Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №350/324/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/324/26

Номер провадження 1-кп/350/127/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025091220000210, яке внесено в ЄРДР 30.11.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працюючої завідуючою аптеки «Арніка» селище Перегінське, має на утриманні неповнолітню дитину, українку, громадянку України, раніше не судиму, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 -1 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника адвоката ОСОБА_5 ,

установив:

Обвинувачена ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що знижувало увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом та порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

29 листопада 2025 року приблизно о 23 год. 50 хв. обвинувачена ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що знижувало швидкість реакції та увагу, керувала автомобілем марки “AUDI Q5”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить їй на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Будучи, відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, учасником дорожнього руху, ОСОБА_3 рухалась по об`їздній дорозі вул. Рильського селища Рожнятів в темну пору доби на неосвітленій ділянці дороги із асфальтобетонним покриттям, без вибоїн, в туманну погоду, при обмеженій видимості, зі швидкістю 95-96 км/год (згідно висновку інженерно-транспортної експертизи від 17.02.2026), на якій відсутня дорожня розмітка у напрямку с. Цінева. Виїхавши на Т-подібне перехрестя, обвинувачена ОСОБА_3 проявила неуважність та перевищуючи дозволену швидкість руху для транспортних засобів у межах населеного пункту, а також власний фізіологічний стан, втратила можливість керування автомобілем, внаслідок чого не змогла повернути праворуч, а поїхала прямо, виїхавши за межі проїзної частини дороги, після чого з`їхала у кювет, тим самим порушила вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

–підпункт «б» пункту 2.3., який вимагає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

–підпункт «б» пункту 2.9, який забороняє водієві керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також в стані алкогольного сп`яніння, що знижують швидкість реакції і увагу;

–п. 12.1, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

–п. 12.3, який вказує, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

–п.12.4 згідно якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання указаної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого пасажир автомобіля потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження в результаті ударів до виступаючих частин салону автомобіля: травми шийного відділу хребта з закритим переломом бокового відростка тіла 6-го шийного хребця та правого бокового відростка тіла 7-го шийного хребця зі зміщенням; травми правої руки із закритим багатоуламковим переломом тіла правої променевої кістки зі зміщенням уламків, що викликало необхідність проведення операції (08.12.2025 “Операція №643”. Відкрита репозиція, МОС LCP та гвинтами тіла правої променевої кістки), травми лівої ноги із закритим багатоуламковим внутрішньосуглобовим переломом лівої великогомілкової кістки у поєднанні з переломом малогомілкової кістки в нижній третині зі зміщення відламків, що викликало необхідність проведення операцій (30.11.2025 «Операція №630. Система скелетного витяжіння». 08.12.2025 «Операція №642: закрита репозиція, БІОС лівої великогомілкової кістки», 17.12.2025 Операція №677: закрита репозиція, МОС гвинтом передньолатерального краю лівої гомілки), гомілки), травми лівої ключиці з розривом акроміально-ключичного з`єднання з вивихом ключиці, що викликало необхідність проведення операції (17.12.2025р. Операція №676: відкрита репозиція та МОС гвинтом), закритої травми грудної клітки з переломами 1-го, 2-го ребер зліва та малим двобічним пневмотораксом, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 06.02.2026 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент спричинення та які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням обвинуваченою ОСОБА_3 правил дорожнього руху та настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення визнала повністю, суду дала показання, що дійсно вчинила його за обставин як вони викладені вище та в обвинувальному акті.

У вчиненому щиро розкаюється. Обіцяє, що вчиняти правопорушення більше не буде. Просила не позбавляти її волі, а також права керування транспортними засобами, оскільки наявність у неї цього права забезпечує їй можливість відвідувати лікаря реабілітолога, який знаходиться у м.Івано-Франківську.Стверджує, що її дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно за ст. 286-1 ч. 1 КК України, тому просить суд не викликати в судове засідання осіб, зазначених в додатку до обвинувального висновку, вважає недоцільним досліджувати докази відносно фактичних обставин вчиненого нею діяння. Розуміє вимогу ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила про те, що доводиться обвинуваченій подружкою, з якою дійсно 29.11.2025 їхали автомобілем з м.Калуш. ОСОБА_3 зупинила автомобіль і вони випили трішки вина, а після цього обвинувачена продовжила рух автомобілем в напрямку сел.Перегінське, а вона перебувала в автомобілі, як пасажир. Трішки пізніше ОСОБА_3 не справилася з керуванням і вчинила ДТП внаслідок якої вона отримала тілесні ушкодження. Просить не притягувати ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності та не позбавляти її права керування транспортним засобом, оскільки вона має потребу відвідувати лікаря реабілітолога. ОСОБА_3 є її подружкою, приклала всіх зусиль та допомогла їй в лікуванні, тому жодних претензій, в тому числі і матеріального та морального характерудо обвинуваченої не має. Також просить не допитувати свідків та не досліджувати письмові і речові докази у цьому провадженні, згідна на розгляд кримінального провадження в порядку, який запропонувала прокурор, тобто в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Оскільки ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення визнала повністю, кваліфікацію своїх дій за ст. 286-1 ч. 1 КК України вважає правильною, а також просила не допитувати свідків та не досліджувати письмові і речові докази у цьому провадженні, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за клопотанням учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснив наслідки такого порядку розгляду та переконався у добровільності позицій і правильному розумінні фактичних обставин усіма учасниками судового провадження.

Суд вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України, оскільки вона перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що знижувало увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом та порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Разом з тим, суд вважає за необхідне виключити з обсягу обвинувачення, помилково інкриміноване органом досудового розслідування, порушення ОСОБА_3 правил експлуатації транспорту виходячи з такого.

Обвинувачення має бути сформульоване так, щоб не було упущено жодної з істотних обставин вчинення кримінального правопорушення та водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими при кваліфікації.

Частиною 1 ст. 286-1 КК України передбачена кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Згідно положення п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту", а також про адміністративні правопорушення на транспорті № 14 від 23.12.2005 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008) порушення правил безпеки дорожнього руху та порушення правил експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, є самостійними діяннями, і суди мають ураховувати це при постановленні рішень у таких справах.

Згідно положення абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту", а також про адміністративні правопорушення на транспорті вбачається, що іншими грубими порушеннями правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, є грубе порушення режиму роботи водіїв; відсутність контролю за технічним станом транспортних засобів; надання дозволу на використання вантажного транспортного засобу, не обладнаного належним чином для перевезення пасажирів, а також перевантаженого чи завантаженого з порушенням вимог правил дорожнього руху; допуск до керування особи, яка перебуває під впливом лікарських препаратів, у стомленому або хворобливому стані, тощо.

Об`єктивна сторона ст. 286-1 ч. 1 КК України характеризується такими ознаками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв`язком між діянням і наслідками.

Діяння (дія чи бездіяльність) виражається в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.

Порушення правил безпеки дорожнього руху це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, пов`язана з порушенням однієї або кількох вимог правил безпеки дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху (наприклад, перевищення швидкості руху, проїзд на забороняючий сигнал світлофора, тощо).

Порушення правил безпеки руху може виражатися в перевищенні швидкості, порушенні правил обгону, об`їзду перешкод, проїзду перехресть, правил користування світловими приборами, буксирування, а також їзди з причепом, проїзді на заборонений знак чи сигнал світлофора тощо, а також в порушенні пунктів правил дорожнього руху, які інкриміновані ОСОБА_3 .

Порушення правил експлуатації може полягати в недотриманні водієм технічних умов експлуатації, у порушенні порядку перевезення пасажирів, у неправильному завантаженні, укладанні і закріпленні вантажів, у експлуатації технічно несправних транспортних засобів, тощо. Загальні вимоги до технічного стану транспортних засобів містить розд. 31 ПДР. За статтею 286-1 ч. 1 КК кваліфікуються лише такі порушення правил експлуатації, які пов`язані з безпекою руху транспортних засобів.

Порушення правил експлуатації транспорту істотно, суттєво відрізняється від порушення правил безпеки дорожнього руху.

Підтвердженням цього також є використання законодавцем розділового сполучника або, який відокремлює порушення правил безпеки дорожнього руху або порушення правил експлуатації транспорту, які зазначені в диспозиції ст. 286-1 ч. 1 КК України. Розділовий сполучник або передбачає поділ на різні види, передає чергування, несумісність явищ, виражає взаємовиключення кількох подій. Чинне законодавство закріплює порушення правил безпеки дорожнього руху та порушення правил експлуатації транспорту альтернативними способами вчинення даного кримінального правопорушення.

Жодного доказу на підтвердження того, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила необережні, протиправні дії, які виразилися у порушенні правил експлуатації транспорту, стороною обвинувачення суду надано не було.

Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а, отже, її необережні, протиправні дії необхідно кваліфікувати як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що знижувало увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

До пом`якшуючих покарання обставин слід віднести повне визнання вини обвинуваченою, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілій, яка просить суворо її на карати, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Характеризуючі особу обвинуваченої дані підтверджують, що ОСОБА_3 раніше не судима, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, одружена, має місце праці та на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання.

Крім цього, суд враховує, що обвинувачена оцінює свою поведінку, яка призвела до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді шкоди здоров`ю потерпілої, як негативну, жалкує з приводу вчиненого нею діяння,

Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286-1 ч. 1 КК України, яке вчинила обвинувачена ОСОБА_3 відноситься до нетяжких (ч. 4 ст. 12 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винної суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

У п. 8 вище вказаної постанови Пленуму зазначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за конкретний злочин може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, не відноситься до кримінальних правопорушень, щодо яких встановлено застереження для застосування положень ст. 69 КК України.

Судом встановлено кілька обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, повне визнання вини обвинуваченою, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття, які з урахуванням зазначених вище характеризуючих особу винної даних, дають суду підстави для застосування до основного покарання положень ч. 1 ст. 69 КК України, тобто суд вважає за можливе при призначенні основного покарання перейти до іншого більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції частини 1 ст. 286-1 КК України, а саме у виді штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, не передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а отже перешкод у застосуванні цієї норми немає.

Враховуючи підстави, зазначені вище для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, а також враховуючи особу обвинуваченої, а також інші пом`якшуючі покарання обставини, якими є перебування на утриманні ОСОБА_3 малолітньої дитини, думка потерпілої щодо призначення не суворого покарання, добровільне та повне відшкодування потерпілій завданого злочином збитку, і які на переконання суду також пом`якшують покарання обвинуваченій та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що передбачене в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 699/434/19 зазначив про те, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Обраний обвинуваченій такий вид покарання, на переконання суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, але й особі обвинуваченої, та меті покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження слід скасувати.

Розподіл процесуальних витрат суд вирішує у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 366-369, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286-1 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі три (три тисячі ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 12479,6 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок витрат за проведення судових експертиз.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2025 року на автомобіль марки “AUDI Q5”, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речовий доказ у кримінальному провадженні автомобіль марки “AUDI Q5”, реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_3 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: