Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №725/1987/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/1987/26

Провадження № 2/727/1934/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

при секретарі Маковійчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 512/9289025-CCN у розмірі 24 226,49 грн, з яких: 11 971,91 грн - заборгованість за основним боргом, 12 254,58 грн - заборгованість за відсотками, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.02.2021 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 512/9289025-CCN (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався повертати кредит у порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Позивач зазначив, що 29.12.2025 року у правовідносинах за вказаною заборгованістю відбулася заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «Таскомбанк» на ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» на підставі договору факторингу, про що боржника було повідомлено досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора у зобов`язанні.

Позивач вказав, що кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, а позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконала, унаслідок чого станом на дату розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, утворилась заборгованість за Кредитним договором у розмірі 24 226,49 грн, з яких: 11 971,91 грн - заборгованість за основним боргом, 12 254,58 грн - заборгованість за відсотками.

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.04.2026 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до довідки про причини повернення поштового відправлення, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів, які направлялись судом за адресою місця проживання (реєстрації) відповідача - АДРЕСА_1 , повернулись до суду без вручення адресату у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Оскільки судова кореспонденція направлялась відповідачу за адресою її місця проживання (реєстрації), зазначеною у матеріалах справи, а відомостей про інше фактичне місце проживання відповідача матеріали справи не містять і відповідачем таких відомостей суду не повідомлено, суд вважає, що обов`язок повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про її право подати відзив виконано судом належним чином.

У відповідності до ст. ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористалась своїм правом та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї, доказів на спростування позовних вимог не надала, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заявила.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні у справі докази, з`ясувавши всі обставини, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На позивача покладається обов`язок довести наявність підстав для встановлення відповідних фактів, про що він повинен надати докази, при цьому відповідач має зустрічний обов`язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень; тягар доказування позивача існує завжди, тоді як відповідач обирає варіант захисту - від активного заперечення до повного мовчання. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З боку позивача на підтвердження своїх доводів та вимог позову надано, зокрема, копію Кредитного договору з додатками, розрахунок суми заборгованості, виписку про рух коштів по рахунках відповідача, копію досудової вимоги з доказами її направлення відповідачу, договір факторингу з додатками.

Судом встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи виписки про рух коштів по рахунку відповідача за Кредитним договором № 512/9289025-CCN, суми, відображені за дебетом та кредитом рахунку, є рівними (однаковими), що свідчить про повне погашення кредитної заборгованості за вказаним договором.

Зазначена виписка свідчить про відсутність непогашеного залишку основної суми кредиту, а також будь-якої іншої простроченої заборгованості станом на дату її формування. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували відомості, що містяться у наданій ним самим виписці, або підтверджували наявність у відповідача непогашеної заборгованості за Кредитним договором після відображеної у виписці дати.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обов`язок доказування наявності заборгованості покладається на позивача як на особу, яка звернулася до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту існування заборгованості відповідача за Кредитним договором на момент звернення до суду та на час розгляду справи. Натомість наявні в матеріалах справи докази, надані самим позивачем, підтверджують погашення відповідачем заборгованості за Кредитним договором.

Отже, оцінюючи надані докази і зіставляючи їх з фактами, на які посилається позивач, суд доходить висновку, що позивачем не виконано обов`язку доведення позовних вимог, а на підставі наданих доказів неможливо дійти висновку про те, що обставини, на які посилається позивач, мали місце. При цьому стороною позивача не заявлялося про неможливість подання інших доказів та не заявлялося клопотання про їх витребування.

Враховуючи викладене, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог та на підставі поданих учасниками справи доказів, доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення, суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати позивача (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу) покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 142, 174, 178, 247, 263-265, 274, 279, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 610, 611, 612, 1048, 1054 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 512/9289025-CCN від 04.02.2021 року в розмірі 24 226,49 грн - відмовити.

Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» у зв`язку з розглядом справи, покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя: Н.М. Танасійчук