Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №347/1617/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1617/26

Провадження № 2/347/1179/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Данилюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

30.06.2026 року представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, посилаючись на те, що 08 серпня 2019 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований у виконавчому комітеті Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області за актовим записом №4.

У цьому шлюбі народилась дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 про що в Книзі реєстрації народжень 15 січня 2020 року зроблено відповідний запис №4 (Свідоцтво Серії НОМЕР_1 від 15 січня 2020 року.)

Представник позивача зазначає, що 09 жовтня 2023 року рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області по справі №347/1444/23 шлюб між сторонами було розірвано.

Дочка: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2023 року по справі №347/1445/23 суд вирішив стягувати з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі по 1800 грн. щомісячно.

В обґрунтування заявлених вимог сторона позивача вказує, що на даний час обставини змінилися, і попередній спосіб стягнення аліментів не відповідає найкращим інтересам дитини, а тому виникла необхідність звернутись до суду із позовною заявою про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача. Водночас розмір раніше визначених аліментів фактично не відповідає реальним витратам на утримання дитини та не забезпечує її гармонійний розвиток.

На переконання представника позивача, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Дитина в цьому році йде до школи, що обумовлює значні щомісячні витрати на її утримання, розвиток, навчання та медичне забезпечення.

З огляду на вік дочки, є потреба у повноцінному харчуванні з усіма необхідними базовими продуктами. Також дитина швидко росте, потребує регулярного оновлення сезонного одягу та взуття. Також є витрати на шкільні потреби, що включають в себе витрати на канцелярію, гуртки, навчальні матеріали, додаткові підручники.

Окрім цього, дитині необхідне медичне забезпечення, а саме профілактичні огляди, ліки, стоматологічні послуги та відвідування логопеда.

З урахуванням економічної ситуації в країні, росту цін на продукти харчування, одяг, взуття, канцелярію, медикаменти, витрат на дозвілля, комунальних послуг вважаю, що наявна доцільність змінити спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми на 1/4 частки від всіх доходів відповідача, решту базових потреб позивач буде забезпечувати самостійно.

Представник позивача вважає, що такий розмір не перевищує можливості відповідача, але є необхідним для забезпечення належного рівня життя дітей відповідно до їхнього віку.

За змістом ч.2, п.4 ч.6 ст.19, п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України суд розглядає за правилами спрощеного провадження без виклику сторін малозначні справи, в тому числі – справи про стягнення аліментів.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст.279 ЦПК України).

Відповідно ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У зв`язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч.13 ст.7 ЦПК України).

Ухвалою судді від 03.07.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін. На підставі даної ухвали відповідачу було надано термін для подачі відзиву або інших клопотань пов`язаних із розглядом даної позовної заяви. Відповідач не надсилав до суду будь-яких клопотань. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

28.07.2026 року відповідач подав до суду відзив, в якому вказує, що із позовними вимогами не погоджується та просить відмовити у позові, поновити строк на подання відзиву.

Зважаючи на те, що відповідач фактично одержав позовні матеріали із ухвалою про відкриття провадження у справі 14.07.2026 року – суд вважає поважними причини пропуску строку подання відзиву до суду та поновлює цей строк відповідачу.

У відзиві відповідач стверджує, що позовну заяву подано із недотриманням вимог п.п. 3-9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а також ч. 4 ст. 175 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України. Позовна заява не датована, до позову не додано підтверджуючого факту про те, щоб змінити спосіб стягнення аліментів. Позовна заява бездоказова, необґрунтована, зокрема в тому, що на даний час обставини змінилися, і попередній спосіб стягнення аліментів не відповідає найкращим інтересам дитини.

На переконання відповідача позивач, документально не обгрунтовуючи позов, просить стягувати аліменти, що непомірні для нього.

Відповідач вказує, що не ухиляється від виконання свого обов`язку щодо утримання дитини та визнає необхідність сплати аліментів.

Відповідач зазначає, що офіційно на роботі не працює, не має постійних джерел прибутку та доходів. Тому, такий заявлений позивачем спосіб їх стягнення у розмір аліментів 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття буде непомірним для нього. Максимально він зможе сплачувати 2300 гривень на дитину щомісячно. Таке стягнення згідно позовних вимог будуть для нього обтяжливі і непомірні, принаймні під час воєнних дій та при такій складній економічній ситуації. У разі отримання додаткового заробітку він добровільно надасть дочці матеріальне утримання яке час від часу надає.

Відповідач стверджує, що його батько - ОСОБА_5 , має тяжкі наслідки травми нижніх кінцівок, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого. Зокрема, у нього були діагностовані: множинний перелом гомілки; закритий перелом медіальної кісточки правого гомілково-ступневого суглоба; проведено оперативне втручання з видалення металоконструкції; рекомендовано подальше спостереження у травматолога, обмеження фізичних навантажень та проходження контрольного обстеження.

У зв`язку із станом здоров`я батька відповідач змушений постійно надавати йому матеріальну допомогу, нести витрати на лікування, придбання лікарських засобів, медичне обстеження та забезпечення належного догляду.

Такі обставини істотно впливають на його матеріальне становище та обмежують фінансові можливості щодо сплати аліментів у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач не заперечує проти утримання дитини та має реальну можливість щомісячно сплачувати 2300 грн, що відповідає його фінансовим можливостям та забезпечує баланс між інтересами дитини і можливістю виконувати рішення суду.

Відповідач просить визначити аліменти у твердій грошовій сумі 2300 грн щомісячно, що відповідає його реальним матеріальним можливостям та забезпечить стабільне виконання обов`язку щодо утримання дитини та відмовити ОСОБА_1 в позові повністю.

04.08.2026 року представник позивача ОСОБА_3 подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що викладені у відзиві доводи є необгрунтованими, не підтверджені належними доказами, та не спростовують підстав заявленого позову.

Стороною позивача подано позовну заяву про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з твердої грошової суми на частку від доходу відповідача.

Представник позивача вважає, щовідповідач фактично не навів жодних аргументів, які б свідчили про неможливість застосування такого способу стягнення аліментів. Натомість більшість його доводів стосуються виключно його матеріального становища, що саме по собі не є підставою для відмови у зміні способу стягнення аліментів.

Представник позивача зазначає, що фактично у своєму відзиві відповідач зазначає, про готовність добровільно сплачувати 2300 гривень щомісячно. Таким чином відповідач визнає, що встановлений рішенням суду розмір аліментів у сумі 1800 гривень вже не забезпечує належного утримання дитини та потребує збільшення.

Представник позивачазвертає увагу на те, що відповідач не повідомив про те, що тривалий час проживає та працює за кордоном. До відзиву відповідач не додав жодного документу, який би підтверджував відсутність доходів, перебування на обліку в центрі зайнятості, відсутність роботи, довідки про доходи.

Представник позивача вважає, що доводи відповідача про обов`язковість доведення зміни матеріального стану є необгрунтованими. Те, що відповідач посилається на допомогу своєму батькові не звільняє відповідача від обов`язку належним чином утримувати свою малолітню дитину. Відповідач не подав документи, які б підтверджували, що його батько є напрацездатним, що він потребує стороннього утримання, що саме відповідач зобов`язаний його утримувати, та який фактичний розмір витрат на лікування батька він забезпечує. Також відповідач не повідомив про наявність у нього інших членів сім`ї. Не надав чеків, квитанцій та інших доказів, які б підтверджували придбання ліків чи оплати за лікування. Практично всі його доводи підтверджуються виключно власними поясненнями. Те, що відповідач пише у відзиві, про те, що позов потрібно відхилити є необгрунтованим, оскільки жоден із наведених ним доводів не підтверджує відсутність правових підстав для зміни способу стягнення аліментів. Відповідач вказує, що в разі отримання додаткового заробітку він добровільно надає матеріальне утримання. І це твердження фактично свідчить про те, що він визнає можливість отримання додаткового заробітку, але при цьому просить суд визначити аліменти у твердій грошовій сумі. Така позиція є суперечливою: якщо доходи можуть змінюватись, то саме стягнення аліментів у частці від доходу найбільшою мірою відповідає інтересам дитини.

Сторона позивача зауважує, що відповідач стверджує, що немає доходів, але при цьому регулярно здійснює перекази коштів батькові та заявляє про можливість сплачувати 2300 гривень щомісяця. Також відповідач не пояснив чому, стягнення аліментів у частці від доходу порушує його права.

Представник позивача вважає, що відповідач не довів наявності правових чи фактичних підстав, які б унеможливлювали зміну способу стягнення аліментів, а також не навів переконливих аргументів, які б свідчили про те, що задоволення позову буде суперечити найкращим інтересам дитини.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позов підставним.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 08.08.2019 рокуперебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у сторіннародилася дочка – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копією свідоцтва про народженняСерія НОМЕР_1 виданого 15 січня 2020 року підтверджено те, що батькомОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 , а матір`ю є ОСОБА_1 (а.с.12).

На підставі копії рішення Косівського районного суду від 09.10.2023 року у справі №347/1444/23 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано. Неповнолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_6 (а.с.10-11).

Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_2 виданого 15 червня 2024 року прізвище позивача « ОСОБА_7 » було змінено на « ОСОБА_8 » (а.с.13).

Факт проживання неповнолітньої дитини із матір`ю підтверджується копіями витягів з реєстру Яблунівської територіальної громади, згідно з якими ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Згідно з копією виконавчого листа від 04.10.2023 року №347/1445/23 суд вирішив: Стягувати із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 аліменти в твердій грошовій сумі на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , жительки участок Гора с. Уторони Косівського району Івано-Франківської області на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень щомісячно до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 12 червня 2023р.

Враховуючи відсутність добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації їх обов`язку щодо утримання і матеріального забезпечення дитини, також прожитковий мінімум для дитини відповідного віку – наявні правові підстави для зміни способу стягнення аліментів, які стягуються з відповідача.

Відповідно із ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).

Законодавство допускає зміну способу стягнення аліментів. Так, згідно зі статтею 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У Постанові від 19.02.2025 у справі № 367/10126/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що «з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18).

Щодо розміру аліментів слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»: максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50% заробітної плати цієї особи.

Представник позивача пропонуєзмінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу, та стягувати із ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, що відповідає вимогам закону.

Законом України від 03.07.2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі № 682/3112/18).

З урахуванням того, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо забезпечення дітей, а також – тенденцію зростання розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і мінімальної заробітної плати для працездатних осіб - суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини –ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів – їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (ч.1 ст.192 СК України).

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»: у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі ст.ст.141, 180-185, 191 СК України, керуючись ст.ст. 81, 89, 263-265, 280-289, 430 ч. 1 п.1 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів визначений рішенням Косівського районного суду від 04 жовтня 2023 року по справі №347/1445/23 з твердої грошової суми на частку від доходу, та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття з дня набрання цим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Повне рішення складено 13.08.2026 року.

Суддя: Д.С. Драч