Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №200/6425/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року справа №200/6425/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Пивовар І.В. , Гайдара А.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 р. у справі № 200/6425/25 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач, ГУПФУ), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 29.07.2025 №045550031015 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про відмову в призначенні пенсії позивачу, з 21.07.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи в повному обсязі, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 періоди: за Списком робіт затвердженому Постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202 розділ І, період роботи з 01.09.1995 по 25.05.1998, з 26.05.1998 по 27.06.1998, з 28.06.1998 по 10.01.1999, з 11.01.1999 по 26.04.1999, з 27.04.1999 по 24.06.1999, з 25.10.1999 по 11.11.1999, з 16.11.1999 по 26.04.2001, з 17.09.2001 по 29.08.2005, з 21.11.2005 по 01.07.2013 року, з 01.07.2013 по 26.05.2014, з 26.05.2014 по 11.11.2014, з 02.12.2014 по 10.02.2015, з 20.02.2015 по 19.11.2024, з 02.12.2024 по 21.07.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, призначити позивачу пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 21.07.2025.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ: 21318350) №045550031015 від 29.07.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ: 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 21.07.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його:

- пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202: з 01.07.1999 по 11.11.1999 року; з 16.11.1999 по 26.04.2001 року (військова служба); з 01.09.2001 по 14.12.2001 року; з 01.01.2001 по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 по 29.08.2005 року; з 01.11.2005 по 10.12.2005 року; з 01.01.2006 по 28.02.2007 року; з 01.01.2008 по 31.12.2009 року; з 02.12.2014 по 10.02.2015 року; з 20.02.2015 по 19.11.2024 року та з 01.07.2025 по 21.07.2025 року (включно);

- пільгового стажу за Списком №1 та пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202: період навчання з 01.09.1995 по 24.06.1999 року; періоди роботи: з 01.03.2007 по 31.12.2007 року та з 01.10.2010 по 10.11.2014 року;

- страхового стажу, до пільгового стажу за Списком №1 та пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202: з 15.12.2001 по 31.12.2001 року та з 11.12.2005 по 31.12.2005 року, з урахуванням висновків суду по цій справі.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (адреса: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд.10, ЄДРПОУ: 21318350) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.

В решті позовних вимог – відмовив.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В обґрунтування скарги зазначено, що відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 затверджено Порядок застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок № 383), пунктом 3 якого визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Згідно з пунктом 2 Порядку застосування Списків під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці згідно з пунктом 10 Порядку застосування Списків подаються:

- трудова книжка із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи;

- виписка із наказу по підприємству про проведення атестації відповідного робочого місця;

- уточнююча довідка, передбачена пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідно до п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; результати атестації відповідної посади, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Додатком 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено форму довідки для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Скаржник зазначає, що Порядок № 383 передбачає підтвердження проведення атестації (як вперше проведеної, так і чергової).

Скаржник зазначає, що комплексний аналіз норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 та Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 3 статті 114 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Страховий стаж позивача становить 29 років 27 днів, пільговий стаж становить: на підземних роботах – 6 місяців 29 днів, за Списком №1 – 17 років 6 місяців 13 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV.

Суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зарахування:

до пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202: з 01.07.1999 по 11.11.1999 року; з 16.11.1999 по 26.04.2001 року (військова служба); з 01.09.2001 по 14.12.2001 року; з 01.01.2001 по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 по 29.08.2005 року; з 01.11.2005 по 10.12.2005 року; з 01.01.2006 по 28.02.2007 року; з 01.01.2008 по 31.12.2009 року; з 02.12.2014 по 10.02.2015 року; з 20.02.2015 по 19.11.2024 року та з 01.07.2025 по 21.07.2025 року (включно), оскільки довідок, уточнюючих пільговий характер роботи позивачем не надано;

до пільгового стажу за Списком №1 та пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202:

період навчання з 01.09.1995 по 24.06.1999 року; періоди роботи: з 01.03.2007 по 31.12.2007 року та з 01.10.2010 по 10.11.2014 року, оскільки довідок, уточнюючих пільговий характер роботи позивачем не надано;

до страхового стажу, до пільгового стажу за Списком №1 та пільгового стажу роботи за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202: з 15.12.2001 по 31.12.2001 року та з 11.12.2005 по 31.12.2005 року, з урахуванням висновків суду по цій справі, оскільки довідок, уточнюючих пільговий характер роботи позивачем не надано, а також відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану про сплату страхових внесків.

Пільговий стаж за вказані періоди обчислено за даними по спеціальному стажу, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом проігноровано, що жодних інших документів, підтверджуючих вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком №637 позивачем при зверненні за призначенням пенсії не надано.

Крім того, період роботи з 02.12.2024 по 30.06.2025 враховано до спеціального стажу за постановою №202.

Щодо зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за Списком робіт, затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 №202 розділ І період навчання з 01.09.1995 по 24.06.1999, скаржник звертає увагу суду, що Донецький гірничий технікум ім. Є.Т. Абакумова не відноситься до закладів професійно-технічної освіти.

Крім того, після закінчення навчання ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «гірничого техніка-електромеханіка», а працевлаштувався позивач 25.10.1999 за посадою «електрослюсаря підземного».

Враховуючи зазначене, відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1995 по 24.06.1999.

Також скаржник звертає увагу суду апеляційної, що в наданій трудовій книжці позивача не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках, відомості про атестацію робочого місця тощо у зв`язку з чим, підстав для зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно даного документу немає.

Щодо зобов`язання повторно розглянути заяву від 21.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначає, що призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

21.07.2025 позивач звернувся засобами веб-порталу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, що підтверджується наявною копією заяви в матеріалах справи.

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Відповідно до копії рішення про відмову в призначенні пенсії, зазначено, зокрема, що страховий стаж особи становить 29 років 27 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Пільговий стаж особи становить: на підземних і відкритих гірничих роботах (Постанова № 202) - 6 місяців 29 днів за списком №1 - 17 років 6 місяців 13 днів. Враховуючи, що довідок, уточнюючих характер роботи заявником не надано, пільговий стаж особи, обчислено за даними по спеціальному стажу, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (код спец, стажу ЗП301ЗАІ та ЗП3014А4). Працює. Відмовлено в призначенні пенсії за віком визначений частиною третьою статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, в зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право сформованої по позивачу, станом на час його звернення до органів ПФУ з відповідною заявою, позивачу були зараховані наступні періоди його трудової діяльності до пільгового стажу:

- з 01.07.1999 по 11.11.1999– список №1 (4 м. 11д.);

- з 16.11.1999 по 26.04.2001– список №1 (1р.5м.11д.) – військова служба;

- з 01.09.2001 по 14.12.2001– список №1 (3 м.14д.);

- з 01.01.2002 по 31.12.2003– список №1 (2 р.);

- з 01.01.2004 по 29.08.2005– список №1 (1р. 8м.);

- з 01.11.2005 по 10.12.2005– список №1 (2м.);

- з 01.01.2006 по 28.02.2007– список №1 (1р. 2м.);

- з 01.01.2008 по 31.12.2009– список №1 (2р.);

- з 02.12.2014 по 10.02.2015– список №1 (3м.);

- з 20.02.2015 по 19.11.2024– список №1 (7 р. 10м.);

- з 02.12.2024 по 30.06.2025 - ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в (7 м.).

Так, періоди роботи позивача (з 01.07.1999 по 11.11.1999 року; з 16.11.1999 по 26.04.2001 року (військова служба); з 01.09.2001 по 14.12.2001 року; з 01.01.2001 по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 по 29.08.2005 року; з 01.11.2005 по 10.12.2005 року; з 01.01.2006 по 28.02.2007 року; з 01.01.2008 по 31.12.2009 року; з 02.12.2014 по 10.02.2015 року; з 20.02.2015 по 19.11.2024 року) були зараховані відповідачем до його пільгового стажу за списком №1, але не були зараховані до його пільгового стажу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №202.

Відповідачем було зараховано до пільгового стажу позивача передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 період роботи з 02.12.2024 по 30.06.2025, що підтверджується довідкою форми РС-право ППВП ПФУ від 30.07.2025 – в якій зазначено Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.

Відповідно до наявної копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , судом встановлена наступна трудова його діяльність:

- ДХК “Краснолиманська”: з 26.05.1998 по 27.06.1998 року – прийнятий учнем машиніста підземних установок на період практики, номера записів 1, 2 в трудовій книжці;

- з 11.01.1999 по 26.04.1999 року – прийнятий учнем електрослюсаря підземним з повним робочим днем у шахті на період практики, номера записів 3, 4 в трудовій книжці;

- з 01.09.1995 по 24.06.1999 року – навчання у Донецькому гірничому технікумі, номер запису 5 в трудовій книжці;

- ДХК “Краснолиманська”: з 25.10.1999 по 11.11.1999 року – прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті та звільнений у зв`язку з призовом на військову службу, номера записів 6, 7 в трудовій книжці;

- з 16.11.1999 по 26.04.2001 – служба в армії, номер запису 8 в трудовій книжці;

- ДХК “Краснолиманська”: з 17.09.2001 по 27.07.2003 року – прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, номер запису 9 у трудовій книжці;

- з 28.07.2003 по 08.09.2003 року – переведений учнем гірника підземного з повним підземним робочим днем у шахті, номер запису 10 у трудовій книжці;

- з 09.09.2003 по 13.12.2004 року – переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті, номер запису 11 в трудовій книжці;

- з 14.12.2004 по 29.08.2005 року - переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, номера запису 12, 13 в трудовій книжці;

- ВАТ “Вугільна компанія “Шахта “Красноармійська-західна №1”: з 21.11.2005 по 07.12.2005 року – заняття в учбовому пункті, номер запису 14 в трудовій книжці;

- з 08.12.2005 по 19.12.2010 року – прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, номер запису 15 в трудовій книжці;

- запис №18 в трудовій книжці зазначено вважати не дійсним;

- номера записів 16, 17 та 19 у трудовій книжці – перейменування підприємства на якому працював позивач;

- з 20.12.2010 по 30.04.2011 року – переведений на посаду помічника начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, номер запису 20 в трудовій книжці;

- з 01.05.2011 по 17.06.2012 року – переведений на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, номер запису 21 в трудовій книжці;

- з 18.06.2012 по 30.06.2013 року – переведений на посаду помічника начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, номер запису 22 в трудовій книжці;

- з 01.07.2013 по 25.05.2014 року – переведений на посаду начальника зміни зайнятих на підземних ділянках 50 та більше відсотків робочого часу в рік, номер запису 23 в трудовій книжці;

- з 26.05.2014 по 31.10.2014 року – переведений на посаду помічника начальника ділянки підземного з повним робочим днем у шахті, номер запису 24 в трудовій книжці;

- з 01.11.2014 по 10.11.2014 року – переведений на посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, номер запису 25, 26 в трудовій книжці;

- ДП “Вугільна компанія “Краснолиманська”: з 27.02.2014 по 10.02.2015 року – прийнятий учнем гірника підземного з повним робочим днем у шахті тимчасово на період практики, номер запису 27, 28 в трудовій книжці;

- з 20.02.2015 по 26.05.2015 року – прийнятий гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті, номер запису 29 в трудовій книжці;

- з 27.05.2015 по 03.12.2018 року – переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, номер запису 30 в трудовій книжці;

- з 04.12.2018 по 07.01.2019 року – переведений учнем гірника підземного з повним підземним робочим днем у шахті, номер запису 31 в трудовій книжці;

- з 08.01.2019 по 19.11.2024 року – переведений майстром гірничим підземним з повним робочим днем у шахті, номера записів 32 та 33 в трудовій книжці;

- ТДВ “Шахта “Білозерська” з 02.12.2024 – прийнятий на посаду майстра гірничого дільниці підземної з повним робочим днем у шахті, номер запису 34 в трудовій книжці.

Інших записів, як і записів про звільнення - трудова книжка позивача не містить.

Відповідно довідки форми ОК-5, у період з 01.07.2025 по 21.07.2025 страхувальником ТДВ “Шахта “Білозерська” сплачувались по позивачу страхові внески де в графі “для пенсії” зазначено – 35 029,81 грн.; 31 день; позначка про сплату страхових внесків “так”, окрім цього період роботи з 02.12.2024 по 31.07.2025 обліковується за кодом підстави для обліку спецстажу – ЗП3014А4.

Також, копією довідки форми ОК-5 підтверджено, що у періоди роботи з 01.07.1999 по 11.11.1999 року; з 16.11.1999 по 26.04.2001 року (військова служба); з 01.09.2001 по 14.12.2001 року; з 01.01.2001 по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 по 29.08.2005 року; з 01.11.2005 по 10.12.2005 року; з 01.01.2006 по 28.02.2007 року; з 01.01.2008 по 31.12.2009 року; з 02.12.2014 по 10.02.2015 року; з 20.02.2015 по 19.11.2024 року позивачем виконувались роботи, по яким страхувальниками сплачувались страхові внески за кодом обліку спецстажу – ЗП3013А1.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

За частиною 1 статті 14 Закону № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі – Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків

Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років.

Так, згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Згідно п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.8 Порядку № 637 встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до п. 17, 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції; стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування; стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до п.23, 24 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22, від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі № 688/4170/16-а, 18 травня 2021 року у справі № 229/2330/17, 24 червня 2021 року у справі № 758/15648/15-а, від 20 вересня 2022 року у справі № 291/1321/17.

Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача містить дані для визначення зазначеного спірного періоду роботи в якості спеціального та пільгового стажу.

Щодо посилання скаржника на відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.

Подібні правовідносини були предметом розгляду Великої Палати Верховного суду, яка у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а зазначила, що аналіз норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII – «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважала, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник».

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17, 22 липня 2025 року справа №420/34524/23, від 17 вересня 2025 року справа №300/6565/23, від 12 листопада 2025 року справа № 160/25181/24.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду проходження ним військової (строкової) служби, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. «а», «в» ст. 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків; військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, за вимогами законодавства, час проходження військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, проходження якої не заперечується відповідачем до стажу.

Щодо зарахування навчання до стажу (пільгового та загального), колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом “д” частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя.

Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.

Таким чином, період навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.

За правилами пункту 8 Порядку № 637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.

Згідно п. 23 Порядку №637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

За п. 27 Порядку №637, у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовується, що позивач навчався в навчальному закладі який надає професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Доказів які б спростовували вказані висновки не надано.

Щодо посилання відповідача на те, що після закінчення навчання ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «гірничого техніка-електромеханіка», а працевлаштувався позивач 25.10.1999 за посадою «електрослюсаря підземного», колегія суддів зазначає наступне.

Так, за положенням ст. 4-1 КЗпП, професія (вид занять) - це сукупність близьких за трудовими функціями видів трудової діяльності, що можуть вимагати певної професійної та/або освітньої кваліфікації працівника.

Трудова функція - це інтегрований, переважно автономний набір трудових дій, що визначається характерним для нього технологічним процесом та передбачає наявність певних компетентностей, необхідних для їх виконання.

Професійна кваліфікація (повна професійна кваліфікація) - це визнана або присвоєна/підтверджена суб`єктом, уповноваженим на це законодавством, та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей та/або результатів навчання, що дає змогу здійснювати трудові функції, визначені відповідним професійним стандартом.

За положенням ст. 21 Закону України "Про освіту", спеціалізована освіта - це освіта мистецького, спортивного, військового, безпекового чи наукового спрямування, яка може здобуватися в рамках формальної, неформальної, інформальної освіти, спрямована на здобуття компетентностей у відповідній сфері професійної діяльності під час навчання у безперервному інтегрованому освітньому процесі на кількох або всіх рівнях освіти та потребує раннього виявлення і розвитку індивідуальних здібностей.

Держава створює умови для здобуття освіти мистецького, спортивного, військового, безпекового та наукового спрямування, у тому числі в закладах спеціалізованої освіти всіх рівнів.

За положенням ст. 34 Закону України "Про освіту", кваліфікації за обсягом класифікуються на повні та часткові, за змістом - на освітні та професійні.

Кваліфікація вважається повною у разі здобуття особою повного переліку компетентностей відповідного рівня Національної рамки кваліфікацій, що визначені відповідним стандартом.

Кваліфікація вважається частковою у разі здобуття особою частини компетентностей відповідного рівня Національної рамки кваліфікацій, що визначені відповідним стандартом.

У цьому Законі, якщо не зазначено інше, під терміном "кваліфікація" розуміється повна кваліфікація.

Освітня кваліфікація - це визнана закладом освіти чи іншим уповноваженим суб`єктом освітньої діяльності та засвідчена відповідним документом про освіту сукупність встановлених стандартом освіти та здобутих особою результатів навчання (компетентностей).

Професійна кваліфікація (повна професійна кваліфікація) - це визнана або присвоєна/підтверджена суб`єктом, уповноваженим на це законодавством, та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей та/або результатів навчання, що дає змогу здійснювати всі трудові функції, визначені відповідним професійним стандартом.

Часткова професійна кваліфікація - це визнана або присвоєна/підтверджена суб`єктом, уповноваженим на це законодавством, та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей та/або результатів навчання, що дає змогу здійснювати частину трудових функцій, визначених відповідним професійним стандартом.

Результати навчання та компетентності, необхідні для присудження освітніх та/або присвоєння професійних та часткових професійних кваліфікацій, можуть досягатися шляхом здобуття формальної, неформальної чи інформальної освіти.

Колегія суддів зазначає, що законодавство розмежує поняття посада, професія, спеціальність, кваліфікація. Спеціальність та кваліфікація є більш ширшим поняттям та може включати право на роботу за декількома професіями та посадами. Відповідач помилково ототожнює їх.

Отже, посилання скаржника на вказані обставини є помилковими.

Також суд зазначає, що відповідач мав можливість витребувати у позивача додаткові докази що підтверджують стаж та витребувати необхідні документи від підприємства, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином з урахування встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до його загального та пільгового стажу роботи та призначені пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 р. у справі № 200/6425/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 р. у справі № 200/6425/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне текст судового рішення складено та підписано колегією суддів 13 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.В. Пивовар

А.В. Гайдар