрозумілим причинам відхилив посилання відповідача на неправомірність вказаного висновку, не взяв до уваги та не дослідив факт того, що відповідна комісія органу державної влади виїжджала на місце розташування спірного будинку та встановила, що відомості викладені у висновку звіту технічного обстеження суперечать реальному стану будівлі. Ознаки пожежі у будинку взагалі відсутні. Прийняття звіту із завідомо завищеними показниками, які суперечать фактичному стану об`єкту є посадовим злочином.

Також апелянт зазначив, що перелік підстав для відмови у наданні компенсації, визначений частиною шостою статті 6 Закону №2923-ІХ, є вичерпним та не потребує розширеному тлумаченню. При цьому суд першої інстанції безапеляційно відхилив усі доводи відповідача, та не взяв їх до уваги.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що вказаний об`єкт нерухомого майна був пошкоджений унаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим через електронну публічну послугу єВідновлення нею було подано заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер заяви ЗВ-23.10.2023-58291).

Комісією з обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території Ізюмської міської територіальної громади проведено комісійне обстеження спірного об`єкта та складено акт комісійного обстеження від 12.06.2025 №3089 з фотоматеріалами, відповідно до якого встановлено наявність незначних пошкоджень несучих та огороджувальних конструкцій у межах від 21 до 40 % без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості, визначено, що об`єкт не потребує додаткового обстеження сертифікованим фахівцем, та рекомендовано виконання робіт з відновлення шляхом ремонту, у тому числі капітального.

01.08.2025 комісією з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади ухвалено рішення №047 про відмову у наданні компенсації. Дата подання та номер інформаційного повідомлення: ІП-22-09-0000287818-01 від 20.09.2022. Дата подання та номер заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна: ЗВ-23.10.2023-58291 від 23.10.2023. Комісія прийняла рішення: відмовити в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 фізичній особі: ОСОБА_1 : "У зв`язку з не набранням необхідної кількості голосів на засіданні комісії. На підставі пункту 2 частини 6 статті 6 ЗУ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (зі змінами) - виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна".

Попри те, позивачем було здійснено звернення до експерта з технічного обстеження будівель та споруд, яким проведено обстеження і складено звіт за результатами візуального обстеження.

Експертом з технічного обстеження ФОП ОСОБА_2 проведено технічне обстеження спірного об`єкта, за результатами якого складено звіт про технічне обстеження з реєстраційним номером ТО01:2321-4719-3626-7844, у якому визначено, що об`єкт не придатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (зруйновані об`єкти). Орієнтовний ступінь пошкоджень об`єкта в цілому 80,6 %. Рекомендовано виконання невідкладних робіт щодо демонтажу (ліквідації) об`єкта. Рекомендований термін виконання 2025 рік.

У зв`язку із наведеним обставинами позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню з зобов`язанням повторно провести технічне обстеження житлового будинку, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем до заяви щодо надання компенсації були подані лише офіційні документи, які не можуть бути визнані недостовірною інформацією. Відмінність між пошкодженими та знищеними об`єктами полягає в можливості та/або доцільності їх відновлення.

Суд відмітив, що експертом з технічного обстеження ФОП ОСОБА_2 проведено технічне обстеження спірного об`єкта, за результатами якого складено звіт про технічне обстеження з реєстраційним номером ТО01:2321-4719-3626-7844, у якому визначено, що об`єкт не придатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь і характер яких свідчать про небезпеку аварійного обвалення об`єкта, орієнтовний ступінь пошкоджень становить 80,6 %, а також рекомендовано виконання невідкладних робіт щодо демонтажу (ліквідації) об`єкта.

Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що у відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення і при його затвердженні не було правових підстав для відмови позивачу в компенсації за пошкоджений об`єкт нерухомого майна з посиланням на виявлення факту недостовірності даних, зазначених у заяві про надання компенсації за пошкоджений об`єкт, адже суд не установив, що у заяві позивача про отримання компенсації за знищене майно наведені недостовірні дані.

Також суд зазначив, що фактично відповідачем зроблений висновок про пошкодження майна позивача. Проте, у своєму зверненні позивачкою було порушено питання щодо компенсації за належне нерухоме майна, що було зруйновано на її переконання на день подання відповідної заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не досліджено всі обставини, викладені у заяві позивача, не прийнято належним чином вмотивоване рішення про відмову або про надання компенсації.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи, зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, визначено Законом №2923-IX.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №2923-IX знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним:

а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки;

б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;

в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент знищення в об`єкта будівництва були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт.

Згідно з підпунктом 1 частини першої статті 2 Закону №2923-IX, отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна є фізичні особи - громадяни України, які є:

а) власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна;

б) замовниками будівництва - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом б пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом б пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону;

в) власниками спеціального майнового права на неподільні житлові об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти житлової нерухомості або особами, які сплатили часткову ціну такого об`єкта та на користь яких зареєстровано обтяження речових прав на такий об`єкт відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону;

г) особами, які здійснили інвестування/фінансування будівництва об`єктів будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт до набрання чинності Законом України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону;

ґ) членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок кооперативу, але не оформили право власності на нього, - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктами "а"-"в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону;

д) спадкоємцями осіб, визначених підпунктами "а"-"ґ" цього пункту;

При реалізації положень цього Закону не допускається застосування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або іншими ознаками (частина друга статті 2 Закону №2923-IX).

Кабінетом Міністрів України в Порядку надання компенсації за пошкоджене/знищене майно можуть визначатися додаткові категорії осіб, яким може надаватися компенсація за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна .

Отримувачами компенсації не можуть бути: 1) особи, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції"; 2) особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини Кримінального кодексу України; 3) спадкоємці щодо пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна, які належали за життя спадкодавцям, визначеним пунктами 1 і 2 цієї частини. (частина третя статті 2 Закону №2923-IX).

Згідно із статтею 3 Закону №2923-IX для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради (далі - виконавчий орган ради), військова адміністрація населеного пункту або військово-цивільна адміністрація населеного пункту утворює Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації), як консультативно-дорадчий орган та затверджує положення про роботу такої Комісії.

Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2923-IX заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об`єкт нерухомого майна.

Заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається щодо кожного знищеного об`єкта нерухомого майна окремо.

Згідно з частинами шість - вісім статті 4 Закону №2923-IX перелік та обсяг відомостей, які зазначаються в заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, визначаються Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення Реєстру пошкодженого та знищеного майна.

До заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна додаються:

1) щодо знищеного об`єкта нерухомого майна, визначеного підпунктом "а" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо отримувачем компенсації є власник об`єкта нерухомого майна, - копія документа, що підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, якщо право власності на відповідний об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

2) щодо знищеного об`єкта будівництва, визначеного підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо отримувачем компенсації є замовник будівництва, - копія документа, що підтверджує право на виконання будівельних робіт (за наявності), у разі якщо в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутні відомості про право на виконання будівельних робіт;

3) щодо знищеного об`єкта будівництва, визначеного підпунктами "б" і "в" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо отримувачем компенсації є особа, відмінна від замовника будівництва:

а) копія договору або іншого документа, що підтверджує придбання неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, та документ, що відповідно до законодавства підтверджує сплату грошових коштів за такий об`єкт, - у разі подання заяви особами, визначеними підпунктом "в" пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону;

б) копія договору або іншого документа, що підтверджує інвестування/фінансування будівництва об`єкта, та документ, що відповідно до законодавства підтверджує сплату грошових коштів за такий об`єкт, - у разі подання заяви особами, визначеними підпунктом "г" пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону;

4) щодо знищеного об`єкта нерухомого майна членів житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили об`єкт нерухомого майна, визначений пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону, але не оформили право власності на нього, - копія документа, що підтверджує, що громадянин України є членом житлово-будівельного (житлового) кооперативу та викупив такий об`єкт, сплативши за нього повну вартість;

5) копія свідоцтва про право на спадщину щодо компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна - у разі подання заяви спадкоємцем особи, визначеної підпунктами "а"-"ґ" пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону;

6) копія документа (документів), що підтверджує (підтверджують) пріоритетне право на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, - у разі наявності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

7) документи (у тому числі матеріали фото- і відеофіксації) об`єкта нерухомого майна до/після знищення (за наявності).

Документи, визначені цією частиною, засвідчуються особистим підписом заявника або його електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

У разі подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у паперовій формі заявник пред`являє адміністратору центру надання адміністративних послуг, посадовій особі органу соціального захисту населення або нотаріусу оригінали документів, що додаються до такої заяви (за наявності).

Частиною сімнадцятою статті 4 Закону №2923-IX встановлено, що заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна направляється на розгляд Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території, автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна.

Розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації включає:

1) встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

2) встановлення наявності/відсутності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

3) збирання документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації, шляхом:

а) доступу до відповідних інформаційно-комунікаційних систем державної та комунальної форм власності та отримання документів та/або інформації з них;

б) витребовування від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності документів та/або інформації (у тому числі з метою поновлення втрачених документів, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна) (за необхідності);

в) витребовування від отримувача компенсації оригіналів документів, визначених частиною сьомою статті 4 цього Закону, для засвідчення вірності поданих копій, у разі якщо такі документи (відомості з таких документів) відсутні в осіб, визначених підпунктом "б" цього пункту, та в інформаційно-комунікаційних системах державної та комунальної форм власності.

Вимоги абзацу першого цього підпункту не поширюються на випадки, якщо вірність копій документів, які додаються до заяви, засвідчено адміністратором центру надання адміністративних послуг, посадовою особою органу соціального захисту населення, нотаріусом, яким прийнято заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Копії документів, визначені частиною сьомою статті 4 цього Закону, можуть бути нотаріально засвідчені та завантажені нотаріусом до Реєстру пошкодженого та знищеного майна або до іншої інформаційно-комунікаційної системи державної форми власності, що взаємодіє з Реєстром пошкодженого та знищеного майна. На електронні копії таких документів, що завантажуються до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, нотаріус накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У такому разі оригінал відповідного документа не вимагається.

Вимагання надання (отримання) документів (відомостей з таких документів), визначених абзацом першим цього підпункту, отримувачем компенсації самостійно забороняється;

4) забезпечення проведення обстеження об`єкта (крім випадків його проведення до розгляду заяви);

5) прийняття рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

6) у разі прийняття рішення про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна шляхом видачі житлового сертифіката - виготовлення житлового сертифіката з використанням Реєстру пошкодженого та знищеного майна та направлення його заявнику:

а) в електронній формі - засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або на адресу електронної пошти;

б) у паперовій формі - на поштову адресу, зазначену заявником, у разі подання заяви у паперовій формі та відсутності електронної пошти (частина перша статті 6 Закону №2923-IX.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону №2923-IX за зверненням заявника центр надання адміністративних послуг, орган соціального захисту населення або нотаріус виготовляє копію житлового сертифіката у паперовій формі (у роздрукованому вигляді).

Абзацом 1 частини третьої статті 6 Закону №2923-IX визначено, що строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня подання заяви.

Рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна підлягає затвердженню рішенням виконавчого органу ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту протягом п`яти календарних днів з дня прийняття Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації такого рішення (абзац 1 частини сьомої статті 6 Закону №2923-IX).

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону №2923-IX підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є:

1) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви;

2) виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

3) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна після спливу строку, визначеного частиною першою статті 4 цього Закону.

Аналіз викладених норм права свідчить про те, що законодавець визначив правові та організаційні засади надання державою компенсації за пошкоджені та знищені внаслідок збройної агресії Російської Федерації об`єкти нерухомого майна, а також чітко окреслив коло осіб, які мають право на таку компенсацію, види об`єктів, умови її отримання та порядок прийняття відповідних рішень.

Право на компенсацію за знищений об`єкт нерухомого майна виникає у власника такого майна за умови, що об`єкт розташований на території України, був знищений унаслідок бойових дій, терористичних актів чи диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та його відновлення шляхом ремонту, реконструкції чи реставрації є неможливим або економічно недоцільним. При цьому законодавець установив вичерпний перелік підстав для відмови у наданні компенсації, передбачений частиною шостою статті 6 Закону №2923-IX, який не підлягає розширеному тлумаченню чи застосуванню за аналогією.

Порядок надання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 №600 затверджено Порядок №600, який визначає механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та її використання відповідно до Закону України “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України”(далі - Закон).

Згідно з пунктом 2-1 Порядку №600 подання особою, яка є власником знищеного об`єкта нерухомого майна, заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, визначеного згідно з підпунктом “а” пункту 4 частини першої статті 1 Закону, в електронній формі здійснюється з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема мобільного додатка Порталу Дія (Дія), за умови, що право власності такої особи на зазначений знищений об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та підтверджено відповідними відомостями з нього.

У разі коли власником об`єкта нерухомого майна є недієздатна особа, особа, дієздатність якої обмежена, або особа, яка не досягла 18-річного віку, подання заяви про надання компенсації здійснюється одним з її законних представників.

Відповідно до пункту 6 Порядку №600 для отримання компенсації заявник подає до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна (далі - Комісія), уповноваженої розглядати заяви на відповідній території, заяву.

Заява про надання компенсації подається до Комісії за вибором заявника:

в електронній формі - засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія);

у паперовій формі - через центр надання адміністративних послуг, орган соціального захисту населення або нотаріуса (пункт 8 Порядку №600).

Заява про надання компенсації подається щодо кожного знищеного об`єкта нерухомого майна окремо та з урахуванням положень статті 4 Закону (пункт 11 Порядку №600).

Згідно з пунктом 15 Порядку №600 розгляд заяви здійснюється Комісією відповідно до статей 6, 7, частин четвертої - шостої статті 8 Закону.

Для підтвердження факту знищення об`єкта нерухомого майна Комісія перевіряє наявність в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна таких відомостей:

акт комісійного обстеження, проведеного відповідно до пункту 8-1 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 37, ст. 1981);

та/або звіт з технічного обстеження, проведеного відповідно до пункту 9 зазначеного Порядку;

або акт дистанційного обстеження, проведеного відповідно до особливостей проведення дистанційного обстеження знищених окремих категорій об`єктів нерухомого майна, які розташовані на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2025 р. № 815.

У разі відсутності таких відомостей в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна Комісія вживає заходів до проведення обстеження відповідно до законодавства шляхом звернення до уповноваженого органу або самостійно, якщо вона виконує функції Комісії відповідно до зазначеного Порядку та особливостей проведення дистанційного обстеження знищених окремих категорій об`єктів нерухомого майна, які розташовані на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2025 р. № 815.

Комісія має право зупинити розгляд заяви щодо знищених об`єктів нерухомого майна, якщо проведення обстеження об`єкта є неможливим з міркувань безпеки.

Під час розгляду заяви Комісія опрацьовує рекомендації Мінфіну, надані за результатами верифікації інформації, зазначеної в заяві та доданих до неї документах, щодо її відповідності вимогам законодавства, що впливає на визначення права на отримання та розмір компенсації заявника, відповідно до Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат”.

Комісія повідомляє заявнику про прийняття рішення щодо надання/відмови, зупинення розгляду заяви невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття відповідного рішення: в електронній формі - засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія); у паперовій формі - на поштову адресу або в інший спосіб, зазначений заявником у заяві (пункт 17 Порядку №600).

Системний аналіз положень Порядку №600 свідчить, що законодавець поклав на Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна обов`язок забезпечити повний, всебічний та об`єктивний розгляд заяви про надання компенсації, а також вжити всіх передбачених законодавством заходів, необхідних для встановлення обставин, від яких залежить вирішення питання про надання компенсації.

З цією метою Комісія не обмежується перевіркою відомостей, наявних у Реєстрі пошкодженого та знищеного майна. У разі відсутності в Реєстрі документів, що підтверджують факт знищення об`єкта нерухомого майна, Порядок №600 прямо покладає на Комісію обов`язок забезпечити проведення відповідного обстеження шляхом звернення до уповноваженого органу або самостійно, якщо вона наділена відповідними повноваженнями.

Крім того, під час розгляду заяви Комісія зобов`язана опрацювати результати верифікації, надані Міністерством фінансів України, оцінити всі наявні матеріали та прийняти мотивоване рішення відповідно до вимог Закону №2923-IX і Порядку №600.

З матеріалів справи судом установлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що вказаний об`єкт нерухомого майна був пошкоджений унаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим через електронну публічну послугу єВідновлення нею було подано заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер заяви ЗВ-23.10.2023-58291).

Комісією з обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території Ізюмської міської територіальної громади проведено комісійне обстеження спірного об`єкта та складено акт комісійного обстеження від 12.06.2025 №3089 з фотоматеріалами, відповідно до якого встановлено наявність незначних пошкоджень несучих та огороджувальних конструкцій у межах від 21 до 40 % без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості, визначено, що об`єкт не потребує додаткового обстеження сертифікованим фахівцем, та рекомендовано виконання робіт з відновлення шляхом ремонту, у тому числі капітального.

01.08.2025 комісією з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади ухвалено рішення №047 про відмову у наданні компенсації. Дата подання та номер інформаційного повідомлення: ІП-22-09-0000287818-01 від 20.09.2022. Дата подання та номер заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна: ЗВ-23.10.2023-58291 від 23.10.2023. Комісія прийняла рішення: відмовити в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 фізичній особі: ОСОБА_1 : "У зв`язку з не набранням необхідної кількості голосів на засіданні комісії. На підставі пункту 2 частини 6 статті 6 ЗУ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (зі змінами) - виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна".

З матеріалів справи судом також установлено, що для визначення ступеня пошкодження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 позивач звернулася до експерта з технічного обстеження будівель та споруд ОСОБА_2 , яким було проведено технічне обстеження стану спірного об`єкта, за результатами якого складено звіт про технічне обстеження з реєстраційним номером ТО01:2321-4719-3626-7844, у якому визначено, що об`єкт не придатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (зруйновані об`єкти). Орієнтовний ступінь пошкоджень об`єкта в цілому 80,6 %. Рекомендовано виконання невідкладних робіт щодо демонтажу (ліквідації) об`єкта. Рекомендований термін виконання 2025 рік. Встановлено, що категорія пошкоджень об`єкта відповідає - III категорії.

Суд звертає увагу, що у відзиві на позов відповідач зазначає про звернення позивача до Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області із письмовою заявою про розгляд заяви №3В-23.10.2023-58291 щодо надання компенсації у вигляді житлового сертифіката на підставі звіту технічного обстеження знищеного майна з реєстраційним номером ТО01:2321-4719-3626-7844, виготовленого ФОП ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 . Крім того, відповідач у відзиві наводить аргументи щодо необґрунтованості та недостовірності, на його думку, висновків, викладених у зазначеному звіті.

Наведене свідчить, що відповідачу було достеменно відомо про існування зазначеного звіту, його зміст та висновки експерта, відповідно до яких спірний об`єкт не придатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, має пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, що створюють небезпеку аварійного обвалення, а орієнтовний ступінь пошкодження об`єкта становить 80,6 %, у зв`язку з чим рекомендовано виконання невідкладних робіт щодо його демонтажу (ліквідації).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірному рішенні відповідач, посилаючись як на підставу для відмови у наданні компенсації на пункт 2 частини 6 статті 6 Закону №2923-IX - виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за зазначений об`єкт нерухомого майна, не конкретизував, які саме відомості, наведені позивачем у заяві, є недостовірними, та не навів жодного належного обґрунтування такого висновку. У спірному рішенні відсутня будь-яка оцінка звіту про технічне обстеження з реєстраційним номером ТО01:2321-4719-3626-7844, поданого позивачем на підтвердження заявлених вимог. Відповідач не навів мотивів, з яких дійшов висновку про необґрунтованість чи недостовірність цього документа, не зазначив, які саме висновки експерта є помилковими, якими доказами вони спростовуються та з яких підстав результати проведеного технічного обстеження не можуть бути покладені в основу прийняття рішення. Фактично відповідач поставив під сумнів висновки експерта, не навівши жодних мотивів та належного доказового обґрунтування таких висновків. При цьому зазначений звіт є офіційним документом, складеним уповноваженим сертифікованим експертом за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта, а тому підлягав належній оцінці Комісією під час вирішення питання про надання компенсації.

За таких обставин спірне рішення не містить належного мотивування, яке б давало можливість встановити фактичні та правові підстави його прийняття, що свідчить про його невмотивованість.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що доводи відповідача щодо невідповідності висновків звіту експерта ОСОБА_2 за результатами технічного обстеження фактичному обсягу пошкоджень, встановленому Комісією під час комісійного обстеження, наведені останнім у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, не були покладені в основу спірного рішення та не знайшли свого відображення у його мотивувальній частині. Відтак суд позбавлений можливості оцінювати такі доводи як підставу правомірності оскаржуваного рішення, оскільки під час здійснення судового контролю перевіряється законність рішення виключно з огляду на ті мотиви та обставини, які існували на момент його прийняття та були покладені суб`єктом владних повноважень в основу такого рішення. Відповідач не вправі доповнювати або змінювати мотиви прийнятого рішення під час судового розгляду справи.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неповідомлення позивачем уповноваженого органу про початок робіт з обстеження технічного стану будинку, а вже було надано технічний звіт разом із письмовою заявою від 30.01.2025, що означає про недотримання встановлено процедури, оскільки пункт 9 Порядку №473, на який посилається відповідач, регламентує організаційний порядок взаємодії між замовником технічного обстеження та уповноваженим органом під час виконання невідкладних робіт і не встановлює правових наслідків у вигляді недійсності звіту про технічне обстеження або втрати ним доказового значення у разі неповідомлення про початок його проведення. Відтак саме по собі недотримання цієї процедурної вимоги, навіть за умови його наявності, не може свідчити про недостовірність висновків технічного обстеження та не є достатньою підставою для відмови у наданні компенсації. При цьому, ні Законом №2923-IX, ні Порядком №600 не передбачено, що неповідомлення уповноваженого органу про початок проведення технічного обстеження на замовлення власника або надання звіту після завершення такого обстеження є самостійною підставою для відмови у наданні компенсації.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, звіт про технічне обстеження був фактично поданий позивачем до Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області разом із письмовою заявою від 30.01.2025 та був отриманий відповідачем. Це підтверджується самим відзивом на позов, у якому відповідач детально аналізує зміст зазначеного звіту, висловлює незгоду з його висновками та наводить мотиви, з яких вважає його необґрунтованим. Отже, мета пункту 9 Порядку №473, яка полягає у забезпеченні уповноваженого органу результатами проведеного технічного обстеження, у цьому випадку була досягнута.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що спірне рішення про відмову у наданні компенсації не містить посилань на порушення позивачем вимог пункту 9 Порядку №473 як на підставу для відмови у в наданні компенсації за знищений об`єкт. Єдиною підставою, зазначеною у рішенні, є виявлення недостовірних даних у заяві про надання компенсації. Тому доводи відповідача щодо недотримання позивачем процедури повідомлення уповноваженого органу є новими мотивами, які не були покладені в основу спірного рішення та не можуть виправдовувати його правомірність під час судового розгляду.

При вирішенні спірних правовідносин, суд враховує, що стосовно вимог до адміністративного акту суб`єкта владних повноважень у судові практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим).

Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13.02.1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions)

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей висновок згодом було застосовано Верховним Судом й у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21, у якій Суд звертав увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі v. Finland, заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, Верховний Суд визначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що спірне рішення Комісії не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, оскільки прийняте без належного дослідження всіх обставин справи, без надання оцінки суперечливим доказам та без наведення мотивів їх переваги.

За таких обставин наявні у справі докази містять суттєві розбіжності щодо можливості відновлення об`єкта нерухомого майна, які мають істотне значення для правильного вирішення питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на компенсацію, оскільки безпосередньо впливають на визначення правового статусу об`єкта як пошкодженого або знищеного в розумінні Закону №2923-IX. Відповідні докази потребують належного, повного та всебічного дослідження й оцінки з метою усунення наявних суперечностей та встановлення фактичного технічного стану об`єкта нерухомого майна.

Суд зазначає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України на території Ізюмської міської територіальної громади від 01.08.2025 №047 про відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт, оскільки таке рішення прийняте без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та за наявності істотних суперечностей у доказах щодо технічного стану об`єкта нерухомого майна.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії шляхом повторного проведення технічного обстеження житлового будинку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, такий не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд зазначає, що вирішення питання щодо надання компенсації за пошкоджені або знищені об`єкти нерухомого майна, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади, належить до повноважень Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади. Зазначені повноваження реалізуються Комісією у межах наданої їй законом компетенції та передбачають здійснення оцінки встановлених обставин і прийняття відповідного рішення. Відтак такі повноваження належать до виключної компетенції Комісії, а тому адміністративний суд, здійснюючи перевірку законності її рішень, дій чи бездіяльності, не вправі підміняти цей орган у реалізації покладених на нього законом повноважень та приймати рішення замість нього.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна від 23.10.2023 №ЗВ-23.10.2023-58291, з дотриманням процедури, встановленої Порядком №600, з урахуванням висновків суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №520/26976/25 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат (в т.ч. витрат на професійну правничу правову допомогу) по даній справі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 по справі № 520/26976/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло