Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №615/2235/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2235/26

Провадження № 3/615/550/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Валки

Суддя Валківського районного суду Харківської області Логвінов А.О., за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є., потерпілого ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області адміністративний матеріали, який надійшов з відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області, стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2026 року на розгляд до Валківського районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріали, що містить протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 161952 від 07 серпня 2026 року, який складено стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, що 07 серпня 2026 року о 21 год 20 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не давала можливості колишньому чоловіку ОСОБА_1 зайти до будинку, який є спільною сумісною власністю подружжя, та не надала ключі від будинку, чим вчинила домашнє насильство економічного характеру, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнала. Надала пояснення, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 07 серпня 2026 року після 19 год 00 хв вона перебувала вдома за вказаною адресою. Приблизно о 21 год 20 хв до будинку, в якому вона проживає, прийшов її колишній чоловік ОСОБА_1 , який близько десяти років проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Шлюб між ними було розірвано у 2026 році в судовому порядку. ОСОБА_1 зайшов на подвір`я та почав спілкуватися з нею з приводу поділу майна, набутого ними за час шлюбу, а також щодо повернення йому коштів, сплачених на її користь за судовим рішенням як відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у справі про розірвання шлюбу. У подальшому ОСОБА_1 почав чинити на неї тиск з приводу зазначених питань, у зв`язку з чим вона викликала працівників поліції. Зазначила, що жодних перешкод ОСОБА_1 у користуванні будинком вона не чинила. Будинок був відчинений, а ключі від нього знаходилися у місці, де вони постійно зберігалися та про яке ОСОБА_1 було відомо. Після прибуття працівників поліції Калетник Петро Олексійович повідомив їм, що вона не допускає його до будинку, хоча вона жодних таких перешкод не чинила. Після цього стосовно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що більше восьми років не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано у 2026 році в судовому порядку. 07 серпня 2026 року приблизно о 21 год 20 хв він прийшов до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає його колишня дружина, з метою забрати свої особисті речі, а саме книги та ліки. Коли він зайшов на подвір`я, ОСОБА_2 перебувала у дворі, при цьому будинок був відчинений. Він почав спілкуватися з колишньою дружиною з приводу поділу майна, набутого ними за час шлюбу, а також щодо повернення йому коштів, сплачених на її користь на виконання судового рішення як відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у справі про розірвання шлюбу. У подальшому він запитав у колишньої дружини, чи може зайти до будинку, щоб забрати свої особисті речі, однак відповіді на своє запитання не отримав, після чого ОСОБА_2 викликала працівників поліції. При цьому потерпілий зазначив, що жодних перешкод у доступі до будинку ОСОБА_2 йому не чинила, однак у зв`язку з тим, що вона не відповіла на його запитання щодо можливості зайти до будинку, він не зайшов до будинку та викликав працівників поліції.

Дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, вислухавши пояснення потерпілого та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статтей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2)колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Стаття 1 цього Закону визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для повного розкриття суті адміністративного правопорушення у протоколі має бути зазначено, які саме конкретні дії або бездіяльність вчинила особа, у чому полягав економічний характер домашнього насильства, а також які наслідки настали або могли настати для особи, стосовно якої такі дії були вчинені.

Таким чином, під домашнім насильством економічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, слід розуміти умисне вчинення дій або бездіяльності, пов`язаних, зокрема, з позбавленням житла, їжі, одягу, іншого майна чи коштів або можливості користуватися ними, залишенням без догляду чи піклування, перешкоджанням в отриманні необхідних послуг, забороною працювати чи навчатися, примушуванням до праці, а також іншими правопорушеннями економічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

При цьому законодавець визнав адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не будь-які дії економічного характеру у сімейних відносинах, а саме умисні дії або бездіяльність, які за своїм характером становлять економічне домашнє насильство та внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.

Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктом правопорушення може бути особа, яка перебуває з потерпілим у відносинах, на які відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» поширюється дія законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі колишнє подружжя незалежно від факту спільного проживання.

Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції ст. 173-2 КУпАП, орган поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення зобов`язаний конкретно зазначити, у чому саме полягало домашнє насильство економічного характеру, які конкретні умисні дії або бездіяльність були вчинені особою, а також у чому полягала шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого чи можливість заподіяння такої шкоди внаслідок цих дій.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 251 КУпАП встановлює перелік доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 161952 від 07 серпня 2026 року, 07 серпня 2026 року о 21 год 20 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не давала можливості колишньомучоловіку ОСОБА_1 зайти до будинку, який є спільною сумісною власністю подружжя, та не надала ключі від будинку, чим вчинила домашнє насильство економічного характеру, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

До протоколу додані рапорт, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, копія термінового заборонного припису стосовно кривдника.

Так, згідно рапорта 07 серпня 2026 року о 21 год 38 хв за адресою: АДРЕСА_1 , стосовно заявника ОСОБА_1 дружина вчиняє економічне насильство, не впускає до будинку, свариться та кричить.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , 07 серпня 2026 року він декілька разів протягом дня приходив до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забрати свої особисті речі, однак будинок був зачинений, оскільки його колишньої дружини не було вдома. Близько 21 год 00 хв він знову прийшов до вказаного будинку, де на той час перебувала ОСОБА_2 . Він повідомив колишній дружині про намір зайти до будинку, щоб забрати свої речі, на що вона відповіла, що у разі, якщо він зайде до будинку, вона викличе працівників поліції. Зазначені слова він розцінив як відмову у доступі до будинку, у зв`язку з чим залишив подвір`я та викликав працівників поліції.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , 07 серпня 2026 року вона викликала працівників поліції у зв`язку з тим, що її колишній чоловік ОСОБА_1 близько 21 год 20 хв прийшов до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому він не проживає близько десяти років, та почав порушувати питання щодо поділу майна, спільно набутого ними за час шлюбу, а також повернення йому коштів, сплачених як судовий збір. Через деякий час ОСОБА_1 повідомив, що бажає переночувати у вказаному будинку. Після цього вона викликала працівників поліції, оскільки колишній чоловік щодня приходить до неї та порушує зазначені питання.

Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні докази у своїй сукупності не підтверджують поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства економічного характеру стосовно ОСОБА_1 .

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 161952 від 07 серпня 2026 року ОСОБА_2 інкримінується те, що вона не давала можливості колишньому чоловіку ОСОБА_1 зайти до будинку, який, як зазначено у протоколі, є спільною сумісною власністю подружжя, та не надала йому ключі від будинку.

Водночас обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не узгоджуються з поясненнями самого потерпілого, наданими ним безпосередньо у судовому засіданні.

Зокрема, ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що, коли він 07 серпня 2026 року прийшов до будинку, ОСОБА_2 перебувала на подвір`ї, а будинок був відчинений. При цьому потерпілий прямо зазначив, що ОСОБА_2 жодних перешкод у доступі до будинку йому не чинила. За його словами, він лише запитав у колишньої дружини, чи може зайти до будинку, щоб забрати особисті речі, однак відповіді на своє запитання не отримав.

Наведені пояснення потерпілого мають істотне значення для оцінки обставин справи, оскільки безпосередньо спростовують зазначене у протоколі твердження про те, що ОСОБА_2 не давала йому можливості зайти до будинку.

При цьому з письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_2 повідомила йому про виклик працівників поліції у разі, якщо він зайде до будинку, а саме потерпілий розцінив такі слова як відмову у доступі до житла та після цього залишив подвір`я. Водночас у цих поясненнях також не зазначено про вчинення ОСОБА_2 будь-яких конкретних дій, спрямованих на перешкоджання його доступу до будинку, зміну замків, приховування або ненадання ключів на його вимогу чи вчинення інших дій, якими його фактично було позбавлено можливості користуватися житлом.

Натомість ОСОБА_2 як у письмових поясненнях, так і під час розгляду справи послідовно заперечувала вчинення будь-яких перешкод у доступі ОСОБА_1 до будинку. У судовому засіданні вона пояснила, що будинок був відчинений, а ключі знаходилися у місці їх постійного зберігання, про яке ОСОБА_1 було відомо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічним насильством є форма домашнього насильства, що включає, зокрема, умисне позбавлення житла, іншого майна або можливості користуватися ними та інші правопорушення економічного характеру.

Отже, для кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у формі домашнього насильства економічного характеру має бути доведено не лише наявність між колишнім подружжям конфлікту щодо користування майном, а саме вчинення нею умисних дій або бездіяльності економічного характеру, внаслідок яких ОСОБА_1 було позбавлено житла, майна або можливості користуватися ними, та внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода його фізичному або психічному здоров`ю. Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вимагає встановлення саме таких ознак правопорушення.

Разом з тим матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_2 умисно позбавила ОСОБА_1 можливості користуватися будинком або іншим належним йому майном. Навпаки, потерпілий у судовому засіданні підтвердив, що будинок був відчинений та жодних перешкод у доступі до нього ОСОБА_2 не чинила.

Так, сам факт звернення ОСОБА_1 , до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.

Працівниками поліції, які склали протоколи про адміністративне правопорушення, не зібрано належних доказів, які б встановлювали винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Сам по собі складений відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не може бути визнанний належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, в частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

За таких обставин версія події, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджена дослідженими судом доказами, а пояснення потерпілого, надані безпосередньо у судовому засіданні, навпаки, ставлять під обґрунтований сумнів факт вчинення ОСОБА_2 інкримінованих їй дій.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Інших доказів на встановлення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали провадження не містять.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про недоведеність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173-2, 245, 247, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Валківський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов