Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №620/6203/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/6203/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно протиправною;

зобов`язати відповідача видати мені довідку про вартість не отриманого речового майна станом на 01 січня 2026 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за не отримане речове майно;

зобов`язати відповідача змінити дату виключення позивача зі списків особового складу з 14 травня 2026 року на дату виплати грошової компенсації за невиплачене речове майно;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок календарної і пільгової вислуги років позивача у Збройних Силах України станом на дату виплати грошової компенсації за не отримане речове майно та провести всі відповідні грошові розрахунки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, а не за контрактом. Зазначене підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №77 від 12.05.2026, яким позивача звільнено у запас з військової служби. Цей факт має принципове значення, оскільки законодавство встановлює різний правовий режим речового забезпечення для мобілізованих військовослужбовців та військовослужбовців за контрактом. Зазначає, що спеціальне регулювання речового забезпечення мобілізованих закріплено у наказі Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, далі – Інструкція №232). Пунктом 17 Розділу ІІІ Інструкції №232 передбачено, що «мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі». Пунктом 28 Розділу V Інструкції №232 передбачено, що «військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період». Пунктом 29 Розділу V Інструкції №232 прямо встановлено, що «у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються». Таким чином, під час звільнення військовослужбовець, призваний за мобілізацією, не має заборгованості за недоотримане речове майно, грошова компенсація не нараховується та не виплачується.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.05.2026 №136 позивача з 14.05.2026 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Згідно атестату військовослужбовця №102 позивач у військовій частині НОМЕР_1 речовим майном не забезпечувався.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 02.05.2026 щодо проведення розрахунку грошової компенсації вартості за неотримане ним речове майно відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцями Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Держаної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178.

В свою чергу 03.05.2026 начальник речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_2 на вказаному рапорті зазначив, що «мобілізовані військовослужбовці звільняються в запас у тій формі одягу, яка перебувала в їхньому особистому користуванні, а речове майно, що не було видане - незалежно від причини - при звільненні не надається і заборгованість не нараховується. Вказане встановлено пунктом 17 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення (наказом МОУ № 232).

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини другої статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

За приписами пункту 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Пунктом 3 Порядку №178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Пунктом 4 Порядок №178 установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232), визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці).

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Згідно з пунктом 4 розділу III Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Інструкції № 232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.

Відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції №232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Так, суд зазначає, що спірними в цій справі є питання права позивача як військовослужбовця на грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження служби, за мобілізацією.

Суд у контексті спірних правовідносин уважає за необхідне зазначити таке.

Із наведеного нормативно-правового регулювання випливає, що право на виплату військовослужбовцю грошової компенсації виникає з моменту, коли настав строк отримання конкретного предмета речового майна, відповідно до норм забезпечення, проте таке майно так і не було видане.

Підстави для фактичної виплати компенсації: 1) звільнення з військової служби у запас або відставку; 2) загибель (смерть) військовослужбовця; 3) переведення до іншого військового формування, Держспецзв`язку, правоохоронного органу спеціального призначення або державного органу з правоохоронними функціями - з виключенням зі списків особового складу військової частини.

З цією метою речова служба військової частини видає довідку про вартість речового майна, що належить до видачі. Ця вартість визначається, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому повинно бути здійснено таку виплату (зокрема, року звільнення).

Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що «Пунктом 17 Розділу ІІІ Інструкції №232 передбачено, що «мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі». Пунктом 28 Розділу V Інструкції №232 передбачено, що «військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період». Пунктом 29 Розділу V Інструкції №232 прямо встановлено, що «у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються». Таким чином, під час звільнення військовослужбовець, призваний за мобілізацією, не має заборгованості за недоотримане речове майно, грошова компенсація не нараховується та не виплачується.».

Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача та зазначає, що відповідач не надав суду доказів для правильного вирішення цього спору обставини, а саме: чи набув позивач під час проходження військової служби право на отримання конкретних предметів речового майна відповідно до встановлених норм забезпечення та чи було таке право реалізоване шляхом їх фактичної видачі.

Матеріали справи не містять доказів чи отримував позивач речове майно під час проходження військової служби та в якому обсязі, а у разі його неотримання - не визначили перелік такого майна і розмір грошової компенсації, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу відповідно до вимог законодавства.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 18.06.2026 по справі 560/17635/24 (адміністративне провадження № К/990/13260/26), які в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо посилання відповідача на атестат військовослужбовця №102 на речове майно від 14.05.2026, то суд зазначає, що з останнього не можливо встановити чи набув позивач під час проходження військової служби право на отримання конкретних предметів речового майна відповідно до встановлених норм забезпечення, оскільки в ньому лише зазначено, що позивач у військовій частині НОМЕР_1 речовим майном не забезпечувався.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом: визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у проведенні розрахунку грошової компенсації вартості за неотримане ним речове майно відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцями Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Держаної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178; зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 02.05.2026 з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача змінити дату виключення позивача зі списків особового складу з 14 травня 2026 року на дату виплати грошової компенсації за невиплачене речове майно; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок календарної і пільгової вислуги років позивача у Збройних Силах України станом на дату виплати грошової компенсації за не отримане речове майно та провести всі відповідні грошові розрахунки, то останні задоволенню не підлягають, в зв`язку з їх необґрунтованістю та передчасністю.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні розрахунку грошової компенсації вартості за неотримане ним речове майно відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцями Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Держаної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.05.2026 з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складено 13.08.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО