Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №620/3775/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/3775/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про:

- визнання протиправною відмову відповідача, щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», РЕЗЕРВ+, щодо не виключення з військового обліку та внесення статусу невійськовозобов`язаного стосовно ОСОБА_1 ;

- зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про внесення змін до його облікових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», РЕЗЕРВ+, щодо не виключення з військового обліку та статусу невійськовозобов`язаного;

- визнання неправомірними дії відповідача, у визнанні недійсним висновку, викладеному у довідці ВЛК від 21.06.2024, відносно ОСОБА_1 , щодо визнання його непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку;

- визнання неправомірними дії відповідача щодо зобов`язання ОСОБА_2 у повторному проходженні ВЛК для встановлення придатності проходження військової служби.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час оновлення облікових даних у застосунку "Резерв+" дізнався, що він перебуває на військовому обліку, як військовозобов`язаний та у застосунку відсутні відомості про непридатність до військової служби, виключення з військового обліку та проходження ВЛК. Водночас позивачем вказано, що бездіяльність відповідача полягає у невнесенні його актуальних персональних даних про виключення з військового обліку на підставі постанови військово-лікарської комісії від 21.06.2024. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

14.04.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та посилається на пункт 3.8 Положення № 402, відповідно до якого постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних під час дії особливого періоду оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до Положення №402), а не довідками (додаток 4), і підлягають перевірці ВЛК обласних ТЦК та СП та затвердженню штатною ВЛК; лише після завершення цієї процедури виникають правові підстави для внесення відомостей до Реєстру. Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять ані свідоцтва про хворобу, ані доказів затвердження висновку ВЛК штатною комісією, а сама по собі довідка ВЛК від 21.06.2024 не є безумовним та достатнім доказом завершення такої процедури.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про реєстрацію місця проживання особи від 10.09.2021 №11911, місце реєстрації позивача: АДРЕСА_1 .

Згідно з наданою позивачем Довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.06.2024 , солдату запасу ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК, за результатами якого на підставі статті 8 п. а графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військової обліку.

Довідкою МСЕК серія 12ААГ №793524 від 09.05.2024 позивачу підтверджено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в ДКВС України. Інвалідність встановлена на строк до 01.06.2025.

Під час оновлення облікових даних шляхом формування електронного військово-облікового документа позивачу стала відома інформація, що він перебуває на військовому обліку, як військовозобов`язаний, інформація відображається в електронному військово-обліковому документі " Резерв +".

З метою отримання інформації щодо внесення відповідних відомостей до ЄДРПВР про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, представником позивача неодноразово направлено адвокатські запити до відповідача.

За результатами розгляду запитів адвоката позивача, відповідачем 12.02.2026 та 22.03.2026 скеровані листи за № 12/209 та № 14/611, в яких повідомлено, що за наявними даними, громадянин ОСОБА_1 підлягає повторному проходженню військово-лікарської комісії (переогляду) з метою уточнення стану здоров`я та прийняття відповідного рішення. На даний час рішення ВЛК щодо визначення придатності або оформленням відстрочки не приймалось у зв`язку з необхідністю проходження зазначеного переогляду. На сьогодні відсутнє затверджене рішення ЦВЛК, а висновок попередньої ВЛК втратив свою актуальність у зв`язку з минулим терміном його чинності. У зв`язку з цим для належного завершення процедури військово-лікарської експертизи та встановлення чинного висновку про стан здоров`я і ступінь придатності до військової служби клієнту необхідно повторно пройти військово-лікарську комісію у встановленому законодавством порядку. Рекомендують сформувати направлення на військово-лікарську комісію через мобільний додаток «Резерв+». У разі неможливості сформувати направлення на військово-лікарську комісію через мобільний додаток «Резерв+», рекомендують прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 в кабінет №28 та отримати направлення на медичний огляд під особистий підпис .

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Також цим же Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію оголошено проведення загальної мобілізації.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У відповідності до вимог статті 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни (військовослужбовці) мають обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку; пунктом 79 Порядку №1487 на районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено, зокрема, здійснення взяття, зняття або виключення з військового обліку у випадках, передбачених законодавством, та проставлення відповідних відміток у військово-облікових документах.

Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) визначено правові та організаційні засади створення і функціонування ЄДРПВР. Відповідно до статті 3 Закону №1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення до нього передбачених законом відомостей, а також повнота та актуалізація таких відомостей. Згідно з частинами 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до статті 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та звертатися до органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе чи виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі - Порядок №559), передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі, відомостям, що містяться в ЄДРПВР, громадянин України для внесення відповідних змін звертається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку; зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

За приписами частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII, в редакції, на час видачі довідки (21.06.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби ( пункт 3 частини 6).

З аналізу вказаної вище норми слід дійти висновку, що умовою для виключення особи з військового обліку, є визнання її військово-лікарською комісією непридатною до військової служби.

Отже, законодавство пов`язує факт виключення з військового обліку із наявністю відповідного рішення ВЛК про непридатність до військової служби. За наявності такого рішення (у даному випадку - Довідки військово-лікарської комісії від 21.06.2024), у суб`єкта владних повноважень відсутня свобода розсуду (дискреційні повноваження) щодо того, чи виключати особу з обліку, чи ні. Отримання таких відомостей зобов`язує орган ведення Реєстру невідкладно вчинити дії з актуалізації статусу особи.

Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), визначено порядок проведення військово-лікарської експертизи. Пунктом 3.8 Положення №402 (у редакції, чинній на час видачі довідки ВЛК 21.06.2024) передбачено, що постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу; у пункті 20.3.б Положення №402 зазначено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: б) "Непридатний" до військової служби з виключенням з військового обліку; пунктом 22.12 Положення № 402 встановлено, що постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку повинні бути реалізовані негайно.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 зробив висновок, що законодавець розрізняє поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку»: якщо особи, зняті з військового обліку, продовжують перебувати у статусі військовозобов`язаних і можуть бути повторно взяті на облік, то громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного.

Таким чином, системний аналіз законодавства свідчить про те, що статус особи, виключеної з військового обліку за станом здоров`я, є особливим правовим станом. Така особа звільняється від виконання військового обов`язку.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має повноваження щодо осіб, які перебувають на обліку або зобов`язані на ньому перебувати. Виклик особи, яка вже виключена з обліку, для проходження медичного огляду без зміни її правового статусу на рівні закону, є виходом за межі повноважень, встановлених статтею 19 Конституції України.

Суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки: коли учасником спірних правовідносин є суб`єкт владних повноважень, який своїми діями чи бездіяльністю створив ситуацію правової невизначеності щодо статусу особи, тягар усунення такої невизначеності покладається на цей суб`єкт, а не на особу.

Щодо виключення позивача з військового обліку та повторного взяття на облік.

Як вже встановив суд, довідкою ВЛК від 21.06.2024 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. При цьому відомості про виключення позивача з військового обліку («Виключено») не були внесені відповідачем до ЄДРПВР.

Наведене свідчить, що процедура виключення позивача з військового обліку не була завершена. Жодних доказів того, що довідка ВЛК від 21.06.2024 скасована у визначеному законодавством порядку, матеріали справи не містять.

Доводи відповідача, що станом на момент виникнення спірних правовідносин у нього відсутні затверджене рішення ЦВЛК, а довідка ВЛК не є достатнім доказом завершення процедури виключення з обліку, оскільки згідно з пунктом 3.8 Положення №402 постанова про непридатність мала оформлюватися свідоцтвом про хворобу з наступним затвердженням штатною ВЛК, а з 20.06.2025 довідка ВЛК від 21.06.2024 вже не є чинною, суд відхиляє з огляду на таке.

Так, за змістом пункту 20.2 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.

Водночас довідка ВЛК від 21.06.2024 у встановленому порядку скасованою чи анульованою не визнана, а отже є чинною. Тим більш, пунктом 22.12 Положення № 402 встановлено, що постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку повинні бути реалізовані негайно.

Також абзац 3 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює загальний обов`язок громадян проходити медичний огляд, однак не є самостійною підставою для повторного визначення придатності особи, яка вже визнана непридатною та виключена з обліку за відсутності скасування такого рішення.

Суд зазначає оскільки позивача визнано непридатним до військової служби за станом здоров`я на підставі відповідного обстеження військово-лікарською комісією від 21.06.2024 і враховуючи, що відповідач є органом, який забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, саме на нього покладено обов`язок щодо належного оформлення (внесення) актуальних даних ВЛК у військово-облікові документи особи. Невиконання цього обов`язку призводить до порушення прав позивача.

У свою чергу судом встановлено, що позивач був визначний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за довідкою ВЛК, тому відповідач як орган ведення Реєстру, відповідно до пункту 79 Порядку №1487 та статті 14 Закону №1951-VIII, мав обов`язок внести відповідні зміни до Реєстру у строк, визначений пунктом 4 Порядку №559 (п`ять робочих днів з дня реєстрації заяви).

Відповідач цього обов`язку не виконав, обмежившись листами від 12.02.2026 № 12/209 та від 22.03.2026 № 14/611, у яких повідомив про відсутність правових підстав для внесення таких відомостей, що, з огляду на висновки суду, викладені вище, є необґрунтованим.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд бере до уваги, Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Таким чином, суд зауважує, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про особу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків.

Враховуючи наведене, аналізуючи спірні правовідносини, суд констатує, що відповідач, не забезпечивши внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірних відомостей про військовий облік позивача, допустив порушення прав та інтересів позивача.

За таких обставин суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу (листи від 12.02.2026 № 12/209 та від 22.03.2026 № 14/511) у внесенні до ЄДРПВР відомостей, а саме про статус непридатності позивача до військової служби та інформації про виключення з військового обліку.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, згідно з яким громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку (на відміну від знятих з обліку), втрачають статус військовозобов`язаного. Чинне законодавство, у тому числі Закон №2232-ХІІ у редакціях, чинних на час видачі довідки ВЛК, не передбачає процедури повторного взяття на військовий облік осіб, виключених з нього у зв`язку з визнанням їх непридатними до військової служби. Відповідач, покладаючись на статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не навів і не довів наявності визначеної законом підстави та повноваження на вчинення дій щодо повторного взяття позивача на облік як військовозобов`язаного, а тому такі дії не відповідають критеріям законності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, є необґрунтованими та вчиненими не на підставі та не у спосіб, визначені законом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», РЕЗЕРВ+ про виключення з військового обліку ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про внесення змін до його облікових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», РЕЗЕРВ+, щодо виключення з військового обліку слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача у визнанні недійсним висновку, викладеному у довідці ВЛК від 21.06.2024, та зобов`язання ОСОБА_2 у повторному проходженні ВЛК для встановлення придатності проходження військової служби.

Вказані дії знайшли своє вираження саме при встановленні судом протиправності дій відповідача щодо відмови у внесенні стосовно позивача відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому ці вимоги не потребують окремого окреслення у рішенні суду.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належать до часткового задоволення, обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», РЕЗЕРВ+ про виключення з військового обліку ОСОБА_2 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про внесення змін до його облікових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», РЕЗЕРВ+ про виключення з військового обліку ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 12 серпня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко