Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №580/5961/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року справа № 580/5961/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Янківської В.П.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

04 червня 2026 року ОСОБА_1 подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) в частині примусового затримання і доставлення ОСОБА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , із порушенням встановленого порядку, порушення процедури проходження військово-лікарської комісії, не вручення мобілізаційного розпорядження особисто під підпис, формування та включення до команди на відправку до військової частини НОМЕР_1 , не вжиття заходів професійно-психологічного відбору під час повторного призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, здійснення призову в процесі оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не врахування працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 обставин, що виключали виконання військового обов`язку у зв`язку із релігійними переконаннями, що також виключали можливість повторного призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, подальший призов під час мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 в особі командира цієї військової частини ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключити його зі списків особового складу.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує не незаконність дій та наказу ТЦК щодо проведення медичного огляду та визнання його придатним до військової служби, наказ ВЧ про призов вважає також протиправним, та таким, що грубо порушує Конституцію України, закони про мобілізацію.

Відповідачі у відзивах на позовну заяву просили у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав законності наказу ТЦК про призов позивача на військову службу під час мобілізації та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 частині зарахування до списків особового складу, та відсутності підстав виключати зі списків особового складу позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із 24.12.1997 по теперішній час зареєстрований та проживає на постійній основі у АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2026/008814169 від 30.05.2026 (роздруківка додається), являється військовозобов`язаним, мав військове звання солдата та перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі по тексту – ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у додатку «Резерв+» (роздруківка додається).

27.05.2026 із 12:00 до 14:00, перебуваючи під час виконання трудових обов`язків та рухаючись на транспортному засобі біля населеного пункту Піщане Золотоніського р-ну Черкаської обл. був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого був примусово доставлений працівниками вказаного ТЦК та СП до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наступного дня, 28.05.2026, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 був доставлений до приміщення вказаного ТЦК та СП, після чого був направлений до військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту – Відповідач-2) для подальшого проходження військової служби.

Позивач вважає, що дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині примусового доставлення Позивача до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 із порушенням встановленого порядку є протиправними, порушення процедури проходження військово-лікарської комісії, не вручення мобілізаційного розпорядження особисто під підпис, формування та включення до команди на відправку до військової частини НОМЕР_1 , не вжиття заходів професійно-психологічного відбору під час повторного призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, здійснення призову в процесі оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не врахування працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 обставин, що виключали виконання військового обов`язку у зв`язку із релігійними переконаннями, що також виключали можливість повторного призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, подальший призов під час мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 є протиправними, що змушує позивача звертатися до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що cпірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232), Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543) та

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року (далі Закон № 3543-ХІІ), призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин(військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України – Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (абзац перший частини п`ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить довійськової служби за призовом.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 рок у(далі Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 3 Порядку, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Зокрема, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період згідно з п. 6 Порядку включає:

- оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України; • прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військовооблікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; • перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

- документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

- відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Згідно з п. 69 Порядку, особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Відповідно до пункту 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Таким чином, під час проведення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов`язаних громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 був виявлений гр. ОСОБА_1 , який на момент оповіщення не користувався правом на відстрочку від призову на військову службу, не мав бронювання, документів на предмет визначення придатності останнього до військової служби не мав та був порушником правил військового обліку від 26.03.2026 в зв`язку з не проходженням (відмовою від проходження) військово-лікарської комісії.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов.

Суд зауважує, що попередньо ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з призовом останнього на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем його перебування на військовому обліку, перед призовом на військову службу, було взято на військовий облік військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд звертає увагу, що позивач не надав жодних документів, які б підтверджували відсутність законних підстав для його призову на військову службу, як то: наявність реалізованого права на відстрочку або бронювання. До того ж відсутні докази, які б свідчили про статус ОСОБА_1 як невійськовозобов`язаного, або докази, які б підтверджували право позивача на виключення з військового обліку.

Щодо твердження позивача про відсутність протоколу суд зазначає, що відповідачем-1 надано інформація у відзиві про те, що 27.05.2026 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол №295 про адміністративне правопорушення за ч.3 статті 210-1 КУпАП та винесено постанову №R556335 від 28.05.2026 про закриття справи про адміністративне правопорушення з причини проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП.

На дату призову на військову службу під час мобілізації за результатами проходження військово-лікарської комісії позивач був визнаний придатним до військової служби, тому був призваний на військову службу під час мобілізації та його направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 , яка не мала правових підстав відмовити у зарахуванні позивача до особового складу, оскільки на момент видання наказу про зарахування до особового складу військової частини були наявні підстави для його призову на військову службу під час мобілізації.

Стосовно релігійних переконань позивача, а саме віровчення, яке закликає не використовувати зброю проти інших людей та не бути співучасником вбивства людей, - суд погоджується із позицією відповідача-1, що у Збройних Силах України існує значна кількість професій та посад, що не пов`язані з безпосередньою участю у бойових діях та перебування на яких не суперечить заповіді «не вбий» (зокрема кухар, водій, діловод тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем вчинялися правомірні дії щодо мобілізації позивача та правомірно винесено наказ №1856 від 27.05.2026 року щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , а тому в частині позовних вимог до відповідача-1 слід відмовити.

Вирішуючи позовну вимогу до військової частини про зобов`язання ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключити його зі списків особового складу суд зауважує таке.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №150 від 27.05.2026 ОСОБА_1 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 27.05.2026 №1856 та поіменного списку №2/1077 від 27.05.2026 було зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, призначено на посаду водія-електрика 1 екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_3 батальйону безпілотних авіаційних комплексів.

Відповідач-2 у відзиві зазначає, з чим погоджується суд, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, в частині заявлених вимог - звільнення з військової служби – є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби виходить за межі правовідносин між Позивачем та Відповідачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

Питання звільнення з військової служби регулюються статтею 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу».

Матеріалами справи не містять доказів, що військова частина НОМЕР_1 станом на 27.05.2026 володіла будь-якою документально підтвердженою інформацією щодо наявності у позивача відстрочки.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави для висновку про те, що позивачем був поданий до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у відповідності до Порядку №531, тобто до командира по команді (в порядку підпорядкування).

Також позовна вимога до військової частини про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу позивача та виключити його із списків особового складу даної військової частини, не підлягає задоволенню, як така, що є похідною вимогою в розумінні статті 4 КАС України та актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, а тому порушень прав позивача з боку військової частини відсутні.

Встановлені у справі обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини в період воєнного стану у державі, та/або фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 .

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА