Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №936/992/26 — Воловецький районний суд Закарпатської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 936/992/26

Провадження № 3/936/559/2026

13 серпня 2026 року смт.Воловець

Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Суха Н.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду(контролю) у Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 164 КУпАП,-

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ПП № 015198, 28.06.2026 близько 11 год 50 хв на автомобільній дорозі М-06, 717 км, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів на замовлення без ліцензії, отримання якої передбачене пунктом 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Указані дії кваліфіковано за частиною першою статті 164 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Захисник ОСОБА_1 — адвокат Субота М.І. подав письмове заперечення, в якому просить закрити провадження у справі за відсутністю події і складу правопорушення. Заперечення обґрунтоване тим, що поїздка мала виключно приватний характер, здійснювалася безоплатно щодо знайомих осіб, транспортний засіб (категорії М1) перебуває у приватній власності та використовується для особистих потреб, а в матеріалах відсутні докази оплати проїзду та систематичності діяльності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши захисника та оцінивши докази у їх сукупності відповідно до статті 252 КУпАП, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом статей 251, 252, 280 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність правопорушення та винність особи; суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин у їх сукупності.

Частиною першою статті 164 КУпАП установлено відповідальність за провадження господарської діяльності, зокрема, без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про автомобільний транспорт» ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів. Згідно зі статтею 3 Господарського кодексу України господарською діяльністю є діяльність, спрямована на надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, а її ключовою ознакою є мета одержання доходу (прибутку).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.

Згідно із ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Зі змісту ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що основним критерієм для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП є відсутність дозволу на перевезення, ліцензії та свідоцтва про підприємницьку діяльність.

ОСОБА_1 ці документи на вимогу інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Укртрансбезпеки не надав, повідомивши, що не є перевізником.

Вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ПП № 015198 від 28.06.2026 та фотознімками;

- направленням на рейдову перевірку від 19.06.2026 № ЕНР000783 видане головним спеціалістам та старшим державним інспекторам відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів;

-додатковими обґрунтуваннями старшого інспектора Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, з яким вбачається, що ОСОБА_1 в порушення ст.29 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.24 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» надавав послуги з перевезення сімох пасажирів на замовлення транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , без наявності ліцензії;

— письмовими поясненнями Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Укртрансбезпеки, до яких додано звернення громадянки ОСОБА_2 (вх. № 1848/Г/0/11-26 від 06.07.2026). Зі звернення вбачається, що перевезення за маршрутом Рим — Львів було замовлене заздалегідь як платна послуга: пошук перевізника здійснювався через Facebook-групу «Передачі (Буси) Перевезення Україна — Італія — Україна», умови погоджені з диспетчером через месенджер, попередньо узгоджено вартість — 120 євро за пасажира, 30 євро за перевезення собаки та окрему доплату за багаж, а після завершення поїздки водії вимагали і фактично отримали від пасажирів оплату готівкою в євро (загалом 290 євро), без видачі квитка, чека чи іншого розрахункового документа;

— відеозаписом, доданим до пояснень ОСОБА_2 , з якого вбачається, що вона перебувала як пасажир у мікроавтобусі «Mercedes-Benz Sprinter» під керуванням ОСОБА_1 , що безпосередньо підтверджує факт надання послуги з перевезення пасажирів;

— відеозаписом, з флеш накопичувача, поданого з матеріалами адміністративного правопорушення, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 на законну вимогу уповноважених осіб зупинити транспортний засіб намагався втекти від органів контролю та поводився агресивно, а на вимогу пред`явити документи, що підтверджують право на здійснення пасажирських перевезень (ліцензію), відмовився її надати;

— поясненнями ОСОБА_2 про те, що з метою уникнення перевірки пасажирів у районі контрольного пункту було пересаджено в інший автомобіль, після чого основний транспортний засіб проїхав пункт без пасажирів, а пасажирів забрано у заздалегідь погодженому місці, що свідчить про свідоме приховування факту перевезення.

Оцінюючи наведені докази в сукупності, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 фактично надавав послуги з перевезення пасажирів на замовлення за плату, тобто здійснював діяльність вартісного характеру, спрямовану на одержання доходу, за відсутності ліцензії, отримання якої є обов`язковим для цього виду діяльності.

Щодо твердження захисника про безоплатність та приватний характер поїздки та перевезення «знайомих», останнє спростовується матеріалами справи, а саме тим, що вартість перевезення була погоджена заздалегідь, а після поїздки з пасажирів отримано оплату готівкою в сумі 290 євро, пасажири не були знайомі з водієм до поїздки, а знайшли перевізника через оголошення у Facebook-групі та диспетчера, і не є родичами водія. Про організований та системний характер діяльності свідчать також залучення диспетчера, наявність узгодженого прайсу, участь двох водіїв, міжнародний маршрут Рим — Львів, а також зафіксовані у застосунку GetContact теги щодо номерів причетних осіб («перевізник», «пасажирські перевезення», «закордон перевізник», «перевізник Польща/Словаччина/Італія» тощо), які у сукупності вказують на здійснення перевезень як систематичної діяльності, а не разової приватної поїздки та підтверджує мету одержання доходу, що є визначальною ознакою господарської діяльності.

Також, поведінка ОСОБА_1 (спроба втечі від органів контролю, агресивна поведінка, відмова пред`явити ліцензію, пересадка пасажирів для проходження контрольного пункту) об`єктивно вказує на усвідомлення ним протиправного характеру діяльності та намір приховати її від контролю. Невиконання законної вимоги уповноваженої особи зупинити транспортний засіб стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною другою статті 122-2 КУпАП.

З огляду на викладене, вина ОСОБА_1 доведена сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів, а обґрунтованих сумнівів, які тлумачилися б на його користь, не встановлено. Належних доказів на спростування зазначених обставин стороною захисту не надано.

При призначенні адміністративного стягнення суд виходить із змісту ст.33КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність та вважає за можливе призначити ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу, оскільки на думку суду саме цей вид адміністративного стягнення буде відповідати вимогам ст. 23 КУпАП, а саме буде сприяти вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Санкція частини першої статті 164 КУпАП передбачає штраф від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення правопорушення, чи без такої. З огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей про предмети, що підлягають конфіскації, суд вважає за необхідне накласти штраф у межах санкції статті без застосування конфіскації.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665 грн 60 коп, та підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення.

Керуючись ст.ст .40-1, ч.1 ст. 164, 245, 283 - 285,287, 291 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закон України «Про судовий збір» суддя,

П О С Т А Н О В И В:

1. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

2. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять)грн 60 коп.

3. На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом 15 днів, у порядку примусового виконання цієї постанови органу державної виконавчої служби стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Н.Суха