Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №723/336/26 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/336/26

Провадження № 2/723/1484/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Бужори В.Т.

при секретарі судових засідань Чікал І.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Черкез Іллі Михайловача, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

Філіп В`ячеслав Георгійович в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП.

Позов обґрунтований тим, що 16.10.2024 року близько 10 год. 40 хв., водійка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen-Jetta» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Р62, в с. Михальча в напрямку м. Чернівці, виконуючи маневр випередження допустила зіткнення з автомобілем марки «AUDI-А6» з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після зіткнення ОСОБА_5 допустив виїзд на зустрічну смугу для руху, де в подальшому зіткнувся з моїм автомобілем марки «Hyundai-Tucson» з реєстраційним номером НОМЕР_3 під моїм керуванням.

Внаслідок ДТП позивач з легкими тілесними ушкодженнями був госпіталізований до ЛШМД м. Чернівці.

17.10.2024 службовими працівниками відділення поліції №1 (м.Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області було внесено відомості до ЄРДР за №12024262150000456 від 16.10.2024 року (копія витягу з ЄРДР додається).

В ході досудового розслідування був проведений огляд місця події та встановлено, що подія мала місце на автодорозі Р62 в с. Михальча Чернівецького району Чернівецької області в світлу пору доби (копія додається).

28.02.2025 було призначено та проведено судово-медичну експертизу, згідно висновку 115 мд від 04.03.2025 у позивача виявлено тілесні ушкодження у вигляді: струс головного мозку, забійна рана голови, що відноситься до легких тілесних ушкоджень. Зазначені тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих предметів, можливо внаслідок зазначеного ДТП (копія висновку експерта №115мд від 04.03.2025).

07.03.2025 постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області кримінальне провадження №12024262150000456 від 17.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито та копії матеріалів було направлено до ВП №1 (м. Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області для притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності у порядку ст. 124 КУпАЛ України (копія постанови додається).

22.03.2025 за порушення п.п.2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху та ст. 124 КУпАЛ було складено адміністративний протокол серії ААБ №183057 стосовно ОСОБА_2 .

Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11.06.2025 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (копія постанови додається).

Постановами Чернівецького апеляційного суду від 02.07.2025 та 14.07.2025 у справі №723/1313/25 відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2025 року відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП.

Тому, постанова Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11.06.2025 у справі №723/1313/25 набрала законної сили 02.07.2025 року.

Так, внаслідок вказаної ДТП транспортний засіб позивача - «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_3 , зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_4 , який належить мені на праві власності, було пошкоджено (копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ додається).

Цивільно-правова відповідальність винуватця даної ДТП, ОСОБА_2 , як особи, яка правомірно експлуатує забезпечений транспортний засіб марки «Volkswagen-Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання ДТП (16.10.2024), була застрахована в ПрАТ «СК«ПЕРША», про що свідчить поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218113044, який на день ДТП (16.10.2024) є чинним, що підтверджується відомостями з Єдиної центральної бази даних МТСБУ про чинність зазначеного полісу на день ДТП (копія витягу про чинність полісу із МТСБУ додається).

Про факт, обставини вчинення вказаного ДТП ОСОБА_2 та його наслідки Позивачем було у телефонному режимі повідомлено ПрАТ «СК«ПЕРША» та власну страхову компанію.

З метою підтвердження розміру та вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту, спричиненого моєму транспортному засобу в результаті ДТП, позивач звернувся до експерта із заявою на проведення судової авто-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу.

Згідно Висновку експерта №59-11-25 від 11.12.2025 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_3 , зеленого кольору, внаслідок його пошкодження у ДТП 16.10.2024 становить 332937,20 (триста тридцять дві тисячі дев`ятсот тридцять сім грн. 20 коп.). Проводити відновлювальний ремонт автомобіля Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_3 , пошкодженого під час ДТП 16.10.2024 економічно не доцільно (копія висновку експерта додається).

Відповідно до вищезазначеного висновку експерта, об`єктом обстеження був автомобіль позивача загальний легковий універсал «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , двигун - дизель, з об`ємом дизельного двигуна 1991 см.куб., зеленого кольору. Обстеження автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , проводилось 09.10.2025 року в світлий час доби, по АДРЕСА_1 . Запрошена належним чином Відповідач - ОСОБА_6 в призначений час та місце огляду транспортного засобу позивача не з`явилася, хоча була обізнана про проведення такого огляду (копія повідомлення із доказами про її направлення додаються).

Внаслідок проведення вимушеної судової транспортно-товарознавчої експертизи з визначення вартості матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту, завданого автомобілю позивача - «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 позивачем було додатково витрачено 12200,00 (дванадцять тисяч двісті грн. 00 коп.) гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 11.12.2025 (копія квитанції додається).

Позивачем 02.10.2025 було належним чином викликано ОСОБА_2 для прийняття участі у проведенні огляду експертом транспортного засобу «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 - 09.10.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надіслання письмового повідомлення поштовим зв`язком та здійсненням декількох телефонних дзвінків (копія телеграми з доказами відправки додаються).

Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди завданої позивачу внаслідок ДТП, що мало місце 16.10.2024 року, становить 332937,20 (триста тридцять дві тисячі дев`ятсот тридцять сім грн. 20 коп.)

15.01.2026 позивач отримав повне страхове відшкодування від ПрАТ «СК «ПЕРША», у загальній сумі 156800,00 грн., за мінусом франшизи (виписка додається).

З урахуванням вищевикладеного на користь позивача підлягає до стягнення з Відповідача: 176137,00 грн. - різниця між вартістю матеріального збитку та, вже виплаченого страхового відшкодування; 12200,00 грн. за проведення вимушеної судової авто-товарознавчої експертизи.

Крім цього позивач зазначив, що внаслідок ДТП та пошкодження його транспортного засобу, чим йому завдані страждання (моральна шкода) з психологічної точки зору, розмір якої у вигляді грошової компенсації складає 10 - кратний розмір мінімальної заробітної плати в України, яка становить 8647,00 грн. на час складання позовної заяви або, відповідно становить 86470,00 (вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят грн. 00 коп.) гривень, що в певній мірі відображає у грошовому виразі його моральні страждання.

Крім цього, у зв`язку із ДТП, пошкодженням транспортного засобу, лікування та процедурою отримання страхового відшкодування позивач вимушений був звернутись за правничою допомогою до фахівців, що потягло за собою також вимушені грошові витрати, в тому числі при складанні даної позовної заяви та підготовки до неї.

Позивач просив суд стягнути з відповідача загальну суму матеріальної шкоди 317470,00 грн. (триста сімнадцять тисяч чотириста сімдесят гри. 00 кой.), яка складається з наступного: 176137,00 грн. - різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування; 3200,00 грн. - франшиза; 12200,00 грн. - за проведення вимушеної судової експертизи; 86470,00 грн. - за завдання моральної шкоди; 39463,00 грн. - за надання правничої допомоги.

Провадження у справі відкрито 02.02.2026 року за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10.03.2026 року з повідомленням сторін про день, час та місце проведення судового засідання.

08.04.2026 року представник відповідача Бідашко О.Є. надіслав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідно до змісту дослідницької частини цього висновку, розмір матеріального збитку експертом був визначений на рівні ринкової вартості автомобіля Hyundai Tucson з аналогічним строком експлуатації без врахування пошкоджень, отриманих при ДТП 16.10.2024р., (тобто, 332 937, 20 грн.), у зв`язку з тим, що вартість його відновлювального ремонту (1 893 945,52 грн.) внаслідок ДТП перевищує ринкову вартість такого транспортного засобу, а тому є економічно не доцільним.

Позивачем розраховано, що з відповідачки на його користь підлягає до стягнення 176 137 грн., як різниця між розміром матеріального збитку (332 937 грн.) та виплаченого страхового відшкодування (156 800 грн.). Сторона відповідача вважає заявлений розмір матеріальної шкоди явно завищеним і необґрунтованим, а висновок експерта №59-11-25, на який посилається позивач, неналежним доказом.

Крім того, що зазначений висновок є неналежним в силу порушень Методики при його складанні, він не узгоджується з даними, які були встановлені при визначенні суми страхового відшкодування, а саме: акту технічного огляду КТЗ від 24.08.2025 року, звіту №36.25_SOS_-250811-319427 від 23.08.2025 року про оцінку вартості (розміру) збитків та звіту №520/09/25 від 01.09.2025 року про розрахунок ринкової вартості пошкодженого автомобіля, проти яких не заперечував позивач.

Так, відповідно до вказаних звітів було встановлено, що ринкова вартість автомобіля Hyundai-Tucson (з терміном експлуатації 17 років та 6 міс.) до пошкодження склав 275 469, 59 грн., а його ринкова вартість після пошкодження внаслідок ДТП становить 76 457, 02 грн..

Враховуючи передбачений розрахунок розміру матеріальної шкоди при фізичному знищенні транспортного засобу, що визначається як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до його пошкодження та вартості автомобіля після пошкодження внаслідок ДТП, а також вимоги ст.1194 ЦК України, за якими у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди винна особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, то з урахуванням здійсненого позивачу страхового відшкодування сума, яка б підлягала стягненню з відповідачки, складає 42 212, 57 грн. (275 469, 59 грн. - 76 457, 02 грн. - 156 800 грн. = 42 212, 57 грн.), що у чотири рази менше, ніж того вимагає позивач (176 137 грн.).

Сторона відповідача вважає, що позивачем не доведено ані факту заподіяння моральної шкоди в заявленому обсязі, ані обґрунтованості визначеного її розміру. Перелічені у позові та вище наведені обставини виглядають як штучно сформований, довільний набір не пов`язаних між собою подій, які не утворюють узгодженої та логічної картини, вказаний «набір» в частині більш характерний для можливого обґрунтування позову про розірвання шлюбу. Самим позивачем до позову додано копію висновку судово-медичної експертизи № 115 мд від 04.03.2025 року, з якого слідує, що у ОСОБА_1 було виявлено забійну рану чола справа та струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Такі ушкодження за своєю природою, суттю та кваліфікацією не призводять до стійких порушень функцій організму, вже не кажучи про інвалідизацію.

Додані до позову виписки із медичних карт стаціонарного хворого за січень 2025 року та грудень 2025 року відповідно до наведених у них діагнозах та причинах госпіталізації пов`язані з раніше виниклими та поступово розвиненими хворобами, а саме: гіпертонічна хвороба III, ступінь 3, ризик високий; ішемічний інсульт головного мозку, наслідки інфаркту мозку; церебральний криз; гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності.

Отже, наведеними документами не встановлено будь-якого причинно наслідкового зв`язку між отриманими під час ДТП легкими тілесними ушкодженням та наслідками у вигляді інвалідності ІІІ групи.

Визначена позивачем сума моральної шкоди як десятикратний розмір мінімальної заробітної плати в Україні свідчить про довільність обраного підходу та відсутність індивідуалізованої оцінки.

Вважає, що заявлена позивачем сума 39 463,00 грн., як вартість витрат на професійну правничу допомогу адвоката, підлягає зменшенню до 2000 грн.

Просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_4 зазначив, що заперечення відповідача щодо розміру матеріальної шкоди є необґрунтованими та спростовуються доказами, поданими разом із позовною заявою. Зокрема, відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №59 11-25 від 11.12.2025, вартість матеріального збитку, завданого позивачу, становить 332937, 20 грн, при цьому відновлювальний ремонт транспортного засобу є економічно недоцільним. Отже, мова йде фактично про втрату вартості транспортного засобу, що відповідає правовій природі відшкодування шкоди у подібних правовідносинах.

Щодо наявного Акту огляду транспортного засобу позивача від 14.08.2025, який доданий до відзиву на позовну заяву, то варто звернути увагу, що він у собі не містить усі наявні пошкодження, які містить транспортний засіб. Оскільки авто оглядалось не кваліфікованим судовим експертом, а також без належних інструментів.

Саме тому, доданий до відзиву Звіт №36.25_sos_-250811-319427 від 23.08.2025 є не обґрунтованим, оскільки складений на підставі Акту огляду від 14.08.2024, який не містив у собі усі реальні пошкодження ТЗ Позивача саме у ДТП, яке мало місце 16.10.2024 року.

Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку та забійної рани, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи. Крім того, внаслідок отриманих травм позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи, що істотно вплинуло на його подальше життя, фізичний стан та соціальну активність.

Позивач зазнав значних фізичних та душевних страждань, які проявлялися у погіршенні психоемоційного стану, постійному відчутті тривоги, страху керування транспортним засобом, зниженні працездатності та необхідності адаптації до нового стану здоров`я. Також пошкодження транспортного засобу та його фактична втрата істотно ускладнили повсякденне життя позивача та негативно вплинули на матеріальне становище його сім`ї.

Заявлений розмір моральної шкоди у сумі 86 470 грн є обґрунтованим, співмірним характеру правопорушення, обсягу завданих страждань та відповідає засадам розумності і справедливості.

Щодо заперечень відповідача стосовно витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що такі витрати детально обґрунтовані у позовній заяві, підтверджені відповідними документами та розрахунками, а їх розмір відповідає складності справи, обсягу виконаних робіт та ринковим умовам надання правничої допомоги. Справу не можна вважати простою, оскільки вона включає аналіз обставин ДТП, проведення експертиз, роботу зі значним обсягом доказів та підготовку процесуальних документів.

Позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_8 – задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2026 року.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача ОСОБА_4 надіслав на адресу суду додаткові письмові пояснення, в яких позовні вимоги просив задовольнити повному обсязі, справу розглянути у відсутності позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, наддала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Сторожинецького районного суду від 11.06.2025 року по справі №723/1313/25 визнано ОСОБА_2 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно висновку експерта №59-11-25 транспортно-товарознавчої експертизи про вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_3 , зеленого кольору, внаслідок його пошкодження у ДТП 16.10.2024 становить 332937,20 (триста тридцять дві тисячі дев`ятсот тридцять сім грн. 20 коп.). Проводити відновлювальний ремонт автомобіля Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_3 , пошкодженого під час ДТП 16.10.2024 економічно не доцільно.

Внаслідок проведення вимушеної судової транспортно-товарознавчої експертизи з визначення вартості матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту, завданого автомобілю позивача - «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 позивачем було додатково витрачено 12200,00 (дванадцять тисяч двісті грн. 00 коп.) гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 11.12.2025 (а.с.54).

Відповідно до Виписки по картковому рахунку 15.01.2026 ОСОБА_1 отримав повне страхове відшкодування від ПрАТ «СК «ПЕРША», у загальній сумі 156800,00 грн., за мінусом франшизи (а.с.55).

Вартість матеріального збитку, завданого позивачу, становить 332937, 20 грн., при цьому відновлювальний ремонт транспортного засобу є економічно недоцільним. Отже, мова йде фактично про втрату вартості транспортного засобу, що відповідає правовій природі відшкодування шкоди у подібних правовідносинах.

З урахуванням вищевикладеного суд погоджується в цій частині позовних вимог про стягнення з Відповідача, а саме: 176137,00 грн. різниця між вартістю матеріального збитку та 12200,00 грн. за проведення вимушеної судової авто-товарознавчої експертизи.

Отже стягнення матеріальної шкоди з відповідача, яка складається з наступного: 176137,00 грн. - різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування; 3200,00 грн. - франшиза; 12200,00 грн. - за проведення вимушеної судової експертизи підлягає задоволенню.

Статтям 1187, 1188 ЦКУ передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

Згідно ст. 1192 ЦКУ, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частина 3 пункту 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства про вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується. у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Стаття 1194 ЦКУ вказує, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, у якій зроблено висновки, щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Так, у пунктах 55-57 Постанови вказано, що беручи до уваги ст. 1194 ЦКУ, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, — це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, і чи і забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Системний аналіз п.32.7 ч.1 ст.З2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.22, абз.Зп.Зч.1 ст. 988, ст.ст. 1166, 1187,1194 ЦК, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Відповідно до чч. 1, 2 ст.22 ЦКУ особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в рилу правил ст.22 ЦК, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо їх застосування, викладений у постанові ВП В(5 від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (пп.68—70): ст. 1191 ЦК та ст.З8 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст.993 ЦКУ та ст.27 Закону «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з більшими відносинами, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завданої шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завданої шкоди у передбаченому законом №1961-IV (ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завданої шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст.38 зазначеного закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завданої шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі ст.993 ЦК та ст.27 Закону «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завданої шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого цьому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, судом встановлено наступне.

В позові позивач зазначив, що внаслідок ДТП та пошкодження його транспортного засобу, йому завдані страждання (моральна шкода) з психологічної точки зору, розмір якої у вигляді грошової компенсації складає 10 - кратний розмір мінімальної заробітної плати в України, яка становить 8647,00 грн. на час складання позовної заяви або, відповідно становить 86470,00 (вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят грн. 00 коп.) гривень, що в певній мірі відображає у грошовому виразі його моральні страждання. На підтвердження розрахованого позивачем розміру моральної шкоди суду було надано наступні докази: Виписка №16904 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , Виписка №770 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , Виписка №20001 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Додані до позову виписки із медичних карт стаціонарного хворого за січень 2025 року та грудень 2025 року відповідно до наведених у них діагнозах та причинах госпіталізації пов`язані з раніше виниклими та поступово розвиненими хворобами, а саме: гіпертонічна хвороба III, ступінь 3, ризик високий; ішемічний інсульт головного мозку, наслідки інфаркту мозку; церебральний криз; гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності.

Отже, наведеними документами не встановлено будь-якого причинно-наслідкового зв`язку між отриманими під час ДТП легкими тілесними ушкодженням та наслідками у вигляді інвалідності ІІІ групи.

Визначена позивачем сума моральної шкоди як десятикратний розмір мінімальної заробітної плати в Україні є завищеною та свідчить про довільність обраного підходу та відсутність індивідуалізованої оцінки.

Так, частинами 1-3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Законодавством дійсно передбачено про можливість відшкодування моральної шкоди, однак спричинення моральної шкоди згідно з вимогами законодавства не є матеріально-правовою презумпцією, а тому у справах про стягнення моральної шкоди позивачем має бути доведено як сам факт спричинення моральної шкоди так і її розмір.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Фактичним обґрунтуванням заподіяння позивачеві моральної шкоди у позовній заяві є те, що після ДТП у нього спостерігалося погіршення концентрації уваги, зниження працездатності, небажання підтримувати звичне соціальне та побутове спілкування, відчуття страху перед керуванням автомобілем і повторного потрапляння у ДТП, що дана подія призвела до різкого зниження рівня життя, спричинила відчуття приниження, втрату впевненості у власній соціальній та сімейній ролі, негативно вплинула на авторитет позивача у сім`ї, та зрештою наслідком отриманих у ДТП травм стало встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи.

У постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 року у справі №214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості.

Отже, наведеними документами не встановлено будь-якого причинно-наслідкового зв`язку між отриманими під час ДТП легкими тілесними ушкодженням та наслідками у вигляді інвалідності ІІІ групи, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, а саме у розмірі 10 000 грн.

Крім того позивач ставить питання про стягнення з відповідача понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 39463,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування суду надано Акт приймання виконаних робіт про надання правничої допомоги від 19.01.2026 року, згідно якого на день подання позовної заяви сплочено 22463,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибаткового кассового ордера №1 (а.с. 62-63).

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 2596, 72 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні витрат на правничу допомогу суд виходив з наступного, розмір позовної вимоги в чатині стягнення моральної шкоди становить 11,56 %, позивачем на день подання позовної заяви сплочено 22463,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, отже з відповідача на користь позивача стягується 2596, 72 гривень витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1761,37 грн. за позовну вимогу матеріального характеру, яка судом задоволена, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 15,16 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Черкез Іллі Михайловача, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідача Бідашко Олександр Євгенович про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 176 137, 00 (сто сімдесят шість тисяч сто тридцять сім) гривень витрат за різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 3200,00 (три тисячі двісті) гривень витрат за франшизу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 12200,00 (дванадцять тисяч двісті) гривень витрат за проведення транспортно-товарознавчої експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 10000,00 (десять тисяч ) гривень витрат за завдання моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 2596 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто шість) гривень 72 копійок витрат за надання правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: